Щодо окремих питань оподаткування
Лист Державної податкової адміністрації України від 02.04.2009 р. № 3842/5/16-1516*
* Лист адресовано Державному комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва. —
Прим. ред.
Державна податкова адміністрація України розглянула лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 13.03.2009 № 2559 щодо окремих питань оподаткування, і повідомляє.
1. Роз’яснення щодо декларування платником бюджетного відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо таке бюджетне відшкодування не було задекларовано у періоді його виникнення
, надані у листі Державної податкової адміністрації України від 01.04.2009 р. № 6810/7/16-1517.
коментар редакції
Виправити помилку та отримати бюджетне відшкодування можна
У цьому листі ДПАУ підтверджує свою позицію, уже озвучену двічі (уперше — у листі від 30.01.2009 р. № 1793/7/16-1517-07, удруге — у листі від 01.04.2009 р. № 6810/7/16-1517): якщо помилилися при розподілі суми із ряд. 24 декларації з ПДВ, завищивши показник ряд. 26 («мінус» майбутніх періодів) та занизивши показник ряд. 25 (суму відшкодування), то помилку виправити можна і можна навіть отримати бюджетне відшкодування.
Докладніше з цього приводу читай наш коментар до першого листа в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 20.
Наталія Яновська
2. Щодо визначення дати виникнення податкових зобов’язань постачальника при поставці на умовах подальшої оплати, якщо виконання договору купівлі-продажу не передбачає відвантаження як фізичне переміщення товару від постачальника до покупця (нерухомість).
Згідно з нормами підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон про прибуток) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а
для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Зважаючи на те, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції (або безпосередньо після її закінчення) та враховуючи те, що обов’язковими реквізитами первинного документу є, зокрема, дата складання, зміст та обсяг господарської операції,
датою визначення валового доходу є дата відвантаження товарів, що визначена у первинному документі, який засвідчує здійснення операцій з продажу, в тому числі і нерухомого майна.
коментар редакції
Момент виникнення валових доходів при відвантаженні нерухомості
Питання практичного застосування п.п. 11.3.1 Закону про податок на прибуток (щодо тлумачення терміна «відвантаження товарів») неодноразово розглядався ДПАУ. Її позицію наведено, зокрема, у листі від 07.03.2008 р. № 4501/7/16-1517-18 («Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 39, с. 7). У ньому пропонувалося орієнтуватися на дату
початку процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного перебування (зберігання) у постачальника.Коментуючи такий підхід (і в цілому погоджуючись із ним), ми звертали увагу на його незастосовність до операцій з поставки нерухомості та висловлювали думку щодо можливості використання як дати відвантаження нерухомості дати оформлення звичайної накладної або передавального акта. Можна сказати, що зазначаючи про первинний документ, що засвідчує факт продажу нерухомості, ДПАУ фактично підтримала нашу позицію. При цьому сам по собі факт переходу права власності на нерухомість (який цілком може мати місце і до фактичної передачі об’єкта нерухомості за актом) не впливає на дату збільшення валових доходів (податкових зобов’язань з ПДВ).
Дмитро Винокуров
3. Щодо коригування податкових зобов’язань з податку на додану вартість у разі повернення авансової оплати неплатнику податку на додану вартість у зв’язку з розірванням угоди про поставку товарів (послуг).
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону про ПДВ об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Згідно зі статтями 620, 666 Цивільного кодексу України у разі, якщо умови договору купівлі-продажу не виконані та фактичної поставки товару не здійснено, то покупець вправі вимагати передачі проданої речі або відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.
Таким чином, якщо продавець — платник податку на додану вартість на дату отримання авансової оплати визначив податкові зобов’язання, і надалі сталися обставини, внаслідок яких неможливо виконати умови договору чи відбулася зміна умов договору, в результаті чого поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) скасовано, а аванси повернуто, то такий продавець може зменшити нараховану по цій операції суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість. При цьому до податкової декларації з податку на додану вартість звітного періоду, в якому проводиться
коригування податкових зобов’язань, продавець повинен у письмовій довільній формі додати пояснення причин таких змін.
коментар редакції
Повернення авансу від неплатника ПДВ та коригування податкових зобов’язань
Побоювання в межах такої операції традиційно викликає п.п. 4.5.3 Закону про ПДВ, згідно з яким зменшення суми податкових зобов’язань платника податку — постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками ПДВ на момент такої поставки, дозволяється лише у двох випадках:
а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням одержувачу повної грошової компенсації їх вартості;
б) при перегляді цін, пов’язаних з гарантійними замінами товарів.
Як бачимо, ситуацію з поверненням
авансу тут не зазначено. Однак цей факт зовсім не означає, що постачальник (одержувач авансу, що повертається), який не відбувся, не має права відкоригувати раніше показані податкові зобов’язання з ПДВ. ДПАУ визнає можливість такого коригування. Причому, зверніть увагу, у відповіді вона жодного разу не послалася на п. 4.5 Закону про ПДВ. Це абсолютно правильно, оскільки ця норма не регулює порядок оподаткування повернення сплачених (отриманих) авансів. Як наслідок при такому поверненні не застосовується розрахунок коригування до податкової накладної.Звертаємо увагу: ДПАУ вимагає подання разом з декларацією пояснень (у довільній формі) про причини проведених коригувань. Ця вимога з чинного законодавства не випливає. Більше того, знімаючи податкові зобов’язання за ряд. 8.4 декларації з ПДВ, платник подає додаток 1 до декларації, де, крім іншого, зазначається підстава для проведеного коригування.
Дмитро Винокуров
4. Стосовно витрат на здійснення капітального ремонту.
Під час перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності податкова амортизація не нараховується, оскільки платники єдиного податку не є платниками податку на прибуток підприємств.
Відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції Указу від 28.06.99 р. № 746/99) (далі — Указ № 727) перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, суб’єкти малого підприємництва — юридичні особи нараховують амортизацію на основні фонди згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв’язку і частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.
В той же час витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат (п. 15 П(С)БО 7).
При переході на загальну систему оподаткування здійснюється нарахування податкової амортизації
за правилами, визначеними статтею 8 Закону про прибуток.Згідно з підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону про прибуток сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки, визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.
Балансова вартість основних фондів платника податку на прибуток, що перейшов на загальну систему оподаткування зі спрощеної, формується відповідно до підпункту 8.3.2 пункту 8.3 та пункту 8.4 статті 8 Закону про прибуток.
Проте питання
встановлення перехідних положень між спрощеною та загальною системою оподаткування потребує законодавчого врегулювання.
коментар редакції
Нарахування амортизації на відремонтовані на спрощеній системі основні фонди після переходу на загальну систему оподаткування
Згодні з листом у тій частині, що «перехідні» питання вимагають законодавчого врегулювання. Але платникам від цього не легше, оскільки такі питання все-таки потрібно вирішувати і до такого врегулювання, на яке вони чекають уже майже десяток років. На жаль, ДПАУ так і не відповіла на це запитання, оскільки норми, на які вона посилається в листі (пп. 8.3.1, 8.3.2), фактично не проливають світло на порядок амортизації основних фондів, що переходять зі спрощеної системи оподаткування.
У цьому контексті нагадаємо, що раніше фахівці податкових органів висловлювалася на користь можливості амортизації таких основних фондів, визначаючи при цьому балансову вартість на рівні
їх бухгалтерської залишкової вартості (див. наприклад, журнал «Вісник податкової служби України», 2002, № 13; 2003, № 47, а також лист ДПАУ «Відповіді на запитання платників податку про податковий облік та порядок нарахування амортизації» від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017 (запитання 11) // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 83). Із цього приводу див. також матеріал у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 90, с. 26.Сповідуючи такий підхід, вочевидь, ДПАУ повинна була поширити зроблені раніше висновки і на суми ремонту (віднесені в бухгалтерському обліку на збільшення вартості об’єкта основних засобів), здійсненого на загальній системі оподаткування. Однак, повторимося, ДПАУ прямої відповіді на це запитання не надала.
Дмитро Винокуров
5. Щодо програмування РРО.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями, далі — Закон № 265) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції.
Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (надану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до Закону № 265 касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару.
Крім того, згідно з вимогами чинного законодавства реалізація пального через АЗС повинна здійснюватись із застосуванням спеціалізованих комп’ютерно-касових систем, які включені до Державною реєстру реєстраторів розрахункових операцій та відповідають Технічним вимогам до спеціалізованих контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, затвердженим протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 № 13, і забезпечують відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чеку.
Таким чином, відпуск нафтопродуктів на АЗС через спеціалізовані контрольно-касові апарати має супроводжуватися друкуванням чека встановленої форми, який додатково містить номер паливно-розливних колонок, через які здійснюється відпуск нафтопродуктів.
Однак пунктом 12 статті 9 Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Таким чином,
реєстратори розрахункових операцій можуть не застосовуватись лише при відпуску пального, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, за умови, коли такий відпуск здійснюється з ємностей, спеціально призначених для зберігання та відпуску пального, в тому числі для власних потреб суб’єкта господарювання.
коментар редакції
Програмування РРО при безоплатному відпуску ПММ
Щоб правильно зрозуміти відповідь ДПАУ, слід почати із самого запитання, яке полягало в такому:
«… Підприємство володіє декількома АЗС, через які заправляє власні автомобілі
без оплати палива, що відпускається. Як в цьому випадку правильно провести такий (безоплатний) відпуск палива через спецРРО, яким обладнані АЗС? Чи можливо запрограмувати такий «безоплатний» бензин (для себе) за ціною 0,00 грн.?»Проблема підприємства полягає в тому, що на АЗС будь-який відпуск палива контролюється спецРРО. Інакше кажучи, тільки через РРО можна дати команду паливороздавальній колонці відпустити бензин, і якщо не покласти до скриньки РРО за цей бензин гроші, то відразу
з’явиться невідповідність за готівковими коштами.Схожа проблема виникала перед АЗС, що відпускали стороннім підприємствам бензин, оплачений за безготівковим розрахунком. Причому ДПАУ тривалий час вимагала проводити такий відпуск через РРО, незважаючи на наявність у Законі про РРО пункту 12 статті 9, у якому прямо зазначається, що РРО не застосовується в разі відсутності готівкових розрахунків. Згодом ДПАУ все-таки визнала норми п. 12 ст. 9 Закону про РРО, що було озвучено в листі від 19.01.2006 р. № 834/7/23-8017 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 15. У цьому листі головний податковий орган погодився, що безготівковооплачений бензин може відпускатися з АЗС узагалі без РРО (розрахункових квитанцій), однак, на думку ДПАУ, реалізовувати такий відпуск слід з
окремих витратних резервуарів.Витратність такого заходу для підприємства очевидна, адже вже при проектуванні АЗС потрібно закладати за кожним видом палива додаткові резервуари з окремою системою відпуску. І це тільки для того, щоб відпустити бензин, законно оплачений, але не через касу, а через банк.
Ще тоді ми рекомендували вибрати
інший шлях, що є цілком законним, але не потребує додаткового будівництва: використовувати режим роботи спецРРО, який би давав можливість при формуванні касового чека пробивати 100 % знижку . Тоді і готівка у скриньці РРО відповідала б факту, і обсяг відпущеного палива було б зафіксовано в РРО у звичайному порядку.Такий варіант у принципі підійшов би і для безоплатного відпуску бензину «для себе». Запропонований підприємством
альтернативний варіант з програмуванням нульової ціни теж цілком законний, тому незрозуміло, чому ДПАУ не захотіла його приймати: чи то вона хоче, щоб підприємство само собі заплатило за товар, що якось безглуздо, чи то, щоб у будь-якому разі було побудовано додаткові резервуари, що також не можна вважати розумним кроком у цій ситуації.Наталія Яновська
6. Стосовно застосування РРО при продажу тютюнових виробів.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом № 265.
Відповідно до статті 1 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі — суб’єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунками в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадською харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Стаття 9 Закону № 265 містить вичерпний перелік операцій, при проведенні яких дозволяється не застосовувати реєстратори розрахункових операцій. Згідно з пунктом 10 цієї статті вказана норма поширюється на операції з продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену.
Відповідно до Номенклатури продукції промисловості, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 30.08.2002 № 320, із змінами, затвердженими наказом Державного комітету статистики України від 29.12.2005 № 439, містить підсекцію DA «Харчові продукти, напої та тютюнові вироби».
Таким чином, тютюнові вироби, які є підакцизним товаром, відносяться до продовольчої групи товарів. Їх продаж
може здійснюватися без застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок через кіоски, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати лише при дотриманні умов, встановлених пунктом 10 статті 9 Закону № 265.
коментар редакції
Журнали із сигаретами можна продавати без РРО за умови...
У цьому питанні зважений підхід ДПАУ нас дуже порадував. Дійсно, послаблення п. 10 ст. 9 Закону про РРО не стосується непродовольчих підакцизних товарів та алкоголю. Тютюнові вироби не є ані першим, ані, тим більше, другим. Тому, якщо обмеження щодо питомої ваги дотримуються, то сигарети можна продавати з журналами, не використовуючи РРО та розрахункові квитанції.
Наталія Яновська
7. Щодо визначення об’єкта оподаткування єдиним податком.
Щодо оподаткування єдиним податком доходу від продажу цінних паперів, слід зазначити, що статтею 1 Указу № 727 визначено, що об’єктом оподаткування для суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, які сплачують єдиний податок, вважається сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів на поточний рахунок або (та) в касу платника єдиного податку — юридичної особи.
Згідно зі ст. 4 Указу № 727 суб’єкти малого підприємництва — юридичні особи зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат.
У графі 5 зазначеної Книги «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону про прибуток).
Оподаткування операцій з цінними паперами і облік фінансових результатів операцій з цінними паперами визначені пунктом 7.6 статті 7 Закону про прибуток.
Таким чином,
базою оподаткування єдиним податком від продажу цінних паперів є позитивний фінансовий результат.
коментар редакції
Єдиний податок та продаж цінних паперів
ДПАУ зберігає послідовність щодо правил оподаткування операцій з продажу цінних паперів єдиноподатником. Вона, як і раніше, надає перевагу Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва та юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що приписує відображати у графі 5 Книги фінансовий результат від продажу цінних паперів.
Аналогічну позицію ДПАУ висловлювала в листі від 11.01.2006 р. № 71/6/15-0416 («Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 23). У редакційному коментарі до цього листа ми звертали увагу на спірність такого ліберального підходу (оскільки можливість оподаткування фінрезультату передбачено Указом тільки для основних фондів, до яких цінні папери не належать), так само, як і на неможливість застосування п. 7.6 Закону про податок на прибуток при визначенні фінрезультату від торгівлі цінними паперами.
Дмитро Винокуров
8.
Щодо оподаткування єдиним податком коштів, що надійшли на поточний рахунок платника єдиного податку у вигляді частини вартості чистих активів ТОВ у разі виходу його із засновницького складу товариства, то, як зазначалось вище, для платників єдиного податку — юридичних осіб застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів на поточний рахунок або (та) в касу платника єдиного податку — юридичної особи.У разі, якщо підприємству — платнику єдиного податку у зв’язку із виходом його із засновницького складу ТОВ повернуто раніше внесену ним до статутною фонду частку,
такі кошти не підлягають повторному включенню до бази оподаткування єдиним податком, якщо ці кошти раніше були оподатковані єдиним податком.Відповідно до статті 1 Указу № 727 суб’єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.
Заступник голови С. Чекашкін
коментар редакції
Вихід єдиноподатника-юрособи з ТОВ
Перед ДПАУ було поставлено дуже цікаві запитання:
— чи оподатковується в єдиноподатника сума коштів, отримана в результаті його виходу зі складу учасників ТОВ;
— чи не є порушенням отримання єдиноподатником частини в майні ТОВ у натуральній формі.
Відповідаючи на перше запитання ДПАУ, пов’язує факт неоподаткування
отриманих у результаті виходу коштів з фактом оподаткування внесених до статутного капіталу коштів. По-перше, такого зв’язку чинне законодавство не передбачає. По-друге, оскільки гроші визначено родовими ознаками, далеко не завжди можна визначити, які саме кошти оподатковувалися в єдиноподатників при їх отриманні, а які — ні (наприклад, внески до статутного капіталу самого єдиноподатника).Принципово важливим для обкладенням єдиним податком, природно, є можливість віднесення таких коштів до
виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Цілком очевидно, кошти, отримані учасником у результаті виходу з ТОВ, не мають жодного відношення до реалізації товарів, оскільки долю колишнього власника ніхто не купує, а вона фактично анулюється (у результаті зменшення статутного капіталу). Тому єдиний податок сплачувати з таких надходжень не потрібно. При цьому ми говоримо саме про класичний вихід із ТОВ, а не про відступлення частки третій особі чи товариству. В останньому випадку реалізація товару (частки у статутному капіталі) має місце.З приводу отримання частки чистих активів у натуральній формі ДПАУ уникає прямої відповіді, цитуючи лише відому норму Указу про заборону на здійснення негрошових розрахунків за «відвантажену продукцію». Оскільки частка учасника, який виходить, не продається товариству чи будь-якій третій особі, то можна з упевненістю констатувати відсутність факту відвантаження продукції єдиноподатником, який виходить із ТОВ, а отже, визнати розрахунок у натуральній формі при його виході з ТОВ цілком допустимим.
Дмитро Винокуров
