Кабінет Міністрів України
Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507
Постанова від 20 грудня 2008 р. № 1118
(витяг)
Кабінет Міністрів України
постановляє:
1.
Підпункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» (Офіційний вісник України, 2000 р., № 12, ст. 461) викласти у такій редакції*:* Зміни не публікуються, оскільки зазначену постанову КМУ наводимо нижче в кодифікованому вигляді з урахуванням унесених змін, де підпункт 4 виділено так: у новій редакції —
напівжирним курсивом, у старій — світлим курсивом із<...>
2. Ця постанова набирає
чинності з дня опублікування.Прем’єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Кабінет Міністрів України
Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727
Постанова від 16 березня 2000 р. № 507
(
із змінами і доповненнями, останні з яких унесено постановою КМУ від 20.12.2008 р. № 1118)
Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
Роз’яснити, що в Указі Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 р. № 746):
1) у статті 1 під словом «рік» розуміється календарний рік;
2) у разі подання заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбаченої частиною сьомою статті 4, суб’єкт малого підприємництва, який до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному законодавством;
3) книги обліку доходів і витрат, передбачені частиною восьмою статті 4, додатково отримуються суб’єктом малого підприємництва — фізичною особою, яка провадить торговельну діяльність, на кожного найманого працівника, що займається реалізацією товарів;
4) суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи, які до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на додану вартість, повинні подати до відповідного органу державної податкової служби заяву про анулювання реєстрації їх як платників податку на додану вартість і здати відповідне свідоцтво;
4) крім суб’єктів малого підприємництва — юридичних осіб, визначених абзацом другим частини першої статті 6, платниками податку на додану вартість мають право бути також суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи. У разі коли суб’єкт малого підприємництва — фізична особа приймає рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія Закону України «Про податок на додану вартість»
Суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи, які до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на додану вартість і після переходу до неї прийняли рішення про те, що вони згідно з абзацом другим частини першої статті 6 не є платниками податку на додану вартість, подають до відповідного органу державної податкової служби заяву про скасування реєстрації їх як платників податку на додану вартість і здають відповідне свідоцтво;
5) на суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13 «Про прибутковий податок з громадян» (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу);
6) суб’єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п’ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності;
7) пункт 7 втратив чинність
8) суб’єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом другим частини першої статті 6 не є платником податку на додану вартість, у разі здійснення операцій з імпорту товарів на митну територію України сплачує податок на додану вартість у визначеному Законом України «Про податок на додану вартість» порядку.
Прем’єр-міністр України В. ЮЩЕНКО
коментар редакції
Приватні підприємці — єдиноподатники — тепер тільки «без ПДВ»
У постанові, що коментується, фактично йдеться про введену
заборону на поєднання приватним підприємцем статусу платника ПДВ та платника єдиного податку. Точно кажучи, згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» таким підприємцям і раніше не можна було бути платниками ПДВ. Але ще у 2000 році Кабмін усе-таки дозволив їм самостійно приймати рішення з цього приводу, тобто надав можливість за власним бажанням реєструватися платником ПДВ. Сьогодні Кабмін переглянув попередні роз’яснення. Постанова № 1118, що коментується, набула чинності з 30.12.2008 р. (з дати опублікування в газеті «Урядовий кур’єр»).Згідно з п. 9.8 Закону про ПДВ однією з підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ є факт реєстрації платника ПДВ платником єдиного податку. Причому
ініціатором анулювання реєстрації в цьому випадку може бути не тільки платник ПДВ, а й податковий орган. Якщо платник сам не подасть відповідну заяву і не здасть Свідоцтво, то податківцями висилатимуться акти про анулювання реєстрації за формою № 6-ПДВ. При цьому платник податків повинен здати Свідоцтво платника ПДВ протягом 20 календарних днів із дня прийняття рішення про анулювання. Порушення цього 20-денного строку прирівнюється до затримки подання податкової звітності з ПДВ.За податківцями закріплено обов’язок
не пізніше наступного робочого дня після внесення запису про анулювання реєстрації до Реєстру один примірник акта про анулювання реєстрації платника ПДВ направити особі, реєстрацію якої анулювано, за її місцем проживання, зазначеним у Свідоцтві. На жаль, форма акта № 6-ПДВ допускає зазначати як дату анулювання реєстрації не тільки дату затвердження самого акта, а й «іншу дату». Інакше кажучи, у податківців залишається формальна можливість анулювання реєстрації «заднім числом». Хоча ми вважаємо, що в цьому випадку дата анулювання реєстрації не може передувати даті прийняття податківцями акта за формою № 6-ПДВ.Анулювання реєстрації призводить до необхідності визнання
умовного продажу залишків ТМЦ та основних фондів, за якими раніше було нараховано податковий кредит (п. 9.8. Закону про ПДВ).Звернемо увагу: постанова, що коментується, стосується всіх єдиноподатников-підприємців, які є платниками ПДВ, а не тільки тих, що вперше переходять на єдиний податок. Адже навіть єдиноподатники зі стажем щорічно подають заяву, в якій міститься прохання про
переведення на спрощену систему оподаткування з наступного року.
Дмитро Винокуров
