Теми статей
Обрати теми

Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування положень статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування»

Редакція ПБО
Наказ від 20.01.2009 р. № 31

Про затвердження Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо застосування положень статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування»

Наказ від 20 січня 2009 року № 31

(витяг)

 

З метою забезпечення однозначного розуміння окремих положень законодавства з питань оподаткування, керуючись підпунктом 4.4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та відповідно до наказу Державної митної служби України від 26.07.2005 № 703 «Про затвердження Порядку надання митними органами роз’яснень окремих положень податкового законодавства»

наказую:

1.

Затвердити Узагальнююче податкове роз’яснення щодо застосування положень статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», що додається.

<...>

Голова Служби В. Хорошковський

 

 

Затверджено наказом Державної митної служби України від 20 січня 2009 р. № 31

Узагальнююче податкове роз’яснення щодо застосування положень статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування»

 

Особливості режиму іноземного інвестування на території України визначає Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 № 93/96-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону

іноземні інвестиції — це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Згідно зі статтею 2 Закону здійснення іноземних інвестицій можливе у вигляді будь-якого рухомого майна. Формою здійснення іноземних інвестицій згідно зі статтею 3 Закону може бути часткова участь іноземного інвестора в підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами.

Відповідно до статті 18 цього Закону майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв’язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), то підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється, виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

У статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР дано визначення терміну «пряма інвестиція», згідно з яким це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Цим самим Законом визначено, що

корпоративні права — це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна та участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, відповідно до статті 79 Господарського кодексу України визнаються господарськими товариствами.

Відповідно до статті 87 Господарського кодексу України статутний фонд господарського товариства становлять суми вкладів його засновників та учасників. Вкладами згідно зі статтею 86 цього Кодексу можуть бути будь-які матеріальні цінності.

Відчуження корпоративних прав є відчуженням права власності на статутний фонд (капітал) або його частку (пай), тобто є відчуженням майна, що ввезено іноземним інвестором у вигляді внеску в статутний фонд.

Таким чином,

якщо таке відчуження відбулось протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями, у тому числі у зв’язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), то підприємство повинно сплатити ввізне мито, яке обчислюється, виходячи з митної вартості ввезеного майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження.

Якщо до закінчення трирічного терміну з моменту зарахування майна як іноземної інвестиції на баланс підприємства відбулося збільшення статного фонду такого підприємства, в якому частка іноземних інвестицій становитиме менше 10 відсотків, то таке підприємство втрачає статус підприємства з іноземними інвестиціями

.

Разом з цим,

об’єктом, на який поширюється звільнення від сплати мита відповідно до статті 18 згаданого Закону, є майно, що ввозиться як іноземна інвестиція.

Враховуючи зазначене,

оскільки в такому випадку відчуження іноземної інвестиції не відбувається, то й відсутні підстави для сплати ввізного мита відповідно до статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Перший заступник голови Служби А. Гутник



коментар редакції

Відчуження корпоративних прав і доля митного збору, умовно нарахованої при ввезенні іноземної інвестиції

У податковому роз’ясненні, що коментується, ДМСУ доходить двох висновків.

1. Розмиття долі іноземного інвестора у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями (до рівня меншого ніж 10 %)

не призводить до необхідності сплати митного збору.

2. Відчуження корпоративних прав іноземного інвестора

є відчуженням майна, увезеного у вигляді внеску до статутного фонду, тобто спричинює необхідність сплати митного збору.

Зміст першого висновку ми цілком поділяємо. Сам по собі факт розмиття долі інвестора у статутному фонді (до рівня меншого ніж 10 %) хоча і призводить до втрати статусу підприємства з іноземними інвестиціями, але

не є відчуженням іноземної інвестиції.

Водночас підтримати другий висновок ДМСУ ми не можемо. Річ у тім, що майно, внесене до статутного фонду, і корпоративні права є

різними об’єктами права власності. Більше того, їх власниками є різні особи. Власником майна, внесеного до статутного фонду підприємства, виступає само підприємство, а власником корпоративних прав — інвестор (у цьому випадку іноземний).

Право власності на корпоративні права

не дає права власності на внесене до статутного фонду майно. Інакше кажучи, відчуження підприємством отриманого раніше внеску до статутного фонду не призводить до зміни власника корпоративних прав, так само, як і відчуження інвестором корпоративних прав не призводить до зміни власника майна (воно, як і раніше, є майном саме підприємства).

Судячи з тексту роз’яснення, ДМСУ спирається на не дуже вдале визначення корпоративних прав, наведене в Законі про податок на прибуток. Дійсно, у ньому корпоративні права визначаються як

право власності на статутний фонд.

Однак, по-перше, це визначення (що міститься в податковому законі) не може регулювати і

не регулює відносини власності. По-друге, більш коректне визначення з Господарського кодексу України під корпоративними правами розуміє правомочність учасника товариства, не прив’язуючись до такої вельми загадкової категорії, як «право власності на статутний фонд». По-третє, чинне законодавство досить чітко говорить про право власності саме юридичної особи на майно, внесене до її статутного фонду (ч. 1 ст. 66, ч. 1 ст. 85 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України).

На жаль, незважаючи на очевидність питання, що розглядається, судові органи вирішують його не одностайно. Для зацікавлених читачів згадаємо про позитивну ухвалу ВАСУ від 04.09.2007 р., у якій колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про те, що подальша зміна іноземного інвестора шляхом передачі первісним інвестором усіх прав щодо іноземної інвестиції з належним юридичним оформленням не свідчить про вилучення первісної інвестиції у вигляді майна та пов’язаних з ним майнових прав.

 

Дмитро Винокуров

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі