Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Сторінка приватного підприємця. Як підприємцю на єдиному податку вигідніше продати автомобіль

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Жовтень, 2008/№ 82
В обраному У обране
Друк
Стаття

Як підприємцю на єдиному податку вигідніше продати автомобіль

 

Часто трапляється, що підприємцю на єдиному податку необхідно продати легковий автомобіль, який він використовував у господарській діяльності. Про те, як правильно здійснити такий продаж, читайте в цій статті.

Оксана ПІРОЖЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

 

Документи статті

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про податок з доходів

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889 — IV.

Правила № 1388

— Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок та моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затверджені постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388.

 

Можливі варіанти

Отже, у цій ситуації підприємцю-єдиноподатнику потрібно продати автомобіль, причому зробити це бажано з якнайменшими втратами, максимально заощадивши на супутніх обов’язкових платежах (податках, держмиті тощо).

У цьому випадку приділимо увагу двом основним варіантам продажу автомобіля:

— у межах підприємницької діяльності єдиноподатником;

— звичайною фізичною особою (непідприємцем).

При цьому різновидом другого варіанта часто є не договір купівлі-продажу, а оформлення генеральної довіреності, про що ми також поговоримо далі.

Зауважимо, що перш ніж здійснювати дії, пов’язані з реалізацією автомобіля (укладати, завіряти договір, звертатися до посередника тощо), його потрібно зняти з обліку в ДАІ (крім передання за гендовіреністю) (

п. 43 Правил № 1388).

 

Продаж автомобіля у статусі підприємця-єдиноподатника

На перший погляд, продаж автомобіля, що використовувався в підприємницькій діяльності, є звичайною господарською операцією. Причому розмір єдиного податку, як відомо, не залежить від отриманих доходів, тобто не збільшується. Щоправда, слід контролювати річний обсяг виручки (500 тисяч грн.). Тому, якщо продавцем за договором купівлі-продажу виступає підприємець-єдиноподатник, то податкових втрат як таких у нього не буде.

Однак тут не все так просто. Як відомо, особливість роботи підприємця на єдиному податку полягає в тому, що в його

Свідоцтві про сплату єдиного податку (далі — Свідоцтво) зазначається певний вид діяльності, і відповідно до нього сплачується єдиний податок за встановленою ставкою. Якщо ж підприємець здійснюватиме інший вид діяльності, не зазначений у Свідоцтві, то такі доходи вже вважатимуться непідприємницькими і обкладатимуться за правилами, установленими Законом про податок з доходів.

Зазначене підтверджується і роз’ясненням ДПАУ в

листі від 28.04.2007 р. № 2125/ч/17-0715, в якому вказується, що доходи, отримані протягом року від не зазначених у Свідоцтві видів діяльності, підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за правилами і в порядку, установленими Законом про податок з доходів (п.п. 9.12.2).

Отже, якщо вид діяльності, зазначений у

Свідоцтві, допускає торгівлю автомобілями, то як єдиноподатник підприємець зможе продати автомобіль без проблем. Той факт, що спочатку автомобіль придбавався ним як звичайною фізичною особою (у договорі купівлі-продажу підприємницький статус не зазначався), не має значення, так ст. 320 ЦКУ припускає використання особистого майна громадянина в підприємницькій діяльності.

Зауважимо, що, наприклад, наявність у

Свідоцтві таких видів діяльності, як «роздрібна, оптова торгівля», «торговельно-закупівельна діяльність», для продажу автомобіля не підійдуть.

Якщо ж відповідного виду діяльності у

Свідоцтві немає, то дохід від продажу автомобіля доведеться обкладати за правилами ст. 12 Закону про податок з доходів за аналогією із звичайними громадянами. А це значить, що додатково доведеться доплатити податок з доходів за ставкою 15 %. Виняток становить той випадок, коли продаж автомобіля здійснюється перший раз за поточний рік за умови або сплати державного мита, або плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до його посвідчення. У цьому випадку ставка податку з доходів становить 1%.

Однак є спосіб, що може допомогти цього уникнути. Так, підприємець, в якого у

Свідоцтві не зазначено діяльність з торгівлі автомобілями, може відкласти надходження виручки від його реалізації до того моменту, коли у нього у Свідоцтві буде дописано такий вид діяльності. Зробити це можна з початку будь-якого кварталу, подавши до податкового органу відповідну заяву за 15 днів до його початку і на строк не менше одного кварталу (лист від 11.07.2006 р. № 3756/Ю/17-0415).

Проте це може призвести до збільшення ставки єдиного податку і збільшення доплат за найманих працівників, і все це, на цілий квартал. Нагадаємо, якщо підприємець здійснює кілька видів діяльності з різними ставками, то податок сплачується за більшою з них. Ще один не зовсім радісний момент — наближення до граничного обсягу річної виручки (500 тис. грн.).

Крім зазначеного вище, потрібно пам’ятати і про деякі інші особливості. Наприклад, якщо єдиноподатник у своїй діяльності застосовує РРО, і за автомобіль з підприємцем розраховуватимуться готівковими коштами, то такі кошти слід проводити через РРО (раніше ДПАУ дотримувалася іншої думки, але останнім часом вона змінилася — див.

лист ДПАУ від 26.07.2006 р. № 14109/7/23-8017 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, №79).

Як бачимо, продаж автомобіля підприємцем підійде для фізичних осіб, у яких:

— обсяг виручки далекий від 500 тис. грн.;

— втрати від збільшення ставки єдиного податку (у тому числі і за працівників) не перевищать суми податку з доходів, яку потрібно заплатити при продажу звичайному громадянину.

Далі поговоримо про продаж автомобіля звичайною фізособою.

 

Продаж автомобіля у статусі звичайного громадянина

У разі продажу легкового автомобіля від імені звичайного громадянина потрібно керуватися нормами

ст. 12 Закону про податок з доходів. Оскільки автомобіль отримуватиметься у фізичної особи, то сторонам необхідно відвідати нотаріуса чи укласти договір через посередника (товарну біржу, магазин).

Узагалі до отриманого від продажу автомобіля доходу застосовуватиметься

ставка 15%, причому без зменшення на суму витрат, пов’язаних з його придбанням. Однак при продажу саме легкового автомобіля за певних умов ставка податку може бути меншою. Так, згідно з п.п. 12.2 Закону про податок з доходів, якщо фізична особа продає перший раз за поточний рік і лише один з таких об’єктів рухомого майна: легковий автомобіль, мотоцикл, моторолер чи моторне (парусне) судно, то замість 15 % ставки податку застосовується ставка податку 1 % за умови або сплати державного мита, або плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до його посвідчення.

Розмір держмита за нотаріальне посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів залежить від того, кому вони відчужуються, і становить:

— дітям, одному з подружжя, батькам — 1 % суми договору, не нижче дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму;

— іншим особам — 5 % суми договору, не нижче дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму.

Ще раз зазначимо, що для застосування «зниженої» ставки податку з доходів (1%) необхідне нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу (хоча таке не є обов’язковим). При цьому не має значення, приватний нотаріус чи державний.

Потрібно звернути увагу ще на один момент. Згідно зі

ст. 12 Закону про податок з доходів для розрахунку податку при продажу потрібно орієнтуватися на договірну вартість. Але, на думку ДПАУ, податок з доходів при продажу автомобіля (рухомого майна) розраховується виходячи з договірної вартості, але не нижче за оціночну (лист ДПАУ від 19.02.2007 р. № 3200/7/17-0116 //«Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 19). Отже, якщо вартість автомобіля буде «занижена» в договорі, податок усе одно розрахують за оціночною вартістю.

 

«Продаж» за генеральною довіреністю

На практиці досить поширений варіант, коли замість договору купівлі-продажі потенційному покупцеві оформлюється генеральна довіреність на право користування та розпорядження транспортним засобом. Згідно з

частиною 3 ст. 244 ЦКУ довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до законодавства в цьому випадку сторони матимуть справу з

правовідносинами представництва. Так, згідно зі ст. 237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана чи має право здійснювати операцію від імені іншої сторони, яку вона представляє. У представництві завжди задіяно три суб’єкти:

— особа, яку представляють (у нашому випадку — фізична особа);

— представник (одна чи кілька фізичних та (або) юридичних осіб);

— третя особа, стосовно якої здійснюються дії представником.

Видача довіреності не спричиняє переходу права власності на автомобіль, у чому й полягає відмінність довіреності від договору купівлі-продажу, на підставі якого право власності на автомобіль переходить від продавця до покупця. У разі оформлення довіреності особі передаються широкі права, пов’язані з використанням автомобіля: можливість не тільки користуватися та розпоряджатися автомобілем, а також від імені власника контактувати з держорганами (ДАІ тощо).

Генеральна довіреність оформлюється в нотаріуса, вартість нотаріальних послуг на сьогодні становить більше 100 грн

. Формально будь-яких інших платежів, крім тих, що входять до нотаріального посвідчення, не вимагається.

Однак існує норма

п.п. 1.2 Закону про податок з доходів, де зазначено таке:

«...

З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються: звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то:

сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного

;

позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду...

».

Це насторожує, оскільки наведену норму можна потрактувати так, що при переданні автомобіля в користування

за довіреністю, що передбачає право на відчуження, потрібно сплатити податок з доходів з його звичайної вартості. А якщо згодом автомобіль таки буде продано і господарю буде передано гроші від його реалізації, оподаткуванню у представника підлягатиме сума перевищення виручки над звичайною вартістю (якщо, звичайно, таке перевищення буде).

Однак у процитованій вище нормі

Закону про податок з доходів ідеться саме про повіреного, тобто про правовідносини в межах договору доручення. Дійсно, на підставі такого договору може бути видано довіреність, але в такому разі в договорі доручення чи у виданій на його підставі довіреності має бути чітко визначено юридичні дії, які зобов’язаний здійснити повірений (ст. 1003 ЦКУ).

Водночас у цій ситуації, за своєю суттю, довіреність на автомобіль має на меті надати особі додатковий обсяг прав і повноважень, якими вона може користуватися на свій розсуд, не будучи при цьому зв’язаною жодними зобов’язаннями стосовно особи, яка видала довіреність. Причому, обов’язок виконувати будь-які конкретні юридичні дії в ній не застерігається (представник не зобов’язаний продавати, міняти автомобіль тощо).

Генеральна довіреність на право користування та розпорядження транспортним засобом, видана фізичною особою на користь іншої особи, не пов’язується з договором доручення. Видача такої довіреності є односторонньою операцією.

Отже, не можна однозначно стверджувати, що передання за дорученням автомобіля підпадає під норму

п.п. 1.2 Закону про податок з доходів і що при цьому потрібно утримувати податок з доходів.

Зауважимо, що і

представники податкових органів також дотримуються ліберальної позиції в цьому питанні (лист ДПАУ 1547/6/17-3116 від 02.03.2004 р.// «Податки та бухгалтерський облік», 2005, спецвипуск № 1), тому можна говорити про те, що на сьогодні обкладення передання автомобіля за гендовіреністю поки що заморожено.

Тепер що стосується оподаткування, якщо представник надалі продасть автомобіль фізичної особи. Оскільки в цьому випадку буде укладено договір купівлі-продажу і відбудеться перехід права власності, то продавець (власник автомобіля) повинен буде сплатити податок з доходів, як це належить зробити при продажу. Однак, як саме відбудеться таке стягнення, не зовсім зрозуміло, адже зв’язок між первісним власником автомобіля та представником може урватися. Тому, як правило, для подальшого відчуження користуються тим самим способом — оформляють генеральну довіреність на потенційного покупця.

Отже,

на сьогодні, передання автомобіля за генеральною довіреністю — лишається одним з найвигідніших способів відчуження автомобіля. Він дає можливість уникнути як сплати податку з доходів, так і відвідування ДАІ, та перерахувань відповідних супутніх платежів. Однак стосовно цього способу існує низка незрозумілостей щодо оподаткування, але поки податківці на стягуванні податку з доходів не наполягають.

Зазначимо, що небезпечний для покупця момент при варіанті з видачею довіреності замість укладення договору купівлі-продажу полягає в тому, що власник автомобіля має право у будь-який час в односторонньому порядку скасувати довіреність (

ст. 249 ЦКУ).

Що стосується побоювань, пов’язаних з можливою несумлінною експлуатацією автомобіля (ДТП, нанесення шкоди тощо), то в такому разі збиток відшкодовуватиметься винуватцем (представником), а не власником легкового автомобіля. Те саме стосується зворотної ситуації: представник має право вимагати відшкодування від інших осіб збитку, пов’язаного з переданим йому автомобілем (такі висновки зроблено в

пунктах 8 і 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. № 6).
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно