Кабінет Міністрів України
Про внесення змін до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти
Постанова від 24 червня 2009 р. № 647
Кабінет Міністрів України
постановляє:1.
Внести до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 921 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 80, ст. 2692, № 90, ст. 3006; 2009 р., № 20, ст. 628, № 40, ст. 1351), зміни, що додаються.2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади привести власні нормативно-правові акти
у відповідність з цією постановою.3. Зміни, внесені цією постановою, діють у період
до 1 січня 2011 року.Прем’єр-міністр України
Ю. ТИМОШЕНКО
ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 р. № 647
ЗМІНИ, що вносяться до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти
1.
Доповнити пункт 2 підпунктом 27 такого змісту:«27) вітчизняний виробник — фізична чи юридична особа, яка здійснює на території України виробництво товарів, виконання робіт чи надання послуг.».
2.
Абзац третій пункту 6 викласти в такій редакції:«Закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється у вітчизняних виробників або їх представників, дилерів, дистриб’юторів, які визнані такими відповідно до укладених договорів (далі — офіційний представник), а у разі, коли товари, роботи і послуги не виробляються (не виконуються, не надаються) на території України, — у виробників товарів, виконавців робіт і надавачів послуг — нерезидентів або їх офіційних представників».
3.
Доповнити Положення пунктом 241 такого змісту:«241. З метою підтвердження статусу вітчизняного виробника учасник подає замовнику засвідчені в установленому порядку копії установчих документів юридичної особи (свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця), а у разі закупівлі товарів — також свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду GS1, або сертифіката продукції власного виробництва, або іншого документа, який підтверджує, що учасник виробляє товар, який є предметом закупівлі.
Якщо до виконання робіт, надання послуг учасником — вітчизняним виробником передбачається залучення субпідрядників-нерезидентів, такий учасник у складі тендерної (цінової) пропозиції подає оригінал або засвідчену в установленому порядку копію висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері, про неможливість виконання робіт або надання послуг, які закуповуються, у повному обсязі вітчизняним виробником.
Для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг у нерезидента, замовник повинен отримати висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері, про те, що відповідні товари, роботи і послуги не виробляються (не виконуються, не надаються) на території України. Про наявність такого висновку зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі.».
4.
Абзац третій пункту 61 викласти в такій редакції:«учасник не подав документального підтвердження того, що він є вітчизняним виробником або його офіційним представником, а у разі, коли товари, роботи і послуги не виробляються (не виконуються, не надаються) на території України, — виробником товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг або їх офіційним представником;».
5.
Доповнити пункт 79 після слова «Положення» словами «, чи не подав документального підтвердження того, що він є вітчизняним виробником або його офіційним представником, а у разі, коли товари, роботи і послуги не виробляються (не виконуються, не надаються) на території України, — виробником товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг або їх офіційним представником».коментар редакції
Положення про держзакупівлі: процедурні уточнення
на період фінансової кризи
Питання про те, яких суб’єктів господарювання слід вважати
вітчизняними виробниками товарів, робіт та послуг, гостро постало у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості» від 18.12.2008 р. № 694-VI (далі — Закон № 694 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 13), п. 2 Прикінцевих положень якого передбачав, що закупівля товарів, робіт і послуг за державні кошти здійснюється у вітчизняних виробників цих товарів, робіт і послуг (юридичних та фізичних осіб), крім товарів, які не виробляються в Україні. Наведена норма викликала необхідність визначення не тільки того, хто може вважатися вітчизняним виробником, а й порядку підтвердження такого статусу. При цьому ані Положенням, ані Законом № 694 не було визначено перелік документів, якими учасник повинен підтверджувати статус такого виробника. На цю проблему звертало увагу і Мінекономіки (див. лист від 11.03.2009 р. № 330-27/170).Як зазначалося в матеріалі, присвяченому згаданим нововведенням у процедурі держзакупівель (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 20), саме формулювання норми свідчить, що законодавець під
вітчизняними виробниками товарів, робіт і послуг розуміє тих суб’єктів господарювання, які виробляють товар в Україні. Крім того, оскільки аналогічна вимога свого часу вже вводилася, можна було припустити, що для підтвердження статусу вітчизняного виробника цього разу буде використано той самий механізм: суб’єкт господарювання повинен подати нотаріально завірені копії установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію та в передбачених законодавством випадках — ліцензії на виробництво товару або відповідний дозвіл та/або ліцензію на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також один із таких документів (якщо предметом закупівлі є товар) — нормативно-технічну документацію на виготовлення товару, зареєстровану в установленому порядку, сертифікат на систему якості, сертифікат продукції власного виробництва, свідоцтво про присвоєння товару штрихового коду EAN. Саме цей механізм ще до появи постанови, що коментується, став використовуватися на практиці шляхом включення відповідних вимог до тендерних пропозицій з боку замовників (див., наприклад, наказ Мінекономіки від 18.05.2009 р. № 455).Таким чином, змінами, які вносяться до Положення про держзакупівлі, підтверджено, що вітчизняним виробником у цілях реалізації закріплених у ньому вимог слід вважати суб’єктів господарювання, які виробляють товари, виконують роботи або надають послуги в Україні, запропоновано механізм установлення статусу вітчизняного виробника аналогічний тому, що існував раніше.
Одночасно з цим слід також зауважити, що ці нововведення
не позбавили актуальності висновок Держкомпідприємництва про те, що юридична особа, яка створена та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням на її території, незалежно від країни місцезнаходження його засновників (учасників), також може вважатися вітчизняним виробником (лист від 10.04.2009 р. № 4022).Реалізація вимог Закону № 694 зумовила також необхідність створення
механізму, який дозволяє встановити, що товар не виробляється в Україні. З моменту прийняття Закону № 694 багато фахівців схилялися до того, що для отримання відповідної інформації доведеться звертатися до держорганів, «у сфері управління яких знаходиться певний товар». Як бачимо, цей шлях визнав доцільним і Кабмін. На наш погляд, така процедура прийнятна, однак, можливо, зручнішим для суб’єктів господарювання був би варіант створення єдиної інформаційної бази виробників товарів, робіт і послуг.Зміни, що коментуються, у питанні про те,
чи може бути придбано роботи та послуги поза територією України, якщо в Україні аналогічні роботи/послуги не надаються, також внесли визначеність, давши на нього позитивну відповідь. Річ у тім, що буквальне прочитання п. 2 Прикінцевих положень Закону № 694 призводило до негативної відповіді на нього, оскільки в ньому йдеться виключно про товари, що не виробляються в Україні.На завершення зазначимо, що на розгляді Конституційного Суду України залишається питання про конституційність Закону № 694, у зв’язку з чим сьогодні, як і раніше, не можна виключати ймовірність того, що норму про обов’язкову закупівлю товарів, робіт і послуг у вітчизняних виробників буде скасовано. До речі, практика реалізації вимоги про закупівлю товарів, робіт і послуг виключно у безпосередніх виробників чи їх офіційних представників також складається суперечливо. Суди в окремих справах визнають цю вимогу такою, що порушує принцип захисту економічної конкуренції (див., наприклад, рішення господарського суду АРК від 23.01.2009 р. у справі № 2-5/223-2009).
Оскільки в постанові, що коментується, немає спеціальних застережень про дату її вступу в дію, вона
набере чинності з моменту опублікування.Олена Уварова
