Перевірки діяльності суб’єктів господарювання: загальна характеристика
Скільки в Україні контролюючих органів? Відповідаючи на це запитання, важко не помилитися. Та й знання точного числа наглядових інстанцій зовсім не спростило б життя суб’єктів господарювання. Набагато важливіше знати свої права та їх обов’язки, обсяг яких багато в чому залежить від того, до якої категорії належить перевірка, що проводиться. Про це і поговоримо.
Ніна КОСТЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Усі перевірки контролюючих органів, якщо за основу класифікації брати базові вимоги до процедури їх проведення, сьогодні можна розділити на три основні групи:
I група —
перевірки, на здійснення яких поширюється дія Закону № 877 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 53 та аналіз особливостей дії цього Закону «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 102) і постанови № 502 (постанова № 502 та її аналіз див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 46).До цієї групи входить переважна більшість перевірок, здійснюваних контролюючими органами. Суб’єкту господарювання для того, щоб знати основні вимоги до порядку їх проведення, слід пам’ятати, що для цього недостатньо ознайомитися з текстом
Закону № 877 та постанови № 502. Необхідно також з’ясувати, яким спеціальним нормативним актом регулюється діяльність контролюючого органу та яку специфіку проведення ним перевірок передбачено таким актом. При виникненні протиріччя в порядку регулювання перевірок між спеціальним актом, присвяченим діяльності контролюючого органу, та Законом № 877 таку колізію слід вирішувати, виходячи з таких правил:— якщо діяльність контролюючого органу врегульовано на рівні підзаконного акта, з усіх питань про порядок проведення перевірок слід керуватися
Законом № 877;— якщо правила проведення перевірок тим чи іншим органом установлено в
Законі, що регулює діяльність такого органу, то пріоритет необхідно надати Закону № 877, якщо він це ж питання регулює інакше та не допускає можливості встановлення винятків із закріплених у ньому правил.Наприклад, якщо йдеться про строки проведення планових перевірок, то в
ч. 5 ст. 5 Закону № 877 передбачено, що вони не можуть перевищувати 15 робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Оскільки є така вказівка, то при розбіжностях у регулюванні цього питання між Законом № 877 і спеціальним законом, присвяченим діяльності контролюючого органу, орієнтуватися слід на останній. І навпаки — продовжувати строки проведення перевірок Закон № 877 забороняє, не роблячи будь-яких застережень про можливість відхилення від заборони на рівні спеціального Закону. Відповідно, навіть якщо в іншому законі таку можливість для перевіряючих буде передбачено, скористатися нею вони не зможуть.II група —
перевірки контролюючих органів, наглядова діяльність якими здійснюється згідно із Законом № 877, але без підпорядкування постанові № 502.До таких перевірок слід віднести:
— перевірки суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабміном критеріїв оцінки ступеню ризику від здійснення господарської діяльності (Перелік відповідних постанов Кабміну наведено в додатку до
роз’яснення Держкомпідприємництва від 28.05.2009 р., див. на с. 33; критерії, затверджені станом на 22.12.2008 р. див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 102) віднесено до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику;— планові перевірки дотримання податкового законодавства;
— планові перевірки дотримання санітарного законодавства;
— планові перевірки правильності розрахунку, повноти та своєчасності сплати до бюджетів, державні цільові фонди податків і зборів (обов’язкових платежів).
Слід зазначити, що необхідність підпорядкування
постанові № 502 продовжує викликати гарячі спори. Поставити в них крапку поки не квапляться і суди. Так, на сьогодні вже є перші судові рішення з посиланням на постанову № 502. Проте серед них є як позитивні для суб’єктів господарювання, тобто такі, що визнають обов’язковість вимог постанови для контролюючих органів, у тому числі податкових інспекцій, які найзавзятіше заперечують свій обов’язок підпорядкування мораторію на перевірки (див., наприклад, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2009 р. у справі № 2а-2404/09/0870), так і негативні, в яких суди виходять з того: якщо наглядову діяльність державного органу врегульовано на рівні закону (як знову ж таки, діяльність податкових інспекцій згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні»), підкорятися приписам постанови № 502 контролюючий орган не повинен (див. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.07.2009 р. у справі № 2-а-8530/09/2170).III група —
перевірки, що не підпадають під сферу дії Закону № 877 та, відповідно, постанови № 502. Вони названі в ст. 2 Закону № 877. Це перевірки:— дотримання валютного законодавства;
— у межах здійснення митного контролю на кордоні;
— за дотриманням бюджетного законодавства та використанням державного і комунального майна;
— з банківського та страхового нагляду, інших спеціальних видів державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг;
— у межах державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;
— що проводяться під час оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства та правосуддя;
— дотримання вимог ядерної та радіаційної безпеки.
У третій групі перевірок особливу увагу до себе привертають перевірки, що проводяться під час оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства та правосуддя. Серед них для суб’єктів господарювання в першу чергу представляють інтерес перевірки, що проводяться прокуратурою (див. на с. 6), УБОЗ і ДСБЕЗ (див. на с. 13). З них і почнемо.
