Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Новостворені підприємства: важливі організаційно-податкові моменти новачкам

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Листопад, 2008/№ 88
В обраному У обране
Друк
Стаття

Новостворені підприємства: важливі організаційно-податкові моменти новачкам

 

Починаючи будь-яку діяльність, потрібно бути готовим до того, що пройшовши реєстраційний етап, багато чого тепер належить зробити вперше: уперше вибрати звітний період, уперше відзвітувати, уперше нарахувати амортизацію (а за потреби й поліпшити основні фонди) тощо. Сьогодні ми розглянемо найважливіші з таких організаційно-податкових моментів, що можуть стати в нагоді підприємству-початківцю.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про госптовариства

— Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-ХII.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон № 889

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Порядок № 166

— Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166.

 

Готівковий внесок до СФ ТОВ: до каси чи через банк?

Якщо Ваше підприємство — ТОВ, то, формуючи статутний фонд, слід пам’ятати про обмеження, установлене

ст. 52 Закону про госптовариства. Нагадаємо, ця стаття передбачає, що:

— до моменту реєстрації ТОВ кожний з учасників зобов’язаний

унести до статутного капіталу не менше 50 % внеску, зазначеного в установчих документах;

— при цьому внесення до статутного капіталу

грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Останнє уточнення, зроблене щодо

грошових внесків, цілком логічне. Адже виходить, що виконати умови ст. 52 Закону про госптовариства і до моменту реєстрації підприємства (а, отже, зважаючи на відсутність поки що в нього каси) унести грошовий внесок до СФ ТОВ учасник, по суті, може тільки одним способом — через банк (підтвердженням чому і має бути банківський документ).

Разом з тим, якщо свій готівковий внесок учасник, наприклад, вирішить уносити частинами (наприклад, не менше 50 % до реєстрації ТОВ, як того вимагає

Закон про госптовариства, і частину, що залишилася, уже після реєстрації товариства), то залишок такого грошового внеску може бути внесено в будь-який зручний для сторін спосіб: або також через банк (з оформленням підтверджуючого банківського документа) або через касу підприємства (з відповідним оформленням прибуткового касового ордера на суму готівки, що надійшла, і його відображенням у касовій книзі).

 

Перші звітні періоди: прибуток та ПДВ

Наступний момент, що безумовно цікавить новостворених суб’єктів господарювання, пов’язаний із визначенням

перших звітних податкових періодів, тобто періодів, за результатами яких уперше потрібно буде відзвітувати, подавши податкову звітність. Відразу зазначимо, що і Закон про податок на прибуток, і Закон про ПДВ прямо обумовлюють цей момент, уточнюючи, що слід вважати першим звітним періодом новоствореним платникам податків. Наведемо відповідні витяги із законодавства щодо цього:

 

Перші звітні податкові періоди

Податок на прибуток

(п. 11.1 Закону про податок на прибуток)

ПДВ

(п. 7.8 Закону про ПДВ)

Якщо особа береться на облік податковим органом як платник податку на прибуток усередині податкового періоду, то

перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду

Якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця,

першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця

Тобто перший звітний період визначається як:

частина початкового періоду (періоду реєстрації) + наступний повний календарний квартал

частина початкового періоду (періоду реєстрації) + наступний повний календарний місяць

 

Як бачимо, обидва податкові закони встановлюють

єдиний підхід до визначення першого звітного періоду для осіб, які реєструються платниками податків усередині «звітного проміжку», передбачаючи при цьому, що такий період є дещо подовженим. Так, перший звітний період новачків складається з неповного початкового періоду (що охоплює часовий відрізок від дати реєстрації особи платником податків до останнього дня такого реєстраційного періоду), а також наступного за ним повного календарного періоду (з першого числа по останнє включно). Отже, новоствореним платникам податків, по суті, надано своєрідну пільгу у вигляді звільнення від подання окремої декларації за неповний відрізок початкового податкового періоду (проте показники такого неповного періоду при цьому має бути враховано при складанні першої декларації, що подається пізніше — після закінчення наступного календарного періоду, відпрацьованого повністю).

Так, наприклад, у підприємства, що зареєструвалося платником

ПДВ 10 вересня 2008 року (нагадаємо, датою ПДВ-реєстрації при цьому є дата, зазначена у Свідоцтві платника ПДВ) перший звітний період охоплюватиме частину вересня і повністю жовтень (тобто це проміжок з 10.09.2008 р. по 31.10.2008 р. включно). При цьому показники такого звітного періоду буде відображено в першій ПДВ-декларації, що подається в жовтневі строки звітності, тобто не пізніше 20.11.2008 р.

При визначенні першого звітного періоду щодо податку

на прибуток варто зазначити такий момент. Як відомо, п. 11.1 Закону про податок на прибуток виділяє наступні 4 базові податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали та рік. Разом з тим протягом останніх декількох років до числа звітних періодів додано ще й одинадцятимісячний податковий період (який, зокрема, на 2008 рік узаконено положеннями п. 22.13 Закону про податок на прибуток). Ураховуючи, що за підсумками 11 місяців за платником податків також закріплено обов’язок з подання прибуткової декларації (за скороченою формою — без додатків), а також сплати податку, на наш погляд, цей період слід розглядати як самостійний повноцінний звітний період, і нарівні з іншими враховувати його у відповідних випадках при визначенні першого звітного періоду новоствореним платникам податків. Так, з урахуванням цього вважаємо, що в підприємства, яке зареєструвалося платником податку на прибуток, наприклад, 10 вересня 2008 року, перший звітний період повинен включати період з 10.09.2008 р. по 30.11.2008 р., тобто охоплювати вересневий відрізок III кварталу 2008 року і жовтень — листопад місяці 11-місячного періоду. При цьому показники роботи за цей проміжок часу буде відображено в декларації з податку на прибуток, що вперше подається таким платником податків за підсумками 11-місячного податкового періоду. Зауважимо, що консультацію з аналогічним висновком можна зустріти і в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 11.

Ще один приклад. Припустимо, підприємство стало на облік 15 жовтня 2008 року. У такому разі, якщо слідувати розглянутому вище підходу, то за логікою платнику податків

уперше належить відзвітувати за підсумками 2008 року — за перший звітний період з 15.10.2008 р. по 31.12.2008 р. (тобто за відрізок 11-місячного періоду і наступний за ним річний податковий період). Разом з тим варто звернути увагу на лист ДПА в м. Києві від 18.06.2007 р. № 578/10/31-606, в якому при розгляді подібної ситуації зроблено інший висновок із цього приводу, і роз’яснювалося, що першим звітним періодом для підприємства у такому разі буде період із жовтня поточного року по березень наступного року (тобто першу декларацію з податку на прибуток буде подано у строки звітності аж за І квартал наступного року). Однак при цьому — роз’яснювалося в листі — підприємству, що зареєструвалося в жовтні, слід в обов’язковому порядку подати декларацію за 11 місяців поточного року (тобто фактично відпрацьовані відрізок жовтня і листопад 2008 року), сплативши за нею відповідну суму податкових зобов’язань. Виходить, що в цьому випадку податківці вже не брали 11-місячний період до розрахунку першого звітного періоду, проте усе ж таки вимагали при цьому сплати податку та подання декларації за результатами 11 місяців. Вважаємо, що такий підхід виглядає дуже дивним і суперечить нормам Закону про податок на прибуток. Тому в ситуації, що склалася, новоствореному платнику податків, що зареєструвався напередодні 11-місячного періоду, очевидно, усе ж таки краще отримати письмове роз’яснення від своїх податкових органів, що ж йому слід вважати першим звітним (податковим) періодом.

А тепер докладніше розглянемо деякі прибуткові та ПДВ-особливості.

 

Прибуткові особливості

 

Нараховуємо першу податкову амортизацію

Спершу нагадаємо деякі особливості нарахування амортизації. Як відомо, звітним періодом, важливим для нарахування податкової амортизації, є

розрахунковий квартал. Саме станом на початок розрахункового кварталу платник податків визначає балансову вартість ОФ у порядку, застереженому п.п. 8.3.2 Закону про податок на прибуток. При цьому п.п. 8.3.1 Закону про податок на прибуток передбачено, що сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі — розрахункові квартали).

У зв’язку з цим цікавою є

ситуація, коли на момент реєстрації (взяття на облік) підприємство ще не має ОФ, однак, не затягуючи, придбаває їх практично відразу ж на початку діяльності — протягом неповного початкового періоду роботи (тобто періоду реєстрації), що входить до першого звітного періоду. Виходить, що придбавши ОФ у такі строки (увівши в експлуатацію об’єкти ОФ групи 1 або оприбуткувавши об’єкти з груп 2 — 4), у платника податків станом на початок наступного повноцінного календарного кварталу роботи (що входить до першого звітного періоду) уже буде сформовано їх балансову вартість. А отже, він має законне право на амортизацію ОФ у такому розрахунковому кварталі. Отже, подаючи першу декларацію з податку на прибуток, підприємство має право в ній урахувати амортизаційні відрахування, нараховані за перший повний календарний (розрахунковий) квартал роботи, що входить до складу такого першого звітного періоду (попутно зауважимо, що такий самий порядок нарахування амортизації буде справедливий і для ОФ, які на момент реєстрації вже були у платника податків, наприклад, були внесені до його статутного фонду; при цьому відзначимо лист ДПАУ від 09.10.2008 р. № 20630/7/15-0217, в якому уточнювалося, що податкова амортизація ОФ, унесених до статутного фонду, починає нараховуватися з розрахункового кварталу, наступного за кварталом, в якому було введено в експлуатацію об’єкти ОФ групи 1 або оприбутковано ОФ груп 2 — 4).

Із цим погодилася і ДПАУ, яка

листом від 04.07.2008 р. № 13412/7/15-0217 («Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 56) на числових прикладах роз’яснила порядок нарахування амортизації новоствореними підприємствами, указавши на їх право амортизувати ОФ за підсумками першого повного календарного (розрахункового) кварталу роботи, що входить до складу першого звітного періоду. При цьому в листі зазначалося про незастосування інших роз’яснень податкових органів, що суперечать цьому листу (до таких, насамперед, можна віднести відповідь протилежного характеру з колишнього листа ДПАУ від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 83, що містив несправедливу заборону на амортизацію ОФ за підсумками першого звітного періоду у новостворених платників податків).

А тепер розглянемо на прикладах «амортизаційні» ситуації.

Отже, підприємство, що стало на облік, наприклад, 20 червня 2008 року і вже сформувало станом на 01.07.2008 р. балансову вартість ОФ, має право нарахувати

першу податкову амортизацію щодо таких ОФ за підсумками III (розрахункового) кварталу 2008 року. При цьому сума таких амортвідрахувань відобразиться в першій декларації з податку на прибуток, що подається за перший для такого підприємства звітний період — з 20.06.2008 р. по 30.09.2008 р.

Розглянемо ще один випадок — за участі 11-місячного звітного періоду. Так, якщо підприємство, що стало на облік, наприклад, 5 вересня 2008 року, у вересні 2008 року придбало ОФ (увівши в тому ж вересні ОФ групи 1 в експлуатацію або оприбуткувавши ОФ з груп 2 — 4), воно має право вперше нарахувати амортизацію щодо таких ОФ уже за підсумками 11-місячного податкового періоду 2008 року (

у відповідному порядку, по суті, за жовтень — листопад — у розмірі 2/3 квартальних відрахувань). При цьому сума нарахованих таким чином амортвідрахувань увійде до першої прибуткової декларації, що складається за перший звітний період (з 05.09.2008 р. по 30.11.2008 р.) і подається у строки, установлені для подання декларації за 11 місяців 2008 року.

А от платник податків, який дещо відсунув строки придбання ОФ і купив їх уже

протягом першого повного розрахункового кварталу, зможе розраховувати на їх податкову амортизацію тільки починаючи з другого звітного періоду (тобто починаючи з другого повного розрахункового кварталу роботи).

 

Коли можна застосувати 10 % ремонтний ліміт

На продовження амортизаційної теми розглянемо права новостворених підприємств на застосування 10 % ремонтного ліміту. Як передбачає

п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток, платники податків мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих ОФ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп ОФ станом на початок такого звітного періоду.

Як бачимо, для застосування 10 % ремонтного ліміту важлива наявність

ОФ на початок звітного періоду. Зауважимо: тоді як для більшості платників податків початок кожного зі звітних періодів протягом календарного року припадає на ту саму дату — 1 січня, для новостворених платників податків початком такого звітного періоду (протягом першого календарного року роботи) буде дата взяття їх на облік (що підтверджує й лист ДПАУ від 04.07.2008 р. № 13412/7/15-0217).

Оскільки на момент взяття на облік у податкових органах підприємство

не може сформувати балансову вартість груп ОФ (у тому числі по об’єктах, оприбуткованих та введених в експлуатацію до взяття на облік), то вважається, що балансова вартість усіх груп ОФ на початок звітного періоду дорівнює 0 (нулю) і платник податків у поточному році реєстрації не має права на застосування ремонтного ліміту. Таке право він отримає тільки починаючи з наступного календарного року (за наявності, звісно, ОФ станом на 1 січня). Див. також лист ДПАУ від 04.07.2008 р. № 13412/7/15-0217.

 

ВВ за реєстраційними витратами

Податкове законодавство зберігає за платником податків право врахувати витрати на реєстрацію при оподаткуванні. Так, можливість відображення в податковому обліку витрат, пов’язаних з реєстрацією підприємства, прямо передбачено

п.п. 5.4.7 Закону про податок на прибуток. Нагадаємо: згідно із цим підпунктом до складу валових витрат може бути віднесено реєстраційні витрати, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, у тому числі в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, а також будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами влади для ведення господарської діяльності.

Крім того, деякі з витрат передреєстраційного та реєстраційного періодів, пов’язані зі створенням підприємства, може бути віднесено платником податків до валових витрат відповідно до

п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток як витрати, пов’язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, на що зверталася увага і в консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 39.

При цьому не слід забувати, що для відображення валових витрат витрати має бути підтверджено документально (

п.п. 5.3.9 Закону про податок на прибуток). Тому щодо реєстраційних витрат важливо мати відповідні підтверджуючі документи (акти, договори, квитанції, чеки тощо). У такому разі при документальному підтвердженні платник податків зможе врахувати витрати, пов’язані з реєстрацією, уже в першій прибутковій декларації, що подається за підсумками першого звітного податкового періоду.

 

ПДВ-особливості

При невеликих обсягах оподатковуваних операцій (що властиво платникам податків — початківцям)

Закон про ПДВ , як відомо, надає певні права щодо вибору періоду та порядку ведення ПДВ-обліку: так, зокрема, платник податків може вибрати квартальний звітний період, а також касовий метод ПДВ. Розглянемо, як такий вибір здійснювати новоствореним підприємствам.

 

Квартальний період: чи можна вибрати відразу?

Податковим періодам присвячено

п. 7.8 Закону про ПДВ. Ознайомившись із цим пунктом, можна побачити, що він виділяє два звітні податкові періоди: базовий — календарний місяць і альтернативний йому (що застосовується при дотриманні певних умов) — календарний квартал.

Умови вибору

квартального податкового періоду застережено п.п. 7.8.2 Закону про ПДВ. Так, згідно із цим підпунктом квартальний звітний період може вибрати платник податків, у якого обсяги оподатковуваних операцій за минулі 12 місячних податкових періодів не перевищують граничної величини в 300 тис. грн. (без урахування ПДВ). При цьому перейти на квартальний період можна тільки з початку наступного календарного року, подавши для цього податковим органам своєчасно (разом із декларацією за останній податковий період поточного календарного року) заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду (за формою додатка 1 до Порядку № 166).

Таким чином, з положень цього

підпункту випливає, що перейти на квартальний податковий період можуть тільки вже діючі платники податків (які пропрацювали, як мінімум, 12 місячних звітних періодів). А от новостворені платники податків такого права позбавлені, і вибрати квартальний звітний податковий період відразу в момент ПДВ-реєстрації вони не можуть.

До речі, це підтверджує й

п.п. 7.8.1 Закону про ПДВ, який для особи, що реєструється платником ПДВ, установлює насамперед як звітний базовий місячний період. Зауважимо: про те, що платник ПДВ з моменту своєї реєстрації може застосовувати тільки місячний податковий період, зазначалося й у листі ДПАУ від 21.04.2008 р. № 8230/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 39. Також у ньому роз’яснювалося, що перше рішення про вибір квартального податкового періоду платник податків має право прийняти тільки після закінчення першого повного календарного року з моменту реєстрації платником ПДВ. Беручи це до уваги, а також те, що перехід на квартал може бути здійснено тільки з початку календарного року, виходить, що новостворене підприємство, яке зареєструвалося платником ПДВ, наприклад, 20 жовтня 2008 року і спершу звітує щомісячно, фактично зможе стати квартальним платником ПДВ тільки починаючи з 2010 року, подавши для цього своєчасно (разом із декларацією за грудень 2009 року) заяву про вибір квартального періоду (звичайно, за умови неперевищення до того моменту граничного 300-тисячного обсягу оподатковуваних операцій).

Разом з тим (увага!) під

виняток із такого загальновстановленого правила вибору квартального періоду потрапляють єдиноподатники (приватні підприємці, які реєструються платниками ПДВ у добровільному порядку, за власним бажанням, незалежно від обсягу оподатковуваних операцій, та юрособи на ставці 6 %, які є обов’язковими платниками ПДВ). Так, в останніх своїх роз’ясненнях (лист ДПАУ від 21.04.2008 р. № 8230/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 39; консультація в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 23) податківці зазначали: при реєстрації спрощенців платниками ПДВ їм відразу встановлюється квартальний звітний період; при цьому заяву про вибір квартального періоду вони не подають , а звітують поквартально протягом усього періоду перебування на спрощеній системі оподаткування (навіть у разі якщо обсяг оподатковуваних операцій у них перевищить межу в 300 тис. грн.). Зауважимо: раніше щодо цього питання ДПАУ дотримувалася дещо іншої думки, залишаючи за єдиноподатниками все ж таки право вибору звітного періоду (місячного чи квартального) при ПДВ-реєстрації (листи ДПАУ від 23.03.2006 р. № 2725/7/16-1515-26, від 27.10.2005 р. № 21067/7/16-1517-26, від 19.01.2006 р. № 867/7/16-1517-26 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 23). У зв’язку з цим дивує інша недавня консультація податківців (журнал «Вісник податкової служби України», 2008, № 36), в якій знову зазначається про можливість вибору звітного періоду (місяця або кварталу) єдиноподатником.

 

Касовий метод (можна вибрати вже при ПДВ-реєстрації)

Порядок застосування касового методу обліку (який, нагадаємо, на відміну від загального порядку оподаткування, заснованого на правилі першої події, припускає формування податкових зобов’язань та податкового кредиту платником податків за такою подією, як

оплата) обумовлено п.п. 7.3.9 Закону про ПДВ*. Стисло зазначимо, що вибрати його може платник податків при дотриманні певних умов, а саме:

* У деяких випадках для окремих видів операцій Закон про ПДВ (п.п. 7.3.5 і п. 11.11) також установлює обов’язок ведення обліку касовим методом, однак на таких окремих випадках у межах цієї статті не зупинятимемося.

(1)

обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців не повинен перевищувати граничної величини — 300 тис. грн. без ПДВ;

(2) при цьому слід пам’ятати, що

касовий метод не може застосовуватися щодо:

— експортно-імпортних операцій;

— операцій з поставки підакцизних товарів;

(тобто оподаткування таких операцій повинне здійснюватися в загальновстановленому порядку за правилом першої події);

(3) важливо контролювати

стан розрахунків з покупцями та строки оплати. У разі неоплати товарів (послуг) покупцями понад 3 місяці платнику податків слід почати процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості згідно із законодавством (судячи з усього, у порядку, обумовленому ст. 12 Закону про податок на прибуток). Інакше, якщо він цього не зробить, то на суму нарахованих податків йому належить збільшити свої податкові зобов’язання за підсумками наступного звітного періоду.

Докладніше особливості застосування касового методу розглядалися в статті «Облік ПДВ за касовим методом» // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 97.

Варте уваги те, що (на відміну від ситуації, яка склалася з вибором квартального звітного періоду) про

можливість вибору касового методу безпосередньо при реєстрації особи платником ПДВ прямо зазначається в другому абзаці п.п. 7.3.9 Закону про ПДВ. Отже, реєструючись платником ПДВ, особа (при дотриманні зазначених вище умов) має право вибрати касовий метод обліку. Для цього разом із заявою про реєстрацію платником ПДВ (за формою № 1-ПДВ) підприємство подає податковому органу заяву про вибраний касовий метод ПДВ-обліку (оскільки форму такої заяви офіційно не затверджено, вона складається в довільній формі).

Вибравши касовий метод, підприємству не варто забувати про проставляння відповідної «касової»

позначки в полі «Відмітка про застосування касового методу податкового обліку: дата початку застосування касового методу» у заключній частині ПДВ-декларацій, що подаються протягом усього строку застосування касового методу (до переходу на облік за правилом першої події).

І ще один момент. У разі реєстрації «касовими» платниками ПДВ у новостворених підприємств може виникнути

ситуація, коли ще до закінчення року, в якому відбулася їх ПДВ-реєстрація, виявиться перевищеним граничний обсяг оподатковуваних операцій (300 тис. грн.), що дає, як зазначалося, право на застосування касового методу. Як бути в такому разі? Адже п.п. 7.3.9 Закону про ПДВ, з одного боку, зазначає про незмінність касового методу обліку в новостворених платників податків до кінця року їх реєстрації, а з іншого — вимагає переходу на облік за правилом першої події в разі досягнення граничного 300-тисячного обсягу. ДПАУ вважає, що в такому разі платнику податків належить відмовитися від касового методу при досягненні в році реєстрації граничного обсягу в 300 тисяч (лист ДПАУ від 24.01.2007 р. № 666/6/16-1515-26, де касовому методу присвячувався п. 2 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 21).

 

Право на бюджетне відшкодування: відразу чи потім?

Коло осіб,

які не мають права на бюджетне відшкодування, застережено п.п. 7.7.11 Закону про ПДВ. До їх числа згідно з абзацом другим п.п. «а» цього підпункту, зокрема потрапляють особи, зареєстровані платниками ПДВ менше ніж 12 календарних місяців.

Таким чином, новостворені підприємства, що зареєструвалися платниками ПДВ та декларують від’ємне значення,

протягом першого року роботи не мають права претендувати на його відшкодування з бюджету (а таку від’ємну суму вони зможуть направляти тільки на зменшення податкових зобов’язань, що виникли, або погашення податкового боргу в разі його появи, переносячи значення з рядка 24 до рядка 26 ПДВ-декларацій).

Уперше

заявити відшкодування в декларації такі платники податків зможуть тільки після закінчення 12 повних календарних місяців, наступних за місяцем їх ПДВ-реєстрації. При цьому право на декларування бюджетного відшкодування підприємство отримає за результатами звітного періоду, який настане після закінчення таких 12 місяців (лист ДПАУ від 19.07.2006 р. № 13706/7/16-1517-26 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 71). Так, підприємство, що зареєструвалося платником ПДВ 10 вересня 2008 року, уперше зможе заявити бюджетне відшкодування (заповнити рядок 25 ПДВ-декларації) лише через рік роботи — у декларації за жовтень 2009 року (оскільки право на декларування відшкодування з’явиться в нього починаючи з жовтня — місяця, наступного за вереснем 2009 року, який є останнім із 12 повних календарних місяців, що минули з моменту його ПДВ-реєстрації). При цьому, вважаємо, розрахунок суми бюджетного відшкодування платник податків має право здійснювати виходячи з накопиченого протягом таких перших 12 місяців роботи від’ємного значення (оскільки будь-яких обмежень щодо можливості відшкодування податкового кредиту, накопиченого за перші 12 місяців з моменту реєстрації, Закон про ПДВ не містить).

Разом з тим, з такого порядку виникнення права на бюджетне відшкодування є один

виняток. Так, у п.п. «а» п.п. 7.7.11 Закону про ПДВ є застереження: «крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням КМУ». Виходить, що єдиний випадок, коли новостворені підприємства можуть «достроково» (не чекаючи на закінчення 12 місяців) претендувати на отримання бюджетного відшкодування — це випадок відшкодування податкового кредиту при придбанні (спорудженні, будівництві) ОФ за умови наявності відповідного рішення КМУ (на цю особливість ми звертали увагу й у статті «Хто не має права на відшкодування ПДВ» // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 77; також про це йшлося в консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 4).

Ну і, звісно, отримавши в загальному випадку (через рік роботи) право на відшкодування, новоствореним підприємствам у подальшому слід пам’ятати про

умову абзацу третього п.п. «а» п.п. 7.7.11 Закону про ПДВ, згідно з яким заявляти бюджетне відшкодування платник податків має право тільки в разі, якщо обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців у нього перевищують заявлену суму бюджетного відшкодування (виняток знову-таки при цьому зроблено для випадку нарахування податкового кредиту при придбанні, спорудженні та будівництві ОФ). Інакше заявити бюджетне відшкодування платник податків не зможе.

 

До податкового кредиту можуть потрапити суми вхідного ПДВ із суміжного дореєстраційного періоду

У деяких випадках до складу податкового кредиту новостворені підприємства зможуть віднести суми вхідного ПДВ щодо витрат із суміжного

дореєстраційного періоду (тобто періоду до їх реєстрації платником ПДВ). Такими є, наприклад, суми вхідного ПДВ при «підзвітному варіанті» придбання товарів.

Розглянемо таку ситуацію. Припустимо, підзвітна особа новоствореного підприємства придбала 30.09.2008 р. за рахунок

готівкових коштів, виданих під звіт (чи, скажімо, за рахунок власних коштів з подальшою компенсацією таких витрат підприємством), товари. Чек РРО, що підтверджує факт придбання товарів, датовано також 30.09.2008 р.. Авансовий звіт (повна назва — Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, форму якого затверджено наказом ДПАУ від 19.09.2003 р. № 440) подано підзвітною особою (з урахуванням відведеного триденного строку) 02.10.2008 р. (нагадаємо, згідно з п.п. 9.10.2 Закону № 889 авансовий звіт слід подати до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому підзвітна особа завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок підприємства). При цьому припустимо, що з 01.10.2008 р. новостворене підприємство зареєструвалося платником ПДВ.

Насамперед нагадаємо, що при придбанні товарів (послуг)

за готівку можливість підтвердження права на податковий кредит (без податкової накладної) касовими чеками (щодо поставок протягом дня з урахуванням граничної суми готівкових розрахунків 10000 грн. (з ПДВ) — якщо чеки містять індивідуальний податковий номер постачальника, і в межах 200 грн. (без ПДВ) — якщо чеки податкового номера постачальника не містять) передбачено п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ. Отже, за наявності касових чеків платник податків має право включити суму вхідного ПДВ за ними до податкового кредиту.

У цьому випадку — коли закупівля товарів відбувається через підзвітну особу —

особливість ситуації полягає в тому, що правило першої події при такій операції фактично не працює. Так, ні видача грошових коштів підзвітній особі, ні оплата підзвітною особою вартості товарів не спричиняє жодних наслідків у підприємства в податковому обліку — адже в цей момент грошові кошти (як потім і придбані товари) поки що перебувають у підзвіті в довіреної особи. А право відобразити податкові наслідки (валові витрати та податковий кредит) за придбаним товаром з’являться в підприємства тільки після затвердження авансового звіту. Тільки затвердивши авансовий звіт, а отже, отримавши придбані товари від підзвітної особи, підприємство має підстави для їх оприбутковування.

Отже, як бачимо, податкові наслідки в «підзвітному» варіанті фактично прив’язано до такої події, як

оприбуткування товарів, що стає можливим тільки після затвердження авансового звіту, що підтверджує отримання товарів підприємством. При цьому право відобразити валові витрати з’являється у підприємства на дату затвердження авансового звіту, а право на податковий кредит — на дату отримання чеку РРО (якою в цьому випадку буде дата затвердження авансового звіту).

Оскільки за умовами прикладу підприємство зареєстроване платником ПДВ 01.10.2008 р., а авансовий звіт затверджено 02.10.2008 р. (тобто вже після ПДВ-реєстрації), то чек підприємство отримало вже будучи платником ПДВ, а отже,

має право на законних підставах відобразити його у своєму ПДВ-обліку, уключивши суму ПДВ за ним до податкового кредиту. Тим самим у цьому випадку дореєстраційні ПДВ-витрати підприємство зможе відобразити у своєму податковому обліку. До речі, аналогічна ситуація може виникнути і з відображенням валових витрат.

Разом з тим у інших випадках, якщо, припустимо, підприємство все ж таки здійснювало витрати в період, коли воно ще не було платником ПДВ, проте вже перебувало в лавах платників податку на прибуток, суми вхідного ПДВ за такими операціями може бути віднесено ним до валових витрат.

На цьому завершуємо нашу сьогоднішню розмову. Ну а особам, які тільки входять у світ підприємництва, звичайно ж, побажаємо успіхів у справах та вдачі у всіх починаннях.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно