ДПАУ та ВСУ щодо підакцизності виноматеріалів: погляди різні

Верховний Суд України

Постанова від 15 січня 2008 року

(витяг)

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України <...> розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою Державного підприємства <...> (далі — Підприємство) справу за позовом Підприємства до Державної податкової інспекції <...> (далі — ДПІ) та Державної податкової адміністрації <...> про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У жовтні 2003 року Підприємство звернулося з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 2 червня 2003 року № <...> та від 25 вересня 2003 року № <...> як таких, що прийняті внаслідок неправильного застосування податкового законодавства.

У позові зазначалося, що ДПІ провела планову комплексну перевірку дотримання Підприємством податкового та валютного законодавства і на підставі складеного за її результатами 29 травня 2003 року акта прийняла оспорювані рішення, якими донарахувала податок на додану вартість (далі — ПДВ) та застосувала до нього фінансові санкції. Підставою для цього стали допущені позивачем порушення вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого суми ПДВ від реалізації підприємствам вторинного виробництва виноматеріалів, які, на думку ДПІ, є підакцизною продукцією, безпідставно зазначалися в декларації № 2, з метою переведення на спецрахунок та використання на матеріально-технічний розвиток Підприємства.

Господарський суд <...> від 22 січня 2004 року позов частково задовольнив — визнав недійсними зазначені податкові повідомлення-рішення: перше — у частині донарахування ПДВ на суму <...> та фінансових санкцій з ПДВ в сумі <...>, друге — в частині основного платежу в сумі <...> та штрафних санкцій у сумі <...>, поклав на відповідача судові витрати, а в решті позовних вимог відмовив.

<...> апеляційний господарський суд постановою від 27 травня 2004 року змінив рішення суду першої інстанції, виклавши його резолютивну частину в новій редакції. Позов частково задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення: від 2 червня 2003 року — в частині донарахування ПДВ у сумі <...> і застосування штрафних санкцій у сумі <...>, від 13 жовтня 2003 року — в частині донарахування ПДВ у сумі <...> та застосування фінансових санкцій у сумі <...>; у решті позовних вимог відмовлено і на відповідача покладено судові витрати.

Вищий господарський суд України постановою від 25 листопада 2004 року рішення апеляційного суду змінив — визнав недійсним податкове повідомлення-рішення від 2 червня 2003 року в частині донарахування ПДВ у сумі <...> та застосування штрафних санкцій у сумі <...>.

У скарзі про перегляд справи за винятковими обставинами Підприємство посилається на наявність підстави, встановленої пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, та просить скасувати ухвалені у справі рішення і направити її на новий розгляд.

Заслухавши представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченнях доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції застосував у цій справі положення Закону України від 7 травня 1996 року № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» інакше, ніж в інших аналогічних справах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 1 січня 2004 року було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ з операцій із поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Дія наведеної норми поширюється на підприємства, які здійснюють операції з поставки власної, не віднесеної до підакцизної, сільськогосподарської продукції.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1996 року № 365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» передбачено, що цей перелік

У Законі «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», яким керувався суд, для визначення підакцизної продукції вживається слово «виноматеріали».

Саме по собі вживання у зазначеному Законі слова «виноматеріали» не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої

Словом «напій», виходячи з його семантики, позначається спеціально приготовлена рідина, призначена для пиття.

Зважаючи на викладене,

Суди попередніх інстанцій не з’ясували, яке призначення має продукція, виготовлена та реалізована позивачем, чи є вона алкогольним напоєм. Тому їх висновок про те, що вона належить до підакцизної продукції, є необґрунтованим, а ухвалені ними рішення, з урахуванням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, — є незаконними та необґрунтованими і відповідно до статті 243 цього Кодексу підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241 — 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Державного підприємства <...> задовольнити

Постанови

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною

<...>

коментар редакції

ДПАУ та ВСУ щодо підакцизності виноматеріалів: погляди різні

Питання правомірності застосування сільгосппідприємствами первинного виноробства спеціального режиму оподаткування ПДВ щодо операцій з поставки ними виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства як сировини для виробництва готової продукції залишається досить спірним. Можна сказати, що

У листі № 4482, що коментується, ДПАУ в черговий раз підтвердила свою давню позицію:

Раніше така ж думка була висловлена у відповіді на запитання під номером 19 «Щодо оподаткування операцій з виноматеріалами» у листі ДПАУ від 28.01.2003 р. № 1399/7/15-3317 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2003, № 17). Висновок про те, що ПДВ з реалізації виноматеріалів підприємствами вторинного виноробства повинен включатися до загальної декларації та надходити до бюджету, зазначено і в консультаціях її фахівців (див. «Вісник податкової служби України», 2002, № 17, с. 14; 2004, № 24, с. 33).

Головним аргументом, на якому ґрунтується ця фіскальна позиція є те, що виноматеріали в УКТ ЗЕД зазначено за товарною позицією 2204. На думку податківців, цей факт слугує підставою вважати виноматеріали алкогольними напоями, якими, за визначенням цього терміна статтею 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.95 р. № 329/95-ВР, є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць. Інакше кажучи, із самого факту віднесення виноматеріалів до товарної групи 2204 Гармонізованої системи опису та кодування товарів ДПАУ робить висновок, що:

— вони є

—

Проте в постанові Верховного Суду України від 15.01.2008 р., яка згадується в другому листі ДПАУ № 6712, що коментується, та витяг з якої ми наводимо вище, зроблено інший висновок з

— саме по собі

—

— до

І хоча ДПАУ вказує, що зазначеним рішенням суду створено прецедент для різного застосування однієї і тієї ж норми податкового законодавства, це дає надію сільгосппідприємствам первинного виноробства вибороти своє право на застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ щодо операцій з поставки ними виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства. Утім, відверто кажучи, в судовій практиці були і зворотні приклади — підтвердження фіскальної позиції ДПАУ.

Край цьому спірному питанню, на нашу думку, буде покладено з прийняттям нової редакції п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ. Так, у поданому до Верховної Ради законопроекті «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників» від 30.07.2008 р. № 3024 цей пункт пропонується викласти в такій редакції (наводимо фрагмент): «Сума ПДВ <...> за операціями з поставки сільгосппродукції власного виробництва та продукції її переробки, включаючи продукцію (

У разі прийняття зазначених змін, які планується ввести в дію з 1 січня 2009 року, формулювання норми п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ з двома запереченнями («за винятком», що, як ми розуміємо, відноситься до застереження «крім») фактично буде означати розповсюдження спецрежиму ПДВ на виноматеріали за вказаними кодами УКТ ЗЕД, які реалізуються підприємствами первинного виноробства підприємствам вторинного виноробства.

Утім, не будемо забігати наперед і гадати щодо подальшої долі пункту 11.29, оскільки цьому є суттєва причина. У зв’язку зі вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ) встановлення спецрежимів сільгосп-ПДВ повинно узгоджуватись з певними вимогами до країн — членів СОТ. У цьому контексті варто відзначити, що до Верховної Ради подано також законопроект від 13.05.2008 р. № 2469, яким, зокрема, загальновідомі норми підпункту 6.2.6 ст. 6 та пунктів 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ взагалі пропонується вилучити, а натомість статтею 8¹

Анатолий Бобро