Визначаємо валові витрати з урахуванням відсоткових обмежень

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Квітень, 2009/№ 32
В обраному У обране
Друк
Стаття

Визначаємо валові витрати з урахуванням відсоткових обмежень

 

У цілому Закон про податок на прибуток дуже ліберально підходить до можливості включення до складу валових витрат будь-яких витрат, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства. Однак у деяких ситуаціях їх валововитратність обмежено певними межами: в одних випадках — це конкретний відсоток, в інших — «вилка». У цій статті розглянемо найпоширеніші випадки застосування таких обмежень при формуванні об’єкта оподаткування.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про страхування

— Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР.

Інструкція № 5

— Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

Порядок № 143

— Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПАУ від 29.03.2003 р. № 143.

Порядок № 761

— Примірний порядок проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток, затверджений наказом ДПАУ від 05.12.2008 р. № 761.

 

Витрати на благодійність

Відповідно до

п.п. 5.2.2 Закону про податок на прибуток платникам податків надано можливість відносити до валових витрат суми перерахованих (переданих) протягом звітного року коштів або товарів (робіт, послуг):

— до Державного бюджету України;

— до бюджетів місцевого самоврядування;

— неприбутковим організаціям, переліченим у

п. 7.11 Закону про податок на прибуток;

— юридичним особам (у тому числі неприбутковим організаціям — засновникам постійно діючого третейського суду).

Однак набути валововитратного статусу такі благодійні витрати можуть за умови, що їх розмір

перевищує 2 %, але не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

У цьому випадку порядок розрахунку валововитратних благодійних сум такий:

1) визначаються сумові значення встановлених меж (відповідно 2 % і 5 % оподатковуваного прибутку минулого року). Наприклад, якщо показник рядка 11 декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік склав 100000 грн., то вийде відповідно 2000 грн. і 5000 грн.;

2) якщо у 2009 році перераховано благодійних сум, наприклад:

а) 1000 грн. (1 %) — до валових витрат не включається нічого;

б) 2000 грн. (2 %) — до валових витрат включається 2000 грн.;

в) 3000 грн. (3 %) — до валових витрат включається 3000 грн.;

г) 4000 грн. (4 %) — до валових витрат включається 4000 грн.;

д) 5000 грн. (5 %) — до валових витрат включається 5000 грн.;

е) 6000 грн. (6 %) — до валових витрат включається 5000 грн.

Щоправда, тут слід зробити одне невеличке уточнення. Як зазначалося вище, благодійні суми потрапляють до валових витрат, якщо їх розмір

перевищує 2 % оподатковуваного прибутку минулого року. Тобто стосовно цього прикладу він має бути не менше 2000,01 грн. Однак ДПАУ не стала підходити до цього питання формально і дала «добро» на валововитратну «вилку» точно від 2 % до 5 %, тобто в нашому прикладі — від 2000 грн. до 5000 грн. уключно (див. лист від 18.02.2008 р. № 3009/7/15-0217 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 68).

 

Витрати на організацію прийомів, презентацій, придбання та розповсюдження подарунків

Згідно з

абзацом другим п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток платник податків має право включити до своїх валових витрат витрати:

— на організацію прийомів, презентацій та свят;

— на придбання та розповсюдження подарунків, уключаючи безоплатне розповсюдження зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт).

Однак претендувати на статус валововитратних такі витрати можуть тільки за умови, що їх здійснено

з рекламною метою та їх розмір не перевищує 2 % оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) рік.

Підтвердити рекламно-господарську мету заходів, що проводяться, можна за допомогою відповідних документів (насамперед, наказу або розпорядження керівника).

Не підлягають обмеженню при віднесенні до валових витрат витрати на виготовлення (придбання) та поширення такої рекламної продукції, як прайс-листи, рекламні проспекти, брошури, каталоги, буклети тощо, що містять інформацію виключно про продукцію (товари, роботи, послуги), що виробляється (продається) підприємством. Тут працює

абзац перший п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток, що дозволяє врахувати такі витрати у складі валових витрат у повній сумі. На це вказує ДПАУ в листі від 03.06.2002 р. № 3428/6/15-1215-26 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 48).

