Звітуємо щодо податку з реклами
З рекламою сьогодні стикаються всі: для когось це бізнес, для когось — засіб збільшення результатів своєї діяльності, а всі інші є споживачами реклами.
У цій статті пропонуємо читачам розглянути питання, пов’язані з поданням звітності щодо податку з реклами.
Микола ШПАКОВИЧ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
Закон про систему оподаткування
— Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон про рекламу
— Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.Декрет № 56-93
— Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. № 56-93.Наказ № 624
— наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкового розрахунку податку з реклами» від 24.12.2003 р. № 624.
Об’єкт оподаткування
Мабуть, у зв’язку з тим, що
Закон про рекламу, який визначає засади рекламної діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, прийнято значно пізніше, ніж запроваджено податок з реклами, виявилося, що поняття «реклама» і «податок з реклами» практично не пов’язані між собою. Сама по собі реклама не є об’єктом обкладення однойменним податком.Статтею 1
Закону про рекламу визначено, що реклама — інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі, будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати поінформованість споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб і товарів.Податок з реклами сплачується тільки у випадках, передбачених
Декретом № 56-93, відповідно до ст. 11 якого об’єктом обкладення податком з реклами є вартість послуг з установлення та розміщення реклами.Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень та повідомлень, що передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті та в інших місцях.
Соціальна реклама (
ст. 12 Закону про рекламу) під обкладення цим податком не підпадає.Податок з реклами належить до місцевих податків, порядок його сплати згідно зі
ст. 18 Декрету № 56-93 встановлюється органами місцевого самоврядування. Тому при вирішенні питання про наявність об’єкта обкладення податком з реклами у кожному конкретному випадку необхідно вивчити діюче на відповідній території положення про податок з реклами, оскільки часто місцеві органи влади дещо розширюють поняття об’єкта оподаткування, передбачене Декретом № 56-93.Так, Київською міською радою в
Положенні про податок з реклами у м. Києві від 24.04.2003 р. № 360/520 передбачено, що об’єктом обкладення податком з реклами є вартість послуг з установлення та розміщення реклами, у тому числі і плата за право тимчасового використання місць для розміщення об’єктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті у м. Києві . Отже, до об’єкта обкладення податком з реклами зараховано орендну плату за об’єкт, на якому розміщено рекламу, що, у принципі, не випливає з положень Декрету № 56-93.Податкові органи в питанні визначення об’єкта обкладення податком з реклами також пропонують виходити з вимог відповідних документів органів місцевого самоврядування про встановлення податку з реклами. Наприклад, у
листі ДПАУ від 10.08.2004 р. № 15031/7/15-3417 при розгляді питання, чи є об’єктом оподаткування інформація, розташована на веб-сайті, зроблено висновок: якщо це передбачено у відповідному місцевому порядку, то є. Інакше кажучи, ДПАУ вважає, що будь-яка інформація, яка є рекламою, має обкладатися податком з реклами, хоча це не відповідає положенням Декрету № 56-93.Ми в цьому питанні дотримуємося такої позиції: якщо веб-сайт створюється і підтримується власними силами підприємства, то податок з реклами сплачувати не потрібно (докладніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006 р., № 81, 2007 р. № 46.
Адже згідно з
Декретом № 56-93 об’єктом обкладення є вартість послуг саме з установлення та розміщення реклами третіми особами. Тому, якщо підприємство самостійно виготовляє та розповсюджує рекламу, то об’єкт оподаткування, установлений у Декреті № 56-93, відсутній.Однак слід застерегти платників, що думка податківців у цьому питанні є неоднозначною. Так, у
листі ДПАУ від 23.02.2004 р. № 91/4/13-1114 зазначено, що в разі коли газета розміщує на своїх сторінках власну рекламу, вона має нарахувати податок з реклами з розрахунку тарифів на платні послуги за розміщення реклами, затверджених для розрахунків зі сторонніми організаціями. Якщо газета розміщує тільки власну рекламу і тарифів на розміщення реклами немає, вона має нарахувати податок з розрахунку собівартості виготовлення друкованого засобу пропорційно питомій вазі від зайнятого рекламою місця. Аналогічний висновок наведено в консультації фахівців ДПАУ в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 28, с. 29.В іншому
листі ДПА у м. Києві від 25.07.2005 р. № 693/10/15-508 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 80 зроблено висновок, що вимогу про нарахування податку при самостійному виготовленні та розповсюдженні реклами, а також із вартості виготовлення реклами чинним законодавством не передбачено. Крім того, у цьому листі цілком справедливо зазначено: якщо послуги з установлення та розміщення реклами надаються безкоштовно, то об’єкт оподаткування в такому випадку відсутній.Якщо розповсюджувач у звітному (податковому) періоді не отримав
оплату від рекламодавця за фактично надані рекламні послуги, податкові зобов’язання з податку з реклами в такому звітному (податковому) періоді у такого розповсюджувача реклами не виникають, це випливає з ч. 5 ст. 11 Декрету № 56-93. Податківці дотримуються в цьому питанні такої самої точки зору (див. аналітичні матеріали про систему місцевих податків та зборів в Україні в журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 17 — 18). Однак доводиться враховувати вимоги місцевих положень про податок з реклами, оскільки деякі місцеві ради встановлюють порядок нарахування цього податку власне за фактом надання послуг, а в такому разі розповсюджувач зобов’язаний нараховувати податок з реклами за фактом підписання документів, що підтверджують надання рекламних послуг.
