Первинний облік відходів та упаковки за єдиною формою
Навряд чи знайдеться сьогодні підприємство з абсолютно безвідходним виробництвом, а тим більше таке, що не використовує у своїй діяльності пакувальні матеріали і тару.
Досі єдиної встановленої форми для ведення первинного обліку відходів, що утворилися в суб’єктів господарювання, та використаної упаковки не існувало. І от тепер таку форму затверджено, і вже з 1 січня 2009 року вона буде обов’язкова до застосування.
Щоб час, який залишився до цієї дати, використати з найбільшою ефективністю, доцільно вже сьогодні обговорити нюанси заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ.
Тетяна ВОЙТЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»
Законодавчою підставою регулювання діяльності, пов’язаної з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, є
Закон про відходи, ст. 27 якого встановлено, що всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону, підлягають державному обліку та паспортизації. Правила ведення державного обліку та паспортизації відходів регламентовано Порядком № 2034, який під державним обліком відходів розуміє єдину державну систему збирання, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи в момент їх утворення та здійснення операцій поводження з ними. У свою чергу Закон про відходи термін «операції поводження з відходами» розшифровує як збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення відходів.Система державного обліку відходів передбачає ведення
первинного обліку відходів та збирання державної статистичної звітності про них. Інакше кажучи, первинний облік належить до обов’язкових процедур у сфері поводження з відходами, які контролює держава.Водночас
п. 4 Порядку № 2034 вимагає від підприємств ведення первинного обліку відходів відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості, що підлягають відображенню в зазначених документах для первинного обліку відходів, обумовлюються системою показників, необхідних для подальшого заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.Згадані типові форми первинної облікової документації про відходи та відповідні інструкції щодо їх заповнення
Порядком № 2034 доручалося розробити Мінекобезпеки спільно з Держкомпідприємництва. Разом з тим до затвердження наказу № 342 їх не було визначено. Тому підприємства самостійно встановлювали форми первинної облікової документації, затверджуюючи їх відповідним розпорядчим документом. І от тепер «з метою створення єдиної інформаційної основи для обліку у сфері поводження з відходами, раціонального використання ресурсів та запобігання негативному впливу відходів на довкілля і здоров’я населення» наказом № 342 затверджено типову форму первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» (далі — типова форма № 1-ВТ), інструкцію щодо її заповнення (далі — Інструкція № 342).Відразу зазначимо: незважаючи на те що в
наказі № 342 є посилання на ст. 14 Закону України «Про державну статистику» від 17.09.92 р. № 2614-XII, типова форма № 1-ВТ не є статистичною звітністю. Крім того, новозатверджена типова форма № 1-ВТ не належить і до первинних документів бухгалтерського обліку — це внутрішній документ підприємства, призначений суто для ведення первинного обліку відходів.Як застережено
п. 1.4 Інструкції № 342 , інформація, наведена в типовий формі № 1-ВТ, може використовуватися для:— ведення державного обліку і паспортизації відходів;
— складання адміністративних даних;
— проведення контролю, експертизи проектів та об’єктів;
— підготовки технічної документації, реєстраційних карток для реєстрів місць утворення, перероблення та видалення відходів;
— проведення інвентаризації відходів;
— затвердження лімітів і отримання дозволів на утворення і розміщення відходів;
— отримання ліцензій та дозволів на поводження з відходами і упаковкою;
— оперативного вирішення питань поводження з неякісною та небезпечною продукцією;
— ідентифікації і паспортизації потенційно небезпечних об’єктів і складання декларацій безпеки;
— заповнення документів для транскордонних перевезень відходів тощо.
Сфера дії
Коло суб’єктів господарської діяльності, які повинні здійснювати
первинний облік відходів за типовою формою № 1-ВТ відповідно до Інструкції № 342, визначено п. 3 наказу № 342. Сюди включаються юридичні особи (підприємства, установи, організації) усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, а також фізичні особи — підприємці, у процесі діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали і тара.Очевидно, що
з 1 січня 2009 року первинний облік відходів за типовою формою № 1-ВТ доведеться вести практично всім суб’єктам господарської діяльності, причому незалежно від того, юридичні це особи чи фізичні (далі — підприємства), головне, щоб у процесі їх діяльності утворювалися відходи, у тому числі відходи пакувальних матеріалів і тари (далі — упаковка).Запровадження на підприємстві типової форми № 1-ВТ може здійснюватися за:
— наказом керівника чи технічного директора підприємства;
— письмовим розпорядженням начальника цеху (відділення, дільниці, іншого підрозділу) чи керівника відповідної служби підприємства.
Зразок наказу (розпорядження) наведено в
додатку 1 до Інструкції № 342 .Перш ніж перейти до висвітлення питань ведення типової форми № 1-ВТ, нагадаємо, що є відходами, та наведемо їх класифікацію.
Відходи та їх класифікація
Відходами
називаються будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються у процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем утворення або виявлення і яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації або видалення (ст. 1 Закону про відходи).Усе різноманіття відходів (за кодами та найменуваннями) систематизовано у спеціальному переліку —
Класифікаторі відходів. У зазначеному Класифікаторі відходи згруповано за видами економічної діяльності, у процесі якої вони утворюються, виробничими та технологічними процесами, фазами та елементами процесу виникнення відходів. Одночасно з цим у Класифікаторі наведено групування відходів за видами та джерелами їх утворення:—
відходи виробництва (залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, що утворені у процесі виробництва продукції чи виконання робіт та втратили повністю або частково вихідні споживчі властивості);—
розкривні і супутні гірські породи, що видобуваються у процесі розробки родовищ корисних копалин;—
залишкові продукти збагачення та інших видів первинної обробки сировини (шлам, пил, відсів тощо);—
новоутворені речовини та їх суміші, що отримані в термічних, хімічних та інших процесах і не є метою цього виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді та пастоподібні утворення, а також рідини та аерозолі);—
залишкові продукти сільськогосподарського виробництва (у тому числі тваринництва), лісоводства, лісозаготівель;—
бракована, некондиційна продукція всіх видів економічної діяльності або продукція, забруднена небезпечними речовинами та непридатна для використання;—
неідентифікована продукція, застосування (експлуатація) або вживання якої може спричинити непередбачені наслідки, у тому числі мінеральні добрива, отрутохімікати, інші речовини;—
відходи споживання (зіпсовані (пошкоджені) та неремонтопридатні або відпрацьовані, фізично чи морально зношені вироби та матеріали, що втратили свої споживчі властивості);—
побутові відходи (залишки продуктів харчування, предметів побутового вжитку, пакувальних матеріалів тощо);—
осади очисних промислових споруд, споруд комунальних та інших служб;—
залишки медичного та ветеринарного обслуговування, медико-біологічної та хіміко-фармацевтичної промисловості, аптечної справи;—
залишкові продукти всіх інших видів діяльності підприємств, установ, організацій та населення;—
радіоактивні відходи (матеріальні об’єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, установлені чинними нормами, за умови, що використання цих об’єктів та субстанцій не передбачається).Перелічені вище відходи часто є хімічно неоднорідними, складними полікомпонентними сумішами речовин, що мають різні хіміко-фізичні властивості, тому в
додатку Б до Довідково-методичних вказівок щодо застосування ДК 005-96 «Класифікатор відходів» запропоновано групування відходів за їх фізичним станом (табл. 1)
.
Таблиця 1
Перелік видів фізичного, агрегатного стану відходів
| Код | Фізичний, агрегатний стан | Тип відходу |
| 1 | 2 | 3 |
| Р | Рідинний | Гудрон Дефекат Екстракт Кубовий залишок Пек Промивна рідина Розчин Соапсток |
| Т | Твердий | Агломерат Бій Утиль Гель |
|
|
| Гранулят Грудки Зола Коагулят Кокс Шматки Обрізь Окалина Пил Порошок Просів Скрап Сплав Стружка Шлак Уламки Хвости |
| Ш | Шламо- чи пастоподібний | Відстій Гній Осмол Паста Послід Шлам |
| Г | Газоподібний | Водяна пара Газ Суміш газів |
| С | Сумішевий | Аерозоль Гідрозоль Дим Пульпа Суспензія Шихта |
| У | Нерозібране устаткування та інші збірні конструкції | — |
Відходи класифікуються також за своїм походженням на такі типи:
— речовини (кислота хлорна, оксиди барія, фосфор жовтий тощо);
— суміші речовин (шлаки ливарні, шлам газоочисних установок, осмол броморганічного синтезу тощо);
— матеріали (папір, тканини, поліетилен, скло, фторопласт тощо);
— вироби (меблі, цегла, кабель, лампи тощо).
Крім того, відходи підрозділяються на небезпечні та безпечні. Визначення поняття «небезпечні відходи» наведено у
ст. 1 Закону про відходи, а його розширений варіант — у Довідково-методичних вказівках щодо застосування ДК 005-96 «Класифікатор відходів», а саме: «Небезпечні відходи — відходи або їх суміші, що через кількість, концентрацію певних компонентів, фізичні, хімічні чи інфекційні характеристики можуть спричинити істотне підвищення смертності або серйозні незворотні захворювання, а також можуть спричинити значну небезпеку зараз або в майбутньому для людей, навколишнього середовища і тому вимагають спеціальних методів та засобів поводження з ними».Розподілення відходів на небезпечні та безпечні дуже важливе для підприємств, оскільки
операції у сфері поводження з небезпечними відходами, а також пов’язані зі збиранням та заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини вимагають наявності відповідної ліцензії (п. «н» ст. 17 Закону про відходи).За ступенем шкідливого впливу небезпечних відходів на навколишнє природне середовище, а також на життя та здоров’я людини, ці відходи розподіляються за чотирма класами небезпеки:
І клас — надзвичайно небезпечні;
II клас — високонебезпечні;
III клас — помірно небезпечні;
IV клас — малонебезпечні.
Клас небезпеки відходів установлюється на кожний вид відходів, що утворюються, з метою визначення безпечних способів та умов розміщення, переміщення, знешкодження, використання відходів. Конкретний клас небезпеки відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів та затверджених методик за участі фахівців з охорони навколишнього природного середовища та санітарно-епідеміологічної служби України. Затвердження того чи іншого класу небезпеки промислових відходів проводить Міністерство охорони здоров’я України, за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Таку норму встановлено
Державними санітарними правилами і нормами ДСанПіН 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення».
Правила первинного обліку відходів
Первинний облік відходів
— це реєстрація у формах первинних облікових документів (картках, журналах, анкетах) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними (п. 2 Порядку № 2034).Первинному обліку підлягають усі види відходів виробництва та споживання
, що утворюються на підприємстві та надходять зі сторони, а також сировина, матеріали, які стали непридатними у процесі зберігання, перевезення чи з інших причин і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням, тобто перейшли в так званий стан «відхід», за винятком:1) поворотних відходів, які в єдиному технологічному циклі повертаються у виробничий процес;
2) відходів, кількість яких менше ніж наявні технічні можливості та економічна доцільність фіксації їх утворення.
Перелік відходів, що підлягають первинному обліку, установлюється за результатами інвентаризації джерел утворення відходів для кожного структурного підрозділу підприємства. У процесі інвентаризаційного обстеження визначають види діяльності, що характерні для кожного структурного підрозділу підприємства та супроводжуються утворенням відходів, а також виявляють речовини, матеріали та вироби, що перейшли до стану «відхід» при здійсненні цих видів діяльності.
Вести первинний поточний облік
кількості, типу та складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати в установленому порядку щодо них статистичну звітність п. «г» ст. 17 Закону про відходи зобов’язує суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами на підставі матеріально-сировинних балансів виробництва. Під веденням матеріально-сировинних балансів розуміється наявність на підприємстві відповідного планування виробництва продукції та її обліку, а також відповідного нормування утворення відходів, їх обліку та обліку їх переміщення за межі підприємства (див. листи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.05.2008 р. № 6540/20/10-08 та Міністерства промислової політики України від 27.05.2008 р. № 15/2-3-319 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 58).Сьогодні облік утворення та розміщення відходів ведеться в Журналі первинного обліку утворення відходів, де реєструється та підраховується кількість відходів, що фактично утворилися у структурних підрозділах підприємства, у діяльності яких утворюються відходи. Результати первинного обліку поводження з відходами відображаються потім у документах внутрішньої звітності підприємства, що подаються структурними підрозділами відповідно до затвердженого графіка до екологічної служби підприємства.
Варто зауважити, що типова форма № 1-ВТ фактично дублює реквізити зазначеного Журналу, але, на відміну від нього, не передбачає здійснення підсумкової оцінки кількості відходів, що утворилися, за певний період часу (один раз на місяць і один раз на квартал). У Журналі первинного обліку утворення відходів такі підсумки, як відомо, заносяться окремими рядками із зазначенням певного проміжку часу, за який «підбивається» такий підсумок. Типова ж форма № 1-ВТ підведення підсумків не вимагає, оскільки в ній передбачено проставляння кількості відходів, що утворилися, або використаної упаковки за період часу (виробничий цикл), позначений в її заголовній частині. У результаті за кожний з таких періодів буде заповнено свою типову форму № 1-ВТ.
Уведенню
в дію з 01.01.2009 р. на підприємстві типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ має передувати:1)
призначення наказом керівника підприємства особи, відповідальної за здійснення первинного обліку відходів та упаковки;2)
складання відповідальною за первинний облік особою (спільно з керівниками структурних підрозділів та служб підприємства) на підставі даних попереднього обстеження:—
переліку місць, де ведеться первинний облік (технологічних дільниць, одиниць устаткування чи окремих операцій);—
переліку конкретних видів відходів та пакувальних матеріалів і тари, що повинні обліковуватися за кожним з цих місць;—
періодичності здійснення обліку кожного виду відходів (упаковки);3)
призначення наказами (розпорядженнями) керівників структурних підрозділів та служб підприємства (спільно з особою, відповідальною за первинний облік) осіб відповідальних за ведення та зберігання типових форм № 1-ВТ за кожним конкретним місцем первинного обліку відповідно до їх посадових обов’язків та професії (кваліфікації);4)
установлення особою, відповідальною за первинний облік (спільно з керівниками відповідних структурних підрозділів та служб підприємства), порядку забезпечення відповідальних за ведення та зберігання типових форм № 1-ВТ осіб:— бланками типових форм № 1-ВТ та/або програмними продуктами для їх ведення;
— відповідними засобами контролю та метрологічного забезпечення;
— розрахунками коефіцієнтів переведення кількості відходів та упаковки в одиницю вимірювання — «тонн».
Організувати і проконтролювати виконання всіх перелічених вище заходів зобов’язаний технічний директор підприємства чи за його відсутності інша посадова особа, яка виконує такі функції. А от заповнювати і потім зберігати типові форми первинного обліку відходів № 1-ВТ повинні відповідальні особи структурних підрозділів та служб підприємства, де утворюються відходи, на яких такий обов’язок покладено наказом (розпорядженням) керівника відповідного підрозділу. При цьому
облік відходів та упаковки за типовою формою № 1-ВТ Інструкція № 342 рекомендує проводити на паперових або електронних носіях щодо кожного технологічного процесу, окремої операції, одиниці устаткування, де утворюються відходи і використовується упаковка.
Інформація, що не включається до типової форми № 1-ВТ
Як зазначалося раніше, типову форму № 1-ВТ призначено для первинного обліку відходів та упаковки, що утворюються на підприємстві. Проте дані не про всі відходи та упаковку підлягають відображенню в цій формі. Винятки передбачено двома пунктами
Інструкції № 342. Так, згідно з п. 1.2 Інструкції № 342 до типової форми № 1-ВТ не включаються дані:1) про речовини (продукти, сполуки), що є готовою продукцією, яка підлягає подальшому використанню;
2) про напівфабрикати, призначені згідно з технологією виробництва для подальшого перероблення з метою отримання готової продукції;
3) про відходи, що скидаються у водні об’єкти зі стічними водами та викидаються в атмосферу, які відображаються у формі статистичної звітності № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря»,
затвердженій наказом Держкомстату України від 03.06.2008 р. № 172, та формі № 2-ТП (водгосп) «Звіт про використання води», затвердженій наказом Держкомстату України від 30.09.97 р. № 230.Разом з цим
у типовій формі № 1-ВТ не відображаються відходи та упаковка, якщо за технологічним регламентом виробництва (надання послуг), погодженим з відповідним Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища, неможливо визначити кількість відходів, що утворюються, та упаковки, що використовується (п. 1.3 Інструкції № 342).Водночас у типовій формі № 1-ВТ слід відображати речовини, уловлені (отримані) у процесі очищення газів та стічних вод, що відходять від джерел забруднення на відповідних спорудах та установках.
Заповнення заголовної частини типової форми № 1-ВТ
Заголовна частина типової форми № 1-ВТ, власне, як і будь-якої іншої форми первинного обліку, містить, зокрема, відомості про підприємство та період, за який складено такий документ (див. табл. 2):
Таблиця 2
Заповнення реквізитів заголовної частини типової форми № 1-ВТ
| Реквізити документа | Що зазначається |
| 1 | 2 |
| Найменування підприємства | Тут юридичні особи прописують найменування підприємства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію такої юридичної особи, а фізичні особи — підприємці наводять реквізити, зазначені в їх свідоцтві про державну реєстрацію |
| Ідентифікаційний код | До цього поля юридична особа заносить ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, фізична ж особа — підприємець вписує ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків |
| Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за... | Після прийменника «за» в назві типової форми № 1-ВТ проставляється період, за який здійснюється облік утворюваних відходів та використаної упаковки або їх більшої частини, установлений наказом (розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу), із зазначенням: — проміжку часу (наприклад, «200_ р.», або «І півріччя 200_ р.», або «II квартал 200_ р.», або конкретний тиждень чи доба, або з 10 до 12 годин на певну дату); — іншого показника технологічного циклу виробництва (наприклад, «за третю зміну» на певну дату, або «за другу плавку» на певну дату). Зверніть увагу: якщо більшість відходів та видів упаковки враховується за різні періоди часу, після прийменника «за» проставляється прокреслення |
| Найменування підрозділу підприємства | Найменування структурного підрозділу підприємства (цеху, відділення, дільниці чи іншої структурної одиниці) заповнюється відповідно до встановленої структури управління підприємством (наприклад, «сталеливарна дільниця ливарно-ковальського виробництва») |
| Код виду економічної діяльності
| У цьому полі наводиться код основного або додаткового виду економічної діяльності (КВЕД), що провадиться структурним підрозділом підприємства, де здійснюється первинний облік відходів та упаковки, згідно з Національним класифікатором ДК 009:2005 Класифікація видів економічної діяльності, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 № 375. Наприклад, «27.10.0» (назва зазначеного коду згідно з Класифікатором ДК 009:2005 — «Виробництво чавуну, сталі і феросплавів»). Майте на увазі: згідно з вимогами п. 2.2. Інструкції № 342 КВЕД, що вписується до цього поля, повинен збігатися з одним із кодів (основним або додатковим) довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), так званої довідки облстату.На наш погляд, виконання цієї умови не завжди можливе. Адже форма довідки з ЄДРПОУ, затверджена наказом Держкомстату України від 12.06.2007 р. № 164, передбачає занесення до неї лише шести видів діяльності за КВЕД. Реально ж відходи можуть утворюватися, зокрема, на підприємствах, що випускають неоднорідну та технічно складну продукцію, не тільки від перелічених в їх довідці органу статистики видів діяльності.Як приклад відходоутворюючих видів діяльності машинобудівних підприємств, не занесених, як правило, до довідки з ЄДРПОУ, можна навести: — адміністративно-господарську діяльність, при здійсненні якої формуються тверді побутові відходи; відходи паперу і картону; списані меблі; люмінесцентні лампи тощо; — діяльність з прання спецодягу, при проведенні якої утворюються відходи миючих засобів; — діяльність з пожежної охорони, коли можливе утворення таких відходів, як непридатні до вживання вогнегасники та пожежні рукави тощо |
| Виробничий, технологічний процес, установка (устаткування) | Для заповнення цього поля спочатку слід перевірити наявність найменування і коду виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування), де утворюються відходи та використовується упаковка, у переліку, наведеному в додатку 2 до Інструкції № 342. Якщо такі є в цьому додатку, тоді слід їх занести. За відсутності найменування і коду виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування) в додатку 2 до Інструкції № 342 таке найменування визначається за чинними нормативними документами (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ). Якщо ж і нормативні документи відсутні, то в заголовку типової форми № 1-ВТ зазначається найменування технологічного процесу та його окремої операції безпосередньо з документації підприємства. Наприклад, технологічний процес «механічна обробка шківа гальмівного», операція «підрізування торців обода і маточини» або ж технологічний процес: «упаковка посуду чавунного емальованого», операція: «виготовлення картонних ящиків» |
| Технологічна одиниця, на якій здійснюється облік (окрема операція, одиниця устаткування) | Як зазначалося раніше, п. 1.4 Інструкції № 342 передбачає ведення первинного обліку відходів із застосуванням типових форм № 1-ВТ щодо кожного технологічного процесу, окремої операції, одиниці устаткування, де утворюються відходи і використовується упаковка. Отже, у цьому полі наводяться саме ці реквізити |
Порядок ведення типової форми № 1-ВТ
Якщо уважно придивитися до типової форми № 1-ВТ, можна побачити, що деякі її графи виділено жирними лініями, а інші — ні. Так-от,
графи, виділені тонкими лініями (а це графи 5, 12, 13 і 14), заповнюються підприємствами за наявності міжнародних, національних, галузевих або внутрішніх (треба розуміти розроблених самим підприємством) нормативних документів, що регламентують наведення відповідних даних. У всіх інших графах, тобто виділених жирними лініями, показники повинні проставлятися підприємствами в обов’язковому порядку. Таку вимогу висуває п. 2.1 Інструкції № 342. Однак, як побачимо далі, у таких обов’язкових до заповнення графах, як 7, 9-а, 9-б, 10-а і 10-б, за певних умов може бути проставлено прокреслення, тобто в цих графах показники можуть бути відсутні.Для кращого сприйняття розглянемо заповнення кожної графи типової форми № 1-ВТ у табличній формі (див. табл. 3).
Таблиця 3
Порядок заповнення граф типової форми № 1-ВТ
| Номер графи | Найменування графи | Опис |
| 1 | 2 | 3 |
| 1
| Номенклатурна назва відходу за ДСТУ 3910-99 або упаковки за документацією підприємства
| У графі послідовно зазначаються найменування : 1) відходів, що утворюються у процесі виробництва (надання послуг); 2) упаковки, що використовується для пакування продукції або виробничих потреб (якщо упаковку вже не можна використати за призначенням, її відображають як відходи упаковки). При цьому окремо зазначається упаковка: — виготовлена самим підприємством; — імпортована; — отримана від вітчизняного виробника. Найменування відходів у цій графі зазначаються відповідно до чинних нормативних документів, а упаковки — як визначено додатками 3 і 4 до Інструкції № 342 або ж Номенклатурою продукції промисловості. Для найменування відходів вибирається відповідний термін із додатка 5 до Інструкції № 342 (додатка А до ДСТУ 3910-99) (наприклад, макулатура, стружка, шлак тощо), а за відсутності в зазначеному додатку використовуються вузькоспеціалізовані терміни, визначені галузевими нормативними документами на кшталт настил, згар тощо. Для складних відходів використовуються спеціальні терміни, зазначені в додатку 6 до Інструкції № 342 (додаток Б до ДСТУ 3910-99) (наприклад, суміш сталевої та пластикової стружки). Щодо упаковки, то для неї термін вибирається з додатків 3 і 4 до Інструкції № 342, а для упаковки з композиційних матеріалів — з розділу Е додатку 3 до неї.У разі відсутності найменування відходу або упаковки в додатках до Інструкції № 342 слід уживати уніфіковане найменування речовини (матеріалу, виробу) із найменувань початкових компонентів чи кінцевих продуктів процесу, в якому утворюються відходи та використовується упаковка.А якщо вже неможливо визначити найменування відходу чи упаковки жодним із згаданих способів, тоді разом із додатковим терміном, наданим у додатку 7 до Інструкції № 342 застосовується уніфіковане найменування виробничого процесу (операції) чи устаткування або технологічної одиниці, наведене в заголовній частині типової форми № 1-ВТ. Водночас як тимчасовий виняток для заповнення графи 1 типової форми № 1-ВТ п. 2.3 Інструкції № 342 допускає використання слів «відходи або відхід» чи «тара або упаковка» із застереженням, що в подальшому це найменування має бути уточнено |
| 2 | Фізичний стан відходу або вид упаковки | У графі відображаються відомості про фізичний стан відходів або про вид упаковки. Фізичний стан відходів визначається словами: — твердий (конденсований); — шламоподібний (пастоподібний); — рідиноподібний (рідинний, рідина); — газоподібний (газ). Отже, фактично фізичний стан відходів наводиться у графі 2 типової форми № 1-ВТ, як зазначено в додатку Б до Довідково-методичних вказівок щодо застосування ДК 005-96 «Класифікатор відходів». А от вид упаковки визначається за найменуваннями, обумовленими в розділах А — Е додатка 3 до Інструкції № 342, а саме: пластик, папір і волокнисті матеріали, метал, стекло тощо |
| 3 | Код відходу за ДК 005-96 або упаковки за ДК 016-97 | До графи заноситься код відходів відповідно до Класифікатора відходів, а для упаковки — код за ДК 016-97. У ситуації, коли у графі 1 для упаковки використовується термін із додатка 3 до Інструкції № 342, тут слід прописати відповідний код з того ж додатка |
| 4 | Найменування виду відходів за ДК 005-96 або упаковки за ДК 016-97 | Найменування відходів наводиться у графі згідно з Класифікатором відходів, а найменування упаковки береться з додатків 3 і 4 до Інструкції № 342 або з іншого нормативного документа на конкретний вид тари (пакувальних матеріалів) |
| 5 | Норматив утворення відходу чи використання упаковки | У графі наводиться норматив утворення відходу (включаючи відходи упаковки) або норматив використання упаковки на підставі відповідного галузевого або діючого на підприємстві нормативного документа. При цьому норматив утворення відходу або використання упаковки за одиницю часу відображається у відповідних одиницях продуктивності у вигляді дробу, у чисельнику якого зазначається фізична одиниця вимірювання кількості відходів або упаковки, а в знаменнику — одиниця часу (наприклад, «т/рік», «шт./квартал», «м3/місяць», «одиниць/добу», «контейнерів/зміну» тощо). При нормуванні утворення відходів або використання упаковки на основі конкретного показника виробництва норматив також наводиться у вигляді дробу, у знаменнику якого відображається одиниця вимірювання показника виробництва (сировина, продукція, енергоносій, параметр процесу), наприклад, для виробництва лопат совкових з держаком: тонн стружки деревинної/1000 штук вироблених лопат. Для упаковки багаторазового використання зазначається кількість циклів її використання до переходу її до стану «відхід» у результаті зносу. Це може бути кратність використання упаковки або відсоток її зносу за один цикл тощо. Зверніть увагу: якщо норматив утворення відходу або використання упаковки не встановлено, у графі 5 проставляється прокреслення |
| 6 | Одиниця вимірювання кількості відходу або упаковки | У графі зазначається фізична одиниця вимірювання кількості (обсягу) відходу, що утворюється, або упаковки відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання і обліку ДК 011-96, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 09.01.97 р. № 8 (наприклад, т, кг, шт., м2, м3, л тощо). Разом з тим, як зазначено в п. 2.7 Інструкції № 342, перевагу слід надавати вимірюванню кількості відходів та упаковки в одиницях маси (тоннах). Майте на увазі: якщо графу 5 заповнено, то у графі 6 зазначається та сама одиниця вимірювання |
| 7 | Коефіцієнт перерахування кількості відходу або упаковки в одиниці маси | У графі зазначається коефіцієнт перерахунку показника, наведеного у графі 6, у тонни. Якщо ж у графі 6 зазначено тонни, то у графі 7 зазначається коефіцієнт 1. Зверніть увагу: для окремих відходів та видів упаковки, що підлягають обов’язковому обліку навіть у невеликих кількостях (зокрема, це стосується небезпечних і таких, що містять особливо цінні компоненти), можуть установлюватися інші відповідні одиниці маси (кг) або ж може спеціально визначатися кількість знаків після коми у значенні кількості відходу або упаковки в тоннах. Також зверніть увагу: у ситуації, коли кількість відходів, що утворюються, або задіяної упаковки неможливо перерахувати в одиниці маси, у графі 7 проставляється прокреслення |
| 8-а | Кількість утвореного відходу чи використаної упаковки в одиницях графи 6 | У графі зазначається кількість відходів, що утворилися, або використаної упаковки за період часу (виробничий цикл), указаний в заголовній частині типової форми № 1-ВТ (наприклад, «200_ р.», «І півріччя 200_ р.», «II квартал 200_ р.», «за третю зміну» на певну дату, або «за другу плавку» на певну дату тощо). Якщо наведена в цій графі кількість відходів або упаковки обліковується за інший, ніж зазначений у заголовній частині типової форми № 1-ВТ, проміжок часу або виробничий цикл, тоді в дужках (після запису кількості відходу або упаковки) зазначається реальний проміжок часу, за який утворилася ця кількість відходів або було використано таку кількість упаковки. Зверніть увагу: кількість відходів та упаковки заноситься сюди в одиницях вимірювання, що вказані у графі 6 |
| 8-б | Кількість утвореного відходу чи використаної упаковки в тоннах | Показник графи визначається як добуток кількості, наведеної в графі 8-а, і коефіцієнта, відображеного у графі 7. У вигляді формули це можна записати так: гр. 8-б = гр. 8-а х гр. 7. Отримана у результаті кількість відходів або упаковки записується в тоннах. За відсутності у графі 7 коефіцієнта перерахунку у графі 8-б проставляється прокреслення |
| 9-а
| Кількість утвореного відходу чи використаної упаковки, яка утилізується підприємством, в одиницях графи 6
| У графі наводиться кількість утвореного відходу або використаної упаковки, що збирається та утилізується самим підприємством чи іншим переробником згідно з укладеною з виробником угодою. У ситуації, коли використана упаковка збирається і переробляється самим підприємством-виробником або ж передається підприємствам-переробникам, дані граф 8-а і 9-а повинні збігатися. Зверніть увагу: якщо утворений на підприємстві відхід не утилізується, а також якщо використана упаковка після споживання упакованої продукції не збирається самим підприємством і воно не уклало відповідних угод з переробниками відходів упаковки, то у графі 9-а проставляється прокреслення |
| 9-б | Кількість утвореного відходу чи використаної упаковки, яка утилізується підприємством, в тоннах | У графі відображається кількість відходів або упаковки в тоннах, отримана перемножуванням показника графи 9-а на коефіцієнт, зазначений у графі 7. Майте на увазі: якщо у графі 7 коефіцієнт перерахування відсутній, то у графі 9-б проставляється прокреслення. Прокреслення в цій графі проставляється також і в тому випадку, коли утворений на підприємстві відхід не утилізується і використана підприємством упаковка після споживання упакованої продукції не збирається таким підприємством і воно не уклало відповідних угод з переробниками відходів упаковки. А от якщо підприємство самостійно здійснює збирання та перероблення використаної упаковки або ж передає її підприємству-переробнику, дані граф 8-б і 9-б повинні бути тотожні |
| 10-а | Кількість утвореного відходу, яка видаляється підприємством, або неутилізованої упаковки, в одиницях графи 6 | У графі наводяться обсяги відходів, які: — видаляються (знищуються, захоронюються) або тимчасово розміщуються (накопичуються) на території підприємства без подальшої утилізації; — передаються для утилізації іншим юридичним особам (як вторинна сировина); — видаляються з території підприємства-виробника на полігони, звалища та інші об’єкти видалення чи розміщення відходів. Тут же зазначається кількість упаковки, яку не збирає і не утилізує саме підприємство чи інший переробник, з яким підприємство-виробник уклало відповідну угоду. У цій графі кількість відходів або упаковки зазначається в одиницях вимірювання графи 6. Майте на увазі: за умови повної утилізації відходів на підприємстві у графі 10-а проставляється прокреслення. Ще зауважте, що сума даних граф 9-а і 10-а повинна дорівнювати кількості відходів (упаковки), наведеній у графі 8-а, або бути менше, якщо нормативними документами встановлено технологічні втрати відходів. До того ж повинні збігатися показники граф 8-а і 10-а щодо використаної упаковки за умови, що підприємство не збирає і не утилізує її самостійно |
| 10-б | Кількість утвореного відходу, яка видаляється підприємством, або неутилізованої упаковки, в тоннах | У цій графі зазначається кількість відходів, що видаляється підприємством, або неутилізованої упаковки, в тоннах. Зверніть увагу: якщо відходи повністю утилізуються на підприємстві, то у графі 10-б проставляється прокреслення. Сума даних граф 9-б і 10-б повинна дорівнювати кількості відходів (упаковки), наведеній у графі 8-б. Якщо ж підприємство не збирає і не утилізує використану упаковку самостійно, то показники граф 8-б і 10-б повинні збігатися |
| 11 | Куди і для чого надходять відходи або упаковка, указані в графах 9-а і 9-б, а також 10-а і 10-б | По-перше , у графі 11 відображаються відомості про об’єкт (об’єкти), куди надходять відходи або використана упаковка для утилізації або видалення. Щодо упаковки, то тут наводяться дані про підрозділ підприємства, де відбувається утилізація зібраної підприємством упаковки, або відомості про підприємства, з якими укладено договори на збір та утилізацію використаної упаковки. За відсутності таких даних у цій графі зазначаються відомості про оптових споживачів чи торговельних агентів, яким продукція надходить в упаковці. По-друге, до цієї графи заносяться відомості про подальше поводження з відходами та використаною упаковкою за місцем надходження, як-то: — утилізація; — перероблення; — знешкодження; — тимчасове зберігання; — транспортування; — захоронення; — спалювання; — компостування |
| 12 | Показники відходу або упаковки, що контролюються | У графі послідовно наводяться клас небезпеки, категорія небезпеки, найменування показників, що контролюються, щодо кожного відходу або упаковки тощо |
| 13
14 | Одиниця вимірювання або інше визначення показника відходу або упаковки, що контролюються
Значення показника відходу або упаковки, що контролюється | У графах 13 і 14 також послідовно відображаються значення показників, найменування яких зазначаються у графі 12. Розпочинається заповнення цих граф типової форми № 1-ВТ записом класу небезпеки, якщо його встановлено чинними нормативними документами або визначено для конкретного відходу чи виду упаковки. У разі відсутності відомостей щодо класу небезпеки відходів чи упаковки у графах 13 і 14 проставляється прокреслення. Якщо ж відходи або упаковка, що обліковуються, віднесено до категорії небезпечних матеріалів, речовин чи об’єктів чинними нормативними документами, технічною документацією підприємства або наказом про ведення первинного обліку, тоді проти: — зазначеного в графі 12 словосполучення «Категорія небезпеки» у графі 13 наводиться числове значення класу небезпечних властивостей речовин; — найменування класу небезпеки, прописаного у графі 12, проставляється одиниця вимірювання показника відходу або упаковки відповідно до нормативної документації або внутрішньої документації підприємства. Числове значення класу небезпечних властивостей речовин зазначається у графі 13 відповідно до додатка III «Перелік небезпечних властивостей» Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням 1989 року, а саме: 1 — Н1 Вибухові речовини; 3 — Н3 Вогненебезпечні рідини; 4.1 — Н4.1 Вогненебезпечні тверді речовини; 4.2 — Н4.2 Речовини або відходи, здатні самозайматися; 4.3 — Н4.3 Речовини або відходи, що виділяють вогненебезпечні гази при взаємодії з водою; 5.1 — Н5.1 Окислювальні речовини; 5.2 — Н5.2 Органічні пероксиди; 6.1 — Н6.1 Токсичні (отруйні) речовини; 6.2 — Н6.2 Інфекційні речовини; 7 — Н15 Радіоактивні матеріали; 8 — Н8 Корозійні речовини; 9 — Н10, Н11, Н12, Н13 Інші небезпечні речовини та вироби. Кількісне значення показника відходу чи упаковки, що контролюється чи вимірюється в одиницях, визначених у графі 13, проставляється у графі 14.У разі, коли контрольований показник відходу або упаковки не визначається числовим значенням, його значення в графі 14 приводиться словами. Якщо ж для вимірювання такого показника не застосовують спеціальні одиниці (наприклад, шкалу або бал кольору), то в графі 14 проставляється прокреслення. Прокреслення у графах 13 і 14 проставляється ще й у ситуації відсутності вимог щодо категорії небезпеки відходів чи упаковки, що обліковуються. Зверніть увагу: відомості про інші показники відходу та упаковки з числа тих, що рекомендуються в додатку Ж до ДСТУ 2195-99 «Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, викладення і правила внесення змін», уведеного в дію наказом Держстандарту України від 03.02.2000 р. № 97, зокрема відповідні показники небезпеки (зокрема: токсичність (види тестування), клас небезпеки, канцерогенність, мутагенність, біологічна стабільність, пожежонебезпечність (горючість, вибухонебезпечність, температура займання, температура самозаймання, температура горіння, димність), ядерна небезпека (коефіцієнт розмноження), радіаційна небезпека (період напіврозпаду, активність і концентрація радіонуклідів, інтенсивність і коефіцієнт якості проникного випромінювання, поверхневе забруднення, група радіаційної небезпеки радіонуклідів), несумісність з певними об’єктами, здатність до замулювання водоймищ, допустимі концентрації у скидах та викидах тощо), одиниці вимірювання та значення згідно з вимогами чинних нормативних актів, слід вносити до граф 12 — 14 тільки у випадках, коли відповідними нормативними документами або технологічною документацією підприємства передбачено здійснення контролю або вимірювання параметрів відходу за місцем утворення |
Відповідальність за порушення правил ведення первинного обліку
За правопорушення у сфері поводження з відходами й у тому числі за порушення правил ведення первинного обліку
ст. 42 Закону про відходи передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.Так, відповідно до
ст. 821 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X за порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності з утворення, використання, знешкодження та видалення відходів з порушенням установлених строків, а також порядку подання такої звітності на посадових осіб підприємства може бути накладено штраф від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, таких осіб може бути притягнуто й до кримінальної відповідальності за службову недбалість за ст. 367 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III.Постраждати фінансово в цьому випадку може й підприємство, адже при провадженні господарської діяльності, у результаті якої утворюються і розміщуються невраховані відходи,
збір за забруднення навколишнього природного середовища доведеться сплатити в п’ятикратному розмірі.Залишається додати, що
контроль за веденням підприємствами первинного обліку відходів та за їх паспортизацією здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, а також іншими спеціально вповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами відповідно до їх компетенції.
