Заборгованість зі строком позовної давності, що минув: якщо першою подією було відвантаження
Підприємство в січні 2006 року відвантажило покупцю товар, за який він досі не розрахувався. Жодних заходів щодо стягнення заборгованості за три роки продавець не вживав, а в січні 2009 року за нею закінчився строк позовної давності. Чи можна тепер суму цієї заборгованості включити до складу валових витрат?
(м. Ужгород)
Ні, не можна
.В описаній ситуації підприємство могло б ще у 2006 році скористатися правом на збільшення своїх валових витрат, керуючись при цьому правилами, установленими
п. 12.1 Закону про податок на прибуток, оскільки на той момент дебіторська заборгованість, що виникла, набула статусу сумнівної заборгованості. Щоправда, для цього слід було вчинити певні дії, спрямовані на стягнення заборгованості. При цьому досить було дотримання будь-якої з таких трьох умов:— звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з покупця або про порушення справи про його банкрутство;
— затримки в оплаті (наданні інших видів компенсацій) понад 90 календарних днів та отримання продавцем від покупця згоди про визнання раніше направленої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або неотримання відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;
— учинення нотаріусом за поданням продавця виконавчого напису про стягнення заборгованості з покупця.
Причому включити до своїх валових витрат неоплачену вартість відвантажених товарів продавець міг
у тому звітному періоді, в якому було здійснено одну із зазначених вище дій (п.п. 12.1.1 Закону про податок на прибуток). На жаль, підприємство наданою йому можливістю своєчасно не скористалося, тому втратило право на збільшення валових витрат за правилами врегулювання сумнівної заборгованості.Тепер розглянемо, чи можна заборгованість покупця у зв’язку із закінченням строку позовної давності класифікувати як
безнадійну з метою збільшення валових витрат на підставі іншої норми Закону про податок на прибуток — п.п. 5.2.8.Закінчення строку позовної давності дійсно є одним з критеріїв визнання заборгованості безнадійною і
п. п 5.2.8 Закону про податок на прибуток дозволяє платнику податку суми такої заборгованості включити до складу своїх валових витрат у частині, не віднесеній до валових витрат, якщо відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного результату.Отже, щоб заборгованість було правомірно віднесено до складу валових витрат на підставі
п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток, необхідна наявність сукупності таких умов:— за цією заборгованістю має
закінчитися строк позовної давності;— ця заборгованість раніше
не повинна була потрапити до валових витрат;— передбачені законодавством
заходи щодо стягнення такої заборгованості не призвели до позитивного результату.Як бачите, для збільшення валових витрат кредитора на підставі
п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток замало тільки закінчення строку позовної давності щодо заборгованості. Безнадійну заборгованість може бути віднесено до складу валових витрат лише в разі, якщо, крім усього іншого, відповідні заходи щодо її стягнення не призвели до позитивного результату.На жаль,
Закон про податок на прибуток не конкретизує, що слід розуміти під відповідними заходами щодо стягнення боргу, які має вживати кредитор. ДПАУ свого часу розуміла під ними заходи, перелічені в п. 12.1 цього Закону, а саме: направлення претензії боржнику, звернення з позовом до суду, учинення виконавчого напису нотаріусом (див. листи ДПАУ від 02.03.2004 р. № 1556/6/15-1116 та від 27.04.2005 р. № 3603/6/23-5315, а також консультацію працівників податкового відомства, опубліковану в тижневику «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», 2005, № 36). Однак останнім часом направлення претензії податківці перестали розглядати як захід щодо стягнення заборгованості (див. консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 43, с. 53, а також лист ДПАУ від 10.12.2008 р. № 25807/7/15-0217 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 21). Ми з такою позицією не згодні, про що говорили неодноразово (див., наприклад, статтю « Заходи щодо стягнення заборгованості: що під ними розуміється» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 79).Отже, уключити суму заборгованості до валових витрат тільки у зв’язку із закінченням строку позовної давності, якщо ви не вживали відповідних заходів щодо її стягнення,
неможливо.
Наталя Білова, економіст-аналітик
