2. Переведення основних фондів до складу невиробничих фондів
Пунктом 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон) встановлено, що у разі, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 — за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
Аналогічні вимоги визначені і п’ятим абзацом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, яким визначено: якщо у подальшому товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Таким чином,
якщо платником податку при придбанні основних фондів було отримано податковий кредит, то при переведенні основних фондів до складу невиробничих нараховуються податкові зобов’язання. Коригування податкового кредиту при цьому не здійснюється.
коментар редакції
Коли виникає необхідність нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при переведенні основних виробничих фондів до невиробничих
Як відомо, податкові наслідки переведення основних фондів для подальшого використання в цілях, не пов’язаних з господарською діяльністю платника податків, регламентується відразу двома нормами Закону про ПДВ: п.п. 7.4.1 та п. 4.9.
Обидві ці норми присвячені одному питанню, але по-різному приписують визначати
ціну умовного продажу основних фондів при переведенні їх до складу невиробничих фондів: п. 4.9 — виходячи з їх залишкової (балансової) вартості, а п.п. 7.4.1 — виходячи з вартості придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) таких основних фондів.Тут, звичайно, можна надати перевагу положенням п.п. 7.4.1 як більш пізній нормі (нагадаємо, що чинна редакція цього підпункту була викладена в Законі № 2505 та набула чинності 31.03.2005 р., тоді як п. 4.9 має давнішу історію). У такій ситуації цілком очевидно, що визначення бази оподаткування на рівні не нижче ціни придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) буде не на користь платника податків, але не викличе питань з боку перевіряючих.
З іншого боку, п. 4.9 Закону про ПДВ є
спеціальною нормою, що встановлює саме базу оподаткування при переведенні основних фондів для невиробничого використання, а п. 7.4 (що включає п.п. 7.4.1) регулює суто податково-кредитні питання. Тому, на наш погляд, у цій ситуації платнику податків варто дотримуватися все ж норм п. 4.9.Утім, незважаючи на різний підхід до бази оподаткування, обидві наведені норми солідарні в одному — переведення основних виробничих фондів до складу невиробничих
має супроводжуватися нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ.Однак зауважте: необхідність нарахування податкових зобов’язань виникає не в усіх випадках, а лише щодо об’єктів основних фондів,
за якими раніше було відображено податковий кредит у зв’язку з їх придбанням. Таке нарахування ПДВ можна розглядати як балансуючу операцію, що дозволяє компенсувати відображений в попередніх звітних періодах податковий кредит. Адже незважаючи на те що за загальним правилом, прописаним у п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ, право на податковий кредит втрачається у зв’язку з припиненням використання об’єкта основних фондів у господарській діяльності, коригувати його у бік зменшення не потрібно. Про це і заявив головний податковий орган у листі, що коментується.Таким чином, якщо умова про віднесення «вхідного» ПДВ до податкового кредиту
не виконується (наприклад, об’єкт основних фондів придбавався в неплатника ПДВ), то при переведенні такого об’єкта для подальшого використання в невиробничих цілях п. 4.9 не працює і податкові зобов’язання за такою операцією не нараховуються.Нагадуємо: у ситуації, коли переведення основних виробничих фондів до складу невиробничих
потребує нарахування податкових зобов’язань з ПДВ, платник податків повинен на підставі п. 8.3 Порядку № 165 виписати податкову накладну у двох примірниках з відповідною позначкою «Переведення основних фондів до складу невиробничих».
Наталя Білова
