«Інвалідне» питання: працевлаштувати або сплатити адміністративно-господарські санкції?

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Вересень, 2009/№ 73
В обраному У обране
Друк
Стаття

«Інвалідне» питання: працевлаштувати або сплатити адміністративно-господарські санкції?

 

Усі ми знаємо, що людям з обмеженими можливостями складніше конкурувати в плані працевлаштування з іншими членами суспільства, тому держава зобов’язала роботодавців з певною чисельністю працівників дотримуватися встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Щоб за підсумками року «інвалідні» питання не стали для підприємства сюрпризом, доцільно вже зараз почати контролювати середньооблікову кількість штатних працівників. Це дасть можливість суб’єкту господарювання ще до кінця року вирішити: створювати робочі місця для інвалідів чи сплатити адміністративно-господарські санкції в разі їх нестворення. Допомогти прийняти виважене рішення і покликана ця стаття.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Створення робочих місць для інвалідів — обов’язок усіх суб’єктів господарювання

З метою захисту права інвалідів на працю

ст. 18 Закону № 875 передбачено обов’язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі й спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці, ураховуючи індивідуальні програми реабілітації, та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії.

Цей обов’язок стосується

всіх суб’єктів господарювання, в яких середньооблікова кількість штатних працівників за рік становить 8 та більше осіб. Причому до таких суб’єктів належать як юридичні особи, так і фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю .

Не звільняються від дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і

підприємства, установи та організації, що повністю утримуються за кошти державного або місцевих бюджетів. На це звертає увагу Фонд соціального захисту інвалідів (далі — ФСЗІ) у листі від 06.07.2007 р. № 1/6-313. Щоправда, на них не поширюється вимога про сплату адміністративно-господарських санкцій (далі — АГС) у разі непрацевлаштування інвалідів (див. лист 26.04.2007 р. № 1/5-375), але при цьому застосовується адмінштраф згідно зі ст. 1881 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X (далі — КпАП).

Щодо

неприбуткових організацій, то хоча в Законі № 875 про цю категорію роботодавців нічого не сказано, ФСЗІ про них не забув. У згаданих вище листах Фонд роз’яснив, що, як і бюджетні установи, неприбуткові організації також мають дотримуватися «інвалідного» нормативу, але без сплати АГС.

Виняток із загального правила, установленого

Законом № 875 щодо працевлаштування інвалідів, становлять лише роботодавці з меншою кількістю працюючих — до 8 осіб та представництва іноземних компаній, що не є юридичними особами, оскільки такі представництва не підпадають під суб’єктний склад згідно зі ст. 19 Закону № 875 (див. лист Фонду соціального захисту інвалідів від 17.04.2006 р. № 06ю-75/667 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 45).

Кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів суб’єкти господарювання розраховують самостійно, орієнтуючись при цьому на базовий, установлений законодавством

норматив (ст. 19 Закону № 875).

Цей норматив установлено в розмірі

4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — у кількості одного робочого місця. Тобто «інвалідний» норматив для суб’єкта господарювання безпосередньо залежить від середньооблікової кількості штатних працівників за рік.

Зазначимо, що створювати одне «інвалідне» робоче місце мають роботодавці, середньооблікова річна кількість штатних працівників у яких становить аж до 37 осіб уключно, адже 37 осіб х 4 % : 100 % = 1,48, тобто 1 особа. А от уже при більшій середньообліковій річній кількості працівників (понад 37 осіб) роботодавцю необхідно створювати два та більше робочих місць.

Слід також урахувати, що згідно з

Порядком реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю, затвердженим постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70, новостворені суб’єкти господарювання, а також ті, в яких чисельність працівників за основним місцем роботи збільшилася до 8 та більше осіб, зобов’язані зареєструватися у відповідному відділенні ФСЗІ протягом 10 робочих днів з моменту держреєстрації (для новостворених) або збільшення чисельності до 8 осіб (для діючих).

Проте враховуючи, що періодом, за який підбиваються підсумки щодо працевлаштування на підприємстві інвалідів, є саме

рік, ця реєстрація, судячи з усього, має проводитися за підсумками минулого року.

Відповідно до

Порядку № 70 роботодавець зобов’язаний щороку до 1 березня надавати до ФСЗІ Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ. Цей Звіт подається за підсумками попереднього року.

За порушення строків реєстрації у ФСЗІ та за неподання Звіту суб’єкт господарювання несе відповідальність відповідно до ст.

1881 КпАП (див. лист ФСЗІ від 26.02.2008 р. № 1/6-43/06 на с. 41 цього номера).

 

Специфіка працевлаштування інвалідів в окремих галузях промисловості

Підприємства не завжди мають реальну можливість

через специфіку свого виробництва (наприклад, важкі роботи, шкідливі та небезпечні умови праці, робота в нічний час тощо) працевлаштувати необхідну кількість інвалідів. На це звернув увагу Держкомпідприємництва в листі від 16.08.2001 р. № 3-312/5101.

Та й у низці законів закріплено норми, що передбачають

особливості визначення бази для обчислення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, у

ч. 4 ст. 15 Закону про залізничний транспорт передбачено, що для підприємств залізничного транспорту загального користування базою для розрахунку 4 % нормативу є чисельність працівників, зайнятих у підсобно-допоміжній діяльності, а в ч. 8 ст. 21 Закону про електроенергетику для підприємств електроенергетики — чисельність працівників, зайнятих у непромисловому виробництві. Свої умови обчислення нормативу встановлено й для деяких інших галузей народного господарства. Наприклад, ч. 5 ст. 16 Закону про поштовий зв’язок для національного оператора поштового зв’язку з цієї бази виключено листонош, водіїв і працівників, зайнятих на роботах з важкими та небезпечними умовами праці, а в ч. 4 ст. 41 Закону про телекомунікації зазначено, що для операторів та провайдерів базою є загальна чисельність працівників без урахування зайнятих у важких і шкідливих умовах та на роботах з підвищеною небезпечністю.

Проте

Закон № 875 невблаганний — у ньому зазначено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх установлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону (див. ч. 11 ст. 19).

Тобто

Закон № 875 фактично забороняє встановлення особливих правил щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у інших законодавчих актах. А це означає, що всі підприємства та фізичні особи — підприємці, в яких працює 8 та більше осіб, незалежно від специфіки своєї діяльності, зобов’язані дотримуватись загальних правил про працевлаштування інвалідів. У разі неможливості надати роботу інваліду роботодавець має сплатити ФЗСІ АГС. Про порядок сплати таких санкцій розповімо нижче.

 

Порядок розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлено у розмірі 4 %

середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — у кількості одного робочого місця (ст. 19 Закону № 875). При розрахунку цього нормативу слід керуватися Інструкцією № 286 та визначати показник середньооблікової кількості штатних працівників (п. 2 листа ФСЗІ від 28.07.2006 р. № 06ю-181/1349-283/2). Такий показник згідно з п. 3.2 Інструкції № 286 розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників.

В

Інструкції № 286 уміщено детальний перелік працівників, які враховуються або не враховуються у середньообліковій кількості штатних працівників.

У цілому роботодавцю необхідно врахувати всіх найманих працівників, з якими

укладено трудовий договір та які оформлені за основним місцем роботи (з трудовою книжкою) й виконують постійну, тимчасову або сезонну роботу (у тому числі й тих, які перебувають у відрядженні, на випробувальному терміні тощо). Причому до розрахунку включаються й працівники, які працюють неповний робочий день (неповний робочий тиждень), вони враховуються в обліковій кількості штатних працівників за кожен календарний день як цілі одиниці.

А от працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (зовнішні сумісники) та особи, які працюють за цивільно-правовими договорами,

не включаються до розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників при обчисленні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Не потрапляють до розрахунку й працівники, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами й для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, уключаючи тих, хто усиновив новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (п.п. 3.2.2 Інструкції № 286).

Порядок розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників такий:

1)

розраховується середньооблікова кількість штатних працівників для кожного календарного місяця звітного року. Для цього:

а) спочатку визначається

облікова кількість штатних працівників за кожен день місяця (на підставі щоденних даних згідно з табелем робочого часу про облікову кількість);

б) потім визначається

середньооблікова кількість штатних працівників за місяць. Для цього підсумовується облікова кількість штатних працівників за кожен календарний день місяця, уключаючи вихідні, святкові та неробочі дні (показник підпункту «а») та ділиться на число календарних днів звітного місяця (30/31, для лютого — 28 або 29).

Кількість працівників за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за

попередній робочий день. Якщо підряд іде кілька вихідних днів, для них також використовується це значення.

2)

визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік. Для цього підсумовується середньооблікова кількість штатних працівників за всі місяці роботи суб’єкта господарської діяльності (показник підпункту «б» пункту 1) і ділиться на 12 місяців.

Зазначимо: якщо підприємство розпочало свою діяльність у середині року (після січня), сумарну середньооблікову кількість працівників за місяці звітного року також необхідно ділити на 12.

Аналогічним чином визначається й середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів за рік, тільки в розрахунок у цьому випадку приймаються виключно

працівники-інваліди.

Зазначимо, що середньооблікова кількість штатних працівників за рік відображається

в цілих одиницях. Якщо при обчисленні утворюється дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми — число 5 та більше, то воно округляється у напрямі збільшення).

Приклад 1.

Підприємство створено в травні 2008 року. При цьому показники середньооблікової кількості штатних працівників за місяці роботи у 2008 році були такі:

у травні — 10 осіб;

у червні — 10 осіб;

у липні — 25 осіб;

у серпні — 40 осіб;

у вересні — 40 осіб;

у жовтні — 40 осіб;

у листопаді — 30 осіб;

у грудні — 10 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за 2008 рік = (10 + 10 + 25 + 40 + 40 + 40 + 30 + 10) : 12 місяців = 17,08 осіб, тобто17 осіб.

Таким чином, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників

за рік становила більше 8 осіб, але не перевищила 25 осіб, підприємство мало реєструватися у відділенні ФСЗІ, створити одне робоче місце для працевлаштування інваліда та подати за підсумками 2008 року (першого неповного року роботи) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ.

А тепер дещо змінимо завдання. Поточний рік ще не закінчився, тому в роботодавців є можливість працевлаштувати необхідну кількість інвалідів так, щоб не сплачувати АГС.

Приклад 2.

Показники середньооблікової кількості штатних працівників підприємства за 8 місяців 2009 року такі:

у січні — 15 осіб;

у лютому — 15 осіб;

у березні — 14 осіб;

у квітні — 30 осіб;

у травні — 40 осіб;

у червні — 29 осіб;

у липні — 28 осіб;

у серпні — 26 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за 8 місяців 2009 року = (15 + 15 + 14 + 30 + 40 + 29 + 28 + 26) : 8 місяців = 24,6 осіб, тобто 25 осіб.

Орієнтуючись на ці проміжні дані, підприємство повинне буде до кінця року створити

одне робоче місце для інваліда (якщо середньооблікова кількість штатних працівників до кінця 2009 року не збільшиться), зареєструватися у ФСЗІ та сплатити АГС у розмірі середньорічної заробітної плати за одне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Проте, якщо суб’єкт господарювання візьме на роботу з вересня 2009 року

двох інвалідів, то їх середньооблікова кількість у цьому випадку становитиме:

(4 + 4) : 12 місяців = 0,67 осіб, тобто 1 особа.

У такому разі норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів буде дотримано й роботодавцю не доведеться сплачувати АГС за підсумками 2009 року.

 

Пошук інвалідів — справа самого роботодавця

Крім того, що будь-який роботодавець зобов’язаний виділити або створити робочі місця для інвалідів, він має ще і

самостійно забезпечити працевлаштування на них інвалідів за рахунок установлених нормативів (ч. 3 ст. 19 Закону № 875).

При цьому

виконанням «інвалідного» нормативу вважається працевлаштування суб’єктом господарювання інвалідів, для яких це місце роботи є основним (з веденням трудової книжки). На це звертає увагу ФСЗІ в листах від 25.05.2006 р. № 06ю-111/927-305/1 і від 28.02.2007 р. № 1/6-110 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 24).

За роз’ясненнями ФСЗІ,

обов’язок щодо працевлаштування інвалідів покладено саме на суб’єктів господарювання (роботодавців), а служба зайнятості лише сприяє працевлаштуванню інвалідів, які перебувають на обліку та зареєстровані як безробітні (див. листи від 26.04.2007 р. № 1/6-209 та від 06.11.2008 р. № 1/6-481/06).

У той же час, судові органи з цього питання не настільки категоричні. На їх думку, при розгляді справ, пов’язаних з непрацевлаштуванням інвалідів і правомірністю стягнення адміністративно-господарських санкцій, первинним є

встановлення провини або її відсутності в діях чи бездіяльності роботодавця шляхом оцінки доказів виконання роботодавцем заходів щодо створення «інвалідних» місць та інформування про наявність вакансій органів працевлаштування (див., зокрема, п. 4.4 Рекомендацій ВАСУ від 14.04.2008 р. № 07.2-10/2 і п. 3.3 Довідки ВАСУ від 23.08.2007 р.)

Отже, якщо при розгляді справи буде встановлено, що

роботодавець здійснював усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів (своєчасно інформував центри зайнятості про вільні робочі місця, займався пошуком інвалідів самостійно, наприклад, розміщуючи оголошення в пресі, на телебаченні, в Інтернеті тощо, але інвалідів так і не знайшов), то на нього не може бути покладено відповідальність за непрацевлаштування, а застосування АГС може бути визнано незаконним.

ВАСУ вважає, що в кожному з випадків слід з’ясовувати обставини справи (зокрема, чи було направлено органами працевлаштування інвалідів до роботодавців, причини їх непрацевлаштування, дії/бездіяльність суб’єкта господарювання тощо). Таким чином, на думку суду, обов’язки щодо працевлаштування інвалідів покладаються як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Проте, ураховуючи чинні на сьогодні норми «інвалідного» законодавства, у працевлаштуванні інвалідів має бути зацікавлений сам роботодавець, відповідно, і пошуком інвалідів краще зайнятися самостійно (не забуваючи при цьому повідомляти про наявність вакансій службу зайнятості), інакше йому вдасться уникнути АГС хіба що в судовому порядку.

 

Створення робочого місця для інваліда

Оскільки

ч. 3 ст. 18 Закону № 875 зобов’язав роботодавців виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, виникає запитання: чи має таке «інвалідне» робоче місце відповідати яким-небудь установленим вимогам і бути атестоване?

Нещодавно вимогу про атестацію «інвалідного» робочого місця було вміщено в

Положенні № 314, де зазначалося, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів, атестоване спеціальною комісією підприємства (за участю представників відповідних органів — МСЕК, Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів) і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Для проведення такої атестації на підприємстві створювалася комісія із залученням представників відповідних органів, що давала висновок про можливість роботи інваліда на створеному робочому місці, установлювала вимоги до «інвалідного» робочого місця, після чого за підприємством розроблялася та затверджувалася інструкція про робоче місце інваліда.

Згодом

постановою № 70 Положення № 314 було визнано таким, що втратило чинність, і на сьогодні «інвалідне» законодавство не містить вимоги про необхідність атестації робочого місця інваліда. Це підтверджує й Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 19.02.2007 р. № 341/19/71-07 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 25).

Проте відміна атестації робочого місця інваліда зовсім не звільняє суб’єкта господарювання від дотримання відповідних та спеціальних вимог щодо його організації.

Так, фахівці ФСЗІ в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 14, с. 58, підкреслюють, що на сьогодні

атестація робочих місць за умовами праці проводиться на загальних підставах відповідно до Закону про реабілітацію інвалідів, Закону про охорону праці, Державної типової програми реабілітації інвалідів, постанови КМУ «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.92 р. № 442.

Такою атестацією передбачено, перш за все, визначення та підтвердження права працівників на:

— пенсію за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2;

— щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

— скорочений робочий тиждень за роботу зі шкідливими умовами праці;

— підвищену оплату праці за роботу зі шкідливими умовами праці;

— інші пільги та компенсації, передбачені законодавством.

У свою чергу,

ст. 12 Закону про охорону праці зобов’язує роботодавців, які використовують працю інвалідів:

— створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації;

— вживати додаткові заходи безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників;

— у випадках, передбачених законодавством, організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій;

— залучати інвалідів до наднормових робіт і робіт у нічний час тільки за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям МСЕК.

Крім того,

ст. 13 Закону про охорону праці зазначає про те, що роботодавець зобов’язаний створювати на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечувати дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у сфері охорони праці.

З урахуванням викладеного приходимо до висновку, що основна мета атестації робочих місць за умовами праці — реалізація прав працівників (причому всіх, а не тільки інвалідів) на

здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

У результаті такої атестації відповідні робочі місця підлягають віднесенню до однієї з трьох категорій: з особливо шкідливими та особливо важкими умовами, зі шкідливими та важкими умовами, зі шкідливими умовами (за Списками № 1 і № 2).

Тому можна стверджувати: атестація робочого місця, зайнятого інвалідом, не є умовою для зарахування інваліда, який працює на такому місці, до рахунку виконання роботодавцем установленого нормативу.

 

Санкції за непрацевлаштування інвалідів

Ми вже сказали, що згідно зі

ст. 19 Закону № 875 роботодавці, які використовують працю 8 та більше працівників, зобов’язані самостійно знаходити та працевлаштовувати інвалідів.

За порушення у сфері працевлаштування інвалідів накладаються

АГС, передбачені ст. 20 Закону № 875. Причому майте на увазі: вимоги щодо обов’язковості виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та обов’язку сплати АГС у разі його порушення повною мірою поширюються й на роботодавців — платників єдиного податку, однаково на юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (див. лист ФСЗІ від 08.08.2007 р. № 1/8-81 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 75).

Якщо суб’єкт господарювання не працевлаштував інваліда, йому доведеться самостійно розрахувати та сплатити

АГС відділенню ФСЗІ за місцем своєї реєстрації до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення (ст. 20 Закону № 875).

АГС установлено

у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце , не зайняте інвалідом. При цьому, якщо в підприємства або підприємця працює від 8 до 15 осіб, розмір АГС визначається у розмірі половини середньорічної заробітної плати.

За наявності в юрособи філій, відділень чи інших відокремлених підрозділів така юрособа самостійно вирішує питання про виконання 4 % нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (у тому числі й на своїх відокремлених підрозділах), чи приймає рішення про перерахування АГС

або за рахунок головного підприємства, або за рахунок лише відокремлених підрозділів, або пропорційно кількості працівників, які працюють на них, оскільки норматив рахується в цілому за підприємством, а не за кожним підрозділом окремо (див. лист ФСЗІ від 14.08.2007 р. № 1/6-367 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 79).

Продемонструємо на прикладі, як виглядає розрахунок АГС, якщо роботодавець не виконав «інвалідний» норматив.

Приклад 3.

Середньооблікова кількість штатних працівників підприємства за 2008 рік становить 50 осіб. Нагадаємо, що враховуються тільки ті працівники, для яких місце роботи на підприємстві вважається основним (з оформленням трудової книжки).

Підприємству необхідно було працевлаштувати двох інвалідів (50 осіб

х 4 %: 100 %).

Фонд оплати праці працівників за 2008 рік становив 1200 тис. грн.

Припустимо, що підприємство не виконало вимогу про працевлаштування інвалідів, тому має сплатити до ФСЗІ АГС.

Покажемо, як заповнюється форма № 10-ПІ (фрагмент).

 

Кількість працівників та фонд оплати праці

Назва показників

Код рядка

Фактично за рік

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб)

01

50

З них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (осіб)

02

Кількість інвалідів — штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб)

03

2

Фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.)

04

1200

Середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.)

05

24000

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.)

06

48000

 

У рядку 05 форми № 10-ПІ відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, що розраховується за формулою:

рядок 05 = (рядок 04 х 1000) : рядок 01.

Тобто середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 24000 грн. (1200 тис. грн. х 1000 : 50 осіб).

У рядку 06 відображається сума АГС, яку має бути сплачено роботодавцем у разі невиконання нормативу. Ця сума обчислюється за формулою:

рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05.

Таким чином, сума АГС, яку підприємство повинне було в цьому випадку сплатити до ФСЗІ до 15 квітня 2009 року, становить 48000 грн. (2 х 24000 грн.).

Майте на увазі, що порушення строків сплати АГС тягне за собою

нарахування пені виходячи зі 120 % річних облікової ставки НБУ, заборгованості, що діє на момент сплати. Порядок нарахування пені та її сплати затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати АГС (тобто з 16 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу), й припиняється в день сплати сум АГС включно.

Згідно з

ч. 3 ст. 20 Закону № 875 суми АГС та пені сплачуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

При цьому ФСЗІ в

листі від 26.04.2007 р. № 1/6-209 заявляє, що відсутність прибутку не звільняє підприємство від сплати АГС.

 

Строки стягнення адміністративно-господарських санкцій

Повторимо, що за правилом, установленим

ч. 4 ст. 20 Закону № 875 АГС розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

При цьому до правовідносин за стягненням АГС

не застосовуються строки, визначені ст. 250 ГКУ.

Це означає, що загальні строки давності, установлені

ст. 250 ГКУ для застосування АГС (протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня вчинення такого порушення), при стягненні «інвалідних» АГС не застосовуються.

Звертають увагу на це й фахівці ФСЗІ в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 38, с. 28. Так, за їх роз’ясненнями, працевлаштування інвалідів не є господарською діяльністю згідно зі

ст. 3 ГКУ, а ФСЗІ не належить до учасників господарських відносин відповідно до ст. 2 і 8 ГКУ.

Таким чином, АГС за невиконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів стягаються без урахування строків, установлених

ст. 250 ГКУ.

У той же час ВАСУ в

п. 3 Рекомендацій від 14.04.2008 р. № 07.2-10/2 та в Довідці ВАСУ від 23.08.2007 р. зазначає, що в цьому випадку повинні застосовуватися строки звернення до суду, визначені ст. 99 КАСУ з урахуванням вимог його ст. 103.

Нагадаємо, що

ст. 99 КАСУ відводить річний строк для звернення до адміністративного суду, що відлічується з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У цій ситуації

фактом здійснення правопорушення слід вважати несплату «інвалідних» АГС у встановлений законодавством строк.

Оскільки спори, що виникають щодо правовідносин згідно зі

ст. 19 — 20 Закону № 875, вирішуються відділеннями ФСЗІ або в судовому порядку (ч. 9 ст. 20 Закону № 875), у ФСЗІ виникає право на звернення до суду для стягнення заборгованості з порушника протягом одного року з моменту такого правопорушення.

Додамо, що справи за позовами відділень Фонду (суб’єкта владних повноважень) до роботодавців про стягнення АГС є адміністративними та розглядаються

в адміністративних судах (ст. 3 КАСУ; п. 3 Довідки ВАСУ від 23.08.2007 р.).

 

Порядок відображення санкцій за непрацевлаштування інвалідів в обліку

При відображенні в бухгалтерському обліку сум АГС та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно керуватися

п. 20 П(С)БО 16 та Інструкцією № 291.

Це означає, що зазначені суми

включаються до складу інших витрат операційної діяльності та відображаються за дебетом субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».

Згідно з

п. 24 П(С) БО 3у Звіті про фінансові результати (форма № 2) визнані економічні санкції показано за статтею «Інші операційні витрати» (рядок 090).

Такий порядок відображення санкцій за непрацевлаштування інвалідів пропонує Мінфін у

листі від 16.03.2009 р. № 31-34000-10-10/7149 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 57).

Щодо податкового обліку, то оскільки АГС сплачуються підприємствами

за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів), говорити про наявність валових витрат у цьому випадку немає жодних підстав.

Приклад 4.

Унаслідок невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2008 рік підприємством нараховано та сплачено ФСЗІ АГС у сумі 48000 грн.

У бухгалтерському обліку дані операції відображаються такими записами:

 

Порядок відображення санкцій за непрацевлаштування інвалідів в обліку

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Сума,грн.

Дт

Кт

1

Нараховано АГС за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів

948

685

48000

2

Перераховано АГС ФСЗІ

685

311

48000

3

Віднесено на фінансовий результат витрати у зв’язку зі сплатою АГС

791

948

48000

 

Як бачимо, поки не закінчився поточний рік, суб’єкт господарювання цілком може змінити ситуацію з працевлаштуванням інвалідів та уникнути адміністративно-господарських санкцій. Тільки необхідно заздалегідь усе зважити та прийняти найбільш підходяще рішення.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд