Щодо виконання банком функції податкового агента з оподаткування доходів фізичних осіб
Лист Державної податкової адміністрації України від 31.08.2009 р. № 8522/6/17-0716
Державна податкова адміністрація України розглянула ваші листи <...> з деяких питань оподаткування доходів фізичних осіб і в межах своєї компетенції повідомляє.
При добровільному погашенні заборгованості боржником — фізичною особою між Банком та боржником укладається договір про врегулювання заборгованості, згідно з яким Банк тимчасово знімає заборону на відчуження заставленого майна, а боржник в цей час самостійно укладає угоду купівлі-продажу належного йому заставленого майна з третьою особою та передає Банку в рахунок погашення боргу кошти, одержані від такого відчуження.
В такій ситуації відповідно до п. 1.15 ст. 1, ст. 12, ст. 11 та ст. 8 Закону податковим агентом виступає або нотаріус (самостійна сплата податку боржником при продажу заставленого майна іншій фізичній особі), або юридична особа, якій (через яку) буде реалізоване майно.
У разі оформленої у встановленому порядку відмови банку від права вимоги виконання зобов’язання за кредитним договором до закінчення строку позовної давності, така відмова відповідно до п.п. 4.2.9 «д» п. 4.2 ст. 4 Закону вважається списанням (анулюванням) заборгованості за власним рішенням Банку, який має виконати всі передбачені Законом функції податкового агента щодо списаної суми заборгованості.
При списанні заборгованості на позабалансовий рахунок за рішенням банку, прийнятим з урахуванням вимог нормативних актів НБУ (незалежно від настання строків сплати, повернення, погашення за кредитним договором), Банк протягом строку позовної давності проводить претензійну роботу щодо боржника, наслідком якої є або примусове звернення стягнення на майно, або задоволення вимог за добровільним рішенням боржника.
Оскільки згідно з п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону оподаткування суми заборгованості провадиться по закінченні строку позовної давності, то
до закінчення строку позовної давності заборгованість, яка рахуватиметься на позабалансовому рахунку Банку, не підлягає оподаткуванню.По закінченні строку позовної давності щодо заборгованості Банк
відповідно до п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону повинен виконати всі передбачені Законом функції податкового агента щодо суми такої заборгованості.У разі взяття Банком заставленого майна на свій баланс як основного засобу, слід вважати, що фізична особа відчужила (продала) Банку своє власне майно.
Банк при купівлі у фізичної особи нерухомого чи рухомого майна має виконати всі функції податкового агента
щодо вартості придбаного майна, зокрема нарахувати податок за нормами ст. 11 або ст. 12 Закону та сплатити (перерахувати) утриманий податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.Відповідно до п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) до бюджету податку,
відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.
Заступник голови С. Лекарь
коментар редакції
При переході у власність банку заставного майна фізосіб
банк зобов’язаний виконати функції
податкового агента щодо ПДФО
Лист ДПАУ, що коментується, буде цікавий як банкам, так і фізичним особам, які уклали з банками кредитний договір.
Сьогодні далеко не кожний позичальник має можливість своєчасно та в повній сумі погашати свої кредитні зобов’язання. Банки та фізичні особи — позичальники вдаються до різних варіантів дій із заставним майном у разі, якщо зобов’язання за договором не виконуються.
Перший варіант вирішення такої ситуації полягає в тому, що фізична особа самостійно в межах добровільного погашення заборгованості реалізує заставне майно і потім погашає отриманими коштами свою заборгованість. У цій ситуації оподаткування доходу з продажу фізичною особою майна здійснюється в загальному порядку на підставі положень ст. 11, 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV. Тобто податковим агентом, відповідальним за контроль за сплатою ПДФО, є нотаріус або юридична особа, за допомогою якої реалізується майно.
Другий варіант полягає в оформленні відмови банку від права вимоги виконання зобов’язання за кредитним договором до закінчення строку позовної давності. Інакше кажучи, банк добровільно відмовляється від вимоги щодо виконання зобов’язання фізичною особою. У цій ситуації у фізичної особи виникає оподатковуваний дохід у сумі списаної заборгованості. При цьому ДПАУ вимагає, щоб функції податкового агента виконав банк, а саме, утримав та сплатив із цієї суми ПДФО. Таку позицію ДПАУ відстоювала і раніше (див. лист від 20.05.2008 р. № 10281/7/17-0217 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 49, лист від 17.10.2008 р. № 10171/6/17-0716), ґрунтуючись на тому, що згідно з п.п. 8.2.2 Закону № 889 особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Із цього ДПАУ робить висновок, що у решті випадків при виплаті доходу фізособі суб’єкти підприємницької діяльності є податковими агентами. Зрозуміло, що реально утримати податок з доходів у цій ситуації неможливо. А отже, банкам залишається керуватися положеннями п.п. 20.3.2 Закону № 889, згідно з якими в разі, якщо податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податків не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) до бюджету податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу покладається на такого податкового агента. Отже, банкам доведеться заплатити податок з доходів за рахунок своїх коштів, що, по суті, і вимагає ДПАУ в листі, що коментується.
Третій варіант — списання заборгованості після закінчення строку позовної давності. Як і в попередньому варіанті, на думку ДПАУ, банк зобов’язаний буде виконати функції податкового агента щодо суми доходу фізичної особи у вигляді суми списаної заборгованості. І в цьому випадку банку доведеться заплатити ПДФО за рахунок власних коштів.
Четвертий варіант — банк отримує у власність заставне майно. ДПАУ розглядає цю операцію як продаж фізичною особою свого майна, а отже, банк зобов’язаний виконати функції податкового агента під час переходу до нього права власності на заставне майно. Інакше кажучи, банк повинен утримати та сплатити податок з доходів з вартості заставного майна, що перейшло в його власність. Але оскільки фактично це зробити неможливо (адже суму кредиту вже виплачено фізичній особі), то банку і в цій ситуації залишається згідно з положеннями п.п. 20.3.2 Закону № 889 заплатити податок з доходів фізичних осіб за свій рахунок. У всякому разі, цього вимагає ДПАУ.
Тетяна Онищенко
