Щодо поширення дії Закону № 877 на здійснення податковими органами контрольних функцій

Лист Державної податкової адміністрації України від 22.10.2009 р. № 12878/15/23-7016/1035

Державна податкова адміністрація України розглянула листи <...> з питань тимчасового обмеження здійснення заходів державного нагляду (контролю), які надійшли від Комітету з питань податкової та митної політики Верхової Ради України листом від 09.10.2009 № 04-27/921 та від Міністерства юстиції України листом від 24.09.2009 № 13596-0-33-0970 і в межах компетенції повідомляє.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» передбачено, тимчасово до 31 грудня 2010 року, припинити проведення планових перевірок суб’єктів господарювання, крім перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до преамбули Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — Закон № 877), він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 Закону № 877 встановлено, що державний нагляд (контроль) — діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів державною нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно зі статтею 2 Закону № 877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 4 Закону № 877 органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, встановлюються виключно законами України. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний контроль у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на його здійснення у певній сфері господарської діяльності. Зі змісту Закону № 877 випливає, що за обсягом регулювання він відноситься до категорії загальних законодавчих актів. Слід також зазначити, що Законом № 877 будь-яких змін до податкових законів не внесено, та обмежень діяльності податкових органів та їх повноважень не встановлено.

Законом України від 28.06.91 № 1251-ХII «Про систему оподаткування» (далі — Закон № 1251), який є системоутворюючим щодо податкового законодавства України, визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки та збори (обов’язкові платежі), а також права, обов’язки та відповідальність платників податків та порядок контролю за справлянням податків і зборів (обов’язкових платежів).

Разом з цим, Закон України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181), який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Згідно з нормою статті 2 Закону № 2181 податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів та мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до їх компетенції.

Статус державної податкової служби в Україні, її основні завдання та правові основи діяльності визначено спеціальним Законом України від 04.12.90 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі — Закон № 509). Здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством відповідно до статей 2, 8 — 10 цього Закону, є завданням та функцією органів державної податкової служби. Для виконання цих функцій органам державної податкової служби статтею 11 Закону № 509 надані відповідні права та статтею 11¹ визначені підстави та порядок проведення податкових перевірок.

Крім того, органи державної податкової служби в межах визначеної законом компетенції здійснюють не лише податковий контроль, а й контроль за дотриманням валютного та іншого законодавства, зокрема за виробництвом та обігом підакцизних товарів, застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, проведенням готівкових розрахунків, що безпосередньо пов’язано з покладеними на них завданнями та функціями відповідно до законів № 509 та № 2181. При цьому, жодна із зазначених функцій податкових органів не має прямого відношення до визначеної Законом № 877 сфери його застосування у контексті приписів Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене,

Також роз’яснення з цього питання надані Державній податковій адміністрації України листом Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України від 15.07.2008 № 04-27/699.

Заступник голови Н. Рубан

ДПАУ про непідпорядкування податківців «наглядовому»
 Закону та постанові про мораторій на перевірки

ДПАУ не відступає від висловленої нею раніше позиції:

Нагадаємо: раніше аналогічна думка висловлювалася в листах ДПАУ від 15.08.2008 р. № 322/2/23-4010 — щодо «наглядового» Закону та від 25.06.2009 р. № 2833/н/23-4014 — щодо постанови про мораторій на перевірки (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 62).

Лист, що коментується, хоча і повторює висновок, який робився раніше, вартий уваги тим, що в ньому наводяться більш зважені аргументи. Серед іншого, наголошується на тому, що порядок проведення перевірок податківцями регулюється спеціальними законами — «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII та «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.21.2000 р. № 2181-III. Цими законами податковим органам надано відповідні повноваження на проведення перевірок, визначено підстави та порядок їх здійснення. Урегульованість порядку проведення перевірок на рівні спеціальних законів дає підстави ДПАУ для висновку про непоширення на них більш загальних, на її думку, приписів «наглядового» Закону та постанови про мораторій на перевірки.

Слід також звернути увагу, що в листі, який коментується, надано відповідь на запитання, що гостро стояло з моменту публікації постанови про мораторій на перевірки. Це запитання про те, чи поширюються передбачені в цій постанові обмеження на

Олена Уварова