Докладно з питаннями податкового обліку презентаційно-рекламних витрат можна ознайомитися у статті «

Представницькі витрати» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 83).

 

Торішній прибуток є базою для поточних валових витрат: рахуємо правильно

У

пп. 5.2.2, 5.2.3, 5.2.13, 5.4.4 Закону про податок на прибуток є одне загальне правило: за даними декларації з податку на прибуток за попередній звітний період, яким є попередній рік (оскільки податковий період завжди починається 1 січня), розраховується конкретна сума, у межах якої платник податку отримує право на включення певних витрат до складу валових витрат та відображення їх у поточній декларації.

Тобто прибуток, відображений у декларації за попередній податковий рік, є базою для розрахунку граничної величини дозволених валових витрат у поточному році.

А як діяти, якщо підприємство помилилося при обчисленні величини торішнього прибутку? Чи означає це, що коригуванню підлягає не тільки розмір такого прибутку (бази), а й розмір поточних валових витрат, що їй відповідає?

Відповідь знаходимо в

листах ДПАУ від 28.05.2008 р. № 6208/5/15-0215 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 58) та від 28.05.2008 р. № 197/2/15-0210, у яких зазначено: у разі виявлення помилки при визначенні суми оподатковуваного прибутку підприємства попереднього звітного року необхідно коригувати також і суму орієнтованих на неї витрат, що включаються до складу валових витрат у поточному податковому періоді.

Інакше кажучи, якщо платник у поточному періоді самостійно коригує торішній прибуток, то йому одночасно слід відкоригувати і величину відображених поточних валових витрат, розраховану виходячи з такого помилкового прибутку, і якщо прибуток виявився завищеним, то завищеними слід визнати і відповідні валові витрати.

Приклад 1.

Підприємство «Люкс» отримало протягом 2008 року прибуток у розмірі 200000 грн., що знайшло своє відображення в рядку 11 річної декларації з податку на прибуток.

У лютому 2009 року підприємство перерахувало на адресу неприбуткової організації суму в розмірі 5 % оподатковуваного прибутку попереднього року (10000 грн.) і на підставі п.п. 5.2.2 Закону про податок на прибуток включило її до валових витрат I кварталу 2009 року.

Припустимо, що у травні 2009 року самостійно виявлено помилку: валові витрати у 2008 році було занижено на 20000 грн. Помилку виправлено шляхом подання уточнюючого розрахунку.

У цьому випадку коригуванню підлягають не тільки валові витрати 2008 року, а й «благодійні» валові витрати I кварталу 2009 року, оскільки фактично підприємство мало право віднести до валових витрат I кварталу 2009 року не більше 9000 грн. ((200000 грн. - 20000 грн.) х 5 % : 100 %), а отже, різниця у сумі 1000 грн. (10000 грн. - 9000 грн.) вважається надмірно віднесеною до валових витрат.

Таку помилку самостійно можна виправити (з обов’язковою сплатою 5 % «самоштрафу») одним із двох способів:

— або шляхом подання

уточнюючого розрахунку, форму якого наведено в додатку до Порядку № 143. При цьому в його першому підрядку рядка 2 має бути відображено код рядка, що виправляється, — 04.1, а під ним у другому підрядку цього ж рядка — суму завищення валових витрат (1000 грн.) зі знаком «-»;

— або в

поточній декларації у спеціально передбаченому для цього рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів». І в цьому випадку сума завищення валових витрат (1000 грн.) відображається зі знаком «-».

 

Витрати на добровільне перерахування коштів організаціям роботодавців

Підприємство на підставі

п.п. 5.2.17 Закону про податок на прибуток має право включити до складу своїх валових витрат суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об’єднанням, створеним відповідно до вимог Закону України «Про організації роботодавців» від 24.05.2001 р. № 2436-ІІІ.

Однак валововитратність таких сум обмежено

0,2 % фонду оплати праці платника податків у розрахунку за звітний (поточний) рік.

Для визначення виплат, що входять до фонду оплати праці, слід керуватися

Інструкцією № 5, згідно з якою фонд оплати праці включає: фонд основної та додаткової заробітної плати, заохочувальні і компенсаційні виплати. Щоправда, представники ДПАУ в додатку 1 до Порядку № 761 пропонують з метою обчислення валововитратної суми, обмеженої 0,2 %, орієнтуватися на рядок 04.3 «витрати на оплату праці» декларації з податку на прибуток звітного періоду. Вважаємо такий підхід не зовсім коректним, оскільки рядок 04.3 декларації охоплює не всі складові фонду оплати праці, перелічені в Інструкції № 5.

Ураховуючи, що річний розмір фонду оплати праці, як правило, стає відомим тільки після закінчення поточного року, річна гранична величина пожертвувань, що перераховуються (передаються) організаціям роботодавців, також буде відома не раніше цієї дати. Тому діяти в цьому випадку можна так: розрахувати фонд оплати праці за I квартал і виходячи з цієї величини визначити «квартальну» граничну величину добровільних пожертвувань, які включаються до валових витрат. У подальшому гранична величина розраховуватиметься наростаючим підсумком.

Приклад 2.

Фонд оплати праці підприємства за І квартал 2009 року склав 500000 грн., відповідно 0,2 % цієї величини — 1000 грн.

Протягом І кварталу 2009 року сума добровільних пожертвувань, перерахованих організаціям роботодавців, склала 800 грн. Ця сума в повному обсязі включається до складу валових витрат підприємства за I квартал 2009 року.

 

Витрати на навчання та професійну підготовку

Згідно з

п.п. 5.4.2 Закону про податок на прибуток платник податків має право включити до своїх валових витрат витрати, пов’язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають із ним у трудових відносинах, дотримуючись при цьому таких умов:

— здійснені витрати пов’язані з господарською діяльністю підприємства;

— вони не повинні перевищувати

3 % фонду оплати праці звітного періоду. При цьому для визначення виплат, що входять до фонду оплати праці, слід керуватися Інструкцією № 5. Хоча, цілком можливо, податківці, як і у випадку з добровільним перерахуванням коштів організаціям роботодавців, запропонують платникам податків орієнтуватися на рядок 04.3 декларації з податку на прибуток звітного періоду. Ураховуючи, що звітним періодом згідно з п. 11.1 Закону про податок на прибуток є квартал, півріччя, три квартали, 11 місяців та рік, така 3 % межа протягом року визначається наростаючим підсумком. Сума перевищення, що не потрапила до валових витрат у поточному році, на наступний звітний (податковий) рік не переноситься навіть у ситуації, коли оплата первісно здійснювалася за всі роки навчання, у тому числі й за наступний рік. Тобто з 3 % лімітом звітного періоду потрібно порівнювати всю перераховану навчальному закладу суму, а не тільки суму, що припадає на поточний рік.

Для відображення витрат на навчання працівників у складі валових витрат не має значення:

— де відбувається навчання: у навчальному закладі (тобто в закладі, який уключено до Державного реєстру вищих навчальних закладів, має ліцензію на надання освітніх послуг, а також видає документ про здобуття освіти) чи ні;

— територіальне розташування місця навчання працівників (в Україні чи за кордоном);

— працівник, який навчається, пов’язаний із підприємством чи ні;

— форма навчання (денна, вечірня чи заочна).

У витрат на навчання осіб, які не перебувають із платником податків у трудових відносинах (у тому числі пов’язаних осіб), також є шанси потрапити до валових з урахуванням 3 % ліміту. Однак тут умови вже будуть такими:

— навчання та (або) професійна підготовка здійснюються у

вітчизняних закладах освіти — вищих та професійно-технічних навчальних закладах;

— укладено

письмовий договір про зобов’язання непрацівника відпрацювати у платника податків після закінчення навчання та здобуття спеціальності не менше 3 років;

— «навчальні» витрати

пов’язано з основною діяльністю платника податків;

— гранична величина витрат на навчання непрацівників (сукупно з витратами на навчання працівників)

не перевищує 3 % фонду оплати праці звітного періоду .

Важливо мати на увазі, що право на валові витрати в підприємства в цьому випадку виникає тільки при

одночасному дотриманні всіх перелічених умов.

Докладніше з цими питаннями можна ознайомитися у статтях «

Витрати на навчання: зміни-2006» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 19) та « Обліковуємо витрати на навчання та професійну підготовку» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 76).

 

Витрати на гарантійний ремонт

У ситуації, коли продавець здійснює гарантійний ремонт проданих ним товарів

за свій рахунок (силами сервісного центру або ремонтної майстерні), така операція в податковому обліку відображається з урахуванням правил, установлених п.п. 5.4.3 Закону про податок на прибуток .

Згідно з цими правилами витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, вартість яких не компенсується ні покупцями, ні виробниками, можуть потрапити до валових витрат

лише в сумі, що не перевищує 10 % сукупній вартості проданих товарів, за якими не закінчився строк гарантійного обслуговування.

На нашу думку, для визначення такого 10 % обмеження платнику податків потрібно орієнтуватися на сукупну вартість (наростаючим підсумком) усіх товарів, які було продано платником податків та за якими ще не закінчився строк гарантійного обслуговування. Така сукупна вартість складатиметься з:

— вартості товарів, які ще перебувають на гарантії на початок звітного періоду, тобто в межах звітного податкового року це буде той самий показник — вартість товарів, що перебувають на гарантії на початок року, а саме на 1 січня звітного року;

— вартості товарів, які продані покупцям з гарантією протягом звітного періоду.

При цьому з такої сукупної балансової вартості виключатиметься вартість товарів, щодо яких протягом звітного періоду закінчується гарантійний строк (крім випадків, коли протягом звітного періоду, в якому закінчується гарантійний строк на товар, покупець устиг звернутися до платника податків з претензіями щодо такого товару до моменту закінчення гарантійного строку, — в цьому випадку вартість таких товарів не виключатиметься з сукупної балансової вартості при розрахунку 10 % обмеження).

Протягом звітного року платник податків розраховує сукупну балансову вартість у описаному порядку

на кінець кожного звітного періоду (наростаючим підсумком).

При визначенні 10 % ліміту вартість проданих товарів приймається без урахування ПДВ. На це звертають увагу працівники податкової служби в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2002, № 40, с. 15.

Порядок визначення сукупної балансової вартості проданих товарів і 10 % податкового обмеження докладно розглянуто у статті «

Як правильно розрахувати гарантійні валові витрати» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 94).

 

Витрати на добровільне страхування

На підставі

п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток підприємства можуть урахувати в складі валових витрат витрати на страхування (крім медичного, пенсійного та обов’язкових видів страхування), якщо їх розмір не перевищує 5 % загальної суми валових витрат відповідного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року, а для сільгоспвиробників — податкового (не календарного, а з липня по липень) року.

Види добровільного і обов’язкового страхування вказані в

ст. 6 і 7 Закону про страхування відповідно. При цьому нагадаємо, що відносно обов’язкового страхування 5 % обмеження не діє — витрати на нього включаються до складу валових витрат платника податків в повному обсязі.

Для визначення суми витрат на добровільне страхування, яка може потрапити до валових витрат, слід скористатися таким алгоритмом*:

ПІДЛ = ІНШ : 19,

де ПІДЛ — сума витрат на добровільне страхування, що підлягає включенню до складу валових витрат;

ІНШ — сума інших витрат (без урахування витрат на добровільне страхування), що включається до складу валових витрат;

19 — постійний коефіцієнт, отриманий у результаті співвідношення 0,95 : 0,05,

де 0,95 — питома вага валових витрат без урахування витрат на добровільне страхування в загальній сумі валових витрат (1 - 0,05). Загальну суму валових витрат приймемо за 1;

0,05 — питома вага витрат на добровільне страхування в загальній сумі валових витрат.

* Цей алгоритм з поясненнями наведено у статтях «Квартал бабака» щодо податку на прибуток» та «Задачка на необов’язкове страхування» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 29 і № 53 відповідно).

Приклад 3.

Підприємство «Росток» у лютому 2009 року здійснило витрати на страхування майна в сумі 10000 грн. Загальна сума решти витрат, що включаються до складу валових (без урахування витрат на страхування майна), склала 152000 грн.

За допомогою наведеного вище алгоритму визначимо суму витрат на страхування майна (добровільне страхування), яку підприємство має право включити до складу своїх валових витрат за підсумками I кварталу 2009 року:

152000 грн. : 19 = 8000 грн.

У цьому випадку сума витрат на добровільне страхування не перевищила встановлений 5 % ліміт (8000 грн. < 10000 грн.), тому повністю потрапляє до валових витрат і відображається в рядку 04.12.2 таблиці 5 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток за I квартал 2009 року.

 

Витрати на ПММ для легкових автомобілів та на оренду легкових авто

Згідно з

абзацом п’ятим п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток підприємства, що використовують у своїй господарській діяльності легкові автомобілі, мають можливість збільшити валові витрати на вартість придбаних для таких автомобілів ПММ у межах 50 % їх вартості.

Обмеження валововитратності в розмірі 50 % діє і щодо витрат на оренду легкових авто.

При цьому платників податків звільнено від обов’язку доводити контролюючому органу зв’язок таких витрат зі своєю господарською діяльністю.

За наявності на підприємстві, крім легкових автомобілів, інших транспортних засобів (вантажних автомобілів, автобусів, автомобілів спеціального призначення тощо) слід вести роздільний облік придбаних ПММ. Так, у бухгалтерському обліку з цією метою має сенс використовувати окремі субрахунки: наприклад, 2031 «ПММ для легкових автомобілів» і 2032 «ПММ для інших транспортних засобів».

Відображати суму витрат на ПММ для легкових автомобілів у податковому обліку можна декількома способами:

1) у розмірі 50 % уключати до валових витрат за правилом першої події з подальшим перерахунком цієї суми за

п. 5.9 Закону про податок на прибуток;

2) у розмірі 50 % відносити до валових витрат

у періоді фактичного використання ПММ;

3) у розмірі 100 % уключати до валових витрат суму ПММ, придбаних як для легкових, так і для інших автомобілів. При використанні ПММ легковими автомобілями 50 % вартості використаного палива зі складу валових витрат слід виключити шляхом відображення цієї суми у графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток.

Щодо сум «вхідного» ПДВ за ПММ для легкових авто та за орендою легкового автотранспорту, то вони включаються до податкового кредиту підприємства в повному обсязі. Це підкреслюють представники ДПАУ в консультаціях, опублікованих у журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 29, с. 34; 2008, № 37, с. 18.

 

Витрати на виплату процентів за борговими зобов’язаннями на користь нерезидентів

При сплаті процентів за борговими зобов’язаннями на користь нерезидентів необхідно враховувати положення

пп. 5.5.2 і 5.5.3 Закону про податок на прибуток. Це означає, що для платника податків, 50 і більше відсотків статутного фонду якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), витрати на сплату процентів на користь цих нерезидентів, а також пов’язаних з ним осіб, такий платник податків може включити до складу своїх валових витрат у розмірі, що не перевищує 50 % оподатковуваного прибутку без урахування процентів, збільшеного на суму доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів. При цьому розрахунок суми обмеження валових витрат здійснюється за формулою:

П = 0,5 По + Дп,

де П — сума нарахованих (сплачених) процентів за борговими зобов’язаннями, які може бути віднесено до валових витрат звітного періоду;

По — оподатковуваний прибуток без урахування процентів;

Дп — дохід звітного періоду, отриманий у вигляді процентів.

У цьому випадку оподатковуваний прибуток без урахування процентів визначається як скоригований валовий прибуток звітного періоду (ВПскор) без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів (Дп), зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за виключенням валових витрат звітного періоду, пов’язаних з виплатою процентів (ВВ), що можна показати у вигляді такої формули:

ВВп = Дп + 50 % (ВПскор - Дп - ВВ),

де ВВп — сума нарахованих (сплачених) процентів, яку може бути включено платником податків до валових витрат.

 

Витрати на поліпшення основних фондів

Для цілей оподаткування прибутку облік витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів (поточний або капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння чи інші види поліпшень), здійснюється відповідно до правил

п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток.

Так, згідно з цими правилами підприємство має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат витрати на поліпшення як власних, так і орендованих основних фондів у межах суми, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Сума перевищення розподіляється пропорційно сумі фактично понесених платником податків витрат на поліпшення основних фондів груп 2 — 4 або окремих об’єктів основних фондів групи 1 та збільшує балансову вартість основних фондів відповідних груп або окремих об’єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Щоб знати, яку максимальну суму витрат на поліпшення основних фондів можна віднести до валових витрат, потрібно розрахувати її на самому початку року. У подальшому необхідно стежити, щоб сума витрат, яка підлягає включенню до складу валових витрат, не перевищила 10 % межі.

Приклад 4.

Підприємство має об’єкти основних фондів, балансова вартість груп яких за даними податкового обліку на 01.01.2009 р. становить:

основні фонди групи 1 — 100000 грн.;

основні фонди групи 2 — 50000 грн.;

основні фонди групи 3 — 3000 грн.;

основні фонди групи 4 — 7000 грн.

У лютому 2009 року здійснено модернізацію комп’ютера, що використовується бухгалтерською службою підприємства: збільшено об’єм оперативної пам’яті

, установлено нову материнську плату, замінено процесор. Витрати, пов’язані з таким поліпшенням, умовно склали 2500 грн. (без ПДВ).

Припустимо, що у квітні 2009 року проведено ремонт автомобіля на суму 15000 грн. (без ПДВ).

Розрахунок 10 % ліміту здійснюється так:

1. Визначається сукупна балансова вартість основних фондів, що підлягають амортизації, на початок року. Вона дорівнюватиме балансовій вартості всіх чотирьох груп:

100000 грн. + 50000 грн. + 3000 грн. + 7000 грн. = 160000 грн.

2. Обчислюється сума, що становить 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок року:

160000 х 10 % : 100 % = 16000(грн.).

Таким чином, у I кварталі 2009 року підприємство має право включити до складу валових витрат витрати на ремонт комп’ютера в повній сумі (2500 грн.), оскільки вона не перевищила 10 % ремонтний ліміт. Залишок ремонтного запасу, що становить 13500 грн. (16000 грн. - 2500 грн.), можна буде використовувати в наступних розрахункових кварталах.

Так, у II кварталі 2009 року підприємство зможе віднести до валових витрат витрати на ремонт автомобіля в межах ремонтного запасу, що залишився, тобто 13500 грн. Суму ж перевищення 10 % ліміту в розмірі 1500 грн. (15000 грн. - 13500 грн.) буде віднесено на збільшення балансової вартості групи 2 основних фондів* станом на початок наступного розрахункового кварталу. Тобто балансова вартість групи 2 станом на 01.07.2009 р. складе 51500 грн. (50000 грн. + 1500 грн.)**.

* За умови, що в підприємства не буде витрат на ремонт основних фондів інших груп.

** Для наочності в цьому прикладі ми знехтували зменшенням балансової вартості групи основних фондів за рахунок нарахованої амортизації.

 

«Офшорні» витрати

Згідно з

п. 18.3 Закону про податок на прибуток підприємства, що придбавають товари (роботи, послуги) у нерезидентів, які мають офшорний статус, мають право врахувати пов’язані з цим витрати у складі своїх валових витрат у сумі, що не перевищує 85 % вартості таких товарів (робіт, послуг).

Перелік офшорних зон затверджено

розпорядженням КМУ від 24.02.2003 р. № 77-р.

При цьому слід також взяти до відома

лист ДПАУ від 01.09.2006 р. № 16369/7/15-0517 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 75) щодо ситуації з виплатою процентів за договором позики нерезидентам, які не лише розташовані в офшорній зоні, але й частка яких у статутному фонді резидента-позичальника становить 50 і більше відсотків. Згідно з роз’ясненнями ДПАУ сума процентів за користування позиковими коштами таких нерезидентів відноситься до валових витрат відповідно до п.п. 5.5.2 Закону про податок на прибуток з урахуванням обмежень, установлених п. 18.3 цього Закону.

Інакше кажучи, у цій ситуації працюють два обмеження: одночасно застосовуються норми

п.п. 5.5.2 і п. 18.3 Закону про податок на прибуток.

Докладніше питання роботи з нерезидентами, які мають офшорний статус, розглянуто у статті «

Офшори: плавання у відкритому морі податкового законодавства» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 43).

Це, мабуть, і всі найпоширеніші обмежувальні ситуації. Бажаємо, щоб база, від якої платникам податків слід відштовхуватися при розрахунку граничних сум (зокрема, фонд оплати праці, оподатковуваний прибуток), постійно зростала і тим самим дозволяла збільшувати валововитратний запас підприємства.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд