Ненормований робочий день на підприємстві
Просування деяких працівників службовими сходами, а також їх професійні успіхи в цілому часто пов’язані з необхідністю продовжити роботу в обідню перерву або затриматися після закінчення робочого дня, щоб закінчити виконання певної роботи в певний строк, прийняти важливого клієнта тощо. Відповіді на запитання: для яких працівників такий переробіток охоплюється поняттям «ненормований робочий день», як такий день установлюється та чим він компенсується, можна знайти в цій статті.
Станіслав СОЛОМОНОВ, консультант з організації праці та заробітної плати
Документи статті
КЗпП
— Кодекс законів про працю України.Постанова № 106
— постанова Наркомату праці СРСР «Про працівників з ненормованим робочим днем» від 13.02.28 р. № 106.Закон «Про відпустки»
— Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.Рекомендації № 7
— Рекомендації про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7.Положення № 18
— Положення про робочий час та час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 17.01.2002 р. № 18.Постанова № 13
— постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13.Типові правила внутрішнього трудового розпорядку
— Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ та організацій, затверджені Державним комітетом СРСР з праці та соціальних питань за погодженням з ВЦРПС постановою від 20.07.84 р. № 213.Наказ № 253
— наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 09.10.95 р. № 253.Галузева угода на 2007 — 2009 роки
— Галузева угода між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України і Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007 — 2009 роки, підписана відповідно до рішення колегії Міністерства з питань житлово-комунального господарства України та президії Центрального комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 15.06.2007 р. № 2.Галузева угода на 2007 — 2008 роки
— Галузева угода між Міністерством палива та енергетики України і Центральною радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України на 2007 — 2008 роки, зареєстрована Міністерством праці та соціальної політики України 30.01.2007 р. № 7, з пропозиціями.Закон № 3356
— Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII.
Поняття «ненормований робочий день»
КЗпП не містить такого поняття, як «ненормований робочий день», хоча це поняття вперше було використано ще
13.02.28 р. у постанові № 106, якою застосування ненормованого робочого дня в установах, підприємствах та господарствах дозволялося:— для осіб адміністративного, управлінського, технічного та господарського персоналу;
— для осіб, праця яких не піддається обліку в часі (консультанти, інструктори, агенти тощо);
— для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд;
— для осіб, робочий час яких за характером роботи дробиться на частини невизначеної тривалості.
Складно пояснити, чому
КЗпП не згадує про ненормований робочий день, особливо якщо врахувати тривалий строк його застосування. Найімовірніше у законодавця просто руки не дійшли до нього, проте Законом «Про відпустки» (див. п. 2 ч. 1 ст. 8) передбачено, що працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів відповідно до списків посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.Як бачимо,
законодавець вважає ненормований робочий день особливим характером праці для деяких посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою, і передбачає як компенсацію за нього щорічну додаткову відпустку, але інших подробиць не дає.Більше подробиць про ненормований робочий день можна знайти в
Рекомендаціях № 7, які хоча і не пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції України і відповідно не набували сили нормативно-правового акта, обов’язкового для виконання, проте їх було затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України, погоджено першими заступниками міністрів економіки та юстиції України, тому ними цілком можна керуватися.Рекомендації № 7
визначають не тільки порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, а й визначають ненормований робочий день як особливий режим робочого часу.Так,
ненормований робочий день (див. п. 1 Рекомендацій № 7) — це особливий режим робочого часу, який установлюється певним категоріям працівників у разі неможливості нормування часу їх трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого дня і при цьому вона не вважається надурочною, а міра праці визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).Положення № 18
, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від організаційно-правових форм та форм власності (далі — підприємства), на яких водії працюють за трудовим договором, передбачає можливість установлення за необхідності ненормованого робочого дня водіям легкових автомобілів (крім таксі), а також водіям інших автотранспортних засобів експедицій та розвідувальних партій, зайнятих на геологорозвідувальних, топографо-геодезичних та розвідувальних роботах у польових умовах (див. п. 2. 7 Положення № 18).Слід мати на увазі, що
робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу не є надурочною тільки в разі коли виконувана при цьому за дорученням роботодавця робота входить до кола обов’язків цього працівника (див. ч. 3 п. 16 постанови № 13), у решті випадків вона є надурочною з усіма обставинами, що звідси випливають.Нагадаємо, що коло обов’язків (робіт), які виконує кожний працівник за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, визначається єдиним тарифно-кваліфікаційним довідником робіт і професій робітників, кваліфікаційним довідником посад службовців, а також технічними правилами, посадовими інструкціями та положеннями, затвердженими в установленому порядку (див.
ч. 2 п. 11 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку).
Застосування ненормованого робочого дня
Для застосування ненормованого робочого дня підприємство має визначити категорії посад, робіт і професій, час трудового процесу яких неможливо нормально нормувати, і закріпити їх у вигляді відповідного переліку (списку) у колективному договорі.
До колективного договору при його укладанні доцільно включати відповідний розділ, присвячений питанням застосування ненормованого трудового дня, а в додатку до нього відображати перелік (список) робіт, професій і посад працівників, яким установлюється ненормований робочий день та щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці.
Якщо цього не було зроблено при укладанні колективного договору або в цьому не було необхідності, то в період його дії при виникненні необхідності відповідні розділ та перелік (список) уносяться шляхом прийняття та внесення сторонами відповідних змін до колективного договору.
Підприємства повинні мати на увазі, що
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем (див. п. 6 Рекомендацій № 7), якими можна керуватися при встановленні відповідного переліку в колективному договорі (угоді), що укладається на підприємстві.Так, Орієнтовний перелік робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем наводиться в
додатку № 5 до Галузевої угоди на 2007 — 2009 роки, а Орієнтовний перелік професій і посад підприємств та організацій з ненормованим робочим днем наводиться в додатку № 7 до Галузевої угоди на 2007 — 2008 роки.Нагадаємо, що положення генеральних, галузевих, регіональних угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали цю угоду (див.
ч. 1 ст. 9 Закону № 3356), тому підприємства, що належать до певної галузі, зобов’язані керуватися відповідними переліками при їх закріпленні у відповідній галузевій угоді.Ненормований робочий день на підприємствах будь-якої форми власності може бути встановлено
(див. п. 5 Рекомендацій № 7) для таких категорій працівників (керівників, фахівців та робочих):— праця яких не піддається точному обліку в часі (наприклад, прорахувати скільки робочого часу витратив директор з маркетингу на розробку нових проектів, а скільки — на переговори з потенційними учасниками цих проектів, практично неможливо (одного вдалося переконати відразу, іншого — тільки після декількох зустрічей у неформальній обстановці у вечірній час);
— робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
— які розподіляють час роботи на свій розсуд (наприклад, фотокореспондент газети, щоб зробити знімки якоїсь «знаменитості», яка «виходить у світ» тільки вночі, має так розподілити свій робочий час, щоб виконати свою роботу, потім устигнути обробити фотографії і відповідно своєчасно здати отримані результати для їх розміщення в номері).
Слід зауважити, що зазначені вище критерії дісталися нам у спадщину від колишнього СРСР (див.
постанову № 106), ними можна і потрібно керуватися, тим більше, що цього вимагають Рекомендації № 7, проте, ураховуючи, що Рекомендації № 7 не мають обов’язкової сили, на практиці до переліку (списку) робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем підприємства включають також і інших працівників, які формально не зовсім відповідають цим критеріям, — керівників усіх структурних підрозділів, працівників, чия робота має творчий характер, тощо, які в разі потреби виконують роботу понад нормальну тривалість робочого дня.Мабуть, це виправдано, адже підприємству краще знати, кому зі своїх працівників необхідно і доцільно встановлювати ненормований робочий день.
Слід також мати на увазі, що
включення до переліку (списку) робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем не означає, що всі працівники, зайняті на цих роботах, які належать до цієї професії або обіймають цю посаду, автоматично одержують статус працівника з ненормованим робочим днем, тим більше що це не завжди виправдано та необхідно.Наприклад, у штаті автотранспортного підприємства може бути багато водіїв легкового автомобіля, і таку професію включено до переліку (списку) робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем, проте в цього підприємства є необхідність установити ненормований робочий день не всім водіям, а тільки водію, який керує службовим автомобілем керівника підприємства і дійсно в разі потреби виконує роботу понад нормальну тривалість робочого дня, тоді як інші водії цього не роблять і, по суті, не повинні робити (див.
п. 2. 7 Положення № 18).На наш погляд,
перелік (список) робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем є тільки підставою для встановлення ненормованого робочого дня певним категоріям працівникам, зайнятим на цих роботах, які належать до цієї професії або обіймають цю посаду, а встановлювати ненормований робочий день конкретному працівнику необхідно при укладенні з ним трудового договору, відповідно повідомивши його про це перед його укладенням.Звичайно ж,
ніхто не забороняє підприємству встановлювати ненормований робочий день конкретному працівнику і під час його роботи, але в цьому випадку, ураховуючи, що ненормований робочий, як уже зазначалося, є особливим режимом робочого часу і відповідно істотною умовою праці, працівника необхідно попереджати про це не пізніше ніж за два місяці (див. ч. 3 ст. 32 КЗпП).Для обліку використання робочого часу працівників з ненормованим робочим днем
, як і всіх інших категорій працівників, використовуються Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (типова форма № П-12) і Табель обліку використання робочого часу (типова форма № П-13, застосовується в умовах автоматизованої системи управління підприємством), затверджені наказом № 253.Для відображення використаного робочого часу за кожний день у табелі (у формі № П-12 — графи 3, 5, у формі № П-13 — графа 3) відведено два рядки: один — для проставляння умовних позначень видів витрат робочого часу (наведені на титульному листі форми № П-12, застосовуються і при заповненні форми № П-13), а другий — для проставляння кількості годин за ними.
Ураховуючи, що працівники з ненормованим робочим днем за необхідності виконують роботу понад нормальну тривалість робочого дня, на практиці облік використання робочого часу цих працівників провадиться на підставі інформації, зафіксованої в журналах поста охорони, електронними системами контролю тощо, адже навряд чи доцільно переводити на режим ненормованого робочого часу ще й табельника чи іншого працівника, який веде облік робочого часу та контролює час виходу з роботи вже після закінчення встановленого робочого дня.
У будь-якому випадку від працівника з ненормованим робочим часом варто періодично (або постійно) вимагати звіт установленої чи довільної форми, що дозволяє дати адекватну оцінку ефективності використання робочого часу за межами нормальної тривалості робочого дня. У подальшому ці звіти може бути використано підприємством при визначенні доцільності встановлення цій категорії працівників додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем та уточненні його тривалості.
Обмеження при застосуванні ненормованого робочого дня
За загальним правилом
ненормований робочий день не встановлюється працівникам з неповним робочим днем, але може бути встановлений працівникам, зайнятим на умовах неповного робочого тижня (див. п. 2 Рекомендацій № 7).Така позиція є логічно обґрунтованою: навіщо спочатку встановлювати неповний робочий день, щоб потім ускладнювати трудові взаємовідносини, продовжуючи його? Водночас, якщо працівник зайнятий на роботі декілька днів на тиждень, то він цілком може працювати в ці дні і на умовах ненормованого робочого дня.
Слід також мати на увазі, що
на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу, тому роботодавець не має права систематично залучати цих працівників до роботи понад установлену тривалість робочого часу (див. п. 4 Рекомендацій № 7), а тільки в разі потреби.Щоб уникнути різного тлумачення цієї необхідності роботодавцем і працівниками з ненормованим робочим днем і відповідно недопущення виникнення з цього приводу трудових спорів,
підприємствам бажано в тому ж колективному договорі (угоді) закріпити порядок залучення цієї категорії працівників до роботи понад установлену тривалість робочого часу в разі виникнення необхідності та критерії визначення цієї необхідності.При постійному виникненні такої необхідності роботодавцю є привід задуматися про вдосконалення організації праці на підприємстві, оскільки, на наш погляд, залучення працівника до роботи понад установлену тривалість робочого часу має бути скоріше винятком, а не правилом, адже роботодавця ніхто не звільняє від дотримання встановленої нормальної тривалості робочого часу працівників, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень (див.
ч. 1 ст. 50 КЗпП).КЗпП
не регулює застосування ненормованого робочого дня і відповідно не містить заборони на його застосування щодо окремих категорій працівників, проте, щоб уникнути порушення трудових прав працівників, гарантованих законодавством, ненормований робочий день, як особливий режим робочого часу, бажано не встановлювати таким категоріям працівників:— особам молодше 18 років;
— особам, яким законодавством установлено скорочену тривалість робочого часу (зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, учителі, лікарі тощо);
— інвалідам;
— вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років;
— особам, які навчаються в середніх та професійно-технічних навчальних закладах;
— особам, зайнятим на роботах, де ведеться підсумований облік робочого часу (безперервно діючі підприємства).
Компенсація за роботу з ненормованим робочим днем
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу працівникам, зайнятим на умовах ненормованого робочого дня, надається додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів відповідно до списків посад, робіт і професій, визначених колективним договором, угодою (див.
п. 3 Рекомендацій № 7, п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону «Про відпустки»).Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, тобто особливий характер праці, установлюється колективним договором, угодою щодо кожної категорії робіт, професій та посад чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (див.
п. 3 Рекомендацій № 7, ч. 2 ст. 8 Закону «Про відпустки»).Як бачимо, будь-якої іншої компенсації, крім додаткової відпустки, у вигляді додаткової оплати, надбавки, премії тощо за ненормований робочий день чинним законодавством не передбачено, проте підприємства можуть ураховувати особливий характер праці при визначенні умов оплати праці працівників, зайнятих на умовах ненормованого робочого дня.
Інші види компенсації за ненормований робочий день можуть установлюватися також генеральними, галузевими, регіональними та іншими угодами.
Так, наприклад,
додаток № 5 до Галузевої угоди на 2007 — 2009 роки передбачає встановлення доплати за ненормований робочий день водіям легкових автомобілів у розмірі до 25 відсотків установленої місячної тарифної ставки за час, відпрацьований водієм, а п. 10 додатку № 6 до Галузевої угоди на 2007 — 2008 роки передбачено встановлення доплати за роботу з ненормованим робочим днем у розмірі до 25 відсотків установленої тарифної ставки (окладу) за відпрацьований час водіям автотранспортних засобів: службових, експедицій та пошукових партій.Як уже зазначалося, такі норми є обов’язковими для виконання підприємствами, що перебувають у сфері дії сторін, що підписали відповідну Галузеву угоду, тобто ці підприємства повинні встановити відповідну доплату зазначеним у цій угоді категоріям водіїв.
Підприємствами, що знаходяться поза цією сферою, норми галузевих угод можуть використовуватися як орієнтир чи приклад, тобто вони не повинні, але можуть установити відповідну доплату відповідним категоріям водіїв.
У додатках до статті наведено приклади відображення в колективному договорі питань, пов’язаних із застосуванням на підприємстві ненормованого робочого дня.
Нагадаємо, що колективний договір підлягає повідомній реєстрації, тому його має бути викладено українською мовою.
