«Інвалідні» обов’язки роботодавців (створення робочих місць для працевлаштування інвалідів)

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Лютий, 2009/№ 14
В обраному У обране
Друк
Стаття

«Інвалідні» обов’язки роботодавців
(створення робочих місць для працевлаштування інвалідів)

 

Серед інших обов’язків суб’єкти господарювання також повинні пам’ятати і про вимоги «інвалідного» законодавства — необхідність створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому важливо, щоб кількість працевлаштованих інвалідів була не менше розрахункової величини — так званого «інвалідного» нормативу, про дотримання якого роботодавцям належить щорічно звітувати, а в разі його невиконання — сплачувати відповідні санкції. Зважаючи на наближення строків подання «інвалідної» звітності за 2008 рік, нагадаємо важливі моменти «інвалідного» працевлаштування

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

КАСУ

— Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV.

КпАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про захист інвалідів

— Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-ХII.

Указ № 727

— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (у редакції від 28.06.99 р. № 746/99).

Рекомендації ВАСУ від 14.04.2008 р. —

Рекомендації ВАСУ «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування» від 14.04.2008 р. № 07.2-10/2.

Довідка ВАСУ від 23.08.2007 р.

— Довідка ВАСУ «Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 23.08.2007 р.

 

Чи всі суб’єкти господарювання і в якій кількості повинні створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів?

Так

, такий обов’язок стосується всіх суб’єктів господарювання, в яких середньооблікова кількість штатних працівників за рік склала 8 і більше осіб.

Захищаючи права інвалідів, законодавство серед інших прав та можливостей передбачило для них право на працю. У свою чергу, для реалізації такого права за роботодавцями закріплено певні обов’язки. Зокрема, згідно зі

ст. 18 Закону про захист інвалідів підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

В якій же кількості слід створювати такі робочі місця? Кількість «інвалідних» робочих місць суб’єкти господарювання розраховують самостійно,

орієнтуючись при цьому на базовий, установлений законодавством (ст. 19 Закону про захист інвалідів) «інвалідний» норматив. Так, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлено в розмірі 4 % середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік, а якщо останній показник від 8 до 25 осіб — у розмірі 1 робочого місця*. Отже, «інвалідний» норматив для суб’єкта господарювання безпосередньо залежить від середньооблікової кількості штатних працівників за рік.

* Заради справедливості варто зауважити, що створити 1 «інвалідне» робоче місце повинні роботодавці, середньооблікова річна кількість штатних працівників в яких становить аж до 37 осіб включно, адже 37 осіб х 4 % = 1,48

1 особа. А от уже при більшій середньообліковій річній кількості працівників (понад 37 осіб) роботодавцю треба буде створити 2 і більше робочих місць.

Отже, підсумуємо:

створювати робочі місця для інвалідів (у кількості, не меншій від установленого «інвалідного» нормативу) зобов’язані всі суб’єкти господарювання (причому як підприємства, так і фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю**), в яких середньооблікова кількість штатних працівників за рік складає 8 і більше осіб. Виняток становлять суб’єкти господарювання з меншою кількістю — до 8 осіб. Вони працевлаштовувати інвалідів не зобов’язані, однак, звісно, ніщо не забороняє їм робити це на добровільних засадах. Виняток поширюється і на представництва іноземних компаній, які не є юридичними особами. Як роз’яснив Фонд соціального захисту інвалідів у листі від 17.04.2006 р. № 06ю-75/667 (пункт 3) // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 45, іноземні представництва, що не є юрособами, не підпадають під суб’єктний склад ст. 19 Закону про захист інвалідів, і на них вимоги про дотримання «інвалідного» нормативу не поширюються.

** Нагадаємо: у підприємців обов’язок працевлаштовувати інвалідів з’явився з 1 січня 2006 року — після набуття чинності змінами, унесеними до Закону про захист інвалідів Законом України від 06.10.2005 р. № 2960-IV, які, зокрема, включили підприємців згідно зі ст. 19 цього Закону до числа суб’єктів господарювання, зобов’язаних дотримуватися «інвалідного» нормативу.

 

Коли і як суб’єкти господарювання реєструються у Фонді соціального захисту інвалідів? Що для цього необхідно?

Підприємства, установи, організації (у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів), фізичні особи, в яких за основним місцем працює 8 і більше осіб, повинні

зареєструватися у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем своєї державної реєстрації.

Процедуру реєстрації суб’єктів господарювання (роботодавців) у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів регулює

Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 13 (далі — Порядок реєстрації).

Так, реєстрація роботодавців у Фонді соціального захисту інвалідів (далі — Фонд) здійснюється безоплатно. При цьому

для реєстрації суб’єкти господарювання подають (надсилають рекомендованим листом) до відділення Фонду:

заяву (Заяву про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів за формою № 1, затвердженою наказом Мінпраці України від 14.03.2007 р. № 98);

копію свідоцтва про державну реєстрацію юрособи або фізособи-підприємця.

Також в окремих випадках додатково до цих документів деяким суб’єктам господарювання слід додати:

— копію довідки про включення до реєстру неприбуткових організацій, видану податковим органом — якщо у Фонді реєструються підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

— відомості про свої підрозділи (тобто

Перелік підприємств, що увійшли до складу господарського об’єднання, та відокремлених підрозділів роботодавця за формою, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007 р. № 42*) — якщо у Фонді реєструються роботодавці, які мають відокремлені підрозділи; при цьому окрема реєстрація відокремлених підрозділів, розташованих на території відповідних відділень Фонду, не провадиться (лист Фонду соціального захисту інвалідів від 03.05.2007 р. № 1/5-393);

* Зауважимо: нещодавно до цієї форми було внесено зміни наказом Мінпраці України від 12.11.2008 р. № 527 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 100 та редакційний коментар до нього).

— копію засновницького договору та статуту господарського об’єднання; перелік підприємств, що увійшли до складу господарського об’єднання; копії свідоцтв підприємств, що увійшли до складу господарського об’єднання, — якщо у Фонді реєструються господарські об’єднання, створені відповідно до

ст. 19 Закону про захист інвалідів.

Оригінали перелічених документів пред’являються під час подання заяви. У разі направлення заяви поштою копії документів має бути посвідчено нотаріально.

При цьому в

п. 3 Порядку реєстрації застережено певні строки подання таких документів до Фонду. Так, перелічені документи подаються суб’єктами господарювання в такі строки:

 

Строки подання документів для реєстрації у Фонді

(згідно з п. 3 Порядку реєстрації)

Суб’єкти господарювання

Строки подання документів відділенню Фонду

Новостворені роботодавці (в яких число найманих робітників 8 і більше осіб)

Подають документи до відділення Фонду не пізніше 10 робочих днів після їх державної реєстрації юридичними особами або фізичними особами — підприємцями

Уже діючі роботодавці, в яких: — кількість працюючих, для яких місце роботи є основним, збільшилася до 8 і більше осіб; — змінилася назва чи місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові чи місце реєстрації проживання фізичної особи — підприємця

Подають документи до відділення Фонду у строк, установлений для новостворених роботодавців, тобто протягом 10 робочих днів з моменту настання в них відповідних змін

Примітка. Формально з п. 3 Порядку реєстрації випливає, що, як тільки роботодавець прийняв за основним місцем роботи восьмого працівника, він зобов’язаний у 10-денний строк зареєструватися у Фонді. Водночас виконувати «інвалідний» норматив, як зазначалося, зобов’язані суб’єкти господарювання, в яких кількості 8 осіб (і більше) досяг показник середньооблікової кількості штатних працівників за рік! (Для порівняння зауважимо: наприклад можлива ситуація, коли в разі прийняття на роботу 8-го працівника показник середньорічної кількості штатних працівників у роботодавця при цьому так і не перевищить 8 осіб, а отже, і обов’язку реєструватися у Фонді та працевлаштовувати інвалідів у суб’єкта господарювання поки що не виникне). Тому, великою мірою, необхідність реєстрації у Фонді настане лише тоді, коли 8 осіб досягне такий усереднений показник річної кількості (п. 4 листа Фонду соціального захисту інвалідів від 26.03.2007 р. № 1/6-172 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 51). До речі, це ж справедливо і щодо новостворених підприємств.

 

Дата подання документів

(а в разі направлення їх поштою — дата, зазначена на поштовому штемпелі) вважається датою реєстрації суб’єкта господарювання (роботодавця) у Фонді. У свою чергу, протягом 10 робочих днів після реєстрації відділення Фонду надсилає роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про його реєстрацію (Довідку про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів за формою № 2, затвердженою наказом Мінпраці України від 14.03.2007 р. № 98).

Разом із тим варто відзначити

лист Фонду соціального захисту інвалідів від 16.05.2008 р. № 1/6-155/06 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 68), в якому роз’яснювалося: якщо роботодавець не зареєстрований у відповідному відділенні Фонду, однак подав Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, то він може зареєструватися безпосередньо перед поданням такого Звіту. Як бачимо, Фонд допускає можливість реєстрації роботодавців також і напередодні подання ними «інвалідної» звітності. Зауважимо: така «запізніла» реєстрація, у свою чергу, нічим не загрожує суб’єктам господарювання, адже за порушення строків реєстрації або нереєстрацію у Фонді відповідальність чинним законодавством не встановлено.

 

Яку відповідальність передбачено за недотримання «інвалідного» нормативу — нестворення робочих місць для інвалідів або створення їх у недостатній кількості?

Невиконання «інвалідного» нормативу загрожує роботодавцям дуже неприємними наслідками: у першу чергу, адміністративно-господарськими санкціями (умовимося їх далі називати «інвалідними» АГС) з пенею, що нараховується на них у разі прострочення сплати (про них ідеться у

ст. 20 Закону про захист інвалідів), а в разі виявлення таких порушень при перевірці — також ще й адміністративною відповідальністю (її встановлено ст. 1881 КпАП ).

 

Відповідальність за невиконання «інвалідного» нормативу

Вид санкції

Вид порушення

Розмір санкції

1

2

3

Відповідальність згідно зі ст. 20 Закону про захист інвалідів

Адміністративно-господарські санкції («інвалідні» АГС)

За невиконання «інвалідного» нормативу

Суб’єкти господарювання, які використовують найману працю, в яких середньооблікова кількість працюючих інвалідів менше «інвалідного» нормативу, щорічно сплачують відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції:

— у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, фізичної особи за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом;

— у розмірі половини річного середнього заробітку, якщо таке порушення допущено суб’єктами господарювання, в яких працює від 8 до 15 осіб (тобто по 14 осіб включно)

«Інвалідні» АГС розраховуються та сплачуються суб’єктами господарювання самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому було порушено «інвалідний» норматив.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджено постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 13 (далі — Порядок сплати АГС)

Пеня

За порушення строку сплати «інвалідних» АГС

За порушення встановленого строку сплати «інвалідних» АГС на повну суму недоїмки за весь її строк нараховується пеня в розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати

Порядок нарахування пені та її сплати затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223. Зокрема, у п. 3.4 цього Порядку зазначається, що нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати АГС по день сплати включно (тобто з 16 квітня, наступного за роком, в якому було порушено «інвалідний» норматив)

Адміністративна відповідальність згідно зі ст. 1881 КпАП

Адміністративний штраф

За невиконання «інвалідного» нормативу

Адмінштраф у розмірі від 10 до 20 нмдг (тобто в межах від 170 до 340 грн.) накладається на посадову особу, яка має право приймати на роботу та звільняти з роботи (як правило, це директор підприємства), а також фізичну особу, яка використовує найману працю

Про адміністративну відповідальність також ішлося в листах Фонду соціального захисту інвалідів від 17.04.2006 р. № 06ю-75/667 (пункт 1) // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 45, від 06.07.2007 р. № 1/6-313, від 16.05.2008 р. № 1/6-155/06 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 68

 

Отже, якщо суб’єкт господарювання виявить, що за минулий рік він

не виконав «інвалідний» норматив — не працевлаштував інвалідів або працевлаштував їх у недостатній кількості (нижче нормативу), йому треба буде самостійно розрахувати та своєчасно сплатити «інвалідні» АГС. В обліку нарахування та сплата АГС відобразиться записами:

Дт 948 — Кт 685/ «Фонд соціального захисту інвалідів» і

Дт 685/ «Фонд соціального захисту інвалідів» — Кт 311.

У свою чергу, зауважимо: «інвалідні» АГС, що надійшли від суб’єктів господарювання, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів за цільовим призначенням;

Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій і пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету, затверджено постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 13.

По суті, така сплата АГС виступає своєрідною альтернативою працевлаштуванню інвалідів, якою роботодавець компенсує недотримання норм «інвалідного» законодавства та непрацевлаштування належної кількості інвалідів. Тому, якщо «інвалідний» норматив суб’єктом господарювання дотримано не було, однак при цьому суб’єкт господарювання своєчасно (до 1 березня наступного року)

подав «інвалідний» Звіт та самостійно у строк (до 15 квітня наступного року) сплатив «інвалідні» санкції за недотримання нормативу, то він вважається таким, що виконав вимоги ст. 20 Закону про захист інвалідів (консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 38; 2007, № 28). А отже, адмінвідповідальність згідно зі ст. 1881 КпАП у такому разі йому не загрожує . Зауважимо: якщо суб’єкт господарювання не сплатив АГС у відведений строк, то потім сплатити їх доведеться з урахуванням пені. Тому прострочення у сплаті краще не допускати.

Якщо ж роботодавець, який не виконав «інвалідний» норматив, самостійно так і не сплатить «інвалідні» АГС, їх суму (з урахуванням пені за прострочення сплати) нарахують при перевірці (

Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 13). Додатково порушнику в такому разі може загрожувати адміністративна відповідальність (див. таблицю). Так, у разі виявлення подібних порушень при перевірці перевіряючі складуть протокол про адміністративне правопорушення (за формою, затвердженою наказом Мінпраці України від 14.03.2007 р. № 99), після оформлення якого буде сформовано справу для направлення до суду, і суд уже прийматиме остаточне рішення про накладення санкцій. Отже, при несплаті «інвалідних» АГС добровільно, їх (разом з адмінштрафом за допущені порушення) може бути стягнуто у примусовому порядку, тобто через суд (ч. 5 ст. 20 Закону про захист інвалідів).

 

За який період може бути стягнуто «інвалідні» АГС? Якщо, приміром, підприємство порушило «інвалідний» норматив у 2006 році, і не сплатило суму «інвалідних» АГС у 2007 році (за підсумками 2006 року), чи може їх тепер бути стягнуто з підприємства в судовому порядку?

Статтею 20 Закону про захист інвалідів

передбачено, що до правовідносин щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій не застосовуються строки, визначені ст. 250 ГКУ. Нагадаємо: таке уточнення запрацювало з 01.01.2006 р. (після внесення змін до Закону про захист інвалідів Законом України від 06.10.2005 р. № 2960-IV) та у свою чергу означає, що загальні строки давності, установлені ст. 250 ГКУ для застосування адміністративно-господарських санкцій (протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік із дня вчинення такого порушення), при стягненні «інвалідних» АГС (відповідно з 1 січня 2006 року) не застосовуються.

Детальніше ситуацію описує судова практика. Так, у

Рекомендаціях ВАСУ від 14.04.2008 р. та Довідці ВАСУ від 23.08.2007 р. також зазначається про незастосування в цьому випадку строків зі ст. 250 ГКУ, однак водночас наголошується: після 01.01.2006 р. при розгляді справ до спірних «інвалідних» правовідносин слід застосовувати строки звернення до суду, визначені ст. 99 КАСУ з урахуванням вимог його ст. 103.

Нагадаємо:

ст. 99 КАСУ відводить для звернення до адміністративного суду річний строк, що обчислюється з дня, коли особа дізналась або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, як зазначалося в судових матеріалах, у цьому випадку слід виходити з того, що фактом учинення правопорушення слід вважати несплату «інвалідних» АГС у встановлений законодавством строк. А отже, відповідно протягом 1 року з моменту такого правопорушення у відділень Фонду і виникає право на звернення до суду для стягнення заборгованості з порушника.

Повертаючись до поставленого запитання, зазначимо: оскільки граничний строк сплати «інвалідних» АГС за підсумками 2006 року обмежувався датою 15 квітня 2007 року, отже (за умови, що роботодавцем було своєчасно подано «інвалідний» Звіт за відповідний рік), відділення Фонду (ураховуючи відведений річний строк) мали право подати позов до суду про стягнення АГС не пізніше 16.04.2008 р. А от після цієї дати подати позов до суду щодо стягнення АГС контролюючі органи вже не мають права.

Залишається нагадати: спори, які виникають щодо правовідносин згідно зі

ст. 19 — 20 Закону про захист інвалідів, вирішуються відділеннями Фонду в судовому порядку (ч. 9 ст. 20 Закону про захист інвалідів). При цьому справи за позовами відділень Фонду (суб’єкта владних повноважень) до роботодавців про стягнення АГС є адміністративними та розглядаються в адміністративних судах (ст. 3 КАСУ; п. 3 Довідки ВАСУ від 23.08.2007 р.).

 

Підприємство, що не виконало «інвалідний» норматив, не отримує прибутку. Чи звільняється воно в такому разі від сплати «інвалідних» АГС?

Ні,

не звільняється і також нарівні з іншими роботодавцями має сплачувати «інвалідні» АГС на загальних підставах у встановленому порядку.

А запитання виникло, мабуть, через положення

ст. 20 Закону про захист інвалідів, що передбачає: сплата адміністративно-господарських санкцій і пені здійснюються суб’єктами господарювання за рахунок прибутку , що залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). У зв’язку з цим, очевидно, і виникли сумніви: чи потрібно сплачувати «інвалідні» АГС, якщо, наприклад, у підприємства відсутній прибуток?

Зауважимо, що цей момент прямо прописано в

п. 3 Порядку сплати АГС, де зазначається: у разі якщо роботодавець не отримує прибутку, сума АГС сплачується за рахунок інших джерел (лист Фонду соціального захисту інвалідів від 27.03.2007 р. № 1/6-175 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 36—37). Те саме зазначено і в Рекомендаціях КАСУ від 14.04.2008 р., де говориться: Закон про захист інвалідів не ставить сплату АГС у залежність від наявності чи відсутності прибутку в підприємства, а вказує лише на порядок сплати таких санкцій.

Таким чином, у разі відсутності прибутку суб’єкту господарювання також

належить сплатити суму АГС у загальновстановленому порядку. Щодо норм ст. 20 Закону про захист інвалідів, то їх, вважаємо, слід розуміти лише як неможливість віднесення суми АГС суб’єктом господарювання до складу валових витрат.

При цьому попутно варто зробити деякі застереження щодо окремих суб’єктів господарювання.

Бюджетні організації.

Виняток із правила зроблено для бюджетників: так, згідно з частиною першою ст. 20 Закону про захист інвалідів положення про адміністративно-господарські санкції не поширюються на підприємства, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Тому бюджетні організації звільнено від сплати «інвалідних» санкцій. Проте виконувати «інвалідний» норматив (працевлаштовувати інвалідів) вони зобов’язані, інакше в разі виявлення «інвалідних» порушень посадових осіб може бути притягнуто до адмінвідповідальності згідно зі ст. 1881 КпАП (лист Фонду соціального захисту інвалідів від 16.05.2008 р. № 1/6-155/06 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 68; консультація в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 29).

Неприбуткові організації.

Варте уваги, що працівники Фонду соціального захисту інвалідів у консультаціях неодноразово зазначають, що від сплати «інвалідних» АГС (нарівні з бюджетниками) також звільняються й неприбуткові організації (унесені до реєстру неприбуткових організацій, про які йдеться в п.п. 7.11.1 Закону про податок на прибуток). У свою чергу, зауважимо: формально «інвалідне» законодавство не звільняє неприбуткові організації (за винятком неприбуткових бюджетних) від «інвалідних» санкцій. Однак, схоже, Фонд вважає інакше, кажучи про несплату АГС такими організаціями, щоправда, водночас указуючи на необхідність дотримання ними при цьому «інвалідного» нормативу (листи Фонду соціального захисту інвалідів від 26.04.2007 р. № 1/6-209; від 06.07.2007 р. № 1/6-313, консультація в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 29).

Єдиноподатники.

Останнім часом Фонд соціального захисту інвалідів наполягає на тому, що єдиноподатники не звільняються від «інвалідних» АГС і повинні їх сплачувати в загальновстановленому порядку (листи Фонду соціального захисту інвалідів від 15.09.2006 р. № 06ю-251/1657-327/2, від 07.03.2007 р. № 1/5-218 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 28; від 08.08.2007 р. № 1/8-81 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 75). Свою позицію Фонд мотивує тим, що згідно з Указом № 727 єдиноподатників звільнено від сплати внесків до Фонду соціального захисту інвалідів, а не від адміністративно-господарських санкцій (про які йдеться у ст. 20 Закону про захист інвалідів), стверджуючи при цьому, що внески і санкції — це не одне і те саме. Залишається зауважити, що судова практика на сьогодні в цьому питанні, на жаль, складається не на користь єдиноподатників, оскільки суди також приймають сторону Фонду (постанова ВГСУ від 26.07.2005 р. № 4/222-2740, п. 3.5 довідки ВАСУ від 23.08.2007 р., п. 6 Рекомендацій ВАСУ від 14.04.2008 р.).

 

Чи потрібно здійснювати атестацію робочого місця інваліда?

Нагадаємо: у минулому вимога про атестацію «інвалідного» робочого місця дійсно містилася в

Положенні про робоче місце інваліда та порядку працевлаштування інвалідів, затвердженому постановою КМУ від 03.05.95 р. № 314 ( далі Положення № 314). Там зазначалося, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам до робочого місця для інвалідів, атестоване спеціальною комісією підприємства (за участі представників відповідних органів — МСЕК, Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів) та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. У зв’язку з цим для проведення такої атестації на підприємстві створювалася комісія із залученням представників відповідних органів, яка давала висновок про можливість роботи інваліда на створеному робочому місці, установлювала вимоги до «інвалідного» робочого місця, після чого на підприємстві розроблялася та затверджувалася інструкція про робоче місце інваліда.

Однак згодом

постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70 Положення № 314 було визнано таким, що втратило чинність, і на сьогодні «інвалідне» законодавство вимоги про необхідність атестації робочого місця інваліда не містить.

Таким чином,

на сьогодні законодавчо-нормативні акти не передбачають проведення атестації робочого місця інваліда (лист Мінпраці України від 19.02.2007 р. № 341/19/71-07 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 25). Водночас відміна атестації робочого місця інваліда зовсім не звільняє суб’єкта господарювання від дотримання відповідних та спеціальних вимог до його організації (консультація в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 29). Адже створювати «інвалідні» робочі місця слід з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та із забезпеченням інвалідів іншими соціально-економічними гарантіями.

У зв’язку з цим, зокрема, варто нагадати деякі положення

Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-ХII, згідно зі:

ст. 5 якого працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я;

ст. 12 якого підприємства, що використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації, уживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. Залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час можливо лише за згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям МСЕК.

Таким чином, чинне законодавство передбачає гарантію соціального захисту інвалідів шляхом установлення

особливих вимог до організації їх робочих місць та покладення на роботодавця обов’язку забезпечувати їм належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

 

Чи повинне підприємство самостійно підшукувати і працевлаштовувати інвалідів?

Стаття 19 Закону про захист інвалідів

установлює, що суб’єкти господарювання самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативу робочих місць. При цьому виконанням «інвалідного» нормативу вважається працевлаштування суб’єктом господарювання інвалідів, для яких це місце роботи є основним (із веденням трудової книжки, лист Фонду соціального захисту інвалідів від 25.05.2006 р. № 06ю-111/927-305/1).

Апелюючи до цих норм законодавства,

Фонд у своїх роз’ясненнях зазначає, що обов’язок з працевлаштування інвалідів покладається саме на суб’єктів господарювання (роботодавців), тоді як служба зайнятості, на думку Фонду, лише сприяє працевлаштуванню інвалідів, які перебувають на обліку та зареєстровані як безробітні (листи Фонду соціального захисту інвалідів від 26.04.2007 р. № 1/6-209, від 06.11.2008 р. № 1/6-481/06, консультація в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 29).

Водночас можна вказати на судову практику, що склалася з цього питання. Так, в оглядових документах судів (

Рекомендаціях ВАСУ від 14.04.2008 р. та п. 3.3 Довідки ВАСУ від 23.08.2007 р.) зазначалося, що при розгляді справ, пов’язаних з непрацевлаштуванням інвалідів та правомірністю стягнення «інвалідних» АГС, первинним є встановлення вини чи її відсутності в діях або бездіяльності роботодавця шляхом оцінки доказів виконання роботодавцем заходів щодо створення «інвалідних» місць та інформування про наявність вакансій органів працевлаштування. Тому, якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець уживав усіх необхідних заходів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів (своєчасно інформував центри зайнятості про вільні робочі місця, займався пошуком інвалідів самостійно, наприклад, розміщуючи оголошення тощо, однак інвалідів так і не знайшов), то на нього не може бути покладено відповідальність за непрацевлаштування, а застосування «інвалідних» АГС може бути визнано незаконним. У зв’язку з цим зазначалося, що в кожному випадку суди повинні з’ясовувати обставини справи (зокрема, чи направляли органи працевлаштування інвалідів до роботодавців, причини їх непрацевлаштування, дії/бездіяльність суб’єкта господарювання тощо). З урахуванням цього в завершальній частині п. 4.2 Рекомендацій ВАСУ від 14.04.2008 р., наприклад, прямо вказувалося, що обов’язки з працевлаштування інвалідів покладаються як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

У ситуації, що склалася, очевидним залишається те, що в працевлаштуванні інвалідів зацікавлений, звісно ж, насамперед сам роботодавець, інакше йому загрожують адміністративно-господарські санкції. Тому, щоб уникнути неприємностей, пошуком інвалідів краще зайнятися самостійно (не забуваючи при цьому повідомляти про наявність вакансій органи працевлаштування). В іншому разі при перевірці слід мати докази того, що суб’єктом господарювання вжито

всіх заходів щодо працевлаштування інвалідів, які, на жаль, так і не дали позитивних результатів.

Також варто звернути увагу на таку можливість виконання «інвалідного» нормативу, як створення роботодавцями господарського об’єднання з підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою забезпечення роботою інвалідів, що значаться на них (ч. 6 ст. 19 Закону про захист інвалідів). Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об’єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів, затверджено постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70. Докладніше про це див. лист Фонду соціального захисту інвалідів від 01.10.2008 р. № 1/5-1003/06 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 86 та редакційний коментар до нього.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд