Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Оренда. Визначаємо звичайну ціну орендної плати

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Жовтень, 2008/№ 83
Друк
Відповідь на запитання

Оренда

 

Визначаємо звичайну ціну орендної плати

 

Підприємство, що перебуває на загальній системі оподаткування, для здійснення господарської діяльності орендує у підприємця — платника єдиного податку автобус. Як визначити звичайну ціну за орендною платою?

(м. Ізюм)

 

При оренді автобуса у неплатника податку на прибуток, щоб не завищити валових витрат, підприємство — покупець послуг оренди має чітко знати (чи визначити) звичайну ціну послуг, що придбавалися. Адже

валові витрати платника податку, понесені за орендними платежами, визначаються виходячи з договірних цін, але не вище звичайних цін (пп. 7.4.2, 7.4.4 Закону про податок на прибуток).

Правила застосування звичайних цін містяться в

п. 1.20 Закону про податок на прибуток, згідно з яким, якщо не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Також вважається: якщо не доведено зворотне, то така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна

— це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примушення, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, що склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг).

У загальному випадку для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг)

п. 1.20 Закону про податок на прибуток пропонує низку способів, але тільки деякі з них може бути використано для обґрунтування звичайної ціни при оренді автобуса.

Так,

п.п. 1.20.2 зазначеного пункту Закону наказує використовувати інформацію про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) в зіставних умовах. Зокрема, необхідно ураховувати умови договору, строки виконання зобов’язань, умови платежів та інші об’єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Застосовуючи наведені вище положення до операцій з оренди автобуса, слід зіставити, наскільки договірна плата за оренду автобуса відрізняється від плати за ідентичну орендну послугу в зіставних умовах. При цьому ідентичними називають послуги, що мають однакові характерні для них основні ознаки (

п.п. 1.20.1 Закону про податок на прибуток). Умови договорів на ринку ідентичних послуг визнаються зіставними, якщо відмінність між ними істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована (п.п. 1.20.2 Закону про податок на прибуток).

Якщо не вдалося отримати достовірної інформації про ідентичні послуги з оренди автобуса або такі послуги на відповідному ринку не пропонуються, можна спробувати знайти ціни на однорідні орендні послуги в зіставних умовах. Однорідними називаються послуги, які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються з подібних компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними.

Інакше кажучи, якщо вдасться обзавестися документами, що підтверджують величину орендної плати при оренді кількох автобусів з подібними основними характеристиками і на подібних умовах, то з їх допомогою можна обґрунтувати звичайну ціну одержуваної орендної послуги.

За бажанням для обґрунтування звичайної ціни можна звернутися до професійного оцінювача, який дасть відповідний експертний висновок.

Крім того, непоганим обґрунтуванням звичайної ціни може бути прилюдне оголошення, дане підприємцем-орендодавцем, умов оренди автобуса, зокрема орендної плати. Тут спрацьовує

п.п. 1.20.3 Закону про податок на прибуток. Мається на увазі оголошення умов продажу, призначене невизначеному колу осіб, яке може бути розміщене, наприклад, у друкованих засобах масової інформації, в Інтернеті, шляхом трансляції по телебаченню чи радіо. Зверніть увагу: поняття «публічне оголошення умов продажу» дуже близьке до поняття «публічний договір», взаємини за яким регулюються ст. 633 ЦКУ. Умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. А оскільки послуга з оренди автобуса пропонується за однаковою для всіх потенційних споживачів ціною, така ціна в цілях оподаткування вважатиметься звичайною.

Якщо ж

орендна послуга є унікальною і не має аналогів (наприклад, щодо оренди автобуса унікальність може полягати в тому, що в оренду отримано автобус з водієм (причому класність водія грає не останню роль), строк договору, модель і рік випуску автобуса), то відповідно до п.п. 1.20.6 Закону про податок на прибуток звичайною ціною вважається договірна. Зауважимо, що такий висновок підприємство має право зробити у випадку, якщо на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (за їх відсутності — однорідними) товарами (роботами, послугами) або відповідна інформація відсутня.

При цьому покупцеві потрібно мати в своєму розпорядженні об’єктивні дані, що дозволяють підтвердити рівень звичайних цін на куплені послуги оренди. А, на думку податківців, такими даними для обґрунтування звичайної ціни, у тому числі і для покупця, якраз і є укладені договори, оприлюднені рекламні оголошення (так звані публічні оголошення), прайс-листи інших підприємств на аналогічні послуги, ідентичні (однорідні) тим, що придбавалися, довідки, отримані від державних органів статистики тощо (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 28, с. 58, а також

лист ДПА в м. Києві від 08.11.2006 р. № 904/10/31-106 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 48).

Дозволимо собі кілька зауважень щодо документа, запропонованого ДПА як такий, що підтверджує звичайну ціну. Ітиметься про довідку з органів статистики. Річ у тім, що органи статистики не мають у своєму розпорядженні інформації про ціни на орендні послуги. Однак за запитом платника податків статоргани можуть видати довідку про відсутність інформації про дані статистичних спостережень в галузі оренди орендної плати. У свою чергу цей факт також можна використовувати, доводячи, що звичайною ціною при оренді буде ціна, установлена в договорі.

Отже, наведені вище аргументи дадуть підприємству достатньо підстав для підтвердження того, що орендна плата, що виплачується орендодавцеві та включається в повній сумі до складу валових витрат, вписується в межі звичайної ціни. А якщо перевіряючі згодом висунуть свої претензії (сума орендної плати здасться їм підозріло високою), то саме їм доведеться доводити її завищення (

п.п. 1.20.8 Закону про податок на прибуток).

Наталія ДЗЮБА, економіст-аналітик

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць