Теми статей
Обрати теми

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Редакція ПБО
Стаття

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

 

Чинним законодавством передбачено низку пільг та гарантій для працівників, які мають дітей. Однією з таких гарантій є право на додаткову оплачувану соціальну відпустку. Хто має право на таку відпустку, яка її тривалість — на ці та інші запитання ви знайдете відповіді в цій статті.

Катерина СКРИПКІНА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

КЗпП

— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

СКУ

— Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.

Закон про відпустки

— Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Закон № 2811

— Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-XII.

Закон № 2402

— Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III.

Закон № 2240

— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.10.2001 р. № 2240-III.

Інструкції № 455

— Інструкція про порядок видачі документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерством охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455.

Лист № 235

— лист Мінпраці «Роз’яснення щодо застосування статті 19 Закону України «Про відпустки» (додаткові відпустки працівникам, які мають дітей)» від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13.

 

Однією з видів соціальних відпусток є додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (

ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки).

Згідно з

ч. 1 ст. 1821 КЗпП та ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда або яка всиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для такої відпустки її тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Слід зазначити, що все це норми законодавства щодо порядку надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (далі — додаткова відпустка на дітей). У зв’язку з цим керуватимемося роз’ясненнями Мінпраці, які прояснюють порядок практичного застосування положень

КЗпП та Закону про відпустки.

 

Хто має право на додаткову відпустку на дітей?

Осіб, які мають право на додаткову оплачувану відпустку на дітей, визначено в

ч. 1 ст. 1821КЗпП та ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки . До них належать працюючі:

— жінка, яка має

двох або більше дітей віком до 15 років;

— жінка, яка має

дитину-інваліда ;

— жінка, яка

всиновила дитину;

одинока мати;

батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

— особа, яка взяла дитину

під опіку.

Крім того, згідно з роз’ясненнями Мінпраці, наведеними в

листі № 235 («Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 48), право на додаткову оплачувану відпустку на дітей має також особа, визначена в установленому порядку як піклувальник, оскільки гарантії, передбачені ст. 1821 КЗпП, поширюються також на опікунів.

Звертаємо увагу: усі зазначені вище особи мають право претендувати на додаткову соціальну відпустку тільки за умови, що вони працюють. Так, наприклад, жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у період такої відпустки не має права на додаткову відпустку на дітей.

Окремого розгляду потребує питання визначення такої категорії осіб, які претендують на додаткову відпустку на дітей, як «одинока мати».

Визначення одинокої матері для цілей

Закону про відпустки надано власне в цьому законі. Так, згідно з п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону про відпустки одинокою матір’ю вважається жінка, яка виховує дитину без батька.

Із цього випливає: щоб жінка вважалася одинокою матір’ю, важливим є те, що дитина виховується без батька, факт участі батька в утриманні дитини значення не має.

Докладний перелік жінок, які належать до категорії осіб «одинока мати» для цілей

Закону про відпустки, наведено Мінпраці в листі № 235.

Так, для цілей надання працівниці додаткової відпустки на дітей під

одинокою матір’ю слід розуміти:

1. Жінку, яка не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблений у встановленому порядку за вказівкою матері.

2. Удову.

3. Жінку, яка виховує дитину без батька (у тому числі й

розлучену жінку, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом із дитиною і відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, а також за зазначених умов жінка, яка вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не всиновлено).

Згідно з роз’ясненнями Мінпраці, наведеними в

листі № 235, на додаткову відпустку на дітей має право вдова або розлучена жінка, яка виховує дитину без батька (у разі позбавлення його батьківських прав) і вийшла заміж за іншого чоловіка, але її дитину ним не всиновлено.

При наданні додаткової відпустки на дітей за підставою «батько, який виховує дитину без матері» слід мати на увазі, що, на думку Мінпраці,

одиноким батьком вважається чоловік, який:

— не перебуває у шлюбі, при цьому у свідоцтві про народження дитини його записано як батька;

— є вдівцем і виховує дитину без матері;

— розлучений і виховує дитину без матері.

Звертаємо увагу: наведене вище визначення одинокої матері використовується виключно для цілей

Закону про відпустки. Наприклад, для цілей Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (для застосування до заробітної плати працівників податкової соціальної пільги) використовується визначення «одинока мати», наведене в Порядку надання документів та їх складі при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженому постановою КМУ від 26.12.2003 р. № 2035.

 

Який граничний вік дитини, що дає право на додаткову відпустку?

У

Законі про відпустки зазначено граничний вік дитини тільки для такої категорії працівників, як жінка, яка має двох і більше дітей. Для решти категорій працівників, які мають дітей, граничний вік дитини не зазначено. Тому в цій ситуації необхідно керуватися загальними нормами чинного законодавства.

Інформацію про граничний вік дитини, що дає право на отримання додаткової відпустки на дітей, наведемо в таблиці.

 

Категорія осіб

Граничний вік дитини, що дає право на отримання додаткової відпустки

Підстава

Жінка, яка має двох і більше дітей

15 років

Ст. 19 Закону про відпустки

Жінка, яка має дитину-інваліда

18 років

Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811

Жінка, яка всиновила дитину

18 років

Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811

Одинока мати

18 років

Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811

Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі)

18 років

Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811

Особа, яка взяла дитину під опіку

14 років

Ст. 243 СКУ

Особа, визначена в установленому порядку як піклувальник

З 14 років до 18 років

Ст. 243 СКУ і ст. 1861 КЗпП

 

Слід зазначити, що відповідно до

ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III і ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-XII дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосованим до неї, вона не одержує права повнолітнього раніше.

Згідно з

ч. 1 ст. 34 ЦКУ фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) має повну цивільну дієздатність. В окремих випадках, визначених ЦКУ, повна цивільна дієздатність надається особам, які не досягли вісімнадцяти років, а саме:

1) у разі реєстрації шлюбу з моменту такої реєстрації (

ч. 2 ст. 34 ЦКУ);

2) якщо фізична особа досягла 16 років і працює за трудовим договором (

ч. 1 ст. 35 ЦКУ);

3) якщо неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини (

ч. 1 ст. 35 ЦКУ);

4) якщо фізична особа досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю з моменту державної реєстрації її як підприємця, що здійснюється за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальників або органу опіки та піклування (

ч. 3 ст. 35 ЦКУ).

Звертаємо увагу: набута неповнолітньою особою повна цивільна дієздатність

зберігається в таких випадках:

— припинення шлюбу або визнання його недійсним із причин, не пов’язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи;

— припинення трудового договору, а також підприємницької діяльності.

Повна цивільна дієздатність, надана неповнолітній особі у згаданих вище випадках, поширюється на всі цивільні права та обов’язки. Отже, якщо дитина одержує право повнолітньої раніше, ніж їй виповниться 18 років, особа, яка одержувала на неї додаткову відпустку, втрачає таке право.

У зв’язку з установленням в чинному законодавстві граничного віку дитини, що дає право одному з батьків на додаткову відпустку, закономірно виникає запитання: чи має право працівник на додаткову відпустку на дітей у році, в якому його дитина досягає граничного віку?

Мінпраці у своєму

листі № 235 зазначало, що додаткова відпустка на дітей є соціальною відпусткою, тому вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу та дати народження дитини — до чи після.

Отже, працівник має право на додаткову відпустку на дітей у році, в якому його дитина досягає граничного віку.

Наприклад, працівниця підприємства має двох дітей. Старшій дитині 15 жовтня 2008 року виповнилося 15 років. У цій ситуації така працівниця має право на додаткову відпустку на дітей за 2008 рік. При цьому вона може використати її як до дня народження своєї старшої дитини, так і після.

 

Які документи необхідно надати для отримання додаткової відпустки на дітей?

Перелік документів, що підтверджують право на додаткову відпустку на дітей для кожної категорії працівників, зазначених у

ч. 1 ст. 19 Закон про відпустки, з урахуванням останніх роз’яснень Мінпраці, наведемо в таблиці.

 

№ з/п

Категорії працівників, які мають право на додаткову відпустку на дітей

Підтверджуючі документи

1

2

3

1

Жінка, яка має двох і більше дітей віком до 15 років

Свідоцтва про народження дітей

2

Жінка, яка має дитину-інваліда

1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія медичного висновку, виданого закладами та установами МОЗ (якщо дитині не виповнилося 16 років). 3. Копія пенсійного посвідчення дитини або довідки МСЕК (для дитини віком від 16 до 18 років)

3

Жінка, яка всиновила дитину

1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія рішення про всиновлення дитини

4

Одинока мати, у тому числі:

— жінка,

яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис, зроблений за вказівкою матері

1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія довідки органів ЗАГСу про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини*

— удова

1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про укладення шлюбу. 3. Копія свідоцтва про смерть чоловіка*

— розлучена жінка, яка виховує дитину без батька

1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу. 3. Документи, які підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини (довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцепроживанням, а також ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо)*

— жінка, яка вийшла заміж вдруге, але її дитину віком до 18 років новим чоловіком не всиновлено

1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Документи, які підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини (довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцепроживанням, а також ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо). 3. Довідка органу РАЦСу, що дитину новим чоловіком не всиновлено (на нашу думку, замість такої довідки необхідно надати копію свідоцтва про укладення нового шлюбу)

5

Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі)

1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Документи, які підтверджують, що мати не бере участі у вихованні дитини (свідоцтво про смерть матері дитини, або рішення про позбавлення материнських прав, або рішення суду (органу опіки та піклування), згідно з яким дитина залишається жити з батьком і мати не бере щоденної участі в її вихованні тощо). Якщо мати тривалий час перебуває в лікувальному закладі, батько дитини повинен надати довідку з лікувального закладу про тривале лікування матері дитини

6

Удівець, який одружився, але його дитину новою дружиною не всиновлено

1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія свідоцтва про смерть матері дитини. 3. Копія свідоцтва про укладення нового шлюбу

7

Особа, яка взяла дитину під опіку (визнана в установленому порядку піклувальником)

1. Копія свідоцтва про народження дитини. 2. Копія рішення про встановлення опіки (піклування)

* На наш погляд, для підтвердження того, що жінка не перебуває у шлюбі, необхідно надати копію паспорта.

 

Наведемо пояснення щодо переліку документів, які має надати жінка, яка вийшла заміж вдруге, але її дитину віком до 18 років новим чоловіком не всиновлено.

У

листі № 235 зазначено, що така жінка повинна надати довідку органу РАЦСу, що дитину новим чоловіком не всиновлено. Однак на практиці органи РАЦСу довідки про те, що новий чоловік не всиновляв дитини, не видають. Річ у тім, що згідно зі ст. 223 СКУ всиновлення відбувається за заявою всиновлювача до суду. Після винесення судом рішення про всиновлення на підставі Положення про порядок зміни, доповнення, відновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженого наказом Мін’юсту від 10.12.2007 р. № 1227/5, органами РАЦСу вносяться відповідні зміни до актового запису про народження дитини. З урахуванням цих змін орган РАЦСу видає нове свідоцтво про народження (ст. 233 СКУ), що і є підтвердженням факту всиновлення. Раніше видане свідоцтво про народження анулюється.

У зв’язку з тим, що органи РАЦСу не видають довідку про те, що новий чоловік не всиновляв дитину, жінка може надати копію

свідоцтва про укладення нового шлюбу, на підставі якого можна встановити законного чоловіка працівниці.

На підставі цього і зазначених вище документів роботодавець зможе встановити, усиновлено дитину чи ні.

Якщо дитину не всиновлено новим чоловіком, то у свідоцтві про розірвання шлюбу (як колишній чоловік) і у свідоцтві про народження дитини (як батько дитини) має бути зазначено ту саму особу. У разі всиновлення батько дитини (усиновлювач) та нинішній чоловік працівниці буде тією самою особою, оскільки в результаті всиновлення старе свідоцтво про народження анулюється і видається нове.

 

В якому порядку надається додаткова відпустка на дітей і яка її тривалість?

Додаткова відпустка на дітей надається працівникам понад тривалість щорічної основної та додаткової відпустки, установленої

ст. 6, 7, 8 Закону про відпустки, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами. Нагадаємо: за загальним правилом тривалість щорічної відпустки становить 24 календарні дні.

Звертаємо увагу: додаткова відпустка на дітей надається

тільки за основним місцем роботи. За місцем роботи за сумісництвом працівнику, який за основним місцем роботи перебуває в додатковій відпустці на дітей, на період такої відпустки має бути надано в обов’язковому порядку відпустку без збереження заробітної плати на підставі п. 14 ч.1 ст. 25 Закону про відпустки.

Додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, може бути перенесено на інший період або продовжено в порядку, визначеному

ст. 11 цього Закону.

Як і щорічну відпустку, додаткову відпустку на дітей

на вимогу працівника має бути перенесено на інший період у разі:

1) порушення власником або уповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки, визначеної графіками;

2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час відпустки. Згідно з

ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки заробітну плату за час відпустки має бути виплачено не пізніше ніж за три дні до її початку.

Відпустку має бути перенесено на інший період або продовжено у випадку:

1) тимчасової непрацездатності працівника, підтвердженої в установленому порядку;

2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

4) збігу з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Тривалість додаткової відпустки на дітей становить 7 календарних днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості додаткової відпустки

працівникам, які мають дітей, не враховуються (ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки).

Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з будь-яких причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за декілька попередніх років, він має право використати цю відпустку потім.

 

Чи підлягає компенсації додаткова відпустка на дітей?

Грошову компенсацію невикористаних днів додаткової відпустки на дітей працівнику,

який продовжує працювати на цьому підприємстві, законодавством не передбачено.

Згідно з

ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки за бажанням працівника грошовою компенсацією може бути замінено тільки частину щорічної відпустки. При цьому тривалість наданих працівнику щорічної та додаткової відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів. Якщо, наприклад, працівник має право на 24 календарні дні щорічної відпустки і на 7 календарних днів додаткової відпустки на дітей, він може взяти 17 днів щорічної відпустки і 7 днів додаткової відпустки, а 7 днів щорічної відпустки замінити грошовою компенсацією.

При звільненні працівника, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки на дітей згідно зі

ст. 24 Закону про відпустки. При цьому право працівника на компенсацію не залежить від підстав його звільнення.

Зауважимо: можливість перерахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей при переведенні працівника на роботу на інше підприємство відсутня. У цьому випадку всю суму компенсації має бути виплачено на руки працівнику. Це пов’язане з тим, що згідно зі

ст. 24 Закону про відпустки в разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за його бажанням має бути перераховано на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. Оскільки додаткова відпустка на дітей до щорічних відпусток не належить, то й такого права щодо перерахування на рахунок іншого підприємства компенсації за дні додаткової відпустки на дітей працівник не має.

Доповнимо: законодавством не передбачено строк давності, після закінчення якого втрачається право працівників, які мають дітей, на додаткову відпустку.

Наприклад, якщо жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, не користувалася додатковою відпусткою на дітей з 2005 року, вона має право скористатися такою відпусткою тривалістю 7 календарних днів за кожний рік з 2005 року до досягнення одним з дітей повноліття.

 

Як визначити кількість підстав, що дають право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей?

Згідно з

ч. 2 ст. 19 Закону про відпустки за наявності декількох підстав для надання додаткової відпустки на дітей, її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Закономірно виникає запитання: як визначається кількість підстав? Інакше кажучи, чи може та сама дитина брати участь у визначенні підстав для надання додаткової відпустки кілька разів. Наприклад, якщо в одинокої матері є одна дитина, яка є інвалідом, скільки підстав має така працівниця для визначення тривалості додаткової відпустки на дітей?

Слід зауважити: Мінпраці змінило свою думку щодо порядку визначення кількості підстав.

Так, у

листі від 04.06.2007 р. № 132/13/133-07 Мінпраці зазначало, що конкретну дитину може бути враховано тільки один раз за однією з перелічених у Законі про відпустки підстав. Виходить, що одинокій матері, яка має одну дитину-інваліда, може бути надано додаткову відпустку на дітей тільки за однією підставою, оскільки її єдину дитину може бути враховано тільки один раз при визначенні підстав для додаткової відпустки. Отже, їй надається додаткова відпустка на дітей тривалістю 7 календарних днів або як одинокій матері, або як жінці, яка має дитину-інваліда.

В одному з останніх листів (див.

лист № 235) Мінпраці зазначило, що кожна з підстав, визначених ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки, «правомірно вважати окремою підставою». Із наведених у згаданому листі прикладів чітко випливає, що при визначенні підстав одну дитину може бути враховано кілька разів.

Таким чином, виходить, що одинока мати, яка має одну дитину-інваліда, має право на додаткову відпустку на дітей тривалістю 14 календарних днів за двома підставами (як жінка, яка має дитину-інваліда, і як одинока мати). На додаткову відпустку такої ж тривалості має право претендувати також одинока мати (удова), яка всиновила дитину.

Якщо жінці, яка згідно з викладеним вище мала право на додаткову відпустку за кількома підставами, на практиці надавали таку відпустку тільки за однією підставою, їй необхідно надати невикористані дні додаткової відпустки на дітей за минулі періоди роботи на цьому підприємства. Як зазначалося вище, строк позовної давності щодо додаткової відпустки на дітей не застосовується.

 

Як надається додаткова відпустка на дітей новоприйнятій працівниці?

У разі прийняття на роботу працівника, який має право на додаткову відпустку на дітей, необхідно знати таке.

Якщо до прийняття на роботу працівниця в поточному календарному році ніде не працювала, то за цей календарний рік вона має право на додаткову відпустку на дітей за наявності підстав, зазначених у

ст. 19 Закону про відпустки. Наприклад, жінку, яка має двох дітей віком до 15 років, прийнято на роботу 6 жовтня 2008 року. До цього в поточному 2008 році працівниця ніде не працювала. У цій ситуації підприємство, на яке працівницю прийнято на роботу, повинне їй надати додаткову відпустку на дітей за 2008 рік.

Якщо до прийняття на роботу працівниця в поточному календарному році вже працювала на інших підприємствах, то нове підприємство, на яке вона влаштувалася на роботу, не зобов’язане їй надавати додаткову відпустку на дітей за поточний рік. Наприклад, жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, з попереднього місця роботи звільнилася 16 січня 2008 року. На нове місце роботи вона влаштувалася з 6 жовтня 2008 року. У цьому випадку на новому місці роботи такій жінці надавати додаткову відпустку на дітей за 2008 рік не зобов’язані. Цю відпустку мало бути надано на попередньому місці роботи, або виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки на дітей при звільненні такої працівниці.

Аналогічне роз’яснення щодо цього питання було надано Мінпраці в

листі від 03.03.2007 р. № 58/06/186-07 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 28).

 

Як надається додаткова відпустка на дітей та оплачується листок непрацездатності, якщо відпустка збіглася з тимчасовою непрацездатністю працівниці?

У переліку підстав для відмови в оплаті перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності (

п. 4 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439, п. 6 ч. 1 ст. 36 Закону № 2240) період перебування в додатковій відпустці на дітей не зазначено. У п. 3.15 Інструкції № 455, де наведено вичерпний перелік випадків, коли листок непрацездатності не видається, випадок перебування працівника в додатковій відпустці на дітей відсутній.

Таким чином, листок непрацездатності в період перебування працівниці в додатковій відпустці на дітей видається на загальних підставах та підлягає оплаті в установленому порядку. За загальним правилом, перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок роботодавця. Починаючи із шостого дня тимчасової непрацездатності, працівниці виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У свою чергу, згідно з

п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки додаткову відпустку на дітей має бути перенесено на інший період або продовжено в разі настання в період такої відпустки тимчасової непрацездатності, засвідченої в установленому порядку.

Отже, якщо працівниця, яка перебуває в додатковій відпустці на дітей, надала листок непрацездатності, роботодавець повинен:

— або продовжити таку відпустку на кількість днів, що збіглися з періодом тимчасової непрацездатності. У такому разі працівниця використовує дні додаткової відпустки на дітей, що залишилися, після закінчення тимчасової непрацездатності. При цьому сума відпускних перерахунку не підлягає;

— або перенести відпустку на інший період. У цій ситуації працівниця може використати дні додаткової відпустки, що залишилися в результаті збігу з тимчасовою непрацездатністю, у будь-який час, а в разі звільнення — отримати за них компенсацію. Сума відпускних при цьому перераховується (відпускні надаються тільки за дні, коли працівник фактично перебував у додатковій відпустці на дітей). Відпускні за дні відпустки, перенесені на інший період, повинні розраховуватися виходячи з нової середньої заробітної плати.

Приклад.

Жінці, яка має двох дітей віком до 15 років, надано додаткову відпустку на дітей з 27 жовтня 2008 року на 7 календарних днів. Працівниця хворіла з 29.10.2008 р. по 04.11.2008 р., про що свідчить наданий нею листок непрацездатності. У зв’язку з тимчасовою непрацездатністю додаткову відпустку продовжена.

Виходить, що на період додаткової відпустки на дітей припадає 5 днів тимчасової непрацездатності (29, 30, 31 жовтня, 1, 2 листопада). Отже, додаткова відпустка на дітей працівниці продовжується на 5 календарних днів, а саме на 5, 6, 7, 8, 9 листопада 2008 року. Сума відпускних, нарахована за 7 днів додаткової відпустки на дітей, у цьому випадку перерахунку не підлягає.

Листок непрацездатності оплачується таким чином: 29, 30, 31 жовтня 2008 року оплачуються за рахунок коштів підприємства, 3, 4 листопада 2008 року — за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

На завершення зауважимо: згідно з чинним законодавством цей вид відпустки є

обов’язковим, а отже, роботодавець не має права відмовити в наданні додаткової відпустки на дітей працівнику, який подав усі необхідні підтверджуючі документи.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі