Перевірки дотримання законодавства про ціни та санкції за його порушення

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Вересень, 2009/№ 77
В обраному У обране
Друк
Стаття

Перевірки дотримання законодавства про ціни та санкції за його порушення

 

Коли йдеться про забезпечення «чесності» цін за допомогою заходів державного регулювання, не можна залишити поза увагою питання про контроль за дотриманням вимог законодавства про ціни та про відповідальність за його порушення. Їх розгляду присвячено цю статтю.

Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

 

Законодавча основа здійснення перевірок ціновиків

Почнемо зі стислого опису основних законодавчих положень, на підставі яких здійснюються перевірки дотримання суб’єктами господарювання вимог законодавства про ціни.

Так, відповідно до

ст. 192 ГКУ порядок установлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Як бачимо,

ГКУ в питанні визначення органів, уповноважених здійснювати нагляд за дотриманням законодавства про ціни, відсилає нас до Закону про ціноутворення. Останній вирішує це питання так: контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено урядом України (ч. 2 ст. 13 Закону про ціноутворення). Кабмін у межах наданих йому повноважень «організацію та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань дотримання <...> підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів» поклав на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи (п. 3 Положення № 1819).

Принципове значення для нас у цьому питанні також матиме

ст. 19 ГКУ, яка відносить контроль з питань дотримання суб’єктами господарювання державних цін на продукцію та послуги до сфери державного контролю за господарською діяльністю. Важливість цього припису полягає в тому, що він дозволяє поширити на перевірки дотримання законодавства про ціни і ціноутворення дію Закону № 877 та, відповідно, постанови № 502. Ураховуючи суттєвість цього моменту для визначення вимог, що висуваються до порядку здійснення перевірок ціновиків, зупинимося на ньому дещо докладніше.

Державна інспекція з контролю за цінами опинилася в числі тих контролюючих органів, які, не висуваючи будь-яких заперечень, визнали для себе обов’язковість вимог

Закону № 877. Так, Мінекономіки ще напередодні набуття чинності цим Законом констатувало, що в абз. другому ст. 2 Закону № 877 наведено вичерпний перелік сфер діяльності, на які його дія не поширюється. До зазначеного переліку питання ціноутворення включено не було, що дає підстави говорити про необхідність підпорядкування органів, що здійснюють держконтроль у цій сфері, Закону № 877 (див. лист Мінекономіки від 18.10.2007 р. № 80-34/424, а також лист Держцінінспекції від 15.07.2008 р. № 200/7-7/2517).

Пізніше цей висновок неодноразово підтверджував Держкомпідприємництва, включаючи Держцініспекцію до переліку органів, що керуються у своїй наглядовій діяльності

Законом № 877 (див. листи від 10.07.2008 р. № 5810, від 10.07.2008 р. № 5811) та постановою № 502 (див. роз’яснення від 28.05.2009 р.).

Підпорядкування наглядової діяльності держцініспекцій

Закону № 877 відразу ж виявляє невідповідність нормативної бази, яка діяла до цього та на підставі якої здійснювалися «цінові» перевірки, його вимогам. Річ у тім, що згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 877 органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, повинні встановлюватися виключно законами. Щодо держцінінспекцій ця вимога не виконана, оскільки на рівні закону закріплено повноваження Кабміну назвати такий контролюючий орган, що призводить до його встановлення не законом, а таким підзаконним актом, як постанова уряду. Однак, як показує практика, навряд чи цей аргумент буде розцінений судом як достатній для оскарження повноважень держцінінспекцій на проведення перевірок.

 

Підстави для «цінових» перевірок та їх періодичність

До 31.12.2010 р. питання про підстави проведення перевірок держцінінспекціями має вирішуватися досить просто*:

* Проте маємо попередити: уже сьогодні складається суперечлива судова практика щодо питань застосування постанови № 502 до перевірок ціновиків.

1. Відповідно до

постанови № 502 планові перевірки в цей період можуть проводитися тільки щодо суб’єктів, діяльність яких віднесено до високого ступеня ризику. Відповідні критерії затверджено постановою № 483 (див. на с. 40). Згідно з її приписами до суб’єктів з високим ступенем ризику може бути віднесено суб’єктів:

— що займають монопольне (домінуюче) положення на ринку;

— є суб’єктами природних монополій;

— реалізують продукцію, товари та послуги в обсязі, що перевищує 500 тис. грн. на рік;

— здійснюють діяльність з реалізації продукції, товарів та послуг, коливання цін (тарифів) на які протягом місяця перевищує 10 відсотків;

— порушують державну дисципліну цін.

Періодичність проведення планових перевірок таких суб’єктів не може перевищувати одного разу на рік.

