Теми статей
Обрати теми

Підзвітні суми. Розрахунок підприємства з підзвітною особою

Редакція ПБО
Відповідь на запитання

Розрахунок підприємства з підзвітною особою

 

Працівник за рахунок власних коштів оплачує товари, що придбаваються для господарських потреб підприємства. Як потрібно оформити взаємовідносини з працівником, щоб відшкодування фактично понесених витрат можна було здійснити пізніше, ніж через 3 роки, але до закінчення строку позовної давності?

(м. Запоріжжя)

 

Як відомо, кредиторська заборгованість підприємства за підзвітними сумами після закінчення строку позовної давності набуває статусу

безповоротної фінансової допомоги та включається до складу валових доходів (пп. 1.22.1, 4.1.6 Закону про податок на прибуток). Тому, щоб уникнути неприємних податкових наслідків, суб’єкт господарської діяльності повинен погасити кредиторську заборгованість (тобто встигнути розрахуватися з працівником) до закінчення строку позовної давності. Чи можливо, діючи виключно в межах законодавства, збільшити запас часу суб’єкта господарської діяльності для відшкодування витрат працівника?

Насамперед зауважимо, що відносини з придбання працівником товарів за власні кошти можуть мати характер

трудових (коли працівник виконує обов’язки, передбачені трудовим договором (посадовою інструкцією)) і цивільно-правових (коли придбання товарів не входить до кола обов’язків працівника, передбачених посадовою інструкцією).

У першому випадку обов’язок роботодавця відшкодувати витрачені кошти виникає відповідно до вимог

КЗпП*. Тому і строк позовної давності обчислюватиметься за правилами, закріпленими у трудовому законодавстві. Згідно зі ст. 233 КЗпП працівник може звертися із заявою про вирішення трудового спору до суду у тримісячний строк із дня, коли він дізнався або мав дізнатися про порушення свого права. Отже, до сум коштів працівника, витрачених для потреб підприємства в межах трудових відносин, застосовується тримісячний строк позовної давності.

* Підтвердженням того, що витрати було здійснено за дорученням керівництва, можуть бути розпорядчі документи (наказ, розпорядження) або письмова довіреність (див. лист НБУ від 29.09.2005 р. № 11-113/3341-9712 // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 85).

У другому випадку відносини щодо відшкодування понесених витрат виходять за межі трудових і регулюються нормами

ЦКУ, до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки. Саме про такі відносини і йдеться в ситуації, що розглядається. Здебільшого в таких випадках договір доручення як окремий документ не складається. Однак, щоб збільшити строк позовної давності, такий договір доцільно скласти. Нагадаємо, що згідно зі ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. При цьому на довірителя покладаються такі обов’язки (якщо інше не передбачено договором):

— забезпечити повіреного (працівника) коштами, необхідними для виконання доручення;

— відшкодувати повіреному (працівнику) витрати, пов’язані з виконанням доручення.

Причому в договорі доручення на придбання працівником певних матеріальних цінностей сторони можуть застерегти, що відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням доручення, здійснюється, наприклад, протягом року з дня передачі довірителю придбаних матеріальних цінностей (подання

Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом № 440). Якщо протягом року з дня передачі матеріальних цінностей (подання Звіту) роботодавець не виконає свої обов’язки і не виплатить належних працівнику сум, можна починати відлік строку позовної давності (ч. 5 ст. 261 ЦКУ).

За таких обставин у підприємства буде практично 4 роки, щоб погасити кредиторську заборгованість за підзвітними сумами до закінчення строку позовної давності.

І ще один момент. Незважаючи на те що кредиторська заборгованість перед підзвітною особою за придбані товари (роботи, послуги) залишається непогашеною досить тривалий час, така

заборгованість не вважається поворотною фінансовою допомогою, і ось чому. Відповідно до п.п. 1.22.2 Закону про податок на прибуток поворотна фінансова допомога — це сума коштів, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Звідси випливає, що однією з обов’язкових умов надання поворотної фінансової допомоги є факт

передачі підприємству в користування суми коштів. У ситуації, що розглядається, працівник передає підприємству не грошові кошти, а товари. А отже, сума заборгованості підприємства перед підзвітною особою, що залишилася непогашеною на кінець звітного періоду, не є поворотною фінансовою допомогою і не відображається у складі валового доходу підприємства. Відрадно, що з цим згодні і представники головного податкового відомства. Так, у консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 17, с. 36, зазначалося, що заборгованість підприємства з розрахунків з підзвітною особою не включається до валового доходу підприємства як поворотна фінансова допомога. При цьому наявність або відсутність договору доручення під час придбання працівниками за власний рахунок товарно-матеріальних цінностей для потреб підприємства не впливає на порядок відображення в податковому обліку такої заборгованості.

 

Марина Ковенко, економіст-аналітик

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі