Відсутні наймані працівники: яку звітність подавати
Ситуація, коли юридичні особи не мають у штаті найманих працівників, зустрічається досить часто. Наприклад, вона характерна для підприємств, які щойно зареєструвалися чи перебувають у стадії ліквідації, і всіма питаннями займаються засновники (власники) без отримання будь-яких винагород. Крім того, такі ситуації характерні для неприбуткових організацій, керівництво яких здійснюється на громадських засадах.
Чи потрібно подавати звітність до органів державної податкової служби, Пенсійного фонду та соцфондів у цьому випадку? Про це і йтиметься в цій статті.
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
КУпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.Закон № 1058
— Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.Лист № 343
— лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24.06.2008 р. № 343/020/99-08.Порядок № 451
— Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.09.2003 р. № 451.Інструкція № 286
— Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. № 286.
Загальні положення
Юридичні особи набувають статусу платників податків із дня взяття їх на облік в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондах соціального страхування. Цю норму закріплено в
Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV, а також у профільних документах Пенсійного фонду та соцфондів. Відповідно з цього моменту на них поширюються обов’язки зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та подання відповідної звітності.У свою чергу, підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, що використовують працю найманих працівників, подають спеціальні форми звітності, в яких відображається інформація про суми виплачених доходів та перерахованих податків і зборів.
Така звітність подається до:
1) органів державної податкової служби:
— Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманого (перерахованого) з них податку (Податковий розрахунок за формою № 1ДФ);
— Податковий розрахунок комунального податку;
2) Пенсійного фонду та соцфондів:
— Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
— Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП;
— Розрахункова відомість про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
— Розрахункова відомість про нарахування та перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Неоднозначна ситуація складається, якщо в юридичної особи немає найманих працівників, тобто фізичних осіб, які б працювали за трудовими договорами (контрактами) чи за цивільно-правовими угодами. Чи необхідно у такому разі подавати зазначені вище форми звітності із прокресленнями?
Чи правомірно в цій ситуації говорити, що такі юридичні особи не відповідатимуть визначенню платників податків і зборів (обов’язкових платежів), у тому числі і внесків до Пенсійного фонду та страхових внесків. Адже такі юридичні особи фактично соцвнесків та податку з доходів не сплачуватимуть.
Слід зауважити, що на сьогодні щодо різних форм звітності існують різні думки про необхідність їх подання. Це пов’язане з тим, що у профільних соцстрахівських законах не досить чітко прописано визначення страхувальників, і тому складно зрозуміти, чи належать юридичні особи, які не використовують працю найманих працівників, до числа страхувальників. Тому для відповіді на це запитання Мінпраці довелося звертатися до підзаконних актів (див.
лист Мінпраці № 343 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 68).Отже, розглянемо, яку звітність необхідно подавати юридичним особам, в яких немає найманих працівників (тобто подавати її «з прокресленнями»), а яку можна не подавати взагалі.
Податковий розрахунок за формою № 1ДФ
Відповідно до
Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, установлені законом для податкового кварталу, Податковий розрахунок за формою № 1ДФ за своїм місцезнаходженням.Як передбачено
п. 2.2 Порядку № 451 , якщо податковий агент протягом звітного кварталу не виплачував доходи або виплачував їх не всім платникам податку, форма № 1ДФ не подається або подається на платників податку, яким нараховано (сплачено) доходи.Як бачимо, у самому
Порядку № 451 чітко зазначено: якщо протягом звітного періоду не було ні нарахувань, ні виплат доходів фізичним особам, то Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подавати з прокресленнями до податкового органу не потрібно.Крім того, у
листах від 21.04.2004 р. № 3059/6/17-2116 та від 05.05.2004 р. № 8001/7/17-2117 ДПАУ роз’яснювала, що форма № 1ДФ не подається за податковий період (квартал), в якому податковий агент не нараховував та не виплачував доходи і не включав їх до складу витрат на оплату праці відповідно до п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Висновок: якщо протягом кварталу заробітна плата працівникам не нараховувалася і не виплачувалася (варіант участі засновника без виплати йому доходу), то форму № 1ДФ
подавати не слід.
Пенсійний фонд
Відповідно до
ст. 17 Закону № 1058 обов’язок з поданням звітності покладається на страхувальників , до числа яких належать роботодавці та інші особи, які сплачують страхові внески на пенсійне страхування.У свою чергу,
статусу страхувальника набувають підприємства, установи та організації, створені згідно із законодавством України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій) за умов, що вони:— використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
— мають окремий баланс та самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
На думку Пенсійного фонду, у разі невідповідності хоча б однієї з перелічених умов юридичні особи, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, але
не мають статусу страхувальника, не є платниками страхових внесків (лист Пенсійного фонду України від 03.12.2007 р. № 19395/03-30 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 12 та від 18.03.2008 р. № 4674/03-30). Із цього випливає, що юридичні особи, які не використовують працю найманих працівників і відповідно не нараховують заробітну плату, не зобов’язані подавати щомісячно розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду.Таким чином, на сьогодні позиція Пенсійного фонду така: юридичною особою, яка не має найманих працівників, звітність до Пенсійного фонду
не подається.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Як визначено у
ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III , а також в Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 р. № 16, страхувальником є роботодавець — власник підприємства або уповноважений ним орган; фізична особа, яка використовує найману працю.На сьогодні Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Мінпраці вважають, що юридичні особи без найманих працівників
є повноправними страхувальниками, а отже, не звільнені від подання Звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП.Так, у
Методичних рекомендаціях щодо заповнення звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП і додатку до нього за формою Ф14 «Звіт про путівки на санаторно-курортне лікування та путівки до дитячих оздоровчих установ», затверджених постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.05.2006 р. № 48, визначено, що страхувальники повинні подавати Звіт за формою Ф4-ФСС з ТВП незалежно від того, здійснювалося нарахування заробітної плати, страхових внесків до Фонду і здійснювалися витрати за рахунок страхових внесків протягом звітного періоду чи ні.Крім того, Мінпраці в
листі № 343 зазначає: у разі відсутності у страхувальника найманих працівників Звіт за формою Ф4-ФСС з ТВП подається (із прокресленнями у відповідних рядках) і фактично буде підтвердженням відсутності використання роботи найманих працівників і відповідно зобов’язань зі сплати страхових внесків до Фонду. При цьому зауважимо, що адміністративну відповідальність за неподання такої звітності чинним законодавством не передбачено.
Фонд соціального страхування на випадок безробіття
Як передбачено
п. 10 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III до роботодавців належать власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю.У свою чергу на роботодавця з дня набуття статусу платника страхових внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття покладається обов’язок зі сплати страхових внесків, а також подання звітності — Розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (
пп. 5.1, 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Мінпраці від 18.12.2000 р. № 339).Чи правомірно юридичних осіб, які не використовують найману працю, розглядати як платників страхових внесків?
На це запитання Мінпраці у своєму
листі № 343 відповідає ствердно і вважає, що незалежно від того, використовують такі юридичні особи працю найманих працівників чи ні, вони повинні щоквартально подавати (із прокресленнями) Розрахункову відомість про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Однак, як справедливо зазначає Мінпраці, адміністративну відповідальність за неподання такої звітності чинним законодавством (мається на увазі КУпАП) не передбачено.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
Відповідно до
ст. 6 і 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV страхувальниками є роботодавці, до числа яких належать власник підприємства або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю.На роботодавця як страхувальника покладається обов’язок з подання відповідної звітності до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Як визначено у
листі Мінпраці № 343, суб’єкти господарювання, зазначені в пп. 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 12.07.2007 р. № 36, які не використовують найману працю, не подають Розрахункову відомість про нарахування та перерахування страхових внесків і витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а також річну відомість розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності.Причому слід мати на увазі, що таке послаблення стосується тільки юридичних осіб — об’єднань громадян, релігійних, профспілковихє, благодійних організацій, в яких немає найманих працівників. Звідси випливає, що «звичайні» юридичні особи без найманих працівників (тобто ті, що зазначені в п. 2.1 цієї Інструкції) подають зазначені форми звітності в загальному порядку.
Податковий розрахунок комунального податку
Основним показником, який використовується для заповнення
Податкового розрахунку комунального податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2003 р. № 625, є середньооблікова кількість штатних працівників за базовий звітний (податковий) період. Цей показник визначається згідно з Інструкцією № 286.Згідно з
п. 2.1. Інструкції № 286 до облікової кількості штатних працівників включаються всі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день чи більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони одержували заробітну плату на цьому підприємстві.Отже, чи потрібно подавати Податковий розрахунок комунального податку, якщо в підприємства відсутні наймані працівники, а також коли особи залучаються до виконання обов’язків на громадських засадах?
Якщо в підприємства
відсутні наймані працівники, то об’єкт обкладення комунальним податком відсутній.Щодо осіб, які працюють
на громадських засадах, то вони не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників. Це пов’язане з тим, що такі особи не потрапили до переліку осіб, які включаються до розрахунку цього показника.Таким чином, особи, які виконують обов’язок на громадських засадах, не є найманими працівниками, а отже, і немає підстав обліковувати їх у середньообліковій кількості штатних працівників та
сплачувати за них комунальний податок.Однак незважаючи на це, податковий розрахунок комунального податку таким підприємствам усе-таки
подавати необхідно (із прокресленнями ).Пояснюється це тим, що:
— підприємство (навіть за відсутності найманих працівників або залученні осіб для виконання роботи на громадських засадах) продовжує перебувати на обліку в органах податкової служби як платник комунального податку;
— навіть якщо такі організації (характерно для окремих категорій неприбуткових організацій) звільнено від сплати комунального податку рішенням місцевої ради, якщо місцева рада скористалася таким правом, передбаченим
ст. 18 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20.05.2003 р. № 56-93, це ще не означає, що їх звільнено від подання в установлені строки податкового розрахунку комунального податку. Питання про неподання такими організаціями звітності з комунального податку має вирішуватися шляхом внесення відповідних змін до Положення про комунальний податок, затверджене рішенням місцевої ради.Таким чином, юридичним особам, в яких немає найманих працівників, або якщо організація залучає фізичних осіб для виконання будь-якої роботи на громадських засадах, безпечніше все-таки подавати Податковий розрахунок комунального податку (із прокресленнями), щоб уникнути накладення штрафних санкцій. Нагадаємо: цей Податковий розрахунок має статус податкової декларації, і за порушення порядку його подання (за кожне неподання в установлені строки) або несвоєчасне подання з платника податків стягується
штраф у розмірі 170 грн.
Якщо робота виконується на громадських засадах
Досить поширеною є ситуація, коли юридична особа не має найманих працівників, тобто не використовується праця фізосіб ні на умовах трудового договору, ні цивільно-правового договору. При цьому для виконання певної роботи залучаються фізичні особи на громадських засадах.
Як показує практика, такий варіант оформлення працівників найчастіше застосовується у громадських, благодійних або релігійних організаціях. Між такими особами та організацією трудові відносини не оформляються. І відповідно їм не виплачується заробітна плата (що обов’язково застерігається у статуті (положенні) про неприбуткову організацію).
Як бути в цьому випадку? Чи необхідно таким юридичним особам подавати зазначені вище форми звітності до органів податкової служби, Пенсійного фонду та соцфондів?
У цьому випадку юридичні особи, які залучають фізичних осіб для виконання певної роботи на громадських засадах, питання надання податкової та соцстрахівської звітності вирішують аналогічно до описаного вище порядку у зв’язку з тим, що за роботу на громадських засадах фізичним особам не виплачуються винагороди.
Далі наведемо в табличній формі висновки щодо необхідності подання звітності (із прокресленнями) юридичними особами, які не використовують найману працю.
| Форма звітності | Періодичність | Строк подання | Кому подається | Відповідальність (якщо подання звіту є обов ’язковим) |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Податкова звітність | ||||
| Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманого (перерахованого) з них податку (ф. № 1ДФ) | Щоквартально | Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу | Не подається | Згідно зі ст. 1634 КУпАП: 1) попередження або штраф на посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також на громадян — суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі від 2 до 3 нмдг; 2) за повторне порушення протягом року розмір штрафу становить від 3 до 6 нмдг |
| Податковий розрахунок комунального податку | Щомісячно, якщо рішенням відповідного органу місцевого самоврядування: — установлено базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю; — не встановлено базовий звітний (податковий) період | Протягом 20 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця | Органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника | Згідно з п.п. 17.1.1 Закону № 2181 штраф у розмірі 10 нмдг за кожне неподання або затримку |
| Щоквартально, якщо рішенням відповідного органу місцевого самоврядування встановлено базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу | Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу | |||
| Звітність до Пенсійного фонду та соцфондів | ||||
| Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування | Щомісячно | Не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення звітного періоду | Не подається | 1. Штраф на страхувальника в розмірі 10 % суми страхових внесків, сплачених або підлягаючих сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний чи неповний місяць затримки подання відомостей, але не менше 10 нмдг, а за повторне порушення протягом року — у розмірі 20 % страхових внесків, але не менше 20 нмдг (п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058). 2. Штраф на посадових осіб у розмірі від 8 до 15 нмдг. За повторне порушення протягом року розмір штрафу становить від 10 до 20 нмдг (ст. 1651 КУпАП та п. 5 ч. 16 ст. 106 Закону № 1058) |
| Розрахункова відомість про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття | Щоквартально | До 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня поточного року, 25 січня року, наступного за звітним | Центру зайнятості, в якому роботодавець перебуває на обліку | Не передбачено ( лист Міністерства праці та соціальної політики України від 05.02.2004 р. № ДЦ-09-4164) |
| Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (форма Ф4-ФСС з ТВП) | Щоквартально | Не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом | Органу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за місцем реєстрації страхувальника | Не передбачено. Однак якщо страхувальник не подав у встановлений строк документи обов’язкової звітності, то це є підставою для здійснення позапланової ревізії ( п. 15.3 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок за коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 р. № 38) |
| Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України | Щоквартально | До 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня поточного року, 25 січня року, наступного за звітним | Не подається суб’єктами господарювання, переліченими в ппп. 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 12.07.2007 р. № 36, які не використовують найману працю | Згідно зі ст. 165sup>4 КУпАП: 1) штраф на посадових осіб у розмірі від 8 до 15 нмдг; 2) за повторне порушення протягом року розмір штрафу становить від 10 до 20 нмдг |
| Подається суб ’єктами госпадарювання, зазначеними в п. 2.1 Інструкції № 36, тобто юридичними особами незалежно від форм власності та господарювання | ||||
