Судові витрати в господарських спорах: оподаткування та облік

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Вересень, 2009/№ 74
В обраному У обране
Друк
Стаття

Судові витрати в господарських спорах: оподаткування та облік

 

Досить часто суб’єктам підприємницької діяльності доводиться відстоювати свої порушені права в судовому порядку. Причому, зважившись на судовий спір, слід бути готовим і до судових витрат. Про склад таких витрат, порядок їх розподілу та відображення в податковому і бухгалтерському обліку ви дізнаєтесь із запропонованої статті.

Марина КОВЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

ГПКУ

— Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-XII.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Декрет про держмито

— Декрет КМУ «Про державне мито» від 21.01.93 р. № 7-93.

Інструкція № 15

— Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом ГДПІ від 22.04.93 р. № 15.

Порядок № 1258

— Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затверджений постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1258 (у редакції постанови КМУ від 05.08.2009 р. № 825).

Роз’яснення № 02-5/78

— роз’яснення ВАСУ від 04.03.98 р. № 02-5/78.

 

Що являють собою судові витрати

Як відомо, спори, у яких беруть участь юрособи та підприємці, розглядаються

в господарських судах. Причому розгляд справ у судах за такими спорами не обходиться без витрат, що несуть учасники цього спору, тобто судових витрат. З деякими з них ініціатор судового процесу зіткнеться вже при поданні позовної заяви, а деякі доведеться понести під час судового розгляду.

Після закінчення судового процесу судові витрати, як правило, компенсуються стороною, яка програла. А при частковому задоволенні позовних вимог кожна сторона несе витрати пропорційно тій частині, в якій позов було задоволено або в позові було відмовлено. У зв’язку з цим сторони судового процесу зацікавлені в тому, щоб їх витрати було класифіковано як судові витрати, адже тільки в цьому випадку вони можуть розраховувати на їх відшкодування.

Склад судових витрат визначено в

ст. 44 ГПКУ. До них належать:

— державне мито;

— суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом;

— витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження;

— оплата послуг перекладача, адвоката;

— витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

— інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

Давайте поглянемо, що являє собою кожна з названих статей витрат.

1. Держмито

є обов’язковою статтею судових витрат. Відповідно до пп. 3, 11 Інструкції № 15 державне мито сплачується до надання позовної заяви. При цьому платіжні доручення на безготівкове перерахування держмита (або квитанція банку) додаються до позовної заяви.

Зверніть увагу: при сплаті держмита готівкою до позовної заяви додається

оригінал квитанції про сплату, а при перерахуванні грошей з поточного рахунка платника податків — останній примірник платіжного доручення з написом «Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)». Напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб банку та відтиском печатки банку з відміткою про дату оплати (п. 14 Інструкції № 15).

Якщо ви не сплатите держмито, суддя

поверне позовну заяву, а також додані до нього документи без розгляду (не пізніше ніж через 5 днів після їх надходження) і винесе відповідну ухвалу (п. 4 ст. 63 ГПКУ).

Щодо розміру держмита, то він установлений

п. 2 ст. 3 Декрету про держмито і становить:

— при майнових спорах —

1 % від суми позову, але не менше 102 грн. та не більше 25500 грн.;

— при немайнових спорах —

85 грн.;

— за спорами, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, —

85 грн.;

— з апеляційних та касаційних скарг на рішення й постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами — 50 % ставки, що підлягає сплаті в разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а щодо спорів майнового характеру — 50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Проте деякі категорії осіб звільнено від сплати держмита. Перелік таких пільговиків наведено в

ст. 4 Декрету про держмито.

2.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є ще однією обов’язковою статтею судових витрат. До таких витрат належать витрати на інформування учасників судових процесів про хід та результати розгляду справи, на виготовлення та видачу копій судових рішень.

Розміри витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлено

Порядком № 1258, що зазнав з моменту його прийняття досить багато змін. Так, у межах тільки одного 2009 року розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах змінювався три рази. Після прийняття останньої постанови КМУ від 05.08.2009 р. № 825, що внесла зміни до цього Порядку, розгляд господарських справ тепер коштує для позивача 236 грн. Щодо позивачів, звільнених в установленому порядку від сплати державного мита, то для них за витратами на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, як і раніше, діє нульова ставка.

За вимогами

п. 12 Порядку № 1258 документ про оплату витрат необхідно надати разом з позовною заявою. Таким документом може бути квитанція установи банку або відділення зв’язку, що прийняли платіж, а також платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою та скріплене печаткою установи банку із зазначенням дати виконання платіжного доручення. У графі платіжного доручення «Призначення платежу» має бути зазначено таке: «Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу», а також найменування суду, до якого звертається позивач.

Зверніть увагу: без надання підтверджуючого документа позовну заяву буде

повернено протягом 5 днів з дня її отримання (п. 10 ст. 63 ГПКУ).

3. Витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження

. Як передбачено ст. 39 ГПКУ, господарський суд може провести огляд і дослідження письмових і речових доказів* у місці їх знаходження. Такі процедури здійснюються в тому випадку, якщо направити до суду речові докази досить складно або неможливо (наприклад, унаслідок їх швидкого псування).

* Згідно зі ст. 37 ГПКУ речовими доказами є предмети, що за своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного розв’язання спору.

Результати огляду та дослідження фіксуються в протоколі, що потім підколюється до матеріалів справи (

ст. 39 ГПКУ).

4. Суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом

. Трапляються ситуації, коли для вирішення спору між позивачем та відповідачем необхідні спеціальні знання. У цьому випадку суд призначає судову експертизу. Під судовою експертизою розуміють дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ та процесів, що містять інформацію про обставини справи (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.94 р. № 4038-XII).

При проведенні судової експертизи необхідно враховувати, що вона призначається тільки в разі, якщо

висновок експерта не можуть замінити інші докази. На це, зокрема, звертав увагу ВГСУ в п. 1 інформаційного листа від 27.11.2006 р. № 01-8/2651. Пізніше у листі від 18.03.2008 р. № 01-8/164 (п. 24) ВГСУ уточнив цей висновок, зазначивши таке: виносячи ухвалу про призначення судової експертизи, господарський суд має відповідним чином обґрунтувати в ньому необхідність проведення такої експертизи.

Маємо зазначити: витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, визначаються господарським судом

. Причому розмір таких витрат має установлюватися з урахуванням ставок та окладів, установлених експертною установою (п. 9 роз’яснення № 02-5/78). Усі ці витрати лягають на плечі зацікавленої сторони. Не є винятком і той випадок, коли судова експертиза призначається з ініціативи господарського суду (п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 р. № 01-8/123).

5. Оплата послуг адвоката.

Витратам на оплату послуг адвоката у ГПКУ присвячено всього одне речення. Так, у ст. 48 згаданого документа сказано тільки, що такі витрати визначаються в порядку, установленому Законом України «Про адвокатуру» від 19.12.92 р. № 2887-XII.

Послуги адвоката класифікуються як судові витрати та за наявності належного документального підтвердження відшкодовуються на загальних підставах, визначених

ст. 49 ГПКУ (детальніше про це йтиметься далі). А от щодо оплати інших юридичних послуг, то віднести їх до складу судових витрат навряд чи вийде. На відміну від Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 р. № 1618-IV та Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV, які зараховують до судових витрат і витрати на правову допомогу, ГПКУ відносить до судових витрат тільки послуги адвоката (ст. 44). Ситуація ускладнюється ще й тим, що служителі Феміди трактують норму ст. 44 ГПКУ буквально, зазначаючи, що вона передбачає відшкодуван-ня сум як судових витрат, які було сплачено за отримані послуги тільки адвокатам, а не будь-яким представникам (постанова ВГСУ від 04.08.2004 р. № 13/385, п. 10 листа ВГСУ від 14.12.2007 р. № 01-8/973).

6.

Інші витрати, пов’язані з розглядом справи. Із приводу цих витрат ВАСУ в п. 1 роз’яснення № 02-5/78 зазначив, що в розумінні ст. 44 ГПКУ до них належать суми, що підлягають сплаті особам, яких викликали до господарського суду для надання пояснень з питань, які виникають під час розгляду справи. Причому в цьому випадку йдеться про посадових осіб та інших працівників підприємств, установ та організацій, державних та інших органів, викликаних для надання пояснень з питань, що виникли при розгляді справи (ст. 30 ГПКУ).

Чи означає це, що інші витрати, пов’язані із судовим процесом, не можуть класифікуватися як інші витрати, пов’язані з розглядом справи? На нашу думку, ні. Адже

ГПКУ не обмежує склад судових витрат тільки витратами, що підлягають сплаті особам, яких викликали до господарського суду для надання пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Проте на практиці найчастіше суди керуються зазначеним вище роз’ясненням та відмовляють у відшкодуванні будь-яких інших витрат. Так, наприклад, у п. 29 інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008 р. № 01-8/164 на запитання, чи належать до складу «інших витрат, пов’язаних з розглядом справи» витрати сторін у справі, що вони понесли у зв’язку з відрядженням представників (своїх працівників) для участі в судових засіданнях (проїзд, проживання, харчування тощо), а також грошові кошти, сплачені за надання правової допомоги не адвокатом, а іншою особою (юристом), яка не перебуває зі стороною в трудових відносинах, ВГСУ послався на зазначений вище п. 1 роз’яснення № 02-5/78. Це означає, що суд не вважає перераховані витрати судовими витратами. Тому сторони спору не можуть розраховувати на їх відшкодування.

 

Розподіл судових витрат

Загальні правила розподілу судових витрат викладено в

ст. 49 ГПКУ та конкретизовано в роз’ясненні № 02-5/78. Так, згідно з п. 6.1 згаданого роз’яснення в спорах, що виникають при виконанні договорів та на інших підставах, держмито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, пов’язаних зі сплатою держмита, покладається на відповідача; у разі відмови в позові ці витрати повністю покладаються на позивача. До речі, це правило розподілу держмита застосовується незалежно від того, за якою ставкою (мінімальною чи ні) сплачено держмито (п. 19 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).

Стороні, на користь якої винесено ухвалу, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони навіть в тому випадку, коли остання звільнена від її сплати.

Щодо

витрат на проведення судової експертизи, оплату послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, то їх розподіл проводять за правилами розподілу держмита. Так, згідно з останнім абзацом ст. 49 ГПКУ перелічені витрати покладаються:

— при задоволенні позову — на відповідача;

— при відмові в позові — на позивача;

— при частковому задоволенні позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щоправда, тут існує один нюанс, про який ВАСУ повідомляв у

п. 12 роз’яснення № 02-5/78: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним , тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». Це означає, що суд може прийняти рішення про відшкодування судових витрат (за винятком держмита) у меншому розмірі, ніж суб’єкт господарювання дійсно витратив, якщо розмір таких витрат перевищив розумно необхідний.

Як же визначити розумно необхідний розмір витрат? Так, ВГСУ в

п. 11 листа від 14.12.2007 р. № 01-8/973 при розрахунку розумно необхідного розміру сум, що підлягають сплаті за послуги адвоката, рекомендував ураховувати, зокрема:

— норми витрат на службові відрядження;

— вартість економних транспортних послуг;

— вартість оплати відповідних послуг адвокатів, що склалася в країні або в регіоні;

— наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг;

— тривалість розгляду та складність справи тощо.

При цьому суд звертає увагу на те, що докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, має надати

сторона, яка вимагає відшкодування таких витрат. На нашу думку, подібний підхід можна використовувати й при розрахунку розумно необхідного розміру сум інших судових витрат.

Ознайомившись із суттю та складом судових витрат, перейдемо до їх відображення в податковому та бухгалтерському обліку.

 

Судові витрати в податковому обліку

Податок на прибуток.

З відображенням судових витрат в обліку з податку на прибуток складнощів виникнути не повинно. Усі вони включаються до складу валових витрат (зрозуміло, якщо позов подано на захист господарських інтересів підприємства).

Держмито

потрапляє до валових витрат на підставі п.п. 5.2.5 Закону про податок на прибуток як загальнодержавний обов’язковий платіж, установлений ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування». А всі інші судові витрати (витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оплату послуг адвоката тощо) відображаються у складі валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток як витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Більш того положення п.п. 5.2.1 дають підставу для віднесення на валові витрати і тих витрат, що пов’язані з розглядом справи в суді але не вважаються судовими витратами (наприклад, вартість юридичних послуг, бухгалтерських консультацій, послуг аудитора з підготовки висновків, які можуть знадобитися при розгляді податкових спорів). Адже без таких витрат відстояти свою правоту та захистити господарські інтереси підприємства буде практично неможливо, а отже, їх зв’язок з господарською діяльністю беззаперечний. До речі, з цим цілком погоджуються й представники головного податкового відомства («Вісник податкової служби України», 2008, № 35, с. 31).

Примітно, що на валововитратність усіх судових витрат, відображених підприємством протягом судового розгляду,

не впливає рішення, винесене у справі. Інакше кажучи, валові витрати зберігаються навіть, якщо справу буде програно в суді. На підтвердження своїх слів наведемо консультацію представників головного податкового відомства, в якій вони роз’яснили, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та оплату держмита залишаються у складі валових витрат позивача, навіть у разі незадоволення позову («Вісник податкової служби України», 2005, № 47, с. 45).

У декларації з податку на прибуток витрати на сплату держмита зазначаються в рядку

04.6 «сума податків, зборів (обов’язкових платежів), крім визначених у 04.4», витрати на оплату послуг — у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11», а інші витрати — у рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1, 04.12».

ПДВ.

Як правило, вартість послуг, наданих платникам податків під час судового процесу, уключає, крім усього іншого, суму ПДВ. Чи можна віднести суму такого ПДВ до складу податкового кредиту?

Відповідь на це запитання залежатиме від обставин конкретної справи:

— якщо вона стосується

діяльності оподаткування підприємства, то сплачений ПДВ збільшує податковий кредит у загальновстановленому порядку (за умови, що позов захищає господарські інтереси платника податків та за наявності податкової накладної);

— якщо вона стосується

неоподатковуваної діяльності, то сума «вхідного» ПДВ списується на валові витрати підприємства (підстава — третій абзац п.п. 5.3.3 Закону про податок на прибуток).

 

Відшкодування судових витрат

Податок на прибуток

. Як ми вже зазначали, судові витрати може бути відшкодовано в судовому процесі стороною, що програла. Особливості податкового обліку грошових коштів, що надходять як відшкодування таких витрат, обумовлено пп. 4.2.3 та 4.1.6 Закону про податок на прибуток .

Норми першого

підпункту (п.п. 4.2.3) мають загальний характер і поширюються на всі судові витрати за винятком держмита (йому присвячено норми спеціального дев’ятого абзацу п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток). Вони дозволяють не включати до складу валових доходів суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, установленому законодавством як компенсація прямих витрат чи збитків, понесених таким платником податків у результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо їх не було віднесено таким платником податків до складу валових витрат або відшкодовано за рахунок коштів страхових резервів. Це означає, що при отриманні відшкодування судових витрат (раніше відображених у складі валових витрат, причому без ПДВ) сума такого відшкодування (з ПДВ) збільшить валові доходи одержувача. Якщо ж валові витрати заздалегідь не відображалися, то і після отримання відшкодування валові доходи не виникають.

Норми другого із згаданих

підпунктів (дев’ятий абзац п.п. 4.1.6) стосуються виключно держмита. Відповідно до них сума держмита, попередньо сплачена позивачем, яка повертається на його користь за рішенням суду, уключається до складу валових доходів. Як бачимо, жодних застережень щодо раніше відображених валових витрат тут немає. Тому, отримавши відшкодування сплаченого раніше держмита, позивач у будь-якому разі має відобразити валові доходи.

ПДВ

. При отриманні грошових коштів як відшкодування судових витрат зобов’язання з ПДВ не виникають. Справа в тому, що відшкодування судових витрат не підпадає під визначення поставки товарів та послуг, наведене в п. 1.4 Закону про ПДВ. А оскільки немає поставки, то немає і об’єкта обкладення ПДВ.

Єдиний податок.

Якщо стороною, яка виграла судовий процес, є платник єдиного податку, то сума відшкодування, що покриває його судові витрати, не включається до бази обкладення єдиним податком. Пов’язано це, перш за все, з тим, що базою оподаткування для єдиноподатників-юросіб є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а сума відшкодування не є такою.

 

Бухгалтерський облік

У бухгалтерському обліку витрати на врегулювання спорів у судовому порядку належать до складу

адміністративних витрат (п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318) та відображаються на рахунку 92 «Адміністративні витрати».

Щодо суми відшкодування судових витрат, отриманої від сторони, яка програла, то її відносять на розрахунки з останнім, збільшуючи:

— дебіторську заборгованість (Дт субрахунку

374 «Розрахунки за претензіями»);

— операційні доходи (Кт субрахунку

719 «Інші доходи від операційної діяльності»).

У свою чергу, сторона, яка програла, збільшує на суму відшкодування інші операційні витрати (Дт субрахунку

949 «Інші витрати операційної діяльності»).

Приклад

. При зверненні з позовом до суду підприємство сплатило:

— держмито — 150 грн.(умовно);

— витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу — 236 грн. (у тому числі ПДВ — 39,33 грн.).

Крім цього, підприємство понесло витрати на оплату послуг аудиторської фірми з підготовки аудиторського висновку — 5400 грн. (у тому числі ПДВ — 900 грн.) та послуг адвокатського бюро — неплатника ПДВ щодо захисту інтересів у суді — 7000 грн.

Позов було повністю задоволено. За рішенням суду сторона (відповідач), яка програла, має відшкодувати позивачу судові витрати в сумі 7386 грн. (держмито — 150 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу — 236 грн., вартість послуг адвокатського бюро — 7000 грн.).

 

Облік судових витрат

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,грн.

Податковий облік

дебет

кредит

ВД

ВВ

1

2

3

4

5

6

Облік у позивача

1. Сплачено держмито

377

311

150

150

2. Перераховано плату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

377

311

236

196,67

3. Відображено суму податкового кредиту з ПДВ

641

644

39,33

4. Сплачено послуги адвоката

377

311

7000*

7000

*Якщо адвокатські послуги надає фізична особа, то з її доходу утримується ПДФО.

5. Сплачено послуги аудиторської фірми

377

311

5400

4500

6. Відображено суму податкового кредиту з ПДВ

641

644

900

7. Суму судових витрат уключено до адміністративних витрат(150 грн. + 196,67 грн. +  7000 грн. + 4500 грн.)

92

377

11846,67

8. Списано відображений раніше податковий кредит

644

377

939,33

9. Відображено зобов’язання відповідача щодо відшкодування понесених судових витрат на підставі рішення суду

374

719

7386

10. Погашено заборгованість відповідача

311

374

7386

7386

Облік у відповідача

1. Нараховано суму відшкодування судових витрат на підставі рішення суду

949

685

7386

2. Перераховано суму відшкодування

685

311

7386

 

От, мабуть, і все, що необхідно знати про судові витрати. Як ви змогли переконатися, порядок їх відображення в обліку нескладний, хоча і має свою специфіку. Так що збережіть цей матеріал. Він обов’язково стане у пригоді у разі вирішення господарських спорів підприємства через суд.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд