Теми статей
Обрати теми

Заходи щодо стягнення заборгованості: що під ними розуміється

Редакція ПБО
Стаття

Заходи щодо стягнення заборгованості: що під ними розуміється

 

Закон про податок на прибуток написано досить складно. Навіть у, здавалося б, очевидних його нормах можна натрапити на неприємність. І пов’язане це насамперед з розумінням таких норм податківцями. Однією з таких норм є п.п. 5.2.8 цього Закону.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Відомо, що

п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток дозволяє платнику податків включити до складу своїх валових витрат суми безнадійної заборгованості в частині, не віднесеній до валових витрат, якщо відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного результату.

Як правило, ця норма цікавить бухгалтерів у частині, в якій вона стосується заборгованості зі

строком позовної давності, що минув. Щоб таку заборгованість можна було правомірно віднести до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток, необхідна наявність сукупності таких умов:

— щодо цієї заборгованості має закінчитися строк позовної давності;

— ця заборгованість раніше не повинна була потрапити до валових витрат;

— передбачені законодавством заходи щодо стягнення такої заборгованості не призвели до позитивного результату.

Якщо з першими двома умовами особливих проблем не виникає, то щодо третьої є питання. На жаль,

Закон про податок на прибуток не конкретизує, що слід розуміти під відповідними заходами щодо стягнення боргу, які повинен вживати кредитор. Заповнюючи цю прогалину, ДПАУ традиційно відносила до них заходи, перелічені в п. 12.1 цього Закону, а саме: направлення претензії боржнику, звернення з позовом до суду, вчинення виконавчого напису нотаріусом (див. листи ДПАУ від 02.03.2004 р. № 1556/6/15-1116 та від 27.04.2005 р. № 3603/6/23-5315).

Однак деякий час тому податківці раптом відмовилися визнавати такі дії, як направлення претензії боржнику, як заходи щодо стягнення заборгованості для цілей

п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток, вважаючи ці кроки платника податків лише заходом щодо врегулювання спору (див. консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 43, с. 53).

Ми з таким висновком не згодні і вважаємо, що

направлення претензії цілком можна класифікувати як захід щодо стягнення заборгованості. Підтвердження своєї позиції знаходимо у ст. 7 ГПКУ, згідно з якою підприємства та організації, що отримали претензію, зобов’язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника. Та й у ч. 5 ст. 8 ГПКУ зазначається, що відповідь про визнання претензії є підставою для примусового стягнення заборгованості. А те, що цей захід зафіксовано в розділі II «Досудове врегулювання спорів» ГПКУ, не повинно нікого бентежити, адже виходячи з норм чинного законодавства стягнення боргу можливе не тільки в межах судової процедури, а й у позасудовому порядку (у тому числі в порядку досудового врегулювання спору). Отже, за загальним правилом претензії повинні задовольнятися.

Аналогічної думки дотримується і Головне науково-експертне управління Верховної Ради України в

листі від 09.12.2005 р. № 16/3-1693, стверджуючи, що направлення кредитором боржнику листів або претензій належить до відповідних заходів, спрямованих на стягнення заборгованості.

Крім того, у тижневику «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», 2005, № 36 самі ж представники податкової служби зазначили:

п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток застосовується, якщо вживалися заходи згідно зі ст. 12 цього Закону. А в цій статті, як ви пам’ятаєте, зазначається і про направлення претензії.

Але з часом податківці почали рухатися далі у своїх фіскальних переконаннях. Так, у консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 16 було зазначено: неодноразове направлення претензій

та позову до суду не є заходом щодо стягнення заборгованості для цілей п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток, а є заходом урегулювання спору. Отже, тепер податківці не визнають і судове рішення як захід щодо стягнення заборгованості.

Якщо говорити про списання заборгованості за ознакою строку позовної давності, що минув, то звернення до суду, дійсно, навряд чи може допомогти платнику податків. Якщо суд прийме рішення на користь кредитора, то не можна говорити про закінчення позовної давності, правильніше сказати про її зупинення, і якщо цю заборгованість так і не буде стягнуто, то вона не може вважатися заборгованістю зі строком позовної давності, що минув. Якщо ж суд винесе рішення на користь боржника, то про списання заборгованості до складу валових витрат взагалі не може бути й мови. Але зазначати, що позовна заява до суду не є заходом щодо стягнення заборгованості неправильно.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі