Чи можна сплатити податкове зобов’язання, не погасивши податковий борг?
У підприємства виник податковий борг, суму якого з урахуванням нарахованих на нього штрафних санкцій разовим платежем воно перерахувати до бюджету не може через важке матеріальне становище. Чи може підприємство у платіжному дорученні як призначення платежу зазначити поточне податкове зобов’язання, щоб уникнути застосування штрафів та пені і щодо нього?
(м. Маріуполь)
Згідно з п. 7.7 Закону № 2181 податковий борг погашається перед погашенням податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) — у рівних пропорціях.
Проте на практиці це законодавче положення розуміється по-різному: в одних випадках як таке, що підлягає застосуванню незалежно від зазначеного платником податків призначення платежу, в інших — як таке, що допускає відхилення від нього з ініціативи платника податків.
Річ у тім, що у випадках, коли платник податків, який має податковий борг, зазначає як призначення платежу поточне податкове зобов’язання, суди часто надають пріоритет не п. 7.7 Закону № 2181, а принципу, згідно з яким податковий орган не може виходити за межі встановлених законом повноважень та змінювати призначення платежу (ухвали ВАСУ від 15.01.2008 р., від 23.04.2008 р. у справі № К-26270/06, від 25.07.2007 р. № 29/463, від 01.08.2007 р., від 11.07.2007 р., постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2008 р. № 7/217). Із цього суди роблять висновок: податковий платіж має бути направлено за призначенням, зазначеним платником податків, незалежно від наявності податкового боргу.
Однак платнику податків слід бути готовим до того, що яке б призначення платежу не було ним зазначено у платіжному дорученні, податковий орган направить всю суму на погашення податкового боргу. Податківці пояснюють це тим, що платіж платника податків у першу чергу спрямовується на погашення податкового боргу, який значиться в картці особового рахунка платника податків відповідно до Інструкції № 276, і це правило діє в автоматичному режимі (див. лист ДПАУ від 22.12.2007 р. № 12833/6/24-0415).
До того ж слід мати на увазі, що суди не цілком послідовні в цьому питанні та іноді відхиляються від викладеної своєї позиції (згідно з якою, нагадаємо, у податкового органу немає повноважень на зміну призначення платежу, зазначеного платником податків). У судовій практиці є рішення, в яких суди виходять з пріоритету Закону № 2181, а отже, і п. 7.7, який визначає черговість погашення податкових платежів (ухвали ВАСУ від 01.08.2006 р. у справі № А-42/201-05, від 23.07.2008 р. у справі К/с № К-13017/06).
Деякі платники податків обирають інший шлях і звертаються
до суду за розстроченням сплати суми податкового боргу (не плутати з розстроченням податкових зобов’язань, порядок застосування якого податковими органами розкрито у ст. 14 Закону № 2181), наприклад, на декілька місяців. У цьому випадку, сплачуючи тільки частину податкового боргу, а решту суми направляючи на сплату поточних податкових платежів, платник податків завжди може послатися на те, що діє відповідно до судового рішення. Однак, як нам здається, реалізувати цей варіант досить складно, адже встановлений Законом № 2181 порядок не передбачає звернення податкового органу до суду з вимогою про стягнення податкового боргу з платника податків. Хоча повністю виключати вірогідність того, що суд задовольнить прохання суб’єкта господарювання з посиланням на ч. 1 ст. 263 КАСУ розстрочити виконання рішення, що визнає дійсним податкову вимогу про стягнення податкового боргу, ми все ж таки не можемо, оскільки в практиці такі випадки іноді зустрічаються.Але навіть якщо платнику податків удасться отримати рішення суду про розстрочення виплати податкового боргу, ураховуючи, що
Інструкцією № 276 не передбачено спеціальний механізм обліку платежів, що надходять за судовими рішеннями на погашення податкового боргу, вони враховуватимуться в загальному порядку. Це означає, що, як і раніше, усі платежі від платника податків автоматично направлятимуться на сплату податкового боргу, а не поточних податкових платежів. Але підстав оскаржити дії податківців у цьому випадку більше, оскільки порушується встановлений судом порядок виконання його рішення.
Олена Уварова, юрист
