Нерезиденти
Заробітна плата нерезидентів та податок з доходів
На підприємство прийнято на роботу іноземця. Який порядок обкладення податком з доходів фізичних осіб заробітної плати працівника-іноземця? Чи має право такий працівник на податкову соціальну пільгу?
м. Кривий Ріг
Для цілей оподаткування фізичні особи поділяються на резидентів та нерезидентів. Водночас у розумінні
Закону № 889 іноземець не завжди є нерезидентом. У зв’язку з цим перш ніж визначитися, як слід обкладати податком з доходів фізичних осіб заробітну плату працівника-іноземця, необхідно визначити його податковий статус.Порядок визначення податкового статусу іноземців, які на законних підставах перебувають в Україні, у тому числі тих, які прибули в Україну для працевлаштування, зазначено в
п.п. 1.20.1 Закону № 889.У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, така особа вважається
резидентом, якщо має місце постійного проживання в Україні.Особа, яка має місце постійного проживання також в іноземній державі, вважається
резидентом, якщо має центр життєвих інтересів в Україні. Водночас достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.Якщо неможливо визначити державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, або фізична особа не має місця постійного проживання в жодній державі, вона вважається
резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (уключаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.Крім того,
абз. 8 п.п. 1.20.1 Закону № 889 передбачено, що достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України або її реєстрація як самозайнятої особи.У свою чергу, порядок
самостійного визначення іноземцем власного резидентського статусу в разі обрання основного місця проживання в Україні наведено в Податковому роз’ясненні № 50 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 3, с. 29).Згідно з
п. 1 Податкового роз’яснення № 50 для цього фізичній особі — іноземцю до податкового органу за місцем проживання в Україні необхідно подати власноруч складену письмову заяву з проханням вважати його резидентом для цілей обкладення податком з доходів фізичних осіб у поточному році (звітному податковому періоді).У заяві має бути зазначено такі відомості:
— прізвище, ім’я та по батькові;
— ідентифікаційний номер з ДРФО;
— дата народження (число, місяць, рік);
— громадянство;
— підстава перебування в Україні;
— час перебування в Україні у звітному періоді;
— джерело отримання доходу в Україні (назву роботодавця, його код згідно з ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, юридичну адресу роботодавця);
— місце проживання;
— інформацію про документальне підтвердження місця проживання фізичної особи — іноземця в Україні. Таким документальним підтвердженням може бути посвідка про постійне або тимчасове проживання в Україні, документ, що посвідчує отримання статусу біженця чи притулку в Україні, реєстрація на території України паспортного документа, договір купівлі-продажу будинку (квартири), договір оренди будинку, квартири, іншого приміщення, придатного для проживання, договір дарування житла, лист власника приміщення (орендодавця) про згоду на проживання у приміщенні фізичної особи тощо.
Примірну форму Заяви фізичної особи — іноземця про самостійне визначення резидентського статусу затверджено
наказом ДПАУ від 05.04.2004 р. № 581.На підставі письмової заяви фізичної особи — іноземця відповідний
орган державної податкової служби письмово повідомляє роботодавця (роботодавців) рекомендованим листом про факт самостійного вибору фізичною особою — іноземцем власного податкового статусу як резидента.Отже, згідно з чинним законодавством іноземець має право отримати резидентський статус для цілей оподаткування його доходів.
Порядок оподаткування заробітної плати працівника-іноземця залежатиме від його податкового статусу.
Якщо працівник-іноземець надав роботодавцю документи, що підтверджують його
резидентський статус для цілей обкладення податком з доходів фізичних осіб, або відповідний орган державної податкової служби повідомив роботодавця про визначення іноземцем власного резидентського статусу, то його доходи у вигляді заробітної плати оподатковуються за правилами, установленими для резидентів.Це означає, що:
по-перше, заробітна плата працівника-іноземця, який має резидентський статус, обкладається податком з доходів
за ставкою 15 %;по-друге, до
заробітної плати такого працівника може застосовуватися податкова соціальна пільга за умови, що розмір такого доходу не перевищує суму місячного прожиткового мінімуму, який діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножену на 1,4 та округлену до найближчих 10 гривень (у 2009 році — 940 грн.).Щодо випадку, коли працівник-іноземець не отримав резидентський статус і для цілей
Закону № 889 є нерезидентом, то ситуація така.Річ у тім, що відповідно до
п. 7.3 Закону № 889 для будь-якого об’єкта оподаткування, нарахованого на користь нерезидентів — фізичних осіб, за винятком доходів, визначених п.п. 9.11.3 Закону № 889, ставка податку становить подвійний розмір звичайної ставки (з 01.01.2007 р. — 30 %).Однак у
Податковому роз’ясненні № 50, проаналізувавши відповідні норми Закону № 889 (п. 1.3, пп. 9.11.1, 9.11.3), ДПАУ зробила висновок, що доходи, нараховані платнику податку — нерезиденту у вигляді заробітної плати, належать до категорії доходів, визначених у п.п. 9.11.3 Закону № 889, а отже, обкладаються податком з доходів за ставкою, установленою в п. 7.1 Закону № 889 (з 01.01.2007 р. — 15 %).Слід зауважити, що пізніше ДПАУ змінила свою думку щодо оподаткування доходів нерезидентів. У
листі від 27.04.2006 р. № 4756/6/17-0716, № 7989/7/17-0717 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 47) ДПАУ зазначила, що в разі нарахування нерезиденту доходів за надання послуг за цивільно-правовими договорами податковий агент зобов’язаний утримати податок з доходів за ставкою, визначеною в п. 7.3 Закону № 889 (30 %), хоча виходячи з аргументів, наведених у Податковому роз’ясненні № 50 вони так само, як заробітна плата, що виплачується фізичній особі — нерезиденту, повинні оподатковуватися за ставкою 15 %.Ще пізніше у ДПАУ з’явилася нова точка зору. Так, згідно з
листом від 01.10.2007 р. № 11925/5/17-0716 («Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 88) після отримання дозволу на працевлаштування в Україні нерезидент зобов’язаний подати податковому органу заяву про самостійне визначення резидентського статусу, форму якої затверджено наказом № 581. Іноземець набуває статусу резидента тільки після отримання роботодавцем повідомлення від податкового органу, примірну форму якого затверджено наказом № 581. З цього моменту заробітна плата працівника-іноземця обкладається податком з доходів за ставкою 15 %. Тобто в іншому разі податок з доходів із заробітної плати іноземця потрібно утримувати за ставкою 30 %.На нашу думку, неправомірно вимагати обов’язкового отримання іноземцем резидентського статусу, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Іноземець має право, але не зобов’язаний визначати свій податковий статус як резидент.
Водночас, згідно з
Податковим роз’ясненням № 50 ставка, передбачена в п. 7.1 Закону № 889 (15 %), застосовується при оподаткуванні заробітної плати іноземця в будь-якому разі, тобто незалежно від того, отримав він резидентський статус чи ні.Слід зауважити, що згідно з
п.п. «д» п.п. 4.4.2 Закону № 2181 платника податків, який діяв відповідно до узагальнюючого податкового роз’яснення, не може бути притягнуто до відповідальності тільки на підставі того, що згодом таке роз’яснення було змінено чи скасовано. Оскільки на сьогодні Податкове роз’яснення № 50 не скасовано, на наш погляд, податкові агенти можуть продовжувати ним керуватися, у тому числі й у частині оподаткування заробітної плати іноземців.Звертаємо увагу:
працівник-іноземець, який не отримав резидентського статусу, не має права на ПСП . Це випливає з положень п.п. 6.4.3 Закону № 889, згідно з яким розрахунок розміру ПСП здійснюється з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помирає чи визнається судом померлим, безвісно відсутнім або втрачає резидентський статус.
Катерина Скрипкіна, економіст-аналітик
