Щодо повернення сум, зайво виплачених унаслідок лічильної помилки
Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2009 р. № 248/06/186-09
Юридичне управління Міністерства розглянуло лист <...> та в межах своєї компетенції повідомляє наступне.
Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.
До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13).
За наявності у власника права здійснювати відрахування із заробітної плати працівника з метою повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, він може видати наказ (розпорядження) про відрахування
не пізніше одного місяця з дня закінчення строку з дня виплати неправильно обчисленої суми. Для відрахування таких сум згода працівника не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.Пропуск зазначеного строку означає неможливість
не тільки видання наказу (розпорядження) про відрахування із заробітної плати, але й стягнення суми заборгованості працівника перед підприємством взагалі, оскільки власник у цьому випадку позбавлений права звернутися з позовом до суду.
Начальник юридичного управління І. Тубелець
коментар редакції
Право роботодавця на відрахування із зарплати працівників зайво виплачених сум
На практиці нерідко зустрічаються випадки, коли при нарахуванні зарплати бухгалтер припускається арифметичної помилки, унаслідок чого, наприклад, працівнику може бути виплачено зарплату в більшому розмірі. Чи можна утримати із заробітної плати працівника надмірно нараховану та отриману ним суму без його згоди? Як оформити таке утримання?
Перш за все зазначимо, що приклади лічильних помилок було наведено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13. Так, у цій постанові зазначено, що до лічильних помилок належать наприклад, неправильність в обчисленнях, двократне нарахування зарплати за один і той самий період тощо.
Мінпраці в листі, що коментується, посилаючись на ст. 127 КЗпП, зазначило, що
за наявності лічильних помилок роботодавець має право видати наказ (розпорядження) про відрахування із зарплати працівника зайво виплачених сум не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми. При цьому, як зауважує відомство, згода працівника для відрахування таких сум не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.Цей висновок Мінпраці досить спірний. Звернемося до ст. 127 КЗпп. У ній зазначено, що
«… відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть проводитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для... повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок… якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахувань. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця... з дня виплати неправильно обчисленої суми».Як бачимо, відрахування із зарплати працівників для повернення зайво виплачених сум можуть проводитися за відсутності заперечень такого працівника. Це підтверджує і п. 24 постанови ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13:
«При вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди мають враховувати, що... вимоги про повернення працівником... сум, зайво виплачених унаслідок лічильних помилок… розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв’язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильність в обчисленнях, дворазове нарахування зарплати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов’язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору».При цьому, як зазначається в п. 24 постанови ВСУ від 24.12.99 р. № 13, роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду згідно зі ст. 233 КЗпП —
упродовж одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.Проте з наведених посилань не зовсім ясно, яким чином має бути встановлено відсутність у працівника заперечень на відрахування, що проводяться: має бути це прямо виражена згода (наприклад, у письмовій формі) або досить самого факту відсутності заперечень працівника.
Тому, щоб уникнути спірних моментів, що можуть призвести до звернень до суду з боку працівників, можна рекомендувати в таких випадках згоду працівника на відрахування з його зарплати зайво виплачених сум, підтверджувати її письмовою заявою або словами «не заперечую» разом з підписом на відповідному наказі керівника під словами «ознайомлений».
Згодом перерахунок заробітної плати працівнику необхідно оформити бухгалтерською довідкою із зазначенням причин, що зумовлюють такий перерахунок. Результат перерахунку включається до розрахунково-платіжної відомості того місяця, в якому його було здійснено.
Слід пам’ятати:
якщо строк видання наказу минув і роботодавець у встановлені законодавством строки не звернувся до суду з відповідною вимогою про стягнення, утримати ці суми із зарплати працівника неможливо.
Людмила Трохименко, Тетяна Онищенко
