Ціни на продовольчі товари

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Вересень, 2009/№ 77
В обраному У обране
Друк
Стаття

Ціни на продовольчі товари

 

Відомий з часів Стародавнього Риму вислів «Хліба та видовищ!» сьогодні знову в моді. Видовищ, переважно політичного характеру, настільки багато, що українці навіть набули статусу найбільш політизованої нації. Утім, не забуває держава і про необхідність забезпечення доступності для населення першого елементу наведеної формули. Про те, як вирішує це завдання український уряд, розповімо в цій статті.

Ніна КОСТЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Стисло про природу державного регулювання цін

Метою правового регулювання відносин у сфері господарювання є оптимальне поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів (

ст. 5 ГКУ). Ця мета досягається, зокрема, через здійснення державою цінової політики, спрямованої на дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також на забезпечення стабільності оптових і роздрібних цін (ст. 10 ГКУ).

За загальним правилом, на всі види продукції (робіт, послуг) установлюються вільні ціни, тобто такі, що визначаються суб’єктами господарювання за згодою сторін (

ст. 190 ГКУ, ст. 7 Закону про ціноутворення).

Виняток становлять продукція, товари та послуги, щодо яких здійснюється

державне регулювання цін. Заходи з такого регулювання вживаються щодо ресурсів, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Повноваження із затвердження такого переліку надано Кабміну (ст. 191 ГКУ).

Серед можливих

методів державного регулювання цін чинне законодавство називає:

— установлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок та посередницьких винагород, граничних нормативів рентабельності;

— уведення обов’язкового декларування зміни цін.

Саме останній метод було вибрано для регулювання цін на окремі продовольчі товари. До його розгляду й перейдемо.

 

Механізм декларування цін на продукти харчування

У цьому питанні відлік, мабуть, слід вести з прийняття

постанови № 1548 (с. 41). У додатку до неї було названо низку товарів, послуг, робіт, на які було запроваджено держрегулювання шляхом наділення окремих органів виконавчої влади, у тому числі держадміністрацій, повноваженнями з регулювання цін на конкретні товари (роботи, послуги). Так, згідно з абз. 38 п. 12 додатка до зазначеної постанови Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (установлюють) оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого та другого ґатунку, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни.

Саме з метою встановлення порядку реалізації наведеної норми було прийнято

Порядок № 1222, до якого пізніше було внесено зміни постановами КМУ від 26.03.2008 р. № 276 та від 06.08.2008 р. № 709.

Уведений

Порядком № 1222 механізм декларування цін наведемо у вигляді таблиці, що розкриває його основні вимоги.

 

Вимога до порядку декларування ціни

Зміст вимоги

Примітки

1

2

3

Предмет декларування

Зміна оптово-відпускних цін на деякі продовольчі товари в разі їх збільшення протягом місяця більш ніж на 1 відсоток

1. Ідеться про будь-яке збільшення ціни більше ніж на 1 відсоток, яке можна виявити, порівнявши ціни, що встановлювалися у два різні дні, між якими не минуло більше 30 днів.

2. Звертаємо увагу: декларуванню підлягають саме оптово-відпускні ціни на продтовари, тобто фактичні ціни, що застосовуються в розрахунках за товари, які поставляються (реалізуються) суб’єктами господарювання з метою їх використання в підприємницькій діяльності, з урахуванням податку на додану вартість та транспортних витрат. З цього можна зробити висновок, що підвищення цін, за якими товар реалізується фізособам, які придбавають його для побутових цілей, декларуванню не підлягає

Товари, ціни на які підлягають декларуванню

Борошно пшеничне вищого, першого та другого ґатунку, борошно житнє обдирне, яловичина, свинина, м’ясо птиці (тушка), ковбасні вироби варені, крім вищого сорту, молоко коров’яче питне з вмістом жиру до 2,5 %, сир кисломолочний із вмістом жиру до 9 %, сметана з вмістом жиру до 20 %, масло вершкове з вмістом жиру до 72,5 %, яйця курячі, цукор-пісок, олія соняшникова

Наведений перелік точно відповідає зазначеному в додатку до постанови № 1548

Документи, які необхідно підготувати з метою декларування зміни ціни

Для виробника:

Для реалізатора:

Практичним керівництвом при підготовці зазначених документів для суб’єктів господарювання має стати Порядок № 373 («Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 34, с. 5)

— пояснювальна записка щодо обґрунтування необхідності зміни оптово-відпускних цін разом з довідкою про результати економічного аналізу фактичних витрат виробництва (реалізації);

 

— калькуляція собівартості виробництва продовольчих товарів із зазначенням обсягу матеріальних і трудових витрат;

— довідка про обсяги виробництва продовольчих товарів за минулий рік та відповідний період поточного року;

— стандарти, нормативи, технологічні регламенти з виробництва продовольчих товарів;

— копії договорів, пов’язаних з виробництвом продовольчих товарів, укладених з іншими суб’єктами господарювання;

— довідка про фактичну та задекларовану рентабельність від реалізації продовольчих товарів

— калькуляція витрат з реалізації продовольчих товарів;

 — копії договорів, пов’язаних із реалізацією продовольчих товарів, укладених з іншими суб’єктами господарювання;

— копія декларації зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари суб’єкта господарювання, який здійснює діяльність з виробництва продовольчих товарів (у разі наявності)

 

Документи посвідчуються підписом керівника суб’єкта господарювання та скріплюються печаткою

Строки декларування

Для виробника — не більше 10 робочих днів до дня підвищення.Для реалізатора — не більше 3 робочих днів до дня підвищення

 

Органи, через які здійснюється декларування

Територіальні органи Держцінінспекції, які надають суб’єктам господарювання за їх зверненням висновки щодо економічного обґрунтування рівнів оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зміни яких підлягають декларуванню.

У разі отримання позитивного висновку суб’єкт господарювання звертається до Ради міністрів АРК, обласної, Київської, Севастопольської міських держадміністрацій

Первісна редакція Порядку № 1222 передбачала повідомлювальний, а не погоджувальний порядок декларування цін. Інакше кажучи, від суб’єктів господарювання вимагалося лише повідомити місцеві органи виконавчої влади про заплановане підвищення цін. Після внесення змін територіальні органи Держцінінспекції отримали право відмовляти в наданні відповідних висновків, що, у свою чергу, рівноцінно відмові в декларуванні зміни ціни на продовольчий товар. Отримати відмову в декларуванні суб’єкт господарювання може і після проходження Держцінінспекції — уже на етапі звернення до держадміністрації.

У цій частині дія Порядку № 1222 навіть припинялася відповідно до Указу Президента України від 06.03.2009 р. № 125/2009, однак у зв’язку з тим, що КСУ не визнав запропонований Порядком № 1222 механізм декларування таким, що порушує норми Конституції, його дію було відновлено

 

Хочемо звернути увагу, що

Порядок № 1222 слід сприймати виключно як документ, який встановлює механізм декларування зміни цін на продтовари, а не такий, що вводить декларування як обов’язкову процедуру. Цей висновок обґрунтовується тим, що повноваження із застосування такого заходу, як декларування зміни цін, — виключна компетенція держадміністрацій. Відповідно, Порядок № 1222 підлягає застосуванню тільки у випадках, коли певною держадміністрацією на території адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються її повноваження, було запроваджено обов’язкове декларування зміни цін. Цей висновок підтверджує і Мінекономіки (див. лист від 03.12.2007 р. № 89-22/102). Інша справа, що на практиці такі розпорядження прийнято практично в усіх регіонах, що значно знижує актуальність такої дискусії.

Послідовність проходження процедури декларування зміни цін на продтовари

наведемо у вигляді схеми, що відображає дії виробника (реалізатора) товарів.

 

 

Декларування оптової ціни на продовольчі товари

Ще один крок, який зробив уряд з метою стабілізації цін на продовольчі товари, — прийняття

Порядку № 373 , яким було визначено механізм формування економічно обґрунтованих цін на продовольчі товари (крім хлібобулочних виробів), щодо яких запроваджено державне регулювання. Як уже зазначалося при розкритті особливостей процедури декларування зміни оптово-відпускних цін на продтовари, саме Порядок № 373 є основним орієнтиром при підготовці виробниками та реалізаторами необхідних документів, які подаються до держцінінспекції з метою отримання висновку, що є обов’язковою умовою для подальшого погодження ціни з Радою міністрів АРК, обласною, Київською чи Севастопольською держадміністраціями.

Для реалізації вимог

Порядку № 373 було розроблено та затверджено форму декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання. Ця декларація не має нічого спільного з механізмом декларування зміни цін на продтовари, і тому її слід розглядати як самостійний захід держрегулювання цін.

Запропонований

Інструкцією № 341 механізм декларування оптової ціни продовольчих товарів досить простий та, що важливе, не передбачає участі в ньому органів державної влади. По суті, він зводиться до складання виробником товару на кожну його партію відповідної декларації в одному примірнику, який залишається у виробника. При цьому під партією товару розуміються товари, що переміщаються на адресу одного одержувача (одержувача товару, вантажоодержувача) за одним перевізним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо).

Далі

завірена керівником копія такої декларації передається разом з первинними документами на товар кожному покупцю (одержувачу товару, вантажоодержувачеві). При кожній подальшій реалізації цього товару кожний продавець у копії декларації, отриманої від виробника або попереднього продавця, указує тільки найменування одержувача (вантажоодержувача) товару та реквізити первинного документа, що підтверджує здійснення господарської операції з відпуску товару.

Механізм такий, що у випадках, коли продавець реалізує придбаний товар уже, наприклад, двома дрібнішими партіями, йому знову необхідно звернутися до виробника та отримати ще одну завірену ним копію декларації, яку він міг би передати подальшим покупцям кожної з партій, що реалізовуються.

Однак варто зауважити, що описаний вище механізм декларування оптових цін на продовольчі товари не може діяти автоматично і не передбачає його поширення на будь-які продтовари, щодо яких застосовується один із заходів державного регулювання цін. Застосування цього механізму має сенс тільки в разі, якщо на певну групу товарів запроваджено державне регулювання цін шляхом установлення граничних торговельних надбавок до оптової ціни. Інакше таке декларування виявляється простою формальністю, що не досягає мети та жодним чином не впливає реально на формування цін.

Повноваження з регулювання цін шляхом установлення граничних торговельних надбавок до оптової ціни виробника також знаходяться у сфері компетенції Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій (

абз. 29 п. 12 додатка до постанови № 1548). Первісно передбачалося, що вживатися такі заходи держрегулювання цін можуть щодо борошна, хліба, макаронних виробів, крупи, цукру, яловичини, свинини та м’яса птиці, ковбасних виробів варених, молока, сиру, сметани, масла вершкового, олії соняшникової, яєць курячих. При цьому розмір надбавки не може перевищувати 15 відсотків без урахування витрат з транспортування продукції в міжміському повідомленні.

З викладеного можна зробити висновок, що

складання виробником декларації про оптову ціну на продовольчі товари з подальшою передачею її копії продавцю є обов’язковим тільки у випадку, якщо відповідною держадміністрацією в адміністративно-територіальній одиниці, на яку поширюється сфера її повноважень та на території якої здійснюється реалізація товару, установлено граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника (див., наприклад, розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про регулювання цін на основні продовольчі товари» від 27.10.2008 р. № 1464). Знову ж таки — маємо зазазначити, що цим зауваженням навряд чи комусь удасться скористатися з тієї причини, що практично в кожній територіальній одиниці відповідні надбавки держадміністраціями введено.

Справедливість наведених міркувань підтверджують і представники територіальних органів Держцінінспекції. Зокрема, зазначається, що декларування оптової ціни продовольчих товарів уведено з метою забезпечення прозорості та гласності у сфері регулювання цін на соціально значимі продукти харчування, щодо яких запроваджено держрегулювання шляхом установлення граничних рівнів торговельних надбавок до оптової ціни виробника (див., наприклад, www.vin.gov.ua, www.adm-pl.gov.ua тощо). У такому разі застосування декларації виробника про оптову ціну продовольчого товару стає не лише зрозумілим, а й необхідним, оскільки уможливлює контроль за дотриманням продавцями вимоги про граничний рівень цінової надбавки, скільки б разів товар не реалізовувався, перш ніж дійти до кінцевого споживача.

Слід вказати на досить неоднозначне ставлення до вжитих урядом заходів, спрямованих на державне регулювання цін. Крім спроб Президента скасувати Порядок № 1222 шляхом звернення до КСУ з метою визнання його неконституційним (у зв’язку зі створенням ним погрози обмеження конкуренції, чим порушуються проголошені Конституцією гарантії права на підприємницьку діяльність), дійшли висновку про необхідність скасування як Порядку № 1222, так і Порядку № 373, й учасники парламентських слухань на тему «Сучасний стан і перспективи розвитку сільського господарства та харчової промисловості України» (див. Рекомендації від 06.04.2009 р. № 1240-VI). З відповідною пропозицією про скасування зазначених документів виступило також Міністерство аграрної політики України (див. наказ від 15.05.2009 р. № 336). Водночас суди не вбачають на сьогодні підстав для їх скасування (див., наприклад, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2009 р. № 8/512).

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд