Строки давності щодо «готівкових» штрафів
Підприємством було допущено низку порушень вимог Положення № 637, зокрема, перевищено встановлені ліміти залишку готівки в касі. В які строки до підприємства може бути застосовано санкції щодо порушення у сфері готівкового обігу?
(м. Олександрія)
На сьогодні склалося дві позиції стосовно
строків давності щодо «готівкових» штрафів: згідно з першою визнається необхідність поширення на випадки їх застосування дії ст. 250 ГКУ відповідно до другої — заперечується.Нагадаємо: згідно зі
ст. 250 ГКУ адміністративно-господарські санкції може бути застосовано до суб’єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік із дня порушення цим суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, окрім випадків, передбачених законом.Головним супротивником визнання поширення строків давності, передбачених
ст. 250 ГКУ, на штрафи, установлені Указом № 436/95, стали органи державної податкової служби. Аргументи, що використовуються ними при цьому, схожі на запропоновані свого часу Мінфіном з метою виведення податківців зі сфери дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (див. лист від 31.08.2007 р. № 31-21010-04-5/17626 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 102).Податківці посилаються на те, що згідно зі
ст. 4 ГКУ фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання, які виникають у процесі формування і контролю за виконанням бюджетів усіх рівнів, адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не виступає суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарські повноваження щодо суб’єкта господарювання, не є предметом регулювання ГКУ.Із наведеної статті робиться висновок, що
строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені ст. 250 ГКУ, не поширюються на фінансові санкції у вигляді штрафу, які застосовуються органами державної податкової служби до порушників вимог Положення № 637, оскільки ці відносини взагалі не потрапляють до сфери регулювання ГКУ (див. «Вісник податкової служби України», 2008, № 49, с. 29).Позицію податківців у цілому зведено до того, що для цього виду санкцій строки давності чинним законодавством не встановлено. Про те, що вона активно використовується податковими органами, свідчить і аналіз судової практики.
Суди ж, починаючи з першої інстанції та закінчуючи Вищим адміністративним судом України, при розгляді спорів платників податків із податковими органами у зв’язку із застосуванням останніми передбачених
Указом № 436/95 штрафів, у кожній справі перевіряють дотримання строків, установлених ст. 250 ГКУ.Позиція судів
ґрунтується на визнанні штрафів за порушення у сфері готівкового обігу адміністративно-господарськими санкціями. Відповідно до ч. 1 ст. 238 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності щодо суб’єктів господарювання можуть застосовуватися уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання і ліквідацію його наслідків. Одним із видів адмінгоспсанкцій є штраф — грошова сума, яка сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним установлених правил здійснення господарської діяльності (ст. 241 ГКУ). Наведеною характеристикою охоплюються і «готівкові» штрафи.Таке обґрунтування дозволяє поширити на штрафи за порушення у сфері готівкового обігу правило про те, що санкції може бути застосовано до платника податків
протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік із дня вчинення порушення. При цьому днем виявлення порушення вважається день складання акта перевірки, а днем застосування санкції — день винесення рішення про застосування штрафної санкції. Таким чином, рішення про застосування штрафу має бути винесено не пізніше ніж через рік із дня, коли було допущено порушення вимог у сфері готівкового обігу, і не пізніше шести місяців із дня складання акта перевірки (див. ухвали ВАСУ від 03.04.2007 р. у справі № 6/367а/1а № К-19945/06, від 04.09.2007 р. № К-12045/06, від 21.05.2008 р. № К-11436/06, від 22.05.2008 р. № К-33747/06, від 15.05.2008 р. № К-7547/06, від 17.07.2008 р. № К-7654/06, від 07.10.2008 р. № К-6543/07, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2009 р. № 17/67).Необхідно наголосити, що у спорі про строки давності щодо «готівкових» штрафів позицію судів підтримав Нацбанк (див.
лист від 10.08.2007 р. № 11-113/3036-8220).У той же час, хочемо звернути увагу, що деякі суди припускаються помилки, коли поширюють передбачений
ст. 250 ГКУ строк на випадки звернення податкових органів до суду з метою примусового виконання рішень про застосування штрафних санкцій (див., наприклад, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 р. у справі № 2-а-4281/08 ). Так, у деяких справах суди зазначали, що з метою примусового виконання рішення про застосування штрафних санкцій податковий орган може звернутися до суду лише протягом одного року з дня вчинення порушення і не більше шести місяців із дня його виявлення.На нашу думку, у такій ситуації підлягає застосуванню
ст. 99 КАСУ, що встановлює для звернення до адміністративного суду річний строк із дня здійснення порушення. Днем порушення для цілей ст. 99 КАСУ в цій ситуації слід вважати невиконання рішення про застосування штрафної санкції протягом місяця з дня його отримання платником податків. Саме з цієї дати необхідно відлічувати один рік, протягом якого податковий орган може звернутися до суду з вимогою змусити платника податків виконати рішення.
Олена Уварова, юрист
