Теми статей
Обрати теми

Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання

Редакція ПБО
Постанова від 17.04.2008 р. № 373

Кабiнет Мiнiстрiв України

 

Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання

 

Постанова від 17 квітня 2008 р. № 373

 

Кабінет Міністрів України

постановляє:

1.

Затвердити Порядок формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання (додається).

2.

Міністерству економіки затвердити у місячний строк форму декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, та інструкцію стосовно її заповнення і застосування.

Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко

 

 

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 р. № 373

Порядок формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання

 

I. Загальні питання

1. Цей Порядок визначає механізм формування виробниками економічно обґрунтованих цін на окремі продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання.

Вимоги цього Порядку поширюються

на суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з виробництва та реалізації продовольчих товарів, щодо цін на які запроваджено державне регулювання (далі — продовольчі товари).

2. Терміни, що вживаються в цьому Порядку, мають таке значення:

економічно обґрунтовані плановані витрати

— витрати, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм технологічних регламентів, а також вимог щодо випуску продукції визначеної якості;

планована виробнича собівартість продовольчих товарів

— економічно обґрунтовані плановані витрати, пов’язані з виробництвом продовольчих товарів;

повна планована собівартість виробництва продовольчих товарів

— економічно обґрунтовані витрати, що включаються до планованої виробничої собівартості, адміністративні витрати, витрати із збуту та фінансові витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією продовольчих товарів;

оптова ціна продовольчого товару

— економічно обґрунтована вартість одиниці продовольчого товару, розрахована на підставі повної планованої собівартості виробництва з урахуванням визначеного уповноваженим органом з регулювання цін нормативу рентабельності без податку на додану вартість або інших податків, зборів, що нараховуються суб’єкту господарювання — покупцеві товару;

оптово-відпускна ціна

— фактична ціна, що застосовується у розрахунках за товари, які поставляються (реалізуються) суб’єктами господарювання з метою їх використання у підприємницькій діяльності, з урахуванням податку на додану вартість і транспортних витрат.

Інші терміни

вживаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

3. Витрати за окремими статтями включаються до повної планованої собівартості виробництва продовольчих товарів і розраховуються за діючими цінами, але

не вище середніх цін, що склалися на відповідному ринку.

4. Плата за оренду об’єктів виробничого призначення згідно з договорами включається до витрат у розмірах, що

не перевищують амортизаційні відрахування від залишкової балансової вартості зазначених об’єктів.

5. Суб’єкти господарювання — виробники ведуть відповідно до законодавства бухгалтерський облік господарських операцій, пов’язаних з виробництвом продовольчих товарів.

 

II. Формування цін на продовольчі товари

6.

Формування цін на продовольчі товари здійснюється з урахуванням планованого обсягу їх виробництва, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі галузевих технологічних нормативів (норм) матеріальних витрат, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів) та цін у планованому періоді, визначених на підставі прогнозних індексів зміни цін виробників.

7.

Планований обсяг виробництва продовольчих товарів визначається окремо за їх видами (найменуваннями) відповідно до попиту та пропонування, а також з урахуванням підвищення рівня:

технологічного процесу виробництва шляхом здійснення заходів з його автоматизації та механізації, застосування прогресивних технологій;

організації виробництва і поліпшення умов організації праці та операційно-виробничого планування, удосконалення системи управління і матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності.

8.

Планування витрат здійснюється на підставі галузевих технологічних нормативів використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, норм і розцінок з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва, затверджених Мінагрополітики.

Витрати, об’єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників та техніко-економічних розрахунків.

Планування витрат з оплати праці працівників суб’єкта господарювання здійснюється згідно з додатком до цього Порядку та з урахуванням положень Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями, галузевої угоди між Мінагрополітики, галузевими об’єднаннями підприємств, профспілкою працівників агропромислового комплексу та колективного договору.

 

III. Повна планована собівартість виробництва продовольчих товарів

Планована виробнича собівартість

9.

До планованої виробничої собівартості продовольчих товарів включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

10.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість:

сировини, матеріалів і напівфабрикатів, з яких можуть бути вироблені продовольчі товари, та інших необхідних для забезпечення технологічного процесу матеріальних ресурсів, яка визначається на основі норм використання таких ресурсів та планованих цін на них, з відрахуванням вартості відходів, які можуть бути використані у виробництві товарів;

паливно-енергетичних ресурсів, що використовуються для технологічних потреб, яка визначається виходячи з питомих витрат таких ресурсів з урахуванням особливостей технологічного процесу виробництва;

робіт та послуг виробничого характеру, зокрема з обробки сировини та матеріалів, проведення випробувань стосовно визначення якості.

11.

До складу прямих витрат з оплати праці суб’єкта господарювання включаються:

витрати з виплати основної заробітної плати основному виробничому персоналу, діяльність якого безпосередньо пов’язана з технологічним процесом виробництва продовольчих товарів. Зазначені витрати визначаються виходячи із штатної чисельності працівників та відпрацьованого ними часу, установлених на підприємстві обґрунтованих тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

витрати з виплати додаткової заробітної плати основному виробничому персоналу, встановлені відповідно до законодавства;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати основному виробничому персоналу, встановлені відповідно до законодавства.

12.

До складу інших прямих витрат включаються:

відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників, безпосередньо зайнятих виробництвом продовольчих товарів;

амортизаційні відрахування на основні засоби та нематеріальні активи виробничого призначення. Сума таких відрахувань для виробництва продовольчих товарів визначається з урахуванням руху основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення у планованому періоді. Розрахунок зазначених амортизаційних відрахувань проводиться за нормами і методами, обраними власником, якщо інше не визначено Мінагрополітики;

плата за оренду об’єктів виробничого призначення за їх наявності.

13.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

1)

витрати некапітального характеру, пов’язані з:

управлінням виробництвом цехів і дільниць, що визначаються відповідно до законодавства виходячи з чисельності працівників за штатним розписом, тарифно-кваліфікаційного складу апарату управління та встановлених тарифних ставок (окладів) (основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, витрати з оплати службових відряджень, підготовки та перепідготовки кадрів);

утриманням, експлуатацією, ремонтом, страхуванням, орендою основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення, пожежною і сторожовою охороною об’єктів виробничого призначення, наданням послуг спеціалізованими підприємствами, освоєнням нових потужностей та проведенням планової перевірки стану обладнання, виконанням регламентних робіт, передбачених проектно-технічною документацією;

опаленням, освітленням, дезінфекцією, дератизацією виробничих приміщень, вивезенням сміття, експлуатацією виробничих приміщень, які розраховуються виходячи з обсягів зазначених робіт, послуг та цін на них;

обслуговуванням виробничого процесу та інших допоміжних виробництв (використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, забезпечення охорони праці, дотримання вимог техніки безпеки, обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, послуги інших підприємств, службові відрядження працівників ремонтних цехів та інших допоміжних виробництв, послуги зв’язку);

охороною навколишнього природнього середовища;

удосконаленням технології виробництва певного виду товару;

2) розраховані відповідно до законодавства

амортизаційні відрахування на основні засоби та нематеріальні активи загальновиробничого призначення;

3)

податки, збори (обов’язкові платежі), що включаються до виробничої собівартості продовольчих товарів.

14.

До складу планованої виробничої собівартості включаються розподілені відповідно до сумарного обсягу виробництва продовольчих товарів та нерозподілені постійні загальновиробничі витрати (за наявності), розмір яких не може перевищувати фактичної величини таких витрат за попередній період, зменшених на суму економії витрат у зв’язку з проведенням у планованому періоді організаційно-технічних заходів із скорочення витрат виробництва на планований період відповідно до вимог пункту 7 цього
Порядку.

15.

До складу повної планованої собівартості виробництва не включаються:

суми безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

суми сплаченої (нарахованої) неустойки (штраф, пеня);

суми коштів (вартість товарів), що добровільно перераховуються (передаються) іншим юридичним та фізичним особам, у тому числі у вигляді фінансової або матеріальної допомоги, включаючи благодійну, спонсорську та шефську допомогу;

суми нестачі та втрат від псування цінностей;

собівартість реалізованих виробничих запасів;

витрати з утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

суми, що відраховуються профспілковим організаціям для проведення культурно-масової і фізкультурно-оздоровчої роботи;

витрати, пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти, та втрати від операційної курсової різниці;

витрати з оплати консалтингових, маркетингових та юридичних послуг;

витрати, пов’язані з добровільним страхуванням продукції, майна підприємств та працівників;

втрати від списання не повністю амортизованих основних засобів.

 

Адміністративні витрати

16.

До складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов’язані з обслуговуванням та управлінням виробництвом, зокрема з:

утримання апарату управління та працівників, зайнятих обслуговуванням адміністративної інфраструктури. Такі витрати складаються з основної і додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат, відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплати службових відряджень, підготовки та перепідготовки кадрів;

амортизаційних відрахувань на основні засоби та нематеріальні активи адміністративного призначення відповідно до законодавства;

утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів адміністративного призначення;

оплати аудиторських послуг відповідно до законодавства;

оплати послуг зв’язку;

оплати розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків, наданих відповідно до укладених договорів;

сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім тих, що включаються у виробничу собівартість продовольчих товарів;

використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, придбання канцелярських товарів, підготовки та перепідготовки кадрів, розв’язання спорів у судах, передплати періодичних професійних видань, створення архівних фондів, передбачених законодавством.

17.

Економічно обґрунтованими витратами, пов’язаними з обслуговуванням та управлінням виробництвом, є розподілені при нормативній потужності відповідно до сумарного обсягу виробництва продовольчих товарів адміністративні витрати.

Наднормативні адміністративні витрати та витрати, що проводяться у разі, коли не завантажені

в повному обсязі виробничі потужності і відсутній належний обсяг робіт, обліковуються на рахунку «Фінансові результати» в цілому по підприємству.

 

Витрати із збуту продовольчих товарів

18.

До складу витрат із збуту продовольчих товарів включаються:

1) витрати з операційної діяльності, безпосередньо пов’язаної із збутом таких товарів, зокрема з:

оплати праці та сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплати службових відряджень працівників;

утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (оренда, страхування, ремонт, оплата комунальних послуг, охорона);

2) розраховані амортизаційні відрахування на основні засоби та нематеріальні активи, пов’язані із збутом таких товарів.

19.

Витрати із збуту продовольчих товарів визначаються із застосуванням нормативного методу за сумарним обсягом виробництва продовольчих товарів або за результатами аналізу фактичного рівня витрат за попередній період з урахуванням змін, що передбачаються у планованому періоді.

 

Фінансові витрати

20.

До фінансових витрат належать витрати із сплати відсотків за користування кредитами та витрати, пов’язані із залученням кредитів для виробництва продовольчих товарів, крім фінансових витрат, що включаються до вартості кваліфікаційних активів.

 

IV. Визначення ціни продовольчого товару та прибутку

21.

Оптова ціна продовольчого товару складається з повної планованої собівартості виробництва, визначеної на підставі економічно обґрунтованих планованих витрат на одиницю калькулювання собівартості продовольчого товару та прибутку у межах нормативу рентабельності, визначеного уповноваженим органом з регулювання цін, і розраховується за формулою

Ц = ВС + Ва + Вз + Вф

+ П ,

де

Ц — встановлена виробником ціна; ВС — планована виробнича собівартість продовольчого товару; Ва — плановані адміністративні витрати; Вз — плановані витрати із збуту товару; Вф — плановані фінансові витрати, пов’язані з виробництвом товару; П — сума прибутку.

22.

Сума прибутку визначається як добуток суми планованої величини виробничої собівартості, адміністративних витрат, витрат із збуту продукції і фінансових витрат на норматив рентабельності, який встановлений уповноваженим органом з регулювання цін, за формулою

П = (ВС + Ва + Вз + Вф)

х Р ,

де

Р — норматив рентабельності виробництва продовольчого товару; П — сума прибутку; ВС — планована виробнича собівартість продовольчого товару; Ва — розподілені адміністративні витрати; Вз — розподілені витрати із збуту; Вф — плановані фінансові витрати, пов’язані з виробництвом продовольчого товару.

23.

Оптова ціна продовольчого товару відображається виробником у декларації, форму якої затверджує Мінекономіки.

 

Додаток до Порядку

Витрати з оплати праці

Стаття
витрат

Зміст і характеристика витрат

1

2

Фонд основної заробітної плати

винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами службовців, включаючи доплату за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника
оплата в разі переведення працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених законодавством, а також у разі невиконання норм виробітку та виготовлення продукції, що виявилася браком, не з вини працівника
оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників
оплата праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв’язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат з наймання житлового приміщення)
вартість продукції, виданої працівникам у разі оплати праці в натуральній формі

Фонд додаткової заробітної плати

надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів) у розмірах, передбачених законодавством, за:
суміщення професій (посад)
розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт
виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника
роботу у важких і шкідливих та небезпечних умовах праці
інтенсивність праці
роботу в нічний час
керівництво бригадою
високу професійну майстерність
класність водіям (машиністам) транспортних засобів
високі досягнення в праці
виконання особливо важливої роботи на певний строк
роботу на радіоактивно забруднених територіях
інші надбавки та доплати, передбачені законодавством, включаючи доплату до розміру мінімальної заробітної плати
премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування
відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу)
оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні у розмірах та за розцінками, установленими законодавством
оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв’язку з роботою понад норму тривалості робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу і в інших випадках, передбачених законодавством

 

суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників
суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати
вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, комунальних послуг, послуг зв’язку та суми коштів на відшкодування їх оплати
витрати, пов’язані з безоплатним проїздом працівників залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту
вартість безоплатно наданого працівникам форменого одягу, обмундирування, що може використовуватися поза робочим місцем та залишатися в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами
оплата за невідпрацьований час:
оплата, а також суми компенсації у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у передбачених законодавством розмірах
оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові, або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки
оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні
оплата простоїв не з вини працівника
інші заохочувальні та компенсаційні виплати відповідно до законодавства

 



коментар редакції

Установлено критерії формування цін на хліб та інші продтовари, щодо яких
 запроваджено держрегулювання

Повноваження Кабміну на провадження цінової політики закріплено на конституційному рівні (п. 3 ст. 116 Конституції України). Саме в їх межах постановою Кабміну від 17.04.2008 р. № 373 і було затверджено Порядок формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання (далі – Порядок № 373).

Нагадаємо, за загальним правилом, закріпленим, зокрема, у Законі України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.90 р. № 507-XII (далі – Закон про ціни), суб’єкти господарювання можуть установлювати вільні ціни і тарифи на всі види продукції, товарів та послуг. Виняток з цього правила становить продукція (товари, послуги), щодо яких здійснюється

державне регулювання цін і тарифів (ст. 7). Вимоги Порядку № 373 поширюються на суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та реалізацію саме такої продукції (товарів, послуг), у частині формування цін на них. У зв’язку з цим насамперед потрібно визначити, яка це продукція (товари, послуги).

Повноваження на

затвердження переліку ресурсів, продукції, послуг, на які встановлюються державні фіксовані та регульовані ціни, віднесено до виключної компетенції Кабміну (ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України). У цьому випадку йдеться про постанову Кабміну від 25.12.96 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад з регулювання цін (тарифів)» (далі – постанова № 1548), оскільки в додатку саме до цього документа зазначено низку товарів, послуг, робіт, на які було запроваджено держрегулювання шляхом наділення деяких органів виконавчої влади, у тому числі держадміністрацій, повноваженнями з регулювання цін на конкретні товари (роботи, послуги).

До затвердження Порядку № 373, керуючись саме постановою № 1548, міністерства та держадміністрації в тій чи іншій формі здійснювали держрегулювання цін на «підконтрольні» їм товари.

Порядок № 373 має внести істотні зміни до практики, що склалася. Тепер виробникам та реалізаторам продовольчих товарів, на які запроваджено держрегулювання, судячи з усього слід орієнтуватися не на акти держадміністрацій та міністерств з питань держрегулювання цін на відповідні товари, а на Порядок № 373. Що це за товари, слід дізнаватися з постанови № 1548 шляхом вичленовування з усіх зазначених у ньому товарів тих, які можна віднести до продовольчих. До цього переліку, зокрема, увійдуть борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичина, свинина і м’ясо птиці, варені ковбасні вироби, молоко, сир, сметана, вершкове масло та соняшникова олія, курячі яйця.

Розробники документа, що коментується, підкреслюють, що тепер виробників звільнено від свавілля місцевої влади, оскільки Порядок № 373 чітко закріплює вимоги до формування цін на продтовари.

Питання лише в тому, чи відповідає Порядок № 373 формам держрегулювання цін, які передбачено чинним законодавством.

Вичерпний перелік можливих форм такого регулювання зазначено в ч. 5 ст. 191 Господарського кодексу. Це установлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і винагород для постачальників, граничних нормативів рентабельності або запровадження обов’язкового декларування змін цін. Як бачимо, такої форми держрегулювання, як «визначення механізму формування виробниками економічно обґрунтованих цін», у наведеному переліку немає. Але є всі підстави вважати, що це не стане перешкодою для широкого застосування Порядку № 373.

Контроль

за дотриманням дисципліни цін, у тому числі й за дотриманням вимог Порядку № 373, покладається на державні інспекції з контролю за цінами.

Олена Уварова

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі