Правило 180 днів у стандартних і нестандартних ситуаціях
Налагоджуючи взаємовідносини із закордонними контрагентами та укладаючи експортно-імпортні контракти, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні враховувати законодавчо встановлені обмеження щодо строків розрахунків. Адже в разі їх порушення підприємству (резиденту) загрожують чималі санкції. Про правила розрахунку такого обмеження в різних ситуаціях ви дізнаєтеся із запропонованої статті.
Марина КОВЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
З метою забезпечення надходження до країни експортної валютної виручки та впорядкування вивезення матеріальних цінностей за кордон чинним законодавством було встановлено обмеження щодо строків розрахунків у двох випадках: при
експорті з подальшою оплатою (відстроченням платежу) та імпорті з попередньою оплатою (на умовах відстрочення поставки). Так, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 185 для отримання за експортним договором на умовах відстрочення платежу валютної виручки резидентам відводиться 180* календарних днів із дати митного оформлення (виписування вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.Щодо
імпортних операцій на умовах відстрочення поставки, то для їх завершення встановлено той же 180-денний* строк, що обчислюється з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції, що імпортується (ст. 2 Закону № 185).* З набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23.06.2009 р. № 1533-VI щодо експортно-імпортних операцій діятиме
90-денне обмеження. Закон набуває чинності з дня його офіційного опублікування. На момент підготовки номера не опубліковано.Разом із тим при виконанні резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів та товарів спеціального призначення 180-денний строк
може бути подовжено. Для цього необхідно отримати висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Положення про порядок його видачі затверджено наказом Міністерства економіки України від 18.01.2008 р. № 15. А от Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених вище операцій та умови видачі висновків на перевищення строків затверджено постановою КМУ від 29.12.2007 р. № 1409. У ній же наведено перелік документів, які необхідно подати для отримання висновку:1) складений у довільній формі лист-звернення, який містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності подовження встановленого строку на певний період;
2) копія зовнішньоекономічного договору (контракту);
3) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності — резидента;
4) копії документів, що підтверджують здійснення ЗЕД-операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).
Подані документи розглядаються Міністерством економіки протягом 10 робочих днів із моменту їх реєстрації. Після їх розгляду Мінекономіки або видає висновок, або надає письмову відмову.
Якщо висновку немає, то перевищення 180-денного строку при експортно-імпортних операціях загрожує резиденту
пенею за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % від суми недоотриманої виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованій за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Причому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неотриманої виручки (вартості недопоставленого товару) (ч.1 ст. 4 Закону № 185).А тепер розглянемо, як правильно розрахувати 180-денний строк.
Розрахунок 180-денного строку
Початок відліку 180-денного строку
. Правила розрахунку 180-денного строку визначено Інструкцією № 136. Відповідно до пп. 2.2, 3.2 цієї Інструкції при експорті товарів відлік установленого строку розрахунків починається з наступного календарного дня після оформлення ВМД, а при імпорті — з наступного календарного дня після здійснення авансового платежу або виконання розрахунків у формі документарного акредитиву.Закінчення розрахунку 180-денного строку.
У загальному випадку банк знімає експортну операцію з контролю після зарахування виручки за такою операцією на поточний рахунок резидента-виконавця (п. 2.3 Інструкції № 136). А оскільки гроші від нерезидента спочатку зараховуються на розподільчий рахунок, а вже потім — на поточний рахунок (причому між цими подіями може пройти декілька днів), то підприємство-експортер має враховувати цей нюанс при укладенні договору з нерезидентом.Щодо імпортних операцій, то банк знімає їх з контролю після пред’явлення резидентом ВМД та за наявності цієї інформації в реєстрі ВМД. Якщо товар було
фактично ввезено на митну територію України, а строки його митного оформлення та виписування ВМД затримуються, то перебіг 180-денного строку не припиняється. При порушенні цього строку з імпортера стягується пеня.Припинення 180-денного строку
. Незавершення експортно-імпортних операцій у законодавчо встановлені строки іноді буває викликано об’єктивними причинами, зумовленими:1) недотриманням нерезидентом строків, передбачених в експортно-імпортних контрактах;
2) форс-мажорними обставинами.
У першому випадку
припинити перебіг 180-денного строку можна шляхом подання позовної заяви до суду про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла. Розгляд таких справ здійснюється Міжнародним комерційним арбітражним судом, а також Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України. Це прямо випливає з ч. 2 ст. 4 Закону № 185.Якщо суд прийме рішення про задоволення позову, то перебіг 180-денного строку припиняється починаючи
з дати прийняття судом позову до розгляду. При цьому відповідно до п. 2 ст. 17 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті, затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 17.04.2007 р., протокол № 18(1), днем подання позовної заяви вважається день його вручення суду, а при надсиланні позовної заяви поштою — дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.Якщо суд прийме рішення про відмову в позові (повністю або частково), про припинення (закриття) виробництва у справі або про залишення позову без розгляду, то відповідні строки поновлюються. Причому пеню за їх порушення доведеться сплатити за кожний день прострочення уключаючи період, на який ці строки було припинено.
У другому випадку
(при настанні форс-мажорних обставин) перебіг 180-денного строку припиняється на весь період їх дії та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин (ч. 5 ст. 6 Закону № 185).Щодо цього вартий уваги
лист ДПАУ від 10.08.2004 р. № 15183/7/23-5317, в якому представники головного податкового відомства наводять розшифровку терміна «форс-мажорні обставини». Так, проаналізувавши визначення цього терміна, наведене в нормативно-правових актах, вони дійшли висновку, що до форс-мажорних обставин слід відносити надзвичайну та непереборну за наявних умов силу, дію якої може бути викликано винятковими погодними умовами та стихійним лихом (ураган, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання та зрушення ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження та вивантаження, інші стихійні лиха) або непередбаченими ситуаціями, які відбуваються незалежно від волі та бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), які призводять до порушення умов укладених контрактів.Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна
довідка Торгово-промислової палати України чи іншої уповноваженої організації (органу) однієї зі сторін договору або третьої сторони, якщо це передбачено договором. Причому, на думку ДПАУ, викладену у згаданому листі, ця довідка має бути:— в оригіналі;
— виготовлена на фірмовому бланку;
— містити такі реквізити: дату, вихідний номер, назву документа, відповідний текст, підпис посадової особи, посаду особи, яка підписала документ, відбиток печатки організації;
— містити інформацію про дату початку та закінчення дії непереборної сили.
Крім того, офіційне підтвердження дії форс-мажорних обставин має бути легалізовано в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили, або засвідчено в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано в Міністерстві закордонних справ України.
Як бачимо, ДПАУ висуває досить серйозні вимоги до оформлення довідки. Причому в разі їх невиконання довідку можуть не зарахувати та відповідно не припинити перебіг 180-денного строку.
Отже, розглянувши загальні правила розрахунку 180-денного строку, перейдемо до особливих ситуацій, в яких розрахунок законодавчо встановленого строку для розрахунків матиме свою специфіку.
Повернення товарів (передоплати) унаслідок розірвання договору
Як уже зазначалося, суб’єкти господарської діяльності зацікавлені в тому, щоб устигнути завершити експортно-імпортні операції у 180-денний строк. Однак у разі, коли в зовнішньоекономічних відносинах має місце повернення товару (при експорті) або повернення передоплати (при імпорті), зрозуміло, що надходження виручки (поставки товару) уже не відбудеться. Як у такому разі діяти резиденту, щоб уникнути нарахування пені за порушення порядку здійснення розрахунків? Давайте розберемося.
Якщо йдеться про
повернення передоплати внаслідок розірвання імпортного договору, то починає діяти п.п. «ґ» п. 1.8 Інструкції № 136. Відповідно до нього вартість товарів може бути зменшено, якщо протягом виконання зобов’язань за договором здійснюється повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково — на суму таких коштів. При цьому згідно з п. 3.5 Інструкції № 136 у разі повернення резиденту коштів, які було перераховано нерезиденту за імпортним договором, у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання за цим договором частково або повністю не виконано, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, що однозначно підтверджують повернення грошових коштів (якщо кошти повертаються на рахунок резидента в іншому банку).Звідси можна зробити висновок: якщо грошові кошти надходять до
того самого банку, то жодних документів подавати не потрібно. Єдине, що потрібно від клієнта, так це повідомити банк про причину надходження валюти та дати розпорядження щодо її подальшої долі. Після цього банк переведе валюту з розподільчого на поточний рахунок клієнта та зніме незавершену імпортну операцію з контролю.Усе викладене стосується повернення
власної іноземної валюти. Якщо ж інвалюта придбавалася на міжбанківському валютному ринку (далі — МВР), то при її поверненні банк керуватиметься нормами Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281. Відповідно до п. 7 розділу III згаданого документа суб’єкт ринку (тобто банк) зобов’язаний продати без доручення клієнта-резидента протягом п’яти робочих днів починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок кошти в іноземній валюті, придбані та перераховані на користь нерезидента і повернені на адресу резидента у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані.Вимоги цього
пункту поширюються також на повернену валюту, отриману раніше за рахунок кредиту в інвалюті (за умови, якщо резидент виконав зобов’язання за кредитним договором або якщо на момент повернення коштів резидент придбав іноземну валюту з метою виконання зобов’язань за кредитним договором, але не перерахував її з поточного рахунка за призначенням).Щодо
повернення поставленого експортером товару, то відповідно до п.п. «г» п. 1.8 Інструкції № 136 суму валютної виручки може бути зменшено, якщо відбувається оформлене відповідним чином повернення товару резиденту — на суму вартості такого товару. У цьому випадку банк знімає експортну операцію з контролю, якщо взаємні зобов’язання за експортним договором частково або повністю не виконані та відбувається часткове або повне повернення резиденту продукції, яку було поставлено ним нерезиденту за цим договором, на підставі ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД (п. 2.6 Інструкції № 136).Отже, із документальним оформленням повернення товару (передоплати) при розірванні ЗЕД-договора все зрозуміло. Залишається тільки з’ясувати, в які строки має бути здійснено повернення.
Це питання тривалий час викликало чимало розбіжностей. Так, представники головного податкового відомства вважали, що повернення грошових коштів має бути здійснено протягом
180 календарних днів із моменту здійснення платежу (див. http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=120705&cat_id=112880). А от суди в таких спорах висловлювали іншу думку. Наприклад, у постанові ВГСУ від 16.09.2004 р. № 9/196 було зазначено, що Закон № 185 не поширюється на ситуації повернення товару за зовнішньоекономічними договорами або передоплати за ними , оскільки кошти, що повертаються, за своєю суттю не є виручкою нерезидента, а продукція, що повертається, — товаром, що поставляється. Схоже рішення було прийнято і ВАСУ (ухвала від 24.01.2008 р.).Однак після появи відразу двох листів таких авторитетних органів, як НБУ і Мін’юст, стало зрозуміло: щоб уникнути неприємностей при поверненні товарів (передоплати) унаслідок розірвання ЗЕД-договорів, необхідно орієнтуватися на 180-денний строк. Так, НБУ у своєму
листі від 14.09.2009 р. № 13-119/6074-17075 (див. на с. 42) зазначив таке: «…при поверненні товару за зовнішньоекономічним договором або попередньої оплати за ним строк завершення імпортної операції резидента повинен відповідати вимогам Закону № 185». Аналогічного висновку доходить і Мін’юст у листі від 14.09.2009 р. № 11668-0-26-05-20, див. на с. 43.
Комісійна винагорода банку-нерезиденту
Буває так, що сума виручки за експортним контрактом або повернена передоплата за імпортним контрактом, що не відбувся, надходить за вирахуванням комісійної винагороди банку-нерезиденту, що утримується за проходження платежу через його рахунки. Для резидента це не буде проблемою, якщо оплату комісійних винагород
передбачено експортним, імпортним договорами та/або підтверджено відповідним банківським документом (див. п.п. «е» п. 1.8 Інструкції № 136, а також лист НБУ від 15.05.2007 р. № 28-311/1740-5027). При виконанні цих умов банк знімає операцію з контролю. Більше того, підтвердження взагалі не буде потрібно, якщо оплата комісійної винагороди за кожним окремим платежем не перевищує 50 євро (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті). Щоправда, для цього виплату резидентом таких винагород знову-таки має бути передбачено в договорі. Отже, при складанні ЗЕД-договору цей момент слід ураховувати заздалегідь. В іншому разі зменшення виручки на суму комісійної винагороди банку-нерезиденту може бути розцінено як безпідставне її недоотримання.
Коли валютну виручку (вартість товару) може бути зменшено
Утримання комісійної винагороди банком-нерезидентом — це не єдиний випадок зменшення виручки, коли таке зменшення не є безпідставним недоотриманням. У
п. 1.8 Інструкції № 186 передбачені й інші випадки, про які ми повинні нагадати:—
перегляд ціни товарів у зв’язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору — на суму недопоставлених та/або неякісних товарів. Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд або Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті чи інший орган (експертна організація тощо), уповноважений розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами або звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни (якщо це передбачено договором);—
перегляд ціни товарів у результаті дій форс-мажорних обставин, які призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару, — на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. У цьому випадку банку потрібно надати підтверджуючий документ Торгово-промислової палати або іншого уповноваженого органу (експертної організації) згідно з правилами або звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни (якщо це передбачено договором);—
товари знищені, конфісковані, зіпсовані, вкрадені, загублені — на суму їх вартості (за умови, що право власності на товар згідно з умовами договору належить резиденту і такі обставини підтверджено уповноваженими органами країни, на території якої відбулися такі події);— відповідним чином оформлене
повернення товару або його частини експортеру (на суму вартості такого товару), а також повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково (на суму таких коштів). Докладно про це можна прочитати в розділі «Повернення товарів (передоплати) унаслідок розірвання договору»;—
сплата податків за межами України за операціями, пов’язаними з виконанням резидентами для нерезидентів робіт (наданням послуг). При цьому суму сплачених податків має бути письмово підтверджено податковими органами держави нерезидента;—
оплата нерезидентом резиденту готівкової інвалюти на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспорту, що використовується за кордоном для виконання зобов’язань такого резидента за експортним договором. Зрозуміло, суми отриманих та використаних коштів має бути підтверджено документально.У всіх перелічених випадках зменшення ціни (вартості товару) не спричинить жодних проблем та за наявності підтверджуючих документів банк зніме ЗЕД-операцію з контролю.
Комісійні операції у сфері ЗЕД
Якщо за договором комісії на продаж резидент виступає комітентом, а інший резидент — комісіонером, то
відповідальність за порушення строків розрахунків при здійсненні експортних операцій покладається на комісіонера. На це, зокрема, звертала увагу ДПАУ в листах від 21.02.2002 р. № 1151/6/23-5315, від 25.09.2001 р. № 12848/7/22-2317, Нацбанк (листи від 07.11.2002 р. № 18-213/3969, від 18.06.2001 р. № 28-313/2452-3648), а також Держкомпідприємництва (лист від 27.02.2002 р. № 2-221/1167). Аналогічний підхід поширюється й на операції з імпорту товарів на підставі договорів комісії на купівлю.
Залік зустрічних однорідних вимог
У сфері зовнішньоекономічної діяльності взаємні зобов’язання сторін може бути припинено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Причому залік таких вимог може бути підставою для зняття експортно-імпортних операцій з контролю. Щоправда, для цього повинні виконуватися умови, перелічені в
п. 1.10 Інструкції № 136. Згідно з нормами згаданого пункту експортні, імпортні операції може бути знято з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов’язань за цими операціями шляхом заліку, якщо:— вимоги випливають із взаємних зобов’язань між резидентом та нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
— вимоги є однорідними;
— строк виконання за зустрічними вимогами настав, або не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги;
— між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання тощо.
Що стосується документів про припинення зобов’язань за ЗЕД-договорами шляхом заліку, то такими документами можуть бути копії експортно-імпортних договорів, копії додаткових угод до таких договорів, копії ВМД, копії актів виконаних робіт, акт заліку зустрічних однорідних вимог тощо.
Відрадно, що ДПАУ в
п. 2 листа від 11.05.2007 р. № 9433/7/22-6017 погодилася, що перелічені в Інструкції № 136 умови є достатньою підставою для прийняття податковими органами здійсненого суб’єктами господарювання припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Тобто податківці фактично погодилися, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог зупиняє перебіг 180-денного строку. Водночас таке може відбуватися не завжди. Так, наприклад, у листі від 09.10.2008 р. № 20580/7/22-5017, присвяченому заліку зустрічних однорідних вимог між двома імпортними договорами (за одним із них авансовий платіж не повернено, а за іншим — авансу не було), податківці зазначили: за другим імпортним контрактом товари має бути поставлено в законодавчо встановлені строки з моменту здійснення авансового платежу за першим контрактом. Виходить, що відлік 180-денного строку буде продовжено і після здійснення взаємозаліку — до моменту поставки товару в Україну. І це цілком справедливо, адже в цьому випадку взаємозалік дозволив спрямувати передоплату за одним договором у рахунок передоплати за іншим договором. І лише операція поставки повинна припинити обчислення 180-денного строку за другим договором. Отже, до умов, перелічених у п. 1.10 Інструкції № 136, не можна підходити формально.
Розрахунки з використанням акредитива
Документарний акредитив є одним з поширених форм міжнародних розрахунків. Нагадаємо: акредитив (від латинського accredo — довіряю) є незалежним від комерційного контракту грошовим зобов’язанням банку покупця здійснити платіж на користь продавця проти надання ним передбачених умовами акредитива документів. Такими документами можуть бути відвантажувальні, товаросупровідні документи, факт надання яких доводить відвантаження належного товару. Під час здійснення операцій за акредитивами всі сторони мають справу тільки з документами (проти яких здійснюється платіж), а не з товарами. Це дозволяє звести до мінімуму комерційний ризик і водночас забезпечити швидкість розрахунків.
Відповідно до
ст. 2 Закону № 185 при застосуванні розрахунків за імпортними операціями у формі документарного акредитива 180-денний строк діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.При розрахунках за експортними контрактами початок відліку 180-денного строку починається з наступного календарного дня після оформлення ВМД (
п. 2.2 Інструкції № 136). А от момент припинення 180-денного строку збігається з датою розкриття акредитива (тобто з датою здійснення виконуючим банком платежу на користь бенефіціара (постачальника-нерезидента). Отже, використання акредитива в експортних операціях зводить до мінімуму імовірність порушення 180-денного строку.
Імпорт без ввезення — експорт без вивезення
Операції з купівлі та продажу товару без фактичного перетину ним митного кордону України в термінології
Закону про ЗЕД визначено як імпорт та експорт.Строк та умови завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України визначаються
Порядком № 1392. Відповідно до п. 2 цього Порядку строк завершення імпортної операції не повинен перевищувати 180 календарних днів. Він обчислюється з моменту здійснення:— резидентом авансового платежу або виставляння векселя на користь нерезидента;
— уповноваженим банком платежу на користь нерезидента в разі проведення розрахунків у формі документарного акредитива.
Завершенням
імпортної операції резидента без фактичного ввезення вважається виконання однієї з таких умов:— зарахування виручки на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;
— подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається НБУ;
— припинення дії зобов’язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог резидента та нерезидента на підставі документів, перелік яких визначається НБУ.
Щодо документів, на підставі яких уповноважений банк може зняти імпортну операцію з контролю, то про них ідеться в
п. 3.6 Інструкції № 136. Відповідно до нього резидент зобов’язаний надати банку:—
документ, який згідно з умовами відповідного імпортного договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки на користь резидента продукції (наприклад, товарно-транспортні документи, накладна, акт приймання-передачі тощо);—
договір на продаж цієї продукції нерезиденту, що передбачає зарахування виручки від такого продажу на рахунки цього резидента в банках, або документи, які підтверджують потребу використання резидентом цієї продукції за межами України (договори (контракти, угоди), інші форми документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть вважатися договором).Здійснення контролю над
експортною операцією, за якою продукція, придбана резидентом за імпортним договором без її ввезення на територію України, перепродається нерезиденту, покладається на той самий банк, через який проводилася оплата зазначеного імпортного договору. Контроль щодо цієї операції банк здійснює відповідно до вимог Інструкції № 136 (другий абзац п. 3.6). Тобто банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією (або її частини) на поточний рахунок останнього.Як уже зазначалося, порушення 180-денного строку загрожує резиденту пенею в розмірі 0,3 % від суми недоотриманої виручки (вартості недопоставленого товару). Про строки застосування таких санкцій поговоримо в наступному розділі.
Строки давності для нарахування пені
Перш ніж ми перейдемо до питання про строки давності для нарахування пені, нагадаємо, хто ж цю пеню нараховує. Відповідно до
п. 2 Декрету КМУ «Про систему валютного контролю» від 19.02.2003 р. № 15-93 здійснювати контроль за експортно-імпортними операціями резидентів та нерезидентів покликані банки. Тобто саме банк зобов’язаний стежити, щоб суб’єкти господарської діяльності встигли виконати розрахунки за ЗЕД-операціями у 180-денний строк.У разі ненадходження у відведений законодавством строк виручки (або товару) банк фіксує порушення строків розрахунків та інформує про це
податкові органи (п. 5.9 Інструкції № 136). А ті, у свою чергу, нараховують пеню та стягують її з порушників (тобто з резидентів). Це право надано їм п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.Отже,
нараховує та стягує пеню податковий орган, а банк є його інформатором. Але навіть якщо банк з будь-яких причин не надасть до податкового органу відомості про такі порушення, контролери можуть стягнути з резидента пеню за підсумками документальної перевірки (підстава — ч. 5 ст. 4 Закону № 185).А тепер перейдемо безпосередньо до строків давності для нарахування пені. Слід зауважити, що питання про існування цих строків викликає багато спорів. Річ у тім, що ані
Законом № 185 , ані Інструкцією № 136 спеціальних строків давності щодо пені у ЗЕД не передбачено. Однак, ураховуючи, що пеня потрапляє під визначення адміністративно-господарських санкцій, наведене у ст. 238 ГКУ, на неї повинні поширюватися строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені ст. 250 ГКУ. Нагадаємо: згідно з нормами цієї статті адміністративно-господарські санкції можуть застосовуватися до суб’єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік із дня порушення цим суб’єктом установлених законодавчими актами правил провадження господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.Проблема в тому, що представники головного податкового відомства не вважають таку пеню адміністративно-господарською санкцією, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин строків давності, передбачених
ст. 250 ГКУ, на їх думку, відсутні (лист ДПАУ від 15.10.2009 р. № 10517/6/22-5015, див. на с. 40). Аргументують вони це тим, що податковий орган не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і він не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання, як того вимагає ст. 1, 2 ГКУ. У цьому ж листі ДПАУ повідомляє про підтримку подібної позиції Верховним Судом України (постанова від 25.03.2008 р.), Вищим адміністративним судом України (ухвала від 25.12.2007 р.) та Вищим господарським судом України (постанова від 07.07.2005 р. у справі № 29/11).Однак ДПАУ чомусь забула про існування інших судових рішень, в яких містяться абсолютно інші висновки (
постанова ВАСУ від 31.01.2007 р. № К-7348/06, ухвала ВАСУ від 28.02.2007 р.). Наприклад, в останньому судова колегія погодилася з висновками попередніх інстанцій про те, що порушення, викладені в акті перевірки, є порушеннями правил провадження господарської діяльності, зокрема, правил організації розрахунків, що спричинили штрафні санкції, які є видом адміністративно-господарських санкцій, а саме — адміністративно-господарським штрафом у розумінні ст. 238, 241 ГКУ. А його, як відомо, можна застосувати тільки протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік із дня порушення (ст. 250 ГКУ). Отже, щодо цього питання з податківцями можна поспорити. Щоправда, робити це доведеться, найімовірніше, у судовому порядку.
Бартер
На відміну від звичайних імпортних операцій, коли поставка товарів повинна відбутися у 180-денний строк, товари, які імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але
не пізніше 90 календарних днів із дати митного оформлення (дати оформлення вивізної ВМД) фактично експортованих товарів. Про це прямо зазначено у ст. 2 Закону про бартер у ЗЕД.У разі експорту за бартером високоліквідних товарів граничні строки ввезення на митну територію імпортних товарів не повинні перевищувати
60 календарних днів із дати оформлення вивізної ВМД. Перелік таких високоліквідних товарів наведено в додатку 1 до постанови КМУ «Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 29.04.99 р. № 756.За порушення встановлених строків резиденту загрожує пеня, яка нараховується за кожний день прострочення в розмірі
0,3 % вартості неотриманих товарів (ст. 3 Закону про бартер у ЗЕД). Причому пеню перераховують у гривні за курсом НБУ на день виникнення заборгованості (за експортованими товарами). Про такий порядок нарахування пені повідомила ДПАУ в листі від 31.03.2009 р. № 6602/7/22-5017.Докладніше про ЗЕД-бартер можна прочитати у статтях «Бартерні операції: основні податкові моменти» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 17, с. 3 та «Зовнішньоекономічний бартер: особливості оподаткування та обліку» // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 18, с. 20.
На цьому ми завершуємо розгляд питань, пов’язаних з порядком здійснення розрахунків у сфері ЗЕД. Звісно, у межах однієї статті неможливо висвітлити всі аспекти цієї невичерпної теми. Тому, якщо у вас з’являться запитання, пишіть нам. Ми обов’язково проаналізуємо вашу ситуацію та відповімо на шпальтах газети.