Платники податку з реклами та база оподаткування
Статтею 11 Декрету № 56-93
передбачено, що платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни.Обов’язки щодо утримання та перерахування податку з реклами до бюджету покладено на особу, яка надає послуги з установлення та розміщення реклами. При цьому сплата податку замовником здійснюється одночасно з оплатою вартості таких послуг.
Базою для обчислення податку є вартість послуг без урахування ПДВ. У свою чергу, ПДВ не нараховується на податок з реклами. Згідно з
п. 4.1 Закону про ПДВ база обкладення ПДВ визначається виходячи з договірної вартості товарів (робіт, послуг) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, але не нижче звичайної ціни. Пунктом 1 ст. 15 Закону про систему оподаткування податок з реклами віднесено до місцевих податків та зборів. Тому сума податку з реклами обкладенню ПДВ не підлягає.Як правило, базою для обкладення податком з реклами і ПДВ буде та сама величина — договірна вартість послуг рекламного агентства. Виняток становитиме випадок, коли база обкладення ПДВ визначається за звичайними цінами, що не відповідають фактичній вартості наданих послуг.
Ставка податку з реклами, установлена місцевими радами, не повинна перевищувати при одноразовому розміщенні реклами 0,1 %, а при розміщенні на тривалий час — 0,5 % від вартості послуг з її розміщення без ПДВ.
Наприклад
, підприємство А надало послуги з розміщення реклами підприємству Б, вартість послуг без ПДВ — 1000 грн., їх звичайна ціна становить 1500 грн. Сума податку з реклами (при неодноразовому розміщенні) — 5 грн. (1000 грн. х 0,5 %). Сума ПДВ — 300 грн. (1500 грн. х 20 %). Загальна сума до оплати рекламних послуг — 1305 грн. (1000 грн. + 300 грн. + 5 грн.).Часто трапляється ситуація, коли виконавець (рекламне агентство) перераховує частину отриманих коштів від обсягу замовлення на оплату рекламних послуг третіх осіб (розповсюджувача) з розміщення реклами замовника.
У такому разі
рекламне агентство як посередник має сплатити до бюджету податок з реклами лише з тієї суми, яку воно отримало за надані рекламодавцю власні послуги, тобто з різниці між отриманою від рекламодавця та сплаченою розповсюджувачу суми. Решту ж вартості послуг одержує кінцевий розповсюджувач, тому він і має сплатити решту податку з реклами з отриманої ним суми.Але такий порядок застосовується лише в тому випадку, якщо сплата податку з реклами розповсюджувачу документально підтверджується. Якщо послуги, надані третіми особами, не обкладалися податком з реклами, то виконавець замовлення має сплатити до бюджету суму податку з реклами в повному обсязі.
Такої ж позиції дотримуються податківці, див.
лист ДПАУ від 24.09.2002 р. № 6303/6/15-3416 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 80, консультацію провідних фахівців ДПАУ в журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 40.
Звітність і строки її подання
Форма розрахунку податку з реклами, затверджена
наказом № 624, є обов’язковою для застосування платниками на всій території України.Базовим податковим (звітним) періодом щодо податку з реклами потрібно вважати період, установлений органом місцевого самоврядування у відповідному порядку. Такої ж думки дотримується і ДПАУ (див.
лист від 29.11.2001 р. № 16211/7/10-1118/2503 // «Податки та бухгалтерський облік», 2002, № 6).У разі якщо базовий податковий період щодо податку з реклами органами місцевого самоврядування не встановлено, слід керуватися положеннями
п.п. 4.1.6 Закону № 2181, якими передбачено, що в разі якщо законом не встановлено базовий податковий період, то податкова декларація подається і податкове зобов’язання сплачується у строки, передбачені для місячного базового податкового періоду.Розрахунок податку з реклами подається за кожний податковий період
окремо (не наростаючим підсумком) у строки, установлені п.п. 4.1.4 Закону № 2181. Для місячного податкового періоду — протягом 20 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду; для квартального — протягом 40 днів, а для річного — 60 днів.Як правило, органи місцевого самоврядування встановлюють базовий податковий період тривалістю у квартал або місяць.
Сплачувати податок на рекламу за базовий податковий (звітний) період необхідно у строки, установлені
п.п. 5.3.1 Закону № 2181, — протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання розрахунку.Нерідко трапляється ситуація, при якій розповсюджувач реклами зареєстрований в одній адміністративно-територіальній одиниці, а рекламні послуги надає в іншій. Виникає запитання: до якого місцевого бюджету він має перераховувати податок з реклами?
На думку ДПАУ, що викладена в
листі від 08.11.2007 р. № 22729/7/22-3017, при сплаті податку з реклами слід ураховувати вимоги рішень органів місцевого самоврядування про встановлення зазначеного податку на відповідних територіях, де здійснюють господарську діяльність платники податку, які повинні сплачувати його в установлені цим рішенням строки до місцевих бюджетів.Таким чином, податок з реклами необхідно сплачувати до місцевого бюджету за місцем здійснення діяльності —
за місцем надання рекламних послуг.Отже, підприємство, що надає рекламні послуги на території іншої адміністративно-територіальної одиниці (не за місцем реєстрації), зобов’язане стати на облік в органі податкової служби за місцем надання рекламних послуг, подавати йому звітність і сплачувати податок з реклами до відповідного місцевого бюджету.
Часто надання рекламних послуг є не основним видом діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, тому в деяких податкових періодах об’єкт обкладення податком з реклами відсутній, і відповідно виникає запитання щодо необхідності подання за такі періоди розрахунку податку з реклами.
ДПАУ із цього приводу в
листі від 07.12.2007 р. № 15310/5/15-0516 дійшла висновку: якщо навіть підприємство у звітному періоді не здійснювало рекламну діяльність, але зареєстроване в органах державної податкової служби як платник податку з реклами, то воно теж зобов’язане подавати розрахунок податку з реклами (з прокресленнями) у строки, установлені відповідним рішенням органу місцевого самоврядування. При цьому ДПАУ попередила, що згідно з п.п. 17.1.1 Закону № 2181 платник податків, який не подав податкову декларацію у строки, установлені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.
Виправлення помилок у розрахунку податку з реклами
Відповідно до
п. 5.1 Закону № 2181 у платника податку є можливість виправити виявлену помилку:— або шляхом подання уточнюючого розрахунку;
— або шляхом відображення уточнених показників у податковій декларації за будь-який наступний податковий період. Однак для того, щоб скористатися цим варіантом, необхідно до звітного розрахунку за будь-який наступний період додати уточнюючий розрахунок за минулий (що виправляється) період. Таку вимогу передбачено в самій формі розрахунку податку з реклами. При цьому в звітному розрахунку заповнюється тільки рядок 01, де проставляється сума утриманого уповноваженою особою податку з реклами. Рядки 02 — 05 у звітному розрахунку податку з реклами не заповнюються і прокреслюються.
Таким чином, уточнюючий розрахунок можна подати або окремо, або як додаток до звітного розрахунку за будь-який наступний період.
Для наочності розглянемо умовний приклад заповнення податкового розрахунку податку з реклами.
Підприємство надало за II квартал 2008 року рекламні послуги з розміщення довгострокової реклами на загальну суму 50 тис. грн. Як базовий податковий період установлено квартал, ставка податку на розміщення реклами на тривалий час — 0,5 %. Крім того, підприємством виявлено помилку у визначенні бази оподаткування за I квартал 2008 року, що призвела до заниження нарахованої суми податку з реклами на 50 грн. (сума задекларованих зобов’язань за I квартал 2008 року склала 100 грн.).
Сума податку з реклами за II квартал — 250 грн. (50000 грн.
х 0,5 %).Сума самостійно нарахованої штрафної санкції згідно з п. 17.2 Закону № 2181 становитиме 2,50 грн. (50 грн.
х 5 %).Підприємство за II квартал 2008 року має подати податковий розрахунок податку з реклами, у полі 1 напроти напису «Звітний розрахунок» слід проставити позначку «Х». У рядку 01 необхідно зазначити суму податку за II квартал — 250 грн., у полі для зазначення даних податкового періоду, до якого подається уточнений розрахунок, необхідно вказати «I квартал 2008 р.».
Наведемо фрагмент такого розрахунку.
Одиниця виміру — грн. коп.
| Показники | Код ряд. | Усього | ||||||||||
| Утримано податку вповноваженою особою — платником податку* за базовий податковий (звітний) період | 01 |
|
|
|
|
| 2 | 5 | 0 | . | 0 | 0 |
| Утримано податку вповноваженою особою — платником податку* за даними раніше поданого розрахунку, що уточнюється, усього (р. 01 розрахунку, що уточнюється)** | 02 |
|
|
|
|
|
|
| — | . | — | — |
| Сума недоплати (заниження податкового зобов’язання), яка збільшує податкове зобов’язання у зв’язку з виправленням помилки (помилок) (р. 01 - р. 02)**, якщо р. 01 > р. 02 | 03 |
|
|
|
|
|
|
| — | . | — | — |
| Сума податку, яка зменшує податкове зобов’язання у зв’язку з виправленням помилки (помилок) (р. 02 - р. 01)**, якщо р. 02 > р. 01 | 04 |
|
|
|
|
|
|
| — | . | — | — |
| Сума штрафу*** (р. 03) х 5 % | 05 |
|
|
|
|
|
|
| — | . | — | — |
| Зміст помилки (помилок)** | ||||||||||||
Відповідно до підпункту «б» пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) до цього звітного розрахунку додається(ються) уточнюючий(і) розрахунок(ки) за «_
1 квартал 2008 р._» (минулий(і) період(и)).
До такого звітного розрахунку додається форма уточнюючого податкового розрахунку податку з реклами, у полі 1 якого напроти напису «Уточнюючий розрахунок» необхідно проставити позначку «Х».
У полі 2 слід зазначити дані періоду, що уточнюється: «01.2008».
У рядку 01 необхідно зазначити загальну суму зобов’язань, що виникли в I кварталі 2008 року, — 150 грн. (100 грн. + 50 грн.), у рядку 02 — суму раніше задекларованих зобов’язань за I квартал 2008 року — 100 грн., у рядку 03 — суму недоплати — 50 грн., а в рядку 05 — суму нарахованого самоштрафу — 2,50 грн.
Крім того, у рядку «Зміст помилки (помилок)» необхідно зазначити зміст помилки, наприклад, «неправильно визначено базу оподаткування».
Наведемо фрагмент такого уточнюючого розрахунку.
Одиниця виміру — грн. коп.
| Показники | Код ряд. | Усього | ||||||||||
| Утримано податку вповноваженою особою — платником податку* за базовий податковий (звітний) період | 01 |
|
|
|
|
| 1 | 5 | 0 | . | 0 | 0 |
| Утримано податку вповноваженою особою — платником податку* за даними раніше поданого розрахунку, що уточнюється, усього (р. 01 розрахунку, що уточнюється)** | 02 |
|
|
|
|
| 1 | 0 | 0 | . | 0 | 0 |
| Сума недоплати (заниження податкового зобов’язання), яка збільшує податкове зобов’язання у зв’язку з виправленням помилки (помилок) (р. 01 - р. 02)**, якщо р. 01 > р. 02 | 03 |
|
|
|
|
|
| 5 | 0 | . | 0 | 0 |
| Сума податку, яка зменшує податкове зобов’язання у зв’язку з виправленням помилки (помилок) (р. 02 - р. 01)**, якщо р. 02 > р. 01 | 04 |
|
|
|
|
|
|
| — | . | — | — |
| Сума штрафу*** (р. 03) х 5 % | 05 |
|
|
|
|
|
|
| 2 | . | 5 | 0 |
| Зміст помилки (помилок)** неправильно визначено базу оподаткування | ||||||||||||
Зверніть увагу: суму штрафу разом із сумою недоплати підприємство має сплатити до моменту подання такого уточнюючого розрахунку, навіть якщо він подається разом із черговим розрахунком.
Сподіваємося, ця стаття допоможе бухгалтерам уникнути помилок при обчисленні, сплаті та складанні звітності щодо податку з реклами.
