Щодо застосування штрафних санкцій щодо орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності
Лист Державної податкової адміністрації України від 28.08.2009 р. № 18552/7/15-0717
Державна податкова адміністрація України розглянула <...> лист <...> щодо застосування штрафних санкцій щодо орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та повідомляє.
Згідно із статтею 2 Закону України від 03.07.92 № 2535-XII «Про плату за землю» (із змінами і доповненнями, далі — Закон № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Статтею 13 Закону № 2535 встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, — договір оренди такої земельної ділянки.
Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону № 161).
Згідно із статтею 21 Закону України № 161-XIV від 06.10.98 р. «Про оренду землі» (із змінами і доповненнями, далі — Закон № 161) орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов’язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним (стаття 14 Закону № 2535).
Згідно із статтею 25 Закону № 161 орендар земельної ділянки зобов’язаний у п’ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
Статтею 24 Закону № 161 визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Статтею 27 Закону № 2535 визначено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами і доповненнями, далі — Закон № 2181), встановлено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Разом з тим, згідно із підпунктами 17.1.1 та 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 платник податків, що
не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п’ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Враховуючи норми чинного законодавства та функції державних податкових інспекцій в районах, містах районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій, передбачених статтею 10 Закону України від 04.12.90 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (із змінами і доповненнями),
податкові органи, керуючись підпунктом «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, зобов’язані самостійно визначати суму податкового зобов’язання платника податків з орендної платі за землю і застосувати до нього штрафні санкції за порушення податкового законодавства відповідно до підпунктів 17.1.1 та 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.
Заступник голови С. Чекашкін
