Платежі за надання права на використання об’єктів авторського права без передання права власності на их — це роялті
Видавництво здійснює діяльність з виготовлення та розповсюдження книжкової продукції, виготовленої в Україні. За зовнішньоекономічними договорами видавництво здійснює нерезидентам — власникам авторських прав (юридичним та фізичним особам) платежі за надання права на використання об’єктів авторського права на літературні твори на певний час та/або на певній території та/або певною мовою. Чи є такі платежі роялті?
Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) роялті — це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, уключаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об’єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством України.
Питання, пов’язані з поняттям права інтелектуальної власності, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України (далі — Кодекс). Пунктом 1 ст. 418 Кодексу встановлено, що правом інтелектуальної власності є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Отже, якщо нерезидент володіє правом інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об’єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату-резиденту права на використання цього об’єкта (зокрема, на літературні та художні твори), та при цьому договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об’єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об’єкт, — тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об’єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором відповідають поняттю «роялті», визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону.
Таким чином, платежі за надання права на використання об’єктів авторського права на літературні твори (у т.ч. на певний час та/або на певній території та/або певною мовою) відповідають поняттю «роялті», визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону.
Наталія ХОЦЯНІВСЬКА,
директор департаменту податку на прибуток
та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) ДПА України
