Створюємо рекламний щит: основні організаційні моменти
Оригінальність закладеної в рекламу ідеї — найважливіший її елемент, який має гарантувати, що продукт, який рекламується, не залишиться непоміченим споживачем. Для прикладу, переможцем одного з міжнародних конкурсів став рекламний сюжет, в якому клоун з «Макдональдс» стоїть у черзі за бургером мережі фастфудів Burger King. Однак усі зусилля «креативників» можуть зійти нанівець, якщо буде допущено помилку в більш приземлених питаннях оформлення та розміщення носіїв реклами.
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»Марина КОВЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Вимоги до інформації, розміщеної на рекламному щиті
Ітиметься про вимоги до такого засобу зовнішньої реклами, як рекламний щит.
Нагадаємо,
об’єктами зовнішньої реклами є: світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), пласкі та об’ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби; механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби; складні просторові конструкції; аеростати, повітряні кулі, у тому числі на опорах вуличного освітлення та над проїжджою частиною вулиць і доріг. Слід зауважити, що наведений перелік не є вичерпним (див. лист Держспоживстандарту від 13.08.2009 р. № 8345-1-6/18).Отже, якщо залишити осторонь вимоги до реклами, що висуваються законами маркетингу, та зосередитися виключно на вимогах чинних нормативних актів, то слід звернути увагу на такі основні моменти:
1.
Дотримання прав на об’єкт авторського та суміжних прав, що використовуються в рекламі, зокрема імітувати або копіювати текст або зображення, які використовуються в рекламі інших товарів, заборонено (абз. десятий ч. 1 ст. 8 Закону про рекламу).2.
Дотримання вимог законодавства про мови. Згідно зі ст. 6 Закону про рекламу використання мови в рекламі має відповідати законодавству України про мови. Загальне правило закріплено у ст. 35 Закону «Про мови в Українській РСР» від 28.10.89 р. № 8312-XI та звучить так: тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами тощо виконуються українською мовою. Поряд із текстом, викладеним українською мовою, може бути розташований його переклад іншою мовою (див. лист Держспоживстандарту від 24.12.2004 р. № 11733-3-11/17).3.
Дотримання етичних вимог до змісту реклами. Законодавець вимагає при розміщенні реклами враховувати особливу сприйнятливість дітей, забороняє рекламу, що містить інформацію або зображення, що порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності, рекламу, що містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності.4.
У рекламі забороняється використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, органів місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 8 Закону про рекламу).5.
Заборонено рекламувати товари, які підлягають обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії (ч. 2 ст. 8 Закону про рекламу).6. Установлено
заборону на використання в рекламі зображення фізичної особи або імені такої особи без її письмової згоди.7. На засобах зовнішньої реклами
заборонено розміщення реклами тютюнових виробів, алкогольних напоїв, реклами знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби та алкогольні напої (абз. восьмий ч. 1, абз. восьмий ч. 2 ст. 22 Закону про рекламу).8.
Рекламний щит повинен відповідати таким вимогам (ч. 2 ст. 16 Закону про рекламу): розміщуватися з дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення рекламного щита не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; опори рекламного щита, розташованого вздовж проїжджої частини, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, який розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.9.
Забороняється розміщення рекламних щитів: на пішохідних доріжках та алеях; у населених пунктах на висоті менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; за межами населених пунктів на відстані менше ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.
Отримання дозволу на розміщення рекламного засобу
Порядок розміщення реклами
в межах населених пунктів регламентовано Типовими правилами № 2067 та рішеннями місцевих рад, які розробляються та приймаються відповідно до цих Правил.Згідно з
п. 3 Типових правил № 2067 для розміщення зовнішньої реклами на території населеного пункту потрібно отримати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами (форму дозволу наведено в додатку 3 до Типових правил № 2067). Видається такий дозвіл виконавчими комітетами місцевих рад через Єдиний дозвільний центр, що діє відповідно до Основних вимог до порядку взаємодії адміністратора з місцевими дозвільними органами, суб’єктами господарювання і територіальним органом спеціально уповноваженого органу з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності з видачі документів дозвільного характеру (додаток 2 до постанови Кабміну від 21.05.2009 р. № 526), див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 46.Не потребує отримання дозволу
на розміщення зовнішньої реклами встановлення вивіски, що містить інформацію про назву, вид діяльності, час роботи підприємства, оскільки така вивіска не є рекламою. Про це прямо зазначено в ч. 6 ст. 9 Закону про рекламу. Неодноразово звертав на це увагу і Держкомпідприємництва (див. листи від 31.05.2005 р. № 4186, від 05.09.2007 р. № 6635, від 15.07.2009 р. № 7250-1-4/18). Дозвіл на розміщення реклами також не буде потрібний, якщо на відповідному інформаційному щиті буде розміщено інформацію про виробника товару або такий щит розташовуватиметься в місцях, де товар реалізується або надається споживачам, оскільки така інформація не вважається рекламою (ч. 7 ст. 8 Закону про рекламу).Загальний порядок отримання дозволу на розміщення рекламного щита як об’єкта зовнішньої реклами для більшої наочності наведемо у вигляді схеми. При цьому слід ураховувати, що цей порядок може бути доповнено і конкретизовано на рівні рішень місцевих рад.
Перелік документів
, які необхідно подати з метою отримання дозволу на розміщення рекламного засобу і які наведено на рисунку, є вичерпним. Єдина додаткова необхідна умова — отримати згоду власників будівлі, споруди, території, на яких такий рекламний засіб буде розміщено (ст. 16 Закону про рекламу). В іншому разі є загроза, що рекламний засіб буде демонтовано власником об’єкта, на якому його було розміщено без його згоди (п. 6 Оглядового листа ВГСУ від 22.11.2006 р. № 01-8/2622).Строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами
, як правило, становить 5 років. Однак за бажанням суб’єкта господарювання цей строк може бути і менше, якщо про це зазначено в заяві.Плата за видачу дозволу
згідно з п. 3 Типових правил № 2067 та п. 1 ст. 16 Закону про рекламу не справляється. Зауважимо, що законодавчих підстав для висування до суб’єктів господарювання, які розміщують зовнішню рекламу, вимог про оплату ремонту фасадів, тротуарів, облаштування тимчасових автостоянок, з якими вони часто стикаються на практиці, немає (див. лист Держкомпідприємництва від 28.03.2005 р. № 2161 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 60).Якщо суб’єкт господарювання планує розмістити рекламний щит
за межами населеного пункту у смузі відведення автомобільної дороги або в межах залізничного переїзду, відповідний дозвіл необхідно отримати в органів державного управління автомобільними дорогами або їх власників та ДАІ (п. 362 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.94 р. № 198). Згоду на розміщення зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства за межами населених пунктів видає Державна служба автомобільних доріг України відповідно до вимог Порядку № 414 (за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку № 414).Розміщення зовнішньої реклами на пам’ятниках національного значення, у межах зон охорони цих пам’ятників, історичних ареалів населених місць дозволяється за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (
ст. 24 Закону про охорону культурної спадщини).Розміщення реклами на пам’ятниках місцевого значення, а також у межах зон охорони цих пам’ятників дозволяється за погодженням з органом охорони культурної спадщини Ради міністрів АР Крим або органами охорони культурної спадщини обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Завершуючи розгляд питання про порядок надання дозволу на розміщення рекламного щита, варто нагадати суб’єктам господарювання про можливість уникнути необхідності проходження цієї досить непростої процедури. Зробити це можна, уклавши або договір
оренди об’єкта зовнішньої реклами, що потребує переоформлення дозволу на розміщення рекламного засобу, який раніше було отримано його власником (однак ця процедура набагато простіша, ніж отримання такого дозволу з нуля), або договір про надання рекламних послуг, згідно з умовами якого рекламне агентство візьме на себе зобов’язання з розміщення рекламного засобу, а отже, проходити процедуру отримання необхідного дозволу буде самостійно (див. також лист Держспоживстандарту від 24.03.2009 р. № 2912-7-4/18).
Оформлення прав на землю під рекламний щит
Згідно з наведеним у
Законі про рекламу визначенням місце розміщення рекламного засобу являє собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості в межах населеного пункту, які надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).Спираючись на це визначення, Держінспекція з контролю за використанням та охороною земель наполягає на необхідності наявності в розповсюджувача реклами, який розміщує об’єкт зовнішньої реклами на земельній ділянці, правовстановлюючих документів на неї (державного акта про право власності на землю або договору оренди відповідної ділянки) (див.
лист від 19.09.2008 р. № 6-17-3006/1285). Аналогічного висновку дійшов і Держкомзем (див. лист від 21.04.2008 р. № 14-22-6/3998). До суб’єктів господарювання, які розміщують рекламні носії, не маючи правовстановлюючих документів на землю, висуваються вимоги про їх демонтаж.Однак правомірність таких вимог не визнають суди. Вони, зокрема, виходять з того, що
Типові правила № 2067 містять вичерпний перелік необхідних документів для отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Документи, що підтверджують права на земельну ділянку, до нього не включено, що робить безпідставними вимоги про необхідність їх отримання з боку органів місцевого самоврядування (див., наприклад, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 р. у справі № 7/101пд). Послідовно відстоює аналогічну позицію і ВГСУ. Як приклад можна назвати постанови ВГСУ від 26.02.2009 р. № 9/266-08, від 12.03.2009 р. № 9/256-08, в яких суд указав не тільки на те, що Типові правила № 2067 наводять вичерпний перелік необхідних для отримання дозволу документів, а й на винятковість підстав, за якими такий дозвіл може бути скасовано. Така підстава, як відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, до них не належить.
Облік витрат, пов’язаних з отриманням дозволу на розміщення зовнішньої реклами
Відразу зауважимо, що витрати, які супроводжують отримання дозволу, не можна включити до валових на підставі
п.п. 5.4.7 Закону про податок на прибуток, в якому зазначається про валововитратність витрат на спецдозволи, що отримуються в різних держорганах для ведення господарської діяльності. Адже саме дозвіл видається безоплатно, а решту послуг може бути надано звичайним, а не державним підприємством. Разом із тим, усі супутні витрати знайдуть відображення в податковому обліку з тієї простої причини, що вони безпосередньо пов’язані з веденням господарської діяльності. Розглянемо основні з них.Почнемо з
плати за тимчасове користування місцем під об’єктом реклами. У податковому обліку вона потрапляє до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток як витрати, передбачені чинним законодавством і безпосередньо пов’язані з веденням господарської діяльності. А з огляду на те, що ця плата за своєю суттю є орендною, то до валових витрат вона включається за фактом нарахування, а не за передоплатою (п.п. 7.9.6 Закону про податок на прибуток).У бухгалтерському обліку, як і всі інші витрати, пов’язані з рекламою, вона відображається за дебетом рахунка
93 «Витрати на збут». Якщо підприємство перераховує передоплату за декілька звітних періодів, то її сума спочатку відображається за дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» та поступово списується на витрати в тих звітних періодах, на які вона припадає.Витрати на отримання вихідних даних на проектування та розроблення проектно-кошторисної та технічної документації
безпосередньо пов’язані з об’єктом реклами (зазвичай, це складний стаціонарний або покрівельний об’єкт), тому в податковому обліку їх краще включити до вартості об’єкта. Залежно від загальної вартості рекламного щита (до 1000 грн. або більше) та строку його використання (до 365 днів або більше) такі витрати потраплять або до валових витрат, або амортизуватимуться у складі групи 3 (докладніше про облік самого об’єкта реклами див. далі). Найімовірніше, саме такої позиції дотримуватимуться податківці. Так, наприклад, у консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 6 вони роз’яснювали, що витрати на оплату передпроектних пропозицій та космічного знімка території будівництва котеджного селища не можна включати до валових витрат, а слід амортизувати у складі вартості об’єкта будівництва.У бухгалтерському обліку все залежатиме від строку експлуатації щита: якщо він менше року, то витрати спишуться на рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», якщо більше — на субрахунок 109 «Інші основні засоби» (112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»).
Інші витрати (інформаційні, організаційні)
, наприклад, такі, як надання відомостей про вільні рекламні місця, забезпечення погодження з відповідними органами, слід уключати до валових витрат у податковому обліку (абзац перший п.п. 5.4.4 Закону про прибуток) та до витрат на збут (рахунок 93) — у бухгалтерському обліку.І ще один момент. Усі послуги, супутні отриманню дозволу на розміщення зовнішньої реклами, обкладаються ПДВ на загальних підставах. Оплачуючи вартість таких послуг, підприємство має право включити суму «вхідного» ПДВ до складу податкового кредиту на загальних підставах.
Витрати з благоустрою навколишніх об’єктів
(наприклад, асфальтування дороги або ремонт усього фасаду будівлі) не знайдуть своє відображення в податковому обліку, оскільки чинне законодавство не містить норм, що дозволяють зменшити оподатковуваний прибуток на суму витрат з ремонту об’єктів, які не перебувають у власності або оренді у платника податків.Більше того, тут є небезпека класифікації таких витрат як безоплатно наданих послуг, що спричиняє збільшення валових доходів виходячи з рівня звичайних цін (якщо одержувач — неплатник податку на прибуток або пільговик) та податкових зобов’язань з ПДВ. Щоб уникнути цих податкових наслідків, вимагайте від робочого органу письмового підтвердження на посилання місцевих нормативних документів, де зазначається про обов’язковість таких робіт. Тоді це вже будуть не послуги, а обов’язкові витрати, пов’язані з отриманням дозволу.
У бухгалтерському обліку витрати з благоустрою навколишніх об’єктів списуються до складу витрат на збут (рахунок 93).
Облік перелічених витрат проілюструємо на прикладі.
Приклад 1
. При отриманні дозволу на розміщення зовнішньої реклами на ділянці землі, що перебуває в комунальній власності, підприємство понесло такі витрати:— щомісячна плата за користування місцем під рекламним щитом 843,50 грн. (у тому числі ПДВ — 140 грн., податок з реклами 0,5 % — 3,50 грн.);
— витрати на отримання вихідних даних на проектування та розроблення проектно-кошторисної та технічної документації — 2400 грн. (у тому числі ПДВ — 400 грн.);
— оплата послуг з надання відомостей про вільні рекламні місця — 60 грн. (у тому числі ПДВ — 10 грн.).
Облік витрат, понесених на етапі отримання дозволу на розміщення об’єкта реклами
| Зміст операції | Бухгалтерський облік | Сума,грн. | Податковий облік | ||
| дебет | кредит | ВД | ВВ | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Плата за тимчасове користування місцем під об’єктом реклами | |||||
| Перераховано щомісячну плату за тимчасове користування місцем під об’єктом реклами (у тому числі податок з реклами — 3,5 грн.)* | 371 | 311 | 843,5 | — | — |
| * У деяких регіонах згідно з місцевими рішеннями така плата обкладається податком з реклами. | |||||
| Відображено суму податкового кредиту з ПДВ | 641 | 644 | 140 | — | — |
| Списано суму плати на витрати підприємства (у кінці місяця) | 93 | 685 | 703,5 | — | 703,5 |
| Списано суму податкового кредиту з ПДВ | 644 | 685 | 140 | — | — |
| Відображено залік заборгованості | 685 | 371 | 843,5 | — | — |
| Витрати на отримання вихідних даних на проектування та розроблення проектно-кошторисної і технічної документації | |||||
| Перераховано за розробку проектно-кошторисної та технічної документації | 371 | 311 | 2400 | — | —* |
| * Витрати збільшать балансову вартість групи 3 у періоді оприбуткування об’єкта. | |||||
| Відображено податковий кредит з ПДВ | 641 | 644 | 400 | — | — |
| Отримано пакет документів | 152 | 685 | 2000 | — | — |
| Списано податковий кредит з ПДВ | 644 | 685 | 400 | — | — |
| Відображено залік заборгованостей | 685 | 371 | 2400 | — | — |
| Витрати на проектну документацію включено до вартості об’єкта в періоді введення його в експлуатацію | 109 | 152 | 2000 | — | — |
| Інформаційні витрати | |||||
| Оплачено інформацію про вільні рекламні місця | 371 | 311 | 60 | — | 50 |
| Відображено податковий кредит з ПДВ | 641 | 644 | 10 | — | — |
| Списано суму плати на витрати підприємства | 93 | 685 | 50 | — | — |
| Списано суму податкового кредиту з ПДВ | 644 | 685 | 10 | — | — |
| Відображено залік заборгованості | 685 | 371 | 60 | — | — |
Облік витрат на встановлення та виготовлення/придбання рекламного щита
Тут усе залежатиме від строку експлуатації рекламного щита та його вартості. Так, якщо очікуваний строк експлуатації перевищує 365 календарних днів, а вартість — більше 1000 грн., то в
податковому обліку такі витрати збільшать балансову вартість основних фондів групи 3 . На це, зокрема, звертали увагу представники головного податкового відомства в листі від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017 (у листі йшлося про призматрон — рекламну конструкцію з пластинками, що автоматично змінюються, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 83).Витрати на транспортування та встановлення рекламного щита, який відповідає за строком використання та вартістю об’єкта ОФ, також збільшують балансову вартість групи 3. До речі, вартісний критерій слід застосовувати до вартості щита з урахуванням цих витрат на встановлення та транспортування.
Якщо очікуваний строк експлуатації щита
менше 365 календарних днів або його вартість менше 1000 грн., то в цьому випадку застосовуються правила податкового обліку, установлені Законом про податок на прибуток для запасів. Тобто вартість щита разом з витратами на встановлення включається до валових витрат та підлягає перерахунку за п. 5.9 із моменту оприбуткування до моменту введення в експлуатацію (тільки пам’ятайте, що для щитів вартістю менше 1000 грн. та строком використання понад рік у бухобліку слід прийняти метод амортизації, згідно з яким знос нараховується в розмірі 100 % при введенні в експлуатацію).При виготовленні (придбанні) спеціальних конструкцій суми сплаченого ПДВ потрапляють до складу
податкового кредиту на підставі норм п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ, адже використання конструкцій у госпдіяльності очевидне, головне, щоб реклама стосувалася оподатковуваних товарів (послуг).При демонтажі щита та встановленні його на новому місці відповідні витрати вже не збільшують балансову вартість ОФ групи 3, а включаються до валових витрат. Таку ж думку було висловлено в консультації податківців, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2004, № 24, с. 23, та в
листі Держкомпідприємництва від 17.02.2005 р. № 962, де йдеться про те, що витрати на демонтаж, перевезення та здійснення монтажу об’єктів ОФ уключаються до складу валових витрат підприємства.У
бухгалтерському обліку залежно від строку експлуатації рекламного щита він може обліковуватися як:1) малоцінні швидкозношувані предмети, якщо очікуваний строк його експлуатації не перевищує 365 календарних днів. Надходження МШП відображається за дебетом рахунка
22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». На дату встановлення рекламного щита його вартість списується з кредиту рахунка 22 до дебету рахунка 93 «Витрати на збут» з подальшим забезпеченням оперативного обліку цих МШП у місцях експлуатації;2) малоцінні необоротні матеріальні активи, якщо строк експлуатації рекламного щита перевищує 365 календарних днів, а вартість менше встановленої на підприємстві вартісної межі. Для їх відображення в бухгалтерському обліку призначено субрахунок
112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». Витрати на їх придбання можуть потрапити до складу витрат на збут шляхом нарахування амортизації одним із двох методів, передбачених п. 27 П(С)БО 7:— «50/50», коли 50 % зносу нараховують при введенні об’єкта в експлуатацію, а решту 50 % — при списанні з балансу;
— «100 %», у цьому випадку бухгалтерська амортизація в розмірі 100 % нараховується вже при введенні об’єкта в експлуатацію;
3) основні засоби, якщо строк їх експлуатації перевищує 365 календарних днів, а вартість — установлену на підприємстві вартісну межу. Для відображення рекламних щитів, що належать до складу основних фондів, використовується рахунок
109 «Інші основні засоби». Витрати, пов’язані з їх виготовленням та встановленням, списуються на рахунок 93 «Витрати на збут» шляхом нарахування амортизації (п. 8 П(С)БО 7). Як правило, використовується прямолінійний спосіб нарахування амортизації. При цьому очікуваний строк використання рекламного щита залежить від строку дії дозволу (який не може перевищувати п’яти років) та можливості його використання в подальшому.
Оренда рекламного щита
Нагадаємо: відповідно до
п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток до валових витрат уключаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) таким платникам податку. Орендна плата за використання рекламного щита є нічим іншим, як витратами на проведення рекламних заходів, а тому відноситься до складу валових витрат. Причому тут слід пам’ятати про особливу дату відображення валових витрат — на дату нарахування (п.п. 7.9.6 Закону про податок на прибуток). Тобто, перерахувавши аванс за весь строк оренди, валові витрати на всю суму ви відобразити не зможете.А от суму «вхідного» ПДВ можна включити до складу податкового кредиту за правилом першої події (підстава —
п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ).У
бухгалтерському обліку після отримання акта приймання-передачі рекламний щит зараховується в обліку орендаря на позабалансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» за вартістю, зазначеною в договорі оренди.Сума орендної плати відображається у складі витрат орендаря у
звітному періоді, на який припадає така плата. Інакше кажучи, дотримується принцип нарахування і відповідності витрат та доходів. Щомісячна сума орендної плати списується на рахунок 93 «Витрати на збут». Підставою для цього є акт наданих послуг, отриманий від орендодавця.
Податок з реклами
Говорячи про використання в господарській діяльності платника податків рекламного щита, не можна не згадати про податок з реклами.
Нагадаємо: порядок справляння податку з реклами регулюється
Декретом № 56-93 та положеннями місцевих органів виконавчої влади.Об’єктом податку з реклами є вартість послуг з
установлення та розміщення реклами (ст. 11 Декрету № 56-93). Він сплачується з усіх видів оголошень та повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті та в інших місцях. Податок з реклами сплачується під час оплати вартості послуг з установлення та розміщення реклами. Утримується та перераховується він до бюджету особою, яка надала такі послуги.Незважаючи на те що особливості справляння та сплати податку з реклами встановлюються положеннями місцевих органів виконавчої влади, об’єкт оподаткування визначається
Декретом № 56-93 і змінюватися не може.Так, наприклад, при
самостійному виготовленні, установленні рекламного щита та розміщенні на ньому реклами нараховувати та сплачувати податок з реклами не потрібно. Оскільки послуги з установлення та розміщення реклами підприємству сторонніми організаціями не надаються, отже, і об’єкта оподаткування в цьому випадку немає. Аналогічну думку висловила ДПА в м. Києві в листі від 25.07.2005 р. № 693/10/15-508. Водночас місцеві положення можуть містити вимоги про сплату податку з реклами при самостійному встановленні та розміщенні реклами. Крім того, виходячи з вимог місцевих положень, об’єкт оподаткування може розширюватися за рахунок вартості послуг з виготовлення реклами, про які в Декреті № 56-93 узагалі не згадується. Такі вимоги є неправомірними, однак якщо ви не вчините відповідно до них, то найімовірніше доведеться відстоювати свою позицію в суді.Щодо оренди рекламного щита, то
орендар не надає послуги з виготовлення та розміщення реклами, отже, він не повинен сплачувати податок до бюджету та звітувати за ним.На наш погляд, не повинен цього робити і орендодавець, оскільки послуги оренди рекламного щита не є встановленням та розміщенням реклами.
Так, у
Державному класифікаторі продукції та послуг ДК 016-97, затвердженому наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. № 822, послугам з продажу та оренди місця і часу для реклами (вони включають і оренду рекламних щитів) присвоєно код 74.40.11, а послугам з планування, створення та розміщення реклами — код 74.40.12. Отже, незважаючи на те що послуги з оренди рекламного щита належать до рекламних послуг, їх не можна прирівнювати до послуг на створення та розміщення реклами.Разом із тим не виключено, що місцеві положення органів виконавчої влади зобов’яжуть орендодавців утримувати податок з реклами та перераховувати його до бюджету. Так, наприклад, згідно з
Положенням про податок з реклами, затвердженим рішенням Київської міської ради IV сесії XXIV скликання від 24.04.2003 р. № 360/520, об’єктом оподаткування є вартість послуг з установлення та розміщення реклами, у тому числі й плата за право тимчасового використання місць для розміщення об’єктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті в місті Києві. Тому, якщо орендодавець дотримуватиметься норм місцевого положення, які зобов’язали його утримувати і перераховувати до бюджету податок з реклами, та виділить у рахунку суму податку з реклами, то орендарю не залишиться нічого іншого, як сплатити цей податок.На цьому завершуємо розгляд питань, пов’язаних з установленням рекламного щита. Звісно, у межах однієї публікації неможливо охопити всі з них. Проте, вважаємо, що основні моменти податкового законодавства, що стосуються такого специфічного об’єкта, як рекламний щит, нами висвітлено. Отже, тримайте цей матеріал напохваті, він обов’язково стане вам у нагоді.
