Теми статей
Обрати теми

Щодо адміністрування єдиного податку

Редакція ПБО
Лист від 14.07.2009 р. № 14735/7/17-0417

Щодо адміністрування єдиного податку

Лист Державної податкової адміністрації України від 14.07.2009 р. № 14735/7/17-0417

 

Державна податкова адміністрація України надсилає для використання у роботі узагальнений оглядовий лист-роз’яснення щодо адміністрування єдиного податку.

 

1. ПЛАТНИКИ ПОДАТКУ ТА ОБ’ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ

Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99, далі — Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, зокрема, для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Умовами переходу та перебування на спрощеній системі для громадян — суб’єктів малого підприємництва є перебування з ними в трудових відносинах

не більше 10 осіб, включаючи членів їх сімей, та обсяг виручки від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. гривень.

Такі фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Форма Свідоцтва та Порядок його видачі затверджено наказом ДПА України від 29.10.99 № 599 (у редакції наказу ДПА України від 28.12.2001 № 521). Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.

Відповідно до норм Указу

не поширюється спрощена система оподаткування на суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними, тютюновими виробами або пально-мастильними матеріалами.

Крім того, що з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування» норми Указу та розділу IV Декрету № 13-92 застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (в редакції Закону України від 03.06.2005 № 2642-IV), а саме: спрощена система оподаткування, обліку та звітності

не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, які:

— провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

— є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

— здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

 

2. СТАВКИ ПОДАТКУ

Ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах

від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності і не залежать від розміру отриманого чистого доходу (у разі використання платником єдиного податку найманої праці, включаючи членів їх сімей, розмір єдиного податку для таких платників збільшується на 50 відсотків за кожну особу).

Якщо фізична особа — суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем її державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює вона підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.

 

3. ПІЛЬГИ ПО ПОДАТКУ

Чинним законодавством пільги для фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку

не передбачені.

 

4. ОБЛІК ДОХОДІВ І ВИТРАТ

Для платника єдиного податку — фізичної особи порядок ведення Книги обліку, доходів і витрат затверджено наказом ДПА України від 29.10.99 р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», зареєстрованим у Мін’юсті 02.11.99 за № 752/4045 (далі — Порядок № 599).

Відповідно до цього Порядку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12. При цьому обов’язковому заповненню підлягають графи «Період обліку (день, тиждень, місяць, рік)», «Витрати на виробництво продукції», «Сума виручки (доходу)», «Чистий дохід».

У

графі «Сума виручки (доходу)» відображається фактично отримана сума виручки. Згідно з статтею 1 Указу, виручкою від реалізації (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У

графі «Витрати на виробництво продукції» відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат.

4.1 Визначення обсягу виручки фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку від здійснення діяльності за договором комісії (доручення)

Згідно з Указом Президента України від 28 червня 1999 р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі — Указ) фізична особа — платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності (доходу чи збитків) за умови, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.

Указом (абзац 5 стаття 1) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер — особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені, але за рахунок комітента) зобов’язана за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів. Договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій.

Тобто

комісіонер діє від свого імені, а отже, приймає на себе всі права та обов’язки за договорами, що укладаються з третіми особами, та несе за них відповідальність.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 31 стаття 1) визначено, що

продаж товарів — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності — платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції з продажу комісійного товару, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і згідно з положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

Ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності, є фіксованими і не залежать від розміру виручки фізичної особи — платника єдиного податку в межах дозволеного Указом її обсягу — 500 тис. грн.

Річний обсяг виручки (500 тис. грн.) підприємця є лише

критерієм визначення можливості фізичної особи — СГД перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

У разі порушення

вимог, установлених статтею 1 Указу, такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

У разі перевищення обсягу виручки, платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. № 13-92, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. Відповідні роз’яснення з цього питання надано Міністерством юстиції листом від 15.08.2007 р. № 20-9-7599 (9.3).

Суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (пункт 5 Указу).

 

5. ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Доходи, отримані фізичними особами — підприємцями — платниками єдиного податку з

порушенням норм Указу Президента України від 28 червня 1999 р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб».

 

6. СТРОКИ СПЛАТИ ПОДАТКУ

Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» (далі — Указ) фізичні особи — підприємці при переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності сплачують єдиний податок

не пізніше 20 числа місяця, який передує кварталу з якого підприємець обирає спосіб оподаткування за єдиним податком та платіжний документ про сплату єдиного податку за період не менше ніж за календарний місяць додається до заяви поданої органу державної податкової служби.

В подальшому сплата єдиного податку платниками проводиться відповідно до пункту 2 Указу та пункту 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

 

7. ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ ТА ПОДАННЯ ЗВІТНОСТІ

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Після закінчення звітного періоду (кварталу)

протягом 5 днів платник єдиного податку подає до органу державної податкової служби за місцем своєї державної реєстрації звіт, в якому зазначає обсяг виручки від реалізації товарів, продукції (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва, суму фактично сплаченого єдиного податку, фактичну чисельність працівників та види підприємницької діяльності, які він здійснював у звітному кварталі. Звіт може бути поданий особисто платником або надісланий поштою.

 

8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЛАТНИКІВ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

Статтею 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Громадянин — підприємець зобов’язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів, вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства (пункт 6 статті 128 Господарського кодексу України).

Відповідальність за неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, визначена статтею 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. (зі змінами та доповненнями) та тягне за собою попередження або накладення

штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто дія статті 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення поширюється на всіх громадян, в тому числі і на суб’єктів господарської діяльності — платників єдиного податку.

8.1 Застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку фізичними особами — підприємцями

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, до яких належать і фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, регулюється Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99) (далі — Указ).

Указом встановлено, що фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку, якщо на вид підприємницької діяльності, який здійснює така фізична особа, місцевою радою встановлено ставку єдиного податку, за умови, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. (стаття 1 Указу).

Свідоцтво про сплату єдиного податку видається податковим органом на календарний рік.

Сплата єдиного податку (у разі щомісячної сплати) здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснена попередня сплата єдиного податку (Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99 р. № 599 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 752/4045).

Платники податку, які в установленому Указом порядку перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і одержали Свідоцтво про сплату єдиного податку,

таким чином погодились на сплату єдиного податку в установлені Указом терміни, тому повинні дотримуватися всіх норм Указу, зокрема, сплачувати в установлений Указом термін єдиний податок за ставками, визначеними місцевою радою.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України від 21.12.2000 р. № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181).

Згідно із п.п. 5.4.1 п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строк, вважається сумою податкового боргу платника податків.

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Якщо сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається (п.п. 6.2.1 та п.п. 6.2.5 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181).

Згідно з п.п. 16.4.2 п. 16.4 статті 16 Закону № 2181 розмір пені, зазначений у цій статті, діє для всіх видів податків і зборів (обов’язкових платежів), стосовно яких чинним законодавством визначені строки сплати. Для єдиного податку строки його сплати визначені Указом. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується

пеня (п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181).

Крім того, за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків платник податку зобов’язаний сплатити

штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181).

 

9. ПОРЯДОК ДІЯЛЬНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ — СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЛАТНИКА ЄДИНОГО ПОДАТКУ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності регулюється Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», згідно з яким суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів від здійснення підприємницької діяльності за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку при обов’язковому додержанні відповідних умов, зазначених у статті 1 Указу, однією з яких є, що у трудових відносинах, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї,

ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Відносини суб’єкта підприємницької діяльності і найманих працівників регулюються трудовим та цивільним законодавством.

Кодекс законів про працю регулює, зокрема, трудові відносини осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Виконання робіт, надання послуг громадянином може здійснюватись як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема, на підставі цивільно-правового договору. На усіх працівників, які працюють у фізичної особи понад п’ять днів, мають вестися

трудові книжки.

Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, включаючи членів його сім’ї, яка перебуває з ним у трудових відносинах, він зобов’язаний отримати у податковому органі Довідки про трудові відносини з платником єдиного податку та протягом п’яти днів після закінчення звітного періоду (кварталу) платник подає до податкового органу

Звіт встановленого зразка.

Форми заяви, довідки та звіту платника єдиного податку визначені в Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженому наказом ДПА України від 29.10.99 № 599, зареєстрованому у Мін’юсті 02.10.99 за № 599, які розроблялися з урахуванням вимог чинного законодавства та вищезгаданих нормативних актів і є загальним зразком для всіх категорій найманих осіб, незалежно від їх статусу або сімейних відносин.

 

10. ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ, ОТРИМАНИХ ПЛАТНИКОМ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ — ПІДПРИЄМЦЕМ ВІД ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯКА НЕ ЗАЗНАЧЕНА У СВІДОЦТВІ ПРО СПЛАТУ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон) встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань (Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99), розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92, із змінами та доповненнями, та Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльністю від 21.04.93 р. № 12, із змінами, внесеними наказом ДПА України від 16.07.2003 р. № 352).

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, до яких належать і фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти господарської діяльності, регулюється Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99) (далі — Указ).

Указом встановлено, що фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку, якщо на вид підприємницької діяльності, який здійснює така фізична особа, місцевою радою встановлено ставку єдиного податку, при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. (стаття 1).

Відповідно до статті 2 Указу, суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку та сплачують єдиний податок у фіксованому розмірі, в залежності від виду діяльності.

Згідно із положеннями Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99 р. № 599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 752/4045, для одержання Свідоцтва про сплату єдиного податку фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу за місцем державної реєстрації письмову заяву, в якій зазначає вид (види) діяльності, якими передбачає займатись, оскільки саме від виду (видів) діяльності залежить розмір єдиного податку.

Доходи громадян

підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за ставками та у порядку, встановленими Законом, за винятком доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (робіт, послуг) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, оподаткування яких здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.

Усі раніше надані податкові роз’яснення (крім узагальнюючих податкових роз’яснень) з питань, що включені до цього оглядового листа, діють

у частині, що йому не суперечить.

 

Заступник голови С. Лекарь



коментар редакції

Єдиний податок для фізосіб: систематизація від ДПАУ

Цей лист є офіційною позицією податкових органів з основних ключових питань, що стосуються підприємців-єдиноподатників, на сьогодні. Причому, як зазначила сама ДПАУ в листі, що коментується, усі видані раніше роз’яснення діють у частині, що не суперечить цьому оглядовому листу.

Крім загальних не спірних питань, наприклад, про те, хто і за яких умов може застосовувати спрощену систему, які існують ставки єдиного податку і як вести облік доходів та витрат єдиноподатнику, у листі порушено і досить актуальні питання, відповіді на які варто розглянути докладніше.

1.

Виручка комісіонера-єдиноподатника. Питання про те, чи повинен підприємець-єдиноподатник, який є за договором комісіонером, уключати для порівняння з 500-тисячним обмеженням усю суму, що надійшла до каси/на банківський рахунок або тільки комісійну винагороду, має давню історію. При цьому ДПАУ наполегливо дотримується думки, що в комісіонера до виручки потрапляють усі надходження грошових коштів (див. лист від 23.11.2006 р. № 13290/6/17-0416) і досі позиція ДПАУ залишається незмінною.

Тут слід зауважити, що Держкомпідприємництва, наприклад, у цьому питанні не підтримує ДПАУ і цілком справедливо вважає, що до виручки комісіонера-єдиноподатника має потрапляти тільки комісійна винагорода, оскільки ці кошти є для комісіонера транзитними (листи від 04.04.2006 р. № 2588 та від 27.12.2007 р. № 9749). Однак якщо підприємець не має наміру спорити з податківцями та доводити справу до суду, йому потрібно для порівняння з 500-тисячним обмеженням ураховувати всю виручку, що надійшла.

2. Які наслідки виникають у підприємця-єдиноподатника, виручка якого перевищила у звітному періоді 500 тис. грн.

Щодо цього питання теж існує невизначеність. Податківці на місцях вимагають від підприємця, який перевищив 500-тисячне обмеження за виручкою, сплачувати із суми перевищення податок з доходів. Таку ж позицію було викладено, наприклад, і в листі ДПАУ від 04.09.2008 р. № 8352/Х/17-0714. Аргумент у податківців такий: сума перевищення — це дохід, отриманий єдиноподатником за умов, відмінних від тих, які встановлено Указом № 746.

У листі, що коментується, ДПАУ зазначає: у разі перевищення 500-тисячної межі виручки єдиноподатник повинен подати до податкового органу податкову декларацію та сплатити податок з доходів. При цьому податківці посилаються на лист Мін’юсту від 15.08.2007 р. № 20-9-7599 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 81). Однак зазначений лист Мін’юсту не містить чіткої відповіді на запитання: обкладається податком з доходів понадлімітна виручка чи ні? Відповідно, стверджувати, що, на думку Мін’юсту, понадлімітна виручка має обкладатися податком з доходів, не можна. Проте ДПАУ трактує роз’яснення Мін’юсту на свою користь.

Від себе зазначимо:

із норм чинного законодавства чітко випливає, що сплачувати податок з доходів із суми перевищення виручкою 500-тисячної межі у кварталі перевищення не потрібно.

По-перше

, у кварталі перевищення підприємець усе ще залишається єдиноподатником (стаття 5 Указу № 746). Отже, дохід, отриманий підприємцем у ході роботи на єдиному податку, оподатковується за правилами, прописаними в Указі № 746, тобто сплаті до бюджету підлягає фіксована ставка єдиного податку.

Про те, що не потрібно сплачувати податок з доходів за правилами Декрету про прибутковий податок будучи на єдиному податку, зазначено в постанові КМУ «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» від 16.03.2000 р. № 507. Зокрема, у пункті 5 цієї постанови зазначено: «На суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку з доходів фізичних осіб,

не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13 «Про прибутковий податок з громадян» (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до згаданого Указу)...».

Тобто у ст. 5 Указу № 746 зазначається, що навіть у кварталі перевищення 500-тисячної межі підприємець усе ще є єдиноподатником, а п. 5 постанови КМУ № 507 роз’яснює: поки підприємець вважається єдиноподатником (поки дійсне Свідоцтво про сплату єдиного податку), вимоги Декрету про прибутковий податок на нього не поширюються.

По-друге

, виручка, отримана на єдиному податку, не включається до оподатковуваного доходу громадянина-фізособи (непідприємця).

Говорити про те, що підприємець отримав «зайвий» дохід (суму перевищення виручки на 500 тис. грн.) як звичайна фізособа-непідприємець, і на цій підставі вимагати від нього сплати податку з доходів, теж не можна. Із цього приводу Указ № 746 містить спеціальну норму (ст. 2): «Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, яка обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року <...>, а сплачена сума єдиного податку є остаточною <...>». Оскільки

підприємець у кварталі перевищення все ще вважається єдиноподатником (ст. 5 Указу № 746), то отриманий ним дохід (у тому числі надлишок виручки) не включається до сукупного оподатковуваного доходу фізособи, а отже, не оподатковується податком з доходів.

Підтримав підприємців щодо цього питання і Держкомпідприємництва в листі від 17.08.2007 р. № 6129.

3. Що загрожує підприємцю-єдиноподатнику за неведення та неналежне ведення обліку доходів і витрат у Книзі за ф. № 10.

Щодо цього питання ДПАУ роз’яснила, що за подібні порушення підприємцю загрожує адмінштраф за ст. 1641 КУпАП за неналежне ведення обліку доходів і витрат. Накладати такий штраф мають право податківці, сума його становить від 51 до 136 грн. При повторному протягом року порушенні правил ведення Книги за ф. № 10 податківці зможуть застосувати підвищений адмінштраф — від 85 до 136 грн. До викладеного варто додати: якщо при перевірках податківці виявлять, що до Книги за ф. № 10 єдиноподатником не внесено записи про надходження готівкової виручки, крім зазначеного адмінштрафу, до нього може бути застосовано також штраф за неоприбуткування готівки в п’ятикратному розмірі неоприбуткованих сум згідно з Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.

4. Що загрожує підприємцю за несвоєчасну сплату єдиного податку.

І щодо цього питання ДПАУ співає стару пісню, намагаючись підвести несплату єдиного податку під відповідальність згідно із Законом № 2181. Тобто ДПАУ стверджує: якщо підприємець затримає сплату єдиного податку, то до нього повинні застосовуватися штрафні санкції та пеня згідно із Законом № 2181. При цьому ДПАУ використовує абсолютно неспроможний аргумент: підприємець, перейшовши на єдиний податок, таким чином

узгодив строки сплати єдиного податку (зобов’язання зі сплати єдиного податку стало узгодженим), а отже, за несплату єдиного податку можна застосовувати штрафи згідно із Законом № 2181.

Із такими висновками ДПАУ, знову ж таки, погодитися не можна. Законодавчого акта, що зобов’язує єдиноподатника подавати податкову декларацію за єдиним податком та узгоджувати зобов’язання щодо єдиного податку з податковим органом, немає. Так само, як і немає закону, який установлював би обов’язок податкового органу щомісячно визначати податкове зобов’язання фізичної особи — платника єдиного податку. При цьому податкові вимоги направляються платникам у разі несплати ними узгодженого податкового зобов’язання в установлені для їх погашення строки. А якщо немає узгодження, то не може бути і податкової вимоги.

5. Як оподатковуються доходи, отримані підприємцем-єдиноподатником від провадження видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві про сплату єдиного податку

. Відповідь на це питання не є спірною: усі доходи, отримані від діяльності, не зазначеної у Свідоцтві єдиноподатника, обкладаються податком з доходів за ставкою 15 % як доходи фізособи-непідприємця. Однак з цього питання існує цікава судова практика. Є ухвала ВАСУ від 21.06.2007 р. № А37/80 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 100): якщо підприємець сплачує податок за максимальною ставкою, то податок з доходів від незазначених видів діяльності сплачуватися не повинен. А в ухвалі ВАСУ від 12.05.2009 р. № К-4835/08, крім уже озвученої ідеї щодо максимальної ставки єдиного податку, простежується ще одна — якщо види діяльності, які здійснював єдиноподатник підпадають під види діяльності, які зазначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то, на думку суду, немає підстав обкладати дохід від таких видів діяльності податком з доходів (докладніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 53, с. 37).

 

Олена Савченко, консультант

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі