Покупець не повинен відповідати за несплату ПДВ контрагентом
Мабуть, усім платникам податків відома жорстка позиція представників податкової служби щодо відшкодування ПДВ. На підприємство, що претендує на отримання сум податку з бюджету, як правило, чекає сувора процедура та різного роду перевірки. На жаль, податківці в цьому питанні дуже часто бувають необ’єктивними, «повертаючи» неоднозначне тлумачення законодавчих норм на свою користь. Тоді платникам податків не залишається нічого іншого, як звертатися за захистом своїх інтересів до суду.
Суть спору
Підприємство задекларувало певні суми бюджетного відшкодування ПДВ. При цьому суми податкового кредиту такого підприємства, що підлягають відшкодуванню, підтверджені податковими накладними постачальників, розрахунковими та прибутковими документами.
Однак працівники податкової служби зменшили платнику податків заявлений ним до відшкодування ПДВ, виходячи з того, що право на отримання сум податку з бюджету виникає лише при їх
фактичній сплаті до бюджету платником податку — продавцем. Одного тільки факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару, на думку перевіряючих, недостатньо.Підприємство-покупець із цим не погодилося та звернулося з позовом до суду.
Позиція податкових органів
У цьому випадку податківці зменшили підприємству суму бюджетного відшкодування, посилаючись на те, що одні його контрагенти по ланцюжку постачань товарів відсутні за місцем державної реєстрації та не сплатили певні суми ПДВ до бюджету, а інші — не звітують перед податковими органами, не сплачують податки, зняті з державної реєстрації.
Такі дії контролерів, крім усього іншого, є й наслідком виконання
Методрекомендацій № 6448 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 36 — 37), розроблених ДПАУ з метою недопущення використання схем ухилення від оподаткування суб’єктів господарювання, що декларують від’ємне значення об’єкта оподаткування.У цих
Методрекомендаціях наводиться перелік заходів, які повинні провести податкові органи при виявленні підозрілих операцій. Під такі операції, з точки зору ДПАУ, підпадають операції з постачальниками, реєстраційні документи яких на момент складання акта вже визнано судом недійсними, або з такими, які не звітують, звітують з нульовими показниками, перебувають у стадії банкрутства або ліквідовані за рішенням власників.Щодо таких підозрілих операцій податкова служба займається встановленням достовірності постачання придбаних товарів або наданих послуг, зокрема проводить обов’язкову
перевірку основних постачальників до виробника або імпортера.Крім того, на сьогодні з метою виявлення платників ПДВ, які занизили суму податкових зобов’язань або завищили суму податкового кредиту, інформація податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів, що надійшла до центральної бази даних податкової звітності, співставляється засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПАУ (див.
п. 2.14 Порядку № 266).Та й виходячи з вимог щодо заповнення додатка 5 до декларації з ПДВ та додатка 2 до декларації з ПДВ (скороченої) «Розшифровки податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» податковий кредит покупця за звітний період повинен відповідати податковим зобов’язанням контрагента-продавця.
Вирішення справи судом
Вивчивши матеріали справи, ВАСУ прийняв абсолютно справедливе рішення: обставини, що стали фактичною підставою для зменшення задекларованої платником податків суми бюджетного відшкодування, виходять за межі вимог
п.п. 7.4.5 Закону про ПДВ.Ні цей
Закон у цілому, ні інші законодавчі акти не ставлять право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нараховано ПДВ, уключений таким платником податків до свого податкового кредиту.Судді констатували, що вимога
п. 1.8 Закону про ПДВ щодо зайвої сплати ПДВ як необхідної умови відшкодування з бюджету сум цього податку його платнику стосується виключно цього платника і сплати ним податку в ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.І оскільки розрахункові документи платника податків — покупця
підтверджують факт сплати ним сум ПДВ у ціні придбаного товару, порушень податкового законодавства немає, а отже, немає підстав для зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування такому платнику податків.
Думка редакції
Ситуація, що стала предметом цього судового розгляду, досить поширена. Податкові органи дуже часто встановлюють залежність податкового кредиту з ПДВ платника податків — покупця від фактичної сплати цього податку до бюджету безпосереднім продавцем і навіть іншими суб’єктами господарювання по ланцюжку постачання до виробника або імпортера.
Такі дії, як зазначає ВАСУ в
ухвалі, що коментується, порушують законне право покупця на бюджетне відшкодування ПДВ.Разом із тим, у судовій практиці щодо цього зустрічаються різні прецеденти. Деякий час тому податківці повсюдно орієнтувалися на
постанову ВСУ від 19 квітня 2005 року, в якій з посиланням на п. 1.8 Закону про ПДВ зазначалося, що з системного аналізу норм цього Закону встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. При цьому вказано етапи, нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту та відшкодування податку за рахунок коштів, які було сплачено у вигляді податку; право на відшкодування виникає лише при фактичній зайвій сплаті ПДВ, а не власне із факту існування зобов’язання зі сплати ПДВ у ціні товару.Користуючись цією
постановою ВСУ, працівники податкової служби раз у раз обмежували платників податків у праві на відшкодування. Зазвичай це стосувалося ситуацій, коли постачальник (або один із постачальників у ланцюжку до імпортера або виробника) не подавав декларації протягом тривалого періоду, не сплачував податок, не знаходився за місцем реєстрації, або з інших причин, коли податківці не могли провести зустрічну перевірку. Зауважте: цей випадок саме з цієї серії.Проте на тлі цього негативного прецеденту існує цілий ряд судових рішень на користь платників податків (як не дивно, винесених, зокрема, тим же ВСУ). У них, як правило, зазначається: якщо
контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.Таку позицію викладено в
постанові ВСУ від 11.10.2006 р. № 06/47, а також в ухвалі ВАСУ від 02.10.2007 р. (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 77 і № 52 відповідно). До речі, аналогічної думки дотримується і Держкомпідприємництва в листі від 18.12.2007 р. № 8688.Головне, щоб дії платника податків — покупця не було спрямовано на безпідставне отримання коштів з бюджету, тобто щоб операція з придбання товарів мала реальний характер (не була безтоварною).
Докладніше із судовими нюансами при отриманні бюджетного відшкодування можна ознайомитися у статті «
Бюджетне відшкодування ПДВ: судова практика» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 77).
Матеріал підготувала Наталя Білова, економіст-аналітик
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
| 02.10.2008 р. | № К-9921/07 |
Вищий адміністративний суд України <...> розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції <...> на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р. у справі № <...> господарського суду Львівської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Є» до Державної податкової інспекції <...> про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, про зменшення суми бюджетного відшкодування,
встановив:Постановою господарського суду Львівської області від 10.01.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р., позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ <...> від 20.09.2006 р. № <...> про зменшення в картці особового рахунку ТОВ «Є» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованих за грудень 2004 року, січень, червень 2006 року <...>; від 21.07.2006 р. № <...> про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованих за жовтень, листопад 2006 року, січень 2006 року <...>.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факт підтвердження задекларованих позивачем за грудень 2004 року, січень, червень, жовтень та листопад 2006 року сум податкового кредиту податковими накладними, виписаними постачальниками лісопродукції (дубу кругляку) приватними підприємцями П, Ч, Б, Г, ТОВ «У»; документами первинного бухгалтерського обліку про оприбуткування позивачем придбаної лісопродукції; розрахунковими документами, а також факт включення вказаними постачальниками, крім приватного підприємця П, сплачених позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбання лісопродукції до сум податкових зобов’язань в податкових деклараціях за відповідні звітні податкові періоди.
Встановивши, що постачальники позивача на момент виписування податкових накладних були зареєстровані як платники ПДВ, суд дійшов висновку про відсутність правового зв’язку між правом позивача на включення сплачених у зв’язку з придбанням лісопродукції сум податку до податкового кредиту та виконанням обов’язку щодо перерахування до бюджету сум податку його постачальниками та контрагентами останніх в ланцюгу поставок, останнім покупцем в якому був позивач.
В касаційній скарзі ДПІ <...> просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 1.3, 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Бюджетного кодексу України.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ за грудень 2004 року, січень, червень, жовтень та листопад 2006 року на <...> грн. відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в актах про результати перевірок від 21.07.2006 р. № <...> та від 20.09.2006 р. № <...>, про
завищення задекларованих за ці звітні податкові періоди сум податкового кредиту на вказані суми з посиланням на відсутність за місцем державної реєстрації та несплату ПДВ до бюджету за II, III квартали 2005 року постачальником позивача приватним підприємцем П; на не звітування перед податковими органами, несплату податків, скасування державної реєстрації контрагентів постачальників позивача — приватних підприємців Ч, Б, Г, ТОВ «У» по ланцюгу поставок лісопродукції, покупцем якої був позивач .Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.*
* Наведена редакція п.п. 7.4.1, що діяла до 31.03.2005 р. —
Прим. ред.Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) — актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться
поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові,
стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам .Будь-яких доводів стосовно відсутності зазначеної умови, як підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем, ДПІ <...> не наведено.
Надані позивачем розрахункові документи підтверджують факт сплати сум податку в ціні придбання лісопродукції вище вказаним постачальникам.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального права.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:Касаційну скаргу Державної податкової інспекції <...> залишити без задоволення
, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р. — без змін.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 — 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
