Відмова приймати декларацію з «мінусом»
У податковому органі відмовилися приймати декларацію з ПДВ з від’ємним значенням, вимагаючи подати нову декларацію з позитивним значенням. Чи правомірні такі дії контролюючого органу? На якій підставі податківці можуть визнати декларацію недійсною?
(м. Маріуполь)
Відразу зазначимо, що
дії податкового органу в цьому випадку є неправомірними. Пояснимо чому.Особливостям прийняття податкових декларацій присвячено
п.п. 4.1.2 Закону № 2181. Так, згідно з цим підпунктом прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. При цьому податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію. Більше того, цей підпункт прямо захищає платника податків від протиправних дій контролюючих органів, можливих при прийнятті податкової звітності. Так, відповідно до п.п. 4.1.2 відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких умов щодо такого прийняття (уключаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Із запитання випливає, що саме з такими вимогами при поданні декларації і зіткнувся платник податків. А отже, якщо декларацію при цьому заповнено належним чином (тобто правильно заповнено її реквізити, є підписи та печатка), то вимоги працівників контролюючих органів, які відмовляються приймати декларацію (з від’ємним значенням) є незаконними.Зауважимо: дії платника податків у такому разі обумовлено
абзацом другим п.п. 4.1.2 Закону № 2181. Так, якщо службова (посадова) особа контролюючого органу, порушуючи зазначені вище вимоги законодавства, податкову декларацію у платника податків усе-таки не приймає, то платнику податків слід скористатися поштовим варіантом і до закінчення граничного строку подання звітності відправити її поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення. При цьому до такого поштового відправлення додається заява на ім’я керівника відповідного контролюючого органу, складена в довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. У такому разі декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний 10-денний строк, установлений (у загальному випадку) для поштових відправлень п.п. 4.1.7 Закону № 2181, не застосовується.Крім того, платник податків при цьому також має право оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу, яка відмовила у прийнятті податкової декларації, у судовому порядку.
При цьому важливо пам’ятати: незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації
платник податків зобов’язаний погасити податкове зобов’язання, самостійно визначене ним у податковій декларації у відповідні встановлені для сплати строки (якщо, звісно, при цьому в декларації декларується податок до сплати).А тепер звернемо увагу на те, в яких же випадках подана декларація насправді може вважатися
недійсною. Так, згідно з абзацом п’ятим п.п. 4.1.2 Закону № 2181 податкову звітність, отриману контролюючим органом від платника податків як податкову декларацію та заповнену всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнано контролюючим органом як податкову декларацію, якщо (Закон № 2181 при цьому виділяє 3 такі випадки):— у декларації
не зазначено обов’язкових реквізитів (тут, заради справедливості, слід зауважити, що звернувшись до відповідних затверджених порядків заповнення тих чи інших форм податкової звітності, ми навряд чи знайдемо в них переліки обов’язкових реквізитів податкових декларацій, як, утім, і власне визначення, які реквізити слід вважати обов’язковими. Тому вважаємо, що під такими слід розуміти тільки ті реквізити, які має бути зазначено в декларації в будь-якому випадку і без яких декларація не може бути ідентифікована, — наприклад, найменування підприємства, код ЄДРПОУ, звітний період тощо, див. щодо цього також запитання в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 88 на с. 21 — 22);— декларацію
не підписано відповідними посадовими особами;— декларацію
не скріплено печаткою платника податків.Крім того, вартий уваги
наказ ДПАУ від 02.12.2004 р. № 691 (яким затверджений Порядок прийому і комп’ютерної обробки звітних документів платників податків у ДПІ районного рівня і СДПІ по роботі з ВПП), пунктом 4.5 якого до підстав невизнання поданої звітності податковою декларацією також віднесено випадки, коли платником податків подано звітність:— в якій текст або цифри неможливо прочитати внаслідок пошкодження (наприклад, документи залито чорнилом або протерті, або в разі подання файлу неналежного формату або з порушенням вимог порядку підписання файлу — якщо звітність подається в електронному вигляді тощо);
— з порваними аркушами;
— у вигляді ксерокопій оригіналів звітних документів;
— з порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності.
Отже, податковий орган (як зазначалося) зобов’язаний
прийняти декларацію від платника податків (без попередньої перевірки). Однак, якщо вже після прийняття декларації в ході її перевірки податковим органом з’ясується, що подана декларація підпадає під будь-який (будь-які) з перелічених вище випадків, і відповідно її не може бути визнано справжньою податковою декларацією, то тоді контролюючий орган має право звернутися до платника податків з письмовою пропозицією подати нову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприймання попередньої). Докладніше про це зазначалося в листі ДПАУ від 02.12.2008 р. № 24752/7/15-0217 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 98, де уточнювалося, що з метою встановлення факту отримання платником податків такої письмової пропозиції (тобто в контрольних цілях) така письмова пропозиція надсилається платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під підпис посадовим особам суб’єкта господарювання. Причому варте уваги, що згідно з тим же п. 4.5 наказу ДПАУ від 02.12.2004 № 691 письмово повідомити платника податків про це податківці повинні у триденний строк (але не пізніше граничного строку подання звітності).Таким чином, як бачимо, дізнатися про
недійсність поданої декларації платник податків може лише після її подання, причому тільки з письмового повідомлення, отриманого від податківців. У свою чергу, отримавши таке повідомлення, платник податків має право:— подати таку нову декларацію разом зі сплатою 10 % штрафу, установленого
п.п. 17.1.1 Закону № 2181 (як за несвоєчасне подання декларації — у разі, звісно, якщо на момент подання такої повторної декларації платником податків граничні строки подання декларації вже закінчилися);— оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
І на завершення також варто згадати
лист ДПАУ від 05.09.2007 р. № 17525/7/28-0917/32 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 88, в якому розглядався ще один випадок неприймання податкової звітності, що зустрічається на практиці, — зокрема, ішлося про згоду працівників деяких податкових органів приймати декларацію тільки від осіб, які її підписали, тобто від керівника або головного бухгалтера (а от від інших осіб — наприклад, кур’єра, вона не приймалася). Розглянувши пов’язані з цим звернення платників податків, ДПАУ вказала на незаконність таких дій контролюючих органів, адже Законом № 2181, як справедливо зазначалося в листі, жодних вимог щодо посади особи, яка подає податкову звітність до канцелярії податкового органу, не встановлено.
Людмила Солошенко, економіст-аналітик
