Фінансовий лізинг і сплата податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
На законодавчому рівні відносини лізингу регулюються такими документами, як Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та Закон України «Про фінансовий лізинг».
Загальне поняття лізингу наведено в ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, а саме: лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Господарським кодексом України визначено такі
види лізингу: фінансовий і оперативний.Оперативний лізинг (оренда)
— господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.Основні фонди, що передаються в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.
Фінансовий лізинг (оренда)
— господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов’язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до основних фондів орендаря.
При фінансовому лізингу основні фонди (до складу яких входять і транспортні засоби) включаються до складу основних фондів орендаря і виключаються зі складу активів орендодавця (списуються з балансу) і в подальшому переходять у власність орендаря.
Для орендаря такі транспортні засоби не є власними, але вони вважаються його активом і включаються до складу його балансу. Щодо орендодавця, то він є власником зазначених активів, але не обліковує їх на балансі.
Для відповіді на запитання: хто повинен сплачувати податок з власників транспортних засобів, що передано за договором фінансового лізингу — орендодавець чи орендар, — потрібно звернутися до ст. 12 Закону України «Про фінансовий лізинг», якою зазначено, що предмет лізингу підлягає реєстрації у випадках і в порядку, передбачених законом.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски. Державна реєстрація і облік здійснюються органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а їх порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів регулюється Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», (далі — Закон), яким установлено:
платниками цього податку є, зокрема, підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, а об’єктом оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, визначені як об’єкти оподаткування у ст. 2 цього Закону.Відповідно до ст. 6 Закону податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичною особою самостійно. Розрахунок суми податку складається на підставі звітних даних (балансу) про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року і подається юридичною особою до податкових органів за місцем реєстрації транспортних засобів у порядку і строки, установлені Законом.
Визначена у розрахунку сума податку вважається узгодженою сумою (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») і сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, на спеціальні рахунки відповідного бюджету.
Отже, ураховуючи викладене,
у випадку передачі транспортного засобу за укладеним договором фінансового лізингу, платником податку з власників транспортних засобів є юридична особа, яка зареєструвала в органах ДАІ МВС України на своє ім’я такий транспортний засіб.Ірина КРАВЕЦЬ,
головний державний податковий ревізор-інспектор Управління апеляцій ДПА в Харківській області
