Ви нам писали. Відображення в обліку витрат на оплату простою

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Березень, 2009/№ 20
В обраному У обране
Друк
Стаття

Відображення в обліку витрат на оплату простою

 

Непроста економічна ситуація диктує свої умови ведення бізнесу. Тому в редакторській пошті зараз багато запитань антикризової спрямованості. Сьогодні розглянемо одне з них.

«...Виробниче підприємство у зв’язку з відсутністю замовлень прийняло рішення не звільняти працівників, а оформити простій з оплатою в установленому порядку згідно з чинним законодавством.

На яких рахунках бухгалтерського обліку враховувати витрати на оплату простою в разі, якщо продукція підприємством не виробляється?»

Тетяна ВОЙТЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

 

Документи статті

КЗпП

— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

П(С)БО 3

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

П(С)БО 16

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.

Інструкція № 5

— Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5.

 

Бухгалтерський облік витрат на оплату простоїв

При вирішенні питань бухгалтерського обліку та розкриття інформації про витрати у фінансовій звітності слід керуватися нормами

П(С)БО 16. Зазначеним стандартом докладно регламентовано склад витрат із розподілом за відповідними видами діяльності, а також наведено групування операційних витрат за їх функціональною роллю (призначенням): виробництво, збут, управління тощо.

Відповідно до

п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

— виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду;

— нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

— наднормативних виробничих витрат.

При цьому згідно з

П(С)БО 16 до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) уключаються тільки витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва, а в частині витрат на управління (накладних) — тільки загальновиробничі витрати. Види непрямих (накладних) витрат, які не пов’язані безпосередньо з виготовленням продукції (виконанням робіт, наданням послуг), до складу виробничої собівартості не включаються. До таких витрат, як відомо, належать адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної діяльності.

Отже,

до складу виробничої собівартості продукції може бути віднесено тільки витрати, безпосередньо пов’язані з її виробництвом. У свою чергу, виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає:

— прямі матеріальні витрати;

— прямі витрати на оплату праці;

— інші прямі витрати;

— змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Ситуація, коли підприємство тимчасово не може забезпечити своїх працівників роботою відповідно до умов трудового договору, характеризується як простій.

Під простоєм розуміється тимчасове вимушене призупинення роботи, унаслідок чого працівники підприємства не беруть участі у виробничому процесі. Простої призводять до некомпенсованих втрат, причому не тільки в частині витрат на оплату працівникам часу простою, що виник з незалежних від них причин, а й відрахувань на соціальні заходи з таких виплат, матеріальних та інших витрат. Оплату простоїв не з вини працівника згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 віднесено до фонду додаткової заробітної плати. Отже, на такі виплати нараховуються внески до соціальних фондів. Прикладом же матеріальних витрат під час призупинення роботи можуть бути витрати на опалювання приміщень, інших витрат — оплата послуг сторонніх організацій за сторожову (включаючи воєнізовану) охорону.

Одна справа, коли простої мають короткочасний характер і підприємство продовжує випуск продукції. У цій ситуації оплата простоїв не з вини працівника (як одного з видів оплат за невідпрацьований час) у складі інших виплат, що створюють додатковий фонд заробітної плати виробничого персоналу, цілком може бути віднесено до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Природно, що такі виплати сформують виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) виключно в законодавчо встановлених межах. Суми перевищення розміру оплати простоїв, визначеного

ст. 113 КЗпП, є наднормативними витратами, що не враховуються при формуванні виробничої собівартості продукції, а, будучи витратами періоду, відносяться до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Зовсім інша картина складається в умовах призупинення діяльності підприємства (його структурного підрозділу), коли

продукція взагалі не випускається. У цьому випадку витрати на оплату часу простою виробничих працівників віднести до складу собівартості продукції (тобто відобразити ці суми за дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати») не можна зважаючи на відсутність об’єкта витрат.

На наш погляд, відображення таких витрат залежить від професійної думки головного бухгалтера підприємства і вбачається принаймні два можливі підходи до вирішення цієї проблеми.

1.

Якщо вважати, що простій виник у межах операційної діяльності підприємства, то відображення в бухгалтерському обліку витрат на оплату простоїв залежатиме від того, працівникам яких структурних підрозділів підприємства здійснюються виплати: виробничих одиниць, адміністративно-управлінського апарату, відділу збуту. От тільки для узагальнення витрат на оплату простою персоналу основного та допоміжних виробництв тут непридатні ні рахунок 23 «Виробництво», ні рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». Зазначені витрати слід списати до дебету субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності». Щодо витрат на оплату простоїв персоналу управління підприємством та служби збуту, то вони відображаються, як завжди, на рахунках відповідно 92 «Адміністративні витрати» та 93 «Витрати на збут».

2.

Якщо підприємство розцінює кризисну ситуацію, в якій воно опинилося, як надзвичайну подію, тоді всі без винятку витрати, що виникли через простій, без поділу за функціональною ознакою потрібно віднести до дебету субрахунку 99 «Інші надзвичайні витрати».

Нагадаємо: під

надзвичайною подією розуміється подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді (п. 4 П(С)БО 3). Простій же, виходячи з визначення, наданого у ст. 34 КЗпП, може бути викликано різними об’єктивними причинами, зокрема відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою чи іншими обставинами. Це дозволяє визнати простій, що обговорюється, надзвичайною подією.

Зверніть увагу: який би з цих підходів не вибрало підприємство, головне — зафіксувати факт простою документально.

 

Податковий облік витрат на оплату простоїв

Тепер звернемо свою увагу на податковий облік таких сум витрат. Оскільки оплата простоїв не з вини працівника є складовою фонду додаткової заробітної плати, підприємство має повне право віднести такі суми до валових витрат. Адже,

по-перше, у п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону про податок на прибуток прямо зазначається про можливість відображення у складі валових витрат платника податку витрат на оплату праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати. По-друге, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про податок на прибуток передбачає включення до складу валових витрат сум будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Безумовно, зазначені витрати повинні мати безпосередній зв’язок з господарською діяльністю платника податку (п. 5.1 ст. 5 Закону про податок на прибуток), а вимушене призупинення роботи саме і відбувається в межах господарської діяльності підприємства.

Варто зауважити, що до валових витрат може бути віднесено суми на оплату часу простою працівникові, якщо в цьому немає його вини, тільки в розмірі, визначеному

ст. 113 КЗпп. При цьому витрати на оплату простою підлягають включенню до складу валових незалежно від того, на яких рахунках бухгалтерського обліку ведеться їх облік.

Разом із тим маємо попередити читачів про високу імовірність того, що податківці наполягатимуть на відсутності зв’язку простою з госпдіяльністю в разі повного зупинення виробництва та припинення випуску продукції. Тому рекомендуємо підприємствам, які опинилися в такій ситуації, отримати на свою адресу податкове роз’яснення.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд