Щодо віднесення до валових витрат плати за бронювання місця в готелях
Лист Державної податкової адміністрації України від 23.09.2009 р. № 20575/7/15-0217
(витяг)
Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> щодо віднесення до валових витрат плати за бронювання місця в готелях і повідомляє наступне.
Відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов’язаних з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку зі здійсненням таких витрат.Оскільки підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить вичерпний перелік витрат на відрядження фізичних осіб, які можуть бути включені до складу валових витрат підприємства, і витрати у вигляді
плати за бронювання місця в готелях до цього переліку не віднесено, то такі витрати не підлягають віднесенню до складу валових витрат.
Заступник голови С. Чекашкін
коментар редакції
Бронювання готелю: ДПАУ не бачить підстав для валових витрат
На жаль, фіскальна позиція столичної ДПА знайшла підтримку в найголовнішої ДПА. Так, перша ще у 2006 році «порадувала» бухгалтерську громадськість оригінальною вигадкою (див. лист ДПА в м. Києві від 10.04.2006 р. № 250/10/31-106 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 85): немає згадки про витрати на бронювання у профільному відряджувальному п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток, отже, і валовим витратам нізвідки взятися. Такого ж висновку дійшла і друга ДПА, що відображено в сьогоднішньому листі.
Ми з такою позицією не згодні
, повторимо свої контраргументи.По-перше
, витрати на бронювання (не більше ніж 50 % вартості місця за добу в українських готелях) згадані разом з іншими витратами на відрядження в п. 1.6 відряджувальної Інструкції № 59. І дуже важливо пам’ятати, що Інструкцію № 59 було затверджено на виконання постанови КМУ «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України» від 05.01.98 р. № 10, яку, у свою чергу, було видано саме на виконання вимог п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток. Інакше кажучи, зв’язок Інструкції № 59 із Законом про податок на прибуток забезпечено постановою КМУ. Не повинно бентежити те, що постанова № 10 зараз не чинна, її замінила постанова КМУ від 23.04.99 р. № 663. В останній Мінфіну дана вказівка внести зміни до Інструкції № 59, що підтверджує її зв’язок з уже новою постановою № 663, яка також завдячує своєю появою п.п. 5.4.8.По-друге
, якщо прийняти точку зору ДПАУ і керуватися тільки п.п. 5.4.8, при цьому ігноруючи перелік витрат з Інструкції № 59, то виходить, що витрати відрядженого працівника на таксі повинні включатися до валових витрат. Адже обмеження щодо таксі встановлене тільки в Інструкції № 59 (п. 1.7), а в п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток зазначено про валововитратність будь-яких витрат на проїзд за місцем відрядження без будь-яких додаткових умов. Причому, що цікаво у випадку з таксі, ДПАУ не гребує обмеженнями з Інструкції № 59 (див., наприклад, лист від 12.07.2006 р. № 13098/7/15-0317).По-третє
, валововитратність бронювання можна обґрунтувати іншою нормою Закону про податок на прибуток — п.п. 5.6.2, згідно з яким до валових витрат відносяться передбачені законодавством обов’язкові виплати працівникам. Компенсація всіх витрат відрядженого працівника, пов’язаних з наймом житлового приміщення, передбачена ст. 121 КЗпП, тому відшкодування витрат на бронювання місця є обов’язковою виплатою, а отже, має право потрапити до валових витрат. Про те, що такі витрати повинні відшкодовуватися працівнику, зазначено й у листі Мінфіну від 23.05.2008 р. № 31-18030-07-29/19418.
Наталія Яновська
