Щодо податкового кредиту з ПДВ при вилученні предметів фінансового лізингу через несплату платежів
Лист Державної податкової адміністрації України від 23.03.2009 р. № 2558/6/16-1515-26, № 5945/7/16-1517-26
(витяг)
Повернення об’єкта фінансового лізингу, у тому числі і у разі вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізингу у випадку розірвання договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії (зокрема, через несплату лізингових платежів), з метою оподаткування податком на додану вартість для лізингоотримувача є об’єктом оподаткування (п.п. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон)) і оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку.
База оподаткування такої операції визначається відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону виходячи із звичайної ціни об’єкта лізингу, що сформувалася на момент такого повернення, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону у момент виникнення податкових зобов’язань продавця (лізингоотримувача по розірваному договору фінансового лізингу) складається податкова накладна у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю (лізингодавцю по розірваному договору фінансового лізингу) та
є підставою для нарахування ним податкового кредиту за умови використання отриманого (повернутого) об’єкта фінансового лізингу в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (підпункти 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).Відповідно до частини другої п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі
скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).Враховуючи зазначене, а також те, що при здійсненні операції вилучення (повернення лізингоотримувачем лізингодавцю) предмета фінансового лізингу через несплату лізингових платежів
відсутні документи, що засвідчують факт сплати податку (є лише факт його нарахування), сума нарахованого податку на додану вартість по зазначеній операції може бути відображена лише у податковій накладній, а тому норми частини другої п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону у даній ситуації застосовуватися не можуть.Водночас повідомляємо, що
норми абзацу восьмого листа Державної податкової адміністрації України від 06.02.2009 р. № 982/6/16-1515-26 поширюються на суми процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу.
Заступник голови С. Чекашкін
коментар редакції
Про повернення предмета фінансового лізингу і не тільки
Щодо нарахування податкових зобов’язань стороною, яка повертає предмет лізингу (лізингоотримувачем), думка податківців була цілком прогнозована. Нагадаємо: ще в листі ДПАУ від 24.01.2007 р. № 666/6/16-1515-26 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 21) зазначалося, що повернення об’єкта фінансового лізингу з метою оподаткування розглядається як продаж і обкладається ПДВ у загальновстановленому порядку. Тобто лізингоотримувач, який повертає предмет лізингу, повинен нарахувати податкові зобов’язання. Однак тоді податківці ухилилися від відповіді на низку важливих запитань:
— в який момент виникають податкові зобов’язання сторони, що передає (лізингоотримувача);
— як визначити базу оподаткування;
— чи можна стороні, яка одержує (лізингодавцю), збільшити податковий кредит на відповідну суму.
Щодо першого запитання можна тільки здогадуватися, що орієнтуватися слід на дату фактичного повернення об’єкта лізингу.
Друге запитання «вирішено» в листі, що коментується. З посиланням на п. 4.1 Закону про ПДВ податківці вимагають застосування звичайних цін, причому вказано і мінімальний
розмір — первісна вартість об’єкта за мінусом амортизації. Якщо з першою вимогою ще можна погодитися, то друга взагалі нізвідки не випливає. Тим більше нелогічно це виглядає зараз, коли ринкова вартість основних фондів зменшується.Але найважливішим моментом листа, що коментується, є відповідь на третє запитання:
податківці згодні на збільшення податкового кредиту одержуючою стороною (лізингодавцем). Отже, виходить, що лізингоотримувач на дату повернення предмета лізингу виписує податкову накладну, на підставі якої лізингодавець збільшує податковий кредит. Чесно кажучи, ми не розраховували побачити таку позитивну для платників податку відповідь.У цьому листі розглядається ще одне дуже важливе питання. Якщо лізингоотримувач не випише податкову накладну або випише її з порушенням, то лізингодавець фактично позбавлений права на податковий кредит. Як відомо, у загальному випадку, якщо постачальник не виписує податкову накладну або виписує її з порушенням, одержувач має право звертатися із заявою зі скаргою до податкової інспекції. При цьому до заяви слід додати документи,
що свідчать про факт сплати податку. Однак у цій ситуації платежу, що включає ПДВ, як такого немає. Тому формально податківці мають рацію, відмовляючи лізингодавцю у праві на подання такої заяви.Цей висновок може мати далекосяжні наслідки. Аналогічний підхід можна застосувати і в більш поширеній ситуації, коли товар отримується за звичайним договором купівлі-продажу з умовою платежу після поставки товару. Якщо продавець, який відвантажив товар, не виписує податкову накладну або виписує її з порушенням, то покупець також позбавлений права на подання заяви до ДПІ, адже в нього не буде документів, що засвідчують
факт сплати ПДВ!? Свого часу податківці були не проти заяви зі скаргою на постачальника в ситуаціях, коли платежу як такого немає. Наприклад, якщо закладене майно переходить до банку і боржник не виписав податкову накладну, податківці зазначали, що до заяви слід додати договір та акт передачі майна (див. «Вісник податкової служби України», 2005, № 40). Не виключено, що в цьому аспекті позиція податківців може змінитися.І третій момент. У листі, що коментується, уточнено, що винагорода лізингодавцю та/або компенсація інших його витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору лізингу (а саме про це йдеться в абзаці восьмому листа ДПАУ від 06.02.2009 р. № 982/6/16-1515-26), стосується сум процентів та комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу. Нагадаємо: у згаданому листі ДПАУ робила висновок про те, що п.п. 3.2.2 Закону про ПДВ стосується тільки процентів
за кредитом у складі лізингового платежу, а винагорода лізингодавця та компенсація інших витрат (тепер уточнено, що проценти та комісії, нараховані на вартість об’єкта лізингу) оподатковується в загальному порядку.Важко погодитися з таким оподаткуванням. На наш погляд, винагорода лізингодавця та проценти або комісії, про які йдеться в п.п. 3.2.2 Закону про ПДВ — те саме, і саме ця складова лізингового платежу пільгується в установлених межах (у самому п.п. 3.2.2 прив’язка до суми, розрахованої від
вартості об’єкта лізингу, і нічого не зазначається про компенсацію процентів за банківським кредитом лізингодавця).
Дмитро Костюк