2. Щодо позапланових перевірок, то передбачені

постановою № 502 обмеження підстав їх проведення актуальні і для ціновиків. Інакше кажучи, проводити позапланові перевірки до 31.12.2010 р. вони можуть виключно на підставі отриманої від фізичної або юридичної особи скарги, що містить інформацію про порушення суб’єктом господарювання законодавства про ціни, або за власною ініціативою суб’єкта господарювання. До введення зазначених обмежень позапланові перевірки могли також проводитися за дорученням Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, на вимогу правоохоронного органу, а також на підставі виявлення іншими контролюючими органами фактів порушення дисципліни цін.

 

Права та обов’язки перевіряючих

Відповідно до

абз. третього ст. 13 Закону про ціноутворення інспектори Держцінінспекції мають права, виконують обов’язки та несуть відповідальність, передбачені Законом № 509 (за винятком пп. 6 — 9 ст. 11).

Якщо розглядати названі в

Законі № 509 повноваження з урахуванням специфіки контрольної діяльності держцінінспекцій, то до кола їх наглядових повноважень зокрема слід уключити:

проведення планових і позапланових перевірок дотримання законодавства про ціни;

— отримання від суб’єктів господарювання (їх посадових осіб) пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються повноважень держцінінспекції; отримання від підприємств, установ і організацій матеріалів та інформації, необхідних для виконання покладених на неї завдань;

— обстеження в установленому порядку виробничих, складських, торговельних та інших приміщень підприємств, установ і організацій, що використовуються для виготовлення, зберігання та реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг;

— можливість вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, установлення та застосування цін і тарифів;

— перевірку під час проведення контрольних заходів у фізичних осіб документів, що засвідчують їх особу;

— застосування до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій;

— використання в службових цілях засобів зв’язку, що належать підприємствам, установам, організаціям, з відома їх керівників тощо.

Хочемо звернути увагу на деякі істотні моменти в порядку проведення перевірок інспекторами держцінінспекцій та умови допуску їх до перевірки.

Річ у тім, що до набуття чинності

Законом № 877 держцінінспекції не були зобов’язані повідомляти суб’єктів господарювання про проведення планової перевірки. Не покладався на них і обов’язок розписатися в Журналі перевірок. Така ситуація пояснювалася тим, що на діяльність держцінінспекцій не поширювалася дія Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.98 р. № 817/98. Після набуття чинності Законом № 877 ціновики, зокрема, зобов’язані:

— не пізніше ніж за 10 днів до проведення планової перевірки повідомляти про неї суб’єкта господарювання*;

* Держцінінспекція навіть звернула увагу на проблеми, які можуть виникнути в разі повідомлення суб’єкта господарювання про плановану перевірку за допомогою телефонограми. Зокрема, у листі від 26.03.2008 р. № 200/7-10/1097 зазначено, що телефонограма є узагальненою назвою різних за змістом документів, виділених у зв’язку з особливим способом передачі тексту (передається телефоном та записується одержувачем). На телефонограмі вказуються час її передачі, прізвище працівника, який передав телефонограму, прізвище та номер телефону працівника, який прийняв телефонограму. Однак Держцінінспекція цілком обґрунтовано стурбована неможливістю в подальшому довести, що повідомлення про перевірку дійсно направлялось за допомогою телефонограми, у зв’язку з чим рекомендує своїм територіальним органам як спосіб повідомлення використовувати особисте вручення повідомлення про перевірку керівнику або уповноваженій особі суб’єкта господарювання під підпис або направлення рекомендованим листом.

— пред’явити представникам суб’єкта господарювання свої службові посвідчення та направлення на перевірку;

— розписатися в Журналі перевірок за його наявності на підприємстві;

— дотримуватись строків здійснення перевірки: планова перевірка не може тривати більше 15 днів, а для суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів; позапланова — не більше 10 і 2 робочих днів відповідно. Подовження строків перевірки не допускається.

 

Відповідальність за порушення законодавства про ціни

Розпочати розгляд питання про відповідальність за порушення законодавства про ціни, звичайно ж, слід зі

ст. 14 Закону про ціноутворення. Відповідно до неї вся необґрунтовано отримана підприємством, організацією сума виручки внаслідок порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Криму, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету , залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, до позабюджетних фондів місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки.

Порушення, за які може бути застосовано цю санкцію, та особливості розрахунку штрафу в кожному випадку наведемо у вигляді таблиці.

 

Порушення

Штраф

Розрахунок штрафу

1

2

3

Нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, які регулюються

У двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки

Необґрунтовано отриманою виручкою вважається різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватися згідно з вимогами законодавства

Застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання

У двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки

Необґрунтовано отриманою виручкою вважається різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватися згідно з вимогами законодавства

Застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний

У двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки

Необґрунтовано отриманою виручкою вважається різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю згідно з установленими законодавством цінами (тарифами)

Застосування цін (тарифів) із порушенням запровадженого порядку обов’язкового їх декларування

У двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки

Необґрунтовано отриманою виручкою вважається різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватися згідно з вимогами законодавства

Завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків (зборів), що включаються до структури ціни або їх невключення до структури регульованої ціни

У двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки

Необґрунтовано отриманою виручкою вважається різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю згідно з установленими законодавством цінами (тарифами)

Уключення до структури цін (тарифів), що регулюються, не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри

У двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки

Необґрунтовано отриманою виручкою вважається різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю згідно з установленими законодавством цінами (тарифами)

Уключення до вартості продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт)

У двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки

Необґрунтовано отриманою виручкою вважається різниця між отриманою виручкою та вартістю продукції і послуг, визначеною відповідно до нормативів з урахуванням фактичних обсягів виконання

Застосування торговельних та постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір

У двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки

Необґрунтовано отриманою виручкою вважається різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю згідно з установленими законодавством цінами (тарифами)

Застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), не передбачених певними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг

У двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки

Необґрунтовано отриманою виручкою вважається вся сума незаконно отриманих грошових коштів

Установлення та застосування цін (тарифів) нижче законодавчо встановлених мінімальних

Розмір фінансових санкцій визначається у кожному конкретному випадку за законодавчими актами, що регулюють порядок установлення цін на ті чи інші товари

Наприклад, Законом України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» від 17.06.99 р. № 758-XIV визначено відповідальність суб’єктів підприємництва за реалізацію цукру за цінами нижчими за мінімально встановлену ціну у вигляді штрафу в розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснювалася з порушенням

 

Якщо виручка фактично не була отримана, то штраф не застосовується (

див. ухвалу ВАСУ від 03.06.2008 р. на с. 44).

Також звертаємо увагу, що передбачена

ст. 14 Закону про ціноутворення санкція застосовується і в разі порушення вимог про декларування цін чи їх змін (див. лист Мінекономіки від 03.12.2007 р. № 89-22/102).

Як бачимо, санкція значна. Які можуть бути підстави для уникнення її застосування?

 

Оскарження санкцій: за що можна зачепитися?

Ми можемо запропонувати таке.

1. Можна скористатися дещо невдалим формулюванням

ст. 14 Закону про ціноутворення: у ній при буквальному прочитанні йдеться про порушення державної дисципліни цін з боку комунальних та державних підприємств. Такий висновок випливає з використаних у статті слів про те, що виручка вилучається «в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації».

Відразу ж хочемо попередити, що цей аргумент виглядає украй слабким порівняно з усталеною практикою застосування санкцій, передбачених

ст. 14 Закону про ціноутворення. Про це свідчить і існування спеціального підзаконного акта, спрямованого на регламентацію особливостей розрахунку та застосування встановленої у ст. 14 Закону про ціноутворення санкції, — Інструкції № 298.

2. Як ми зазначали у статті на с. 15, повноваженнями з регулювання оптово-відпускних цін на певні продукти шляхом декларування їх зміни, а також, наприклад, із запровадження граничних торговельних надбавок наділені Рада міністрів АРК, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації. Відповідно, якщо на місцевому рівні держадміністрацією не приймався розпорядчий документ, що передбачає здійснення певних заходів держрегулювання цін, застосувати встановлені

ст. 14 Закону про ціноутворення санкції не можна.

3. Традиційні підстави для уникнення застосування будь-яких адміністративно-господарських санкцій, у тому числі за порушення законодавства про ціни, — строки, протягом яких вони можуть застосовуватися. Нагадаємо: згідно зі

ст. 250 ГКУ адмінгоспсанкції може бути застосовано до суб’єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік із дня порушення цим суб’єктом установлених законодавчими актами правил провадження господарської діяльності. При цьому днем виявлення вважається день складання акта перевірки, днем застосування санкції — день винесення відповідного рішення уповноваженим органом (див. ухвалу ВАСУ від 17.06.2009 р. № К21422/07 на с. 46).

 

Адміністративна відповідальність посадових осіб

Не можна забувати і про відповідальність посадових осіб суб’єкта господарювання, винних у порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, яких також може бути притягнуто до відповідальності. Основну загрозу для них становить

ст. 1652 КпАП. Відповідно до неї порушення порядку формування, установлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них спричинює накладення штрафу на посадