Закон № 1447: новий рівень державної підтримки аграріїв
Стаття є розширеним коментарем до Закону України від 04.06.2009 р. № 1447-VI (див. с. 9 цього номера газети).
Анатолій БОБРО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті:
Закон № 1447
— Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції» від 04.06.2009 р. № 1447-VI.Закон про страхування
— Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР.Закон про держпідтримку сільського господарства
— Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004 р. № 1877-IV.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон про ФСП
— Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р. № 320-XIV.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.
Розглянемо за порядком, які ж основні зміни вносяться Законом № 1447 до Закону про держпідтримку сільського господарства та Закону про страхування.
Зміни до Закону про страхування
Єдиною, але важливою зміною в
Законі про страхування є виключення з нього п. 11 частини першої ст. 7, це фактично означає, що страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, урожаю зернових культур та цукрового буряку сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності не належить до видів обов’язкового страхування.У новій редакції
п. 10.1 ст. 10 «Страхування сільськогосподарської продукції» Закону про держпідтримку сільського господарства чітко зазначається: страхування ризиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (її частини) та капітальних активів проводиться товаровиробником сільськогосподарської продукції в добровільній формі та здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
Зміни до Закону про держпідтримку сільського господарства
Щодо змін до
Закону про держпідтримку сільського господарства, то зважаючи на їх масштабність та принципову значущість, навіть при вибірковому та тезовому їх висвітленні, потрібний докладний коментар.Пунктом 2.51,
що доповнив ст. 2 Закону про держпідтримку сільського господарства, передбачено створення Державного інтервенційного фонду, тобто фонду, який формується Аграрним фондом за рахунок фінансових інтервенцій, заставних, форвардних і ф’ючерсних закупівель та використовується для здійснення товарної інтервенції з метою забезпечення цінової стабільності.Звертаємо увагу на нову редакцію
п. 2.15 Закону про держпідтримку сільського господарства. Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) — товари, зазначені у групах 1 — 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) (абзац перший п. 2.15 Закону про держпідтримку сільського господарства).Неважко помітити, що таке визначення терміна «сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари)» за змістом практично аналогічне визначенню цього терміна в
п. 81.7 ст. 81 Закону про ПДВ.Можна відзначити і схожість
абзацу четвертого оновленого п. 2.15 Закону про держпідтримку сільського господарства і відповідно п. 81.8 ст. 81 Закону про ПДВ. Відрізняються вони лише тим, що в першому йдеться про непоширення на виробників підакцизних товарів, крім підприємств первинного виноробства, які поставляють виноматеріали (код УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), норм цього пункту (2.15), а у другому — норм цієї статті (81), у зв’язку з чим ці норми не рівнозначні за сферою застосування.Крім того, у розумінні оновленого
Закону про держпідтримку сільського господарства до сільгосппродукції (товарів) належать також і певні види відходів, отримані при виробництві сільгосппродукції (товарів), а також усе біологічне паливо та енергія, отримані при переробці та утилізації сільгосппродукції (товарів) та їх відходів (біогаз, біодизель, етанол, тверде біопаливо, у виробництві якого була використана сільгосппродукція (її відходи) у розмірі більше 50 % від усієї використаної продукції, електрична енергія, пара, гаряча вода тощо) (абзац другий нового п. 2.15 Закону про держпідтримку сільського господарства).Не зовсім коректне формулювання
абзацу третього оновленого п. 2.15 ст. 2 Закону про держпідтримку сільського господарства: «Сільськогосподарська продукція (товари), зазначені у цій статті, обкладаються ПДВ згідно зі ст. 81 Закону про ПДВ та фіксованим податком згідно із Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок».Адже якщо щодо
Закону про ПДВ можна зазначити, що цим податком обкладається саме вартість поставленої продукції (товарів), то щодо Закону про ФСП такий вираз не доречний. Як відомо, об’єктом обкладення ФСП є площа сільгоспугідь, а також земель водного фонду, а не вартість продукції. Мабуть, законодавці мали на увазі, що до розрахунку так званої «сільгосп-частки» слід включати і згадані вище види продукції, а саме: відходи, біопаливо тощо. Але не гадатимемо, почекаємо реакції Кабміну з цього приводу, який згідно п. 2 розд. II Закону № 1447 повинен в місячний строк внести на розгляд Верховної Ради законопроект про внесення змін до Закону про ПДВ та Закону про ФСП.Оновленим
п.п. 3.3.1 Закону про держпідтримку сільського господарства встановлено перелік об’єктів державного цінового регулювання, до якого включено практично всі види зернових культур, зокрема, пшеницю, кукурудзу, жито тощо, насіння соняшнику, а також продукти переробки: борошно, цукор-пісок (буряковий); масло вершкове, олію соняшникову тощо.При цьому оновленим
п.п. 3.3.2 Закону про держпідтримку сільського господарства встановлено, що відповідно до ринкової кон’юнктури Кабмін застосовує державне цінове регулювання окремих об’єктів, визначених п.п. 3.3.1 цього Закону. Перелік таких об’єктів визначається за результатами моніторингу аграрного ринку та підлягає офіційному оприлюдненню не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку маркетингового періоду.Якщо такий перелік не сформовано або офіційно не оприлюднено у зазначений строк, діє
перелік об’єктів для попереднього маркетингового періоду.На кожний вид сільськогосподарської продукції (товару), який визначено відповідно до стандартів та є об’єктом державного цінового регулювання, установлюється
мінімальна або максимальна інтервенційна ціна.Серйозні
новації несе і доповнення п. 3.3 Закону про держпідтримку сільського господарства п.п. 3.3.4. Ним установлено, що:— для об’єктів державного цінового регулювання (видів сільгосппродукції і товарів) установлюється
гранична торговельна надбавка (націнка) на рівні не вище 20 % оптово-відпускної ціни виробника (митної вартості) до кінцевого споживача;— товаровиробникам (постачальникам) об’єктів державного цінового регулювання (видів сільгосппродукції та товарів) та підприємствам оптової та роздрібної торгівлі, а також офільованим з ними іншим підприємствам
забороняється укладати договори, що передбачають будь-які інші фінансові зобов’язання (взаємовідносини), крім взаємовідносин купівлі-продажу сільгосппродукції (товарів);— підприємства оптової та роздрібної торгівлі проводять
розрахунки з постачальниками об’єктів держцінового регулювання (видів сільгосппродукції та товарів) у строк не більше семи банківських днів з дня отримання виручки від реалізації цих об’єктів;—
уся сума торговельної надбавки (націнки), отримана з порушеннями норм цього Закону, та штраф у двократному розмірі виручки стягуються органами державної податкової служби за рішенням відповідної державної інспекції з контролю за цінами до місцевого бюджету за місцем здійснення торговельної діяльності підприємства (організації) порушника. Узгодження суми стягнення проводиться в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».Щодо останньої норми можна припустити, що оскільки
Законом № 2181 не регламентовано застосування його норм у зазначених випадках, то реалізація процедури стягнення на практиці викличе чимало запитань.Максимальна і мінімальна інтервенційна ціна
окремого об’єкта державного цінового регулювання є єдиною на всій території України.Мінімальна інтервенційна ціна встановлюється з урахуванням середньогалузевих нормативних витрат з виробництва,
мінімального рівня рентабельності не менше 10 %, кон’юнктури на внутрішньому та зовнішньому ринках за методикою, затвердженою КМУ. Якщо така ціна не забезпечує середньостатистичну беззбитковість виробництва, на виготовлення таких видів продукції вводиться додаткова держпідтримка.Варте уваги і доповнення
п.п. 9.2.1 Закону про держпідтримку сільського господарства абзацами третім і четвертим такого змісту відповідно:— Аграрний фонд може здійснювати закупівлю або продаж визначених об’єктами державного цінового регулювання товарів, не пов’язаних з державним ціновим регулюванням,
тільки за рішенням КМУ. При цьому ціни закупівлі або продажу не повинні бути вищими/нижчими більш як на 20 % максимальної/мінімальної інтервенційної ціни, установленої на поточний маркетинговий період для об’єктів держцінового регулювання;—
у виключних випадках Аграрний фонд за рішенням КМУ може здійснювати закупівлю та продаж матеріально-технічних ресурсів для потреб сільгосптоваровиробників.Оновленим
п.п. 10.2.1 Закону про держпідтримку сільського господарства розширено перелік страхових випадків при страхуванні сільськогосподарських культур та тварин.Змінено порядок надання кредитних субсидій. Зокрема встановлено, що
кредитна субсидія надається:— у
національній валюті — у розмірі не менше 1,5 облікової ставки НБУ, що діє на день нарахування відсотків за користування кредитами, але не вище розмірів, передбачених кредитними договорами;— в
іноземній валюті — у розмірі не менше 10 % річних, але не вище розмірів, передбачених кредитними договорами.За кредитами, отриманими на будівництво оптових ринків сільськогосподарської продукції, виробничих приміщень, тваринницьких і птахівничих комплексів, а також на будівництво сховищ для зберігання зерна, овочів та фруктів кредитна субсидія (через механізм здешевлення кредитів) здійснюється на конкурсних засадах у розмірі
не менше ніж 90 % банківських процентів.Посилено відповідальність за нецільове використання коштів кредитної субсидії, зокрема
припиняється надання позичальнику будь-якої державної підтримки протягом поточного та наступного бюджетних періодів.Оновлено
пп. 15.2 і 15.3 Закону про держпідтримку сільського господарства, в яких наводяться відповідно об’єкти:— бюджетної дотації;
— спеціальної бюджетної дотації.
Зауважимо, що нова редакція
не містить колишніх обмежень ані щодо вагових кондицій, ані щодо чистопорідності тварин.Закон про держпідтримку сільського господарства
згідно із Законом № 1447 доповнено ст. 171 «Основні умови надання товарним біржам висновку щодо відповідності вимогам» та ст. 172 «Інші види державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників». Зокрема, останньою передбачено, що підтримка сільгосптоваровиробників незалежно від виду та обсягу продукції, яку вони виробляють, може надаватися шляхом:— виділення бюджетних субсидій з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь;
— часткового бюджетного відшкодування вартості висіяного високорепродукційного насіння сільськогосподарських культур;
— виконання цільових державних програм, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів, боротьбу із шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин і тварин, ведення сільського господарства на радіаційно забруднених територіях.
Пунктом 172.3 Закону про держпідтримку сільського господарства
встановлено, що сільгосптоваровиробникам відшкодовується до 50 % вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів з кількістю ВРХ не менше 500 голів, свиноматок — не менше 1200 голів та птиці — не менше 1 млн голів, а також до 30 % відшкодовується вартість закупівлі техніки та обладнання для сільгоспвиробництва, будівництва та реконструкції підсобних підприємств з переробки та зберігання сільгосппродукції.При ввезенні на митну територію України безпосередньо сільгосптоваровиробниками виключно для власних потреб техніки та обладнання для сільгоспвиробництва (тракторів, комбайнів, сільгоспмашин, вантажних автомобілів, причепів, обладнання, для тваринництва і птахівництва, забою худоби та птиці, виробництва продуктів харчування, зберігання і подальшої переробки зерна, овочів, фруктів, м’яса, молока, відходів виробництва, для виробництва біопалива та інших альтернативних видів енергії), аналоги яких не виробляються в Україні,
не справляється ввізне мито (застосовується нульова ставка ввізного мита).Перелік такої техніки та обладнання для сільськогосподарського виробництва затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики. Зрозуміло, що оскільки такого документа поки що немає, то застосування зазначеної норми
Закону про держпідтримку сільського господарства на практиці не можливо.Передбачено
компенсацію та відшкодування за рахунок коштів держбюджету сільгосптоваровиробникам вартості побудованих в сільській місцевості соціально-побутових об’єктів, за умови, що вони забезпечують діяльність цих соціально-побутових об’єктів.Установлено й інші форми підтримки виробників сільгосппродукції: державна форвардна закупівля зерна, здешевлення вартості засобів ідентифікації та реєстрації сільгосптварин тощо.
На цьому завершимо стисле висвітлення новацій
Закону № 1447. Зрозуміло, що з часом з’являться підзаконні акти, які ми так само оперативно доведемо до вас, шановні читачі. Стежте за нашими публікаціями.
