Коли необхідний дозвіл на МАФ
Літні кафе та малі архітектурні форми об’єднує як мінімум невизначеність їх статусу та дозвільної процедури на їх розміщення, що часто призводить до встановлення місцевою владою однакових правил регулювання їх діяльності. Наскільки це виправдано, розглянемо у статті.
Олена КАБАЛЬСЬКА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Чи є літнє кафе МАФ?
Малі архітектурні форми (МАФ) увійшли до історії розвитку торгівлі як рундуки, ятки, кіоски, що використовувалися для продажу товару ще в XIX столітті. Маючи тривалу історію, ятки та кіоски міцно закріпилися в повсякденному житті сучасної людини, проте так і не отримали адекватного правового регулювання.
Деякий час орієнтиром у цьому питанні були
Типові правила розміщення МАФ. Однак їх було скасовано наказом Мінбуду від 14.09.2006 р. № 303 майже з одночасною появою Методрекомендацій № 296. Останні було призначено для використання місцевими радами та їх виконавчими органами при встановленні порядку отримання дозволу та вирішенні питань щодо розміщення МАФ, однак вони також припинили свою дію у зв’язку з їх скасуванням наказом Мінрегіонбуду від 09.04.2008 р. № 152.Незважаючи на це згадані нормативно-правові акти встигли істотно вплинути на регулювання порядку отримання дозволів на розміщення МАФ, що існує сьогодні:
Типові правила розміщення МАФ та Методрекомендації № 296 покладено в основу більшості Порядків розміщення МАФ для здійснення підприємницької діяльності, що діють на місцях*. Із них же свого часу було запозичене визначення малих архітектурних форм. Так, під МАФ розуміються невеликі одноповерхові споруди, які виготовляються з полегшених конструкцій та встановлюються тимчасово без облаштування фундаменту. Для прикладу Методрекомендації № 296 виділяли два види малих архітектурних форм — пересувні та стаціонарні:— пересувні (торговельне обладнання, низькотемпературні прилавки, лотки, ємності, торговельні автомати, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності тощо), тобто споруди, що не мають закритого приміщення для тимчасового перебування людей;
— стаціонарні (кіоск, павільйон тощо) — споруди, які мають закрите приміщення для тимчасового перебування людей і які за зовнішнім контуром займають площу до 30 м2.
* Така практика є явно негативною, оскільки Держкомпідприємництва ще в рішенні від 22.01.2001 р. № 17-102/01 вказував на те, що запропонований Типовими правилами порядок урегулювання питань, пов’язаних з розміщенням малих архітектурних форм, суперечить Указу Президента України «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» від 03.02.98 р. № 79/98 і може призводити до створення додаткових перешкод для розвитку підприємницької діяльності та збільшення вартості процедури розміщення МАФ для суб’єктів підприємницької діяльності.
На практиці
органи місцевого самоврядування, як правило, поширюють правила отримання дозволів на розміщення МАФ і на порядок розміщення літніх майданчиків.Суб’єктам господарювання слід також пам’ятати про існування спеціальних вимог щодо порядку розміщення літніх кафе на землях дорожнього господарства або суміжних з ними землях уздовж автомобільних доріг загального користування, що встановлено
Порядком видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, затвердженим наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005 р. № 414. Під об’єктами сервісу в ньому, зокрема, розуміються пункти торгівлі та харчування, малі архітектурні форми.
МАФ та літні кафе як елементи благоустрою
Чим первісно обґрунтовують місцеві ради необхідність отримання дозволів на розміщення кіоску, ятки чи літнього кафе? Адже можна говорити, що
для розміщення зазначених об’єктів достатньо отримати права на земельну ділянку та дотримуватися загальних вимог щодо її використання. Варто відразу попередити: з такою аргументацією місцева рада не погодиться, і найімовірнішим результатом буде судовий спір за позовом суб’єкта господарювання про повернення демонтованих конструкцій.Як уже зазначалося, в основу рішень більшості місцевих рад покладено приписи
Типових правил розміщення МАФ та Методрекомендацій № 296. У тексті самих Методрекомендацій підкреслюється, що порядок отримання дозволу та вирішення інших питань щодо розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності як тимчасових споруд визначається місцевими правилами забудови, розробленими та затвердженими місцевими радами. За відсутності місцевих правил забудови відповідними радами розробляються та затверджуються Правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності.У зв’язку з цим знову ж таки особливої актуальності набуває питання про те, чи повинні взагалі норми, присвячені розміщенню малих архітектурних форм, поширюватися на літні кафе. Місцеві ради відповідають на це запитання по-різному. Так, аналіз місцевих правил, що діють у різних регіонах, показав, що найпоширенішими є такі варіанти його вирішення:
1.
Застосування загального порядку видачі дозволів на розміщення МАФ та літніх кафе. Таким чином вирішують цю проблему, наприклад, у столиці. Рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. № 657/657 «Про розміщення малих архітектурних форм і тимчасових споруд в м. Києві» поширюється як на встановлення кіосків, так і на розміщення літніх кафе. У зазначеному акті, зокрема, тимчасову споруду визначено як споруду функціонального (у тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, у тому числі малу архітектурну форму, що виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без облаштування заглибленого фундаменту. При цьому під спорудами функціонального призначення маються на увазі майданчики з контейнерами для сміття, мобільні туалетні кабіни, туалетні модулі, туалети контейнерного типу, телефонні будки та пристрої, стенди (крім рекламних), кіоски, павільйони, палатки, холодильне обладнання, ятки, рундуки (у тому числі розміщені в підземних переходах), палатки для сезонного продажу товарів, автокрамниці, авторозвозки, автокафе, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне торговельно-технологічне обладнання, розноски, лотки, торговельні автомати, сезонні майданчики тощо.Аналогічно питання про розміщення літніх кафе врегульовано в м. Борисполі. Місцева рада цього міста
рішенням від 16.12.2008 р. № 5066-44-V затвердила Положення про порядок отримання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного призначення та іншої сфери послуг в м. Борисполі.Водночас у практиці адміністративних судів України є рішення, які визнають
неправомірними дії місцевих властей з демонтажу літніх майданчиків, розташованих на земельних ділянках, що перебувають у власності чи в користуванні суб’єктів господарювання, та на розміщення яких не було отримано дозволу. Так, у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2008 р. № 5/140, що задовольняє вимоги суб’єкта господарювання, зазначено: оскільки при облаштуванні літнього майданчика при кафе не використовувалися будівельні системи, пов’язані із землею, не застосовувалися будівельно-монтажні роботи, такий літній майданчик не належить до МАФ, а є «іншим елементом благоустрою», перелік яких відповідно до п. 10 ст. 21 Закону № 2807 не є вичерпним. Із судового рішення також випливало, що проходження окремої дозвільної процедури для організації літнього майданчика на земельній ділянці, права використання якої належать суб’єкту господарювання, не потрібне.2.
Затвердження окремих правил розміщення МАФ та літніх кафе. Як приклад можна навести Порядок отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об’єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності. Під відкритим літнім майданчиком розуміється стаціонарний або тимчасовий (щоденного демонтажу) пункт громадського харчування, який розміщується виключно біля стаціонарного закладу (ресторану, кафе, бару, їдальні*) у теплий період року з 1 березня по 1 листопада і який не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей. Крім того, за рішенням виконавчого комітету, що приймається на підставі позитивних висновків комісії, управлінням економіки департаменту економічної політики видаються дозволи на розміщення тимчасових відкритих літніх майданчиків не біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в разі проведення свят, фестивалів.* Згідно з ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства» відкриті літні майданчики для харчування можуть розміщуватися тільки при таких закладах ресторанного господарства як ресторани, бари, закусочні та буфети. При кафетеріях та їдальнях їх розміщення не передбачено.
Схожий підхід використовується і в м. Івано-Франківську, де затверджено окреме
Положення про порядок організації літньої торгівлі товарами продовольчої та непродовольчої групи на вулицях та площах міста. Літній торговельний майданчик визначається також як пункт громадського харчування, який розміщується виключно біля стаціонарного закладу ресторанного господарства в теплий період року з 1 березня по 1 листопада і на якому створено санітарно-побутові умови для дотримання правил особистої гігієни з доступним санітарним вузлом.3.
Затвердження окремих правил видачі дозволів на МАФ, що посилаються на скасовані нормативні акти. У цьому випадку ситуація найбільш неоднозначна. Наприклад, у м. Харкові діє Порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, який виходить з розуміння МАФ, зазначеного в Типових правилах, а тому незрозуміло, чи повинен він поширюватися на розміщення літніх кафе або суб’єктам господарювання достатньо дотримуватися загальних вимог правил благоустрою населеного пункту без отримання окремого дозвільного документа на літнє кафе.Є, безумовно, і загальні тенденції, характерні практично для всіх населених пунктів. Так, місцеві ради, як правило, указують на те, що
видача дозволу на розміщення МАФ, літнього майданчика, інших тимчасових споруд (елементів благоустрою) здійснюється безоплатно, одночасно з цим передбачаючи необхідність оплати робіт, які необхідно здійснити для отримання цього дозволу (виготовлення топографо-геодезичних матеріалів зйомки місця планованого розміщення МАФ чи іншого об’єкта, розробка плану прив’язки об’єкта та благоустрою майданчика, креслень фасадів, вузлів підключення до інженерних мереж (за необхідності), схем розміщення тощо).
Оскарження вимог про отримання дозволу на МАФ
На завершення декілька слів про можливість оскарження вимог органів місцевого самоврядування отримувати дозвіл на розміщення МАФ або літнього кафе.
Щодо таких вимог точиться суперечка, аналогічна дискусії про необхідність отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі (див. на с. 28). Обґрунтовувати свою відмову від проходження процедури отримання такого дозволу суб’єкти господарювання можуть посиланням на
Закон № 2806, відповідно до якого, нагадаємо, виключно законами, що регулюють відносини, пов’язані з отриманням документів дозвільного характеру, установлюються: необхідність отримання документа дозвільного характеру; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру; строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру; можливість отримання суб’єктом господарювання права на здійснення певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.Однак, варто попередити, не виключено, що суди зазначені аргументи не переконають. Так, Київський апеляційний адміністративний суд в
ухвалі від 10.06.2008 р. у справі № 22-а-1401/08 достатнім правовим обґрунтуванням повноважень місцевої ради встановлювати порядок отримання дозволів на розміщення малих архітектурних форм назвав п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону № 2807, згідно з яким на об’єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об’єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо, а також абз. сорок четвертий ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97 та пп. 6, 10 ч. 1 ст. 10 Закону № 2807, де до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено рішення ними винятково на пленарних засіданнях питань благоустрою території населеного пункту, надання дозволу на розміщення на території об’єкта благоустрою будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення. Комітет ВРУ з питань промислової та регуляторної політики та підприємництва в листі від 14.03.2007 р. № 06-11/14-112/51340 висловився менш рішуче, з одного боку, визнавши, що Законом № 2807 передбачено необхідність отримувати такий дозвільний документ, як дозвіл на розміщення МАФ, але водночас підкресливши, що на рівні закону не визначено окремі питання порядку його надання та анулювання, як це вимагає ст. 4 Закону № 2806.Підсумовуючи викладене, вимушені констатувати, що в умовах відсутності єдиних законодавчих вимог до розміщення літніх кафе суб’єкту господарювання, який має намір започаткувати роботу літнього кафе, не обійтися без звернення до рішень місцевої ради, якими затверджено правила благоустрою, правила забудови чи окремий порядок розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм, літніх кафе, сезонних майданчиків). Як мовиться, «всякому городу нрав і права».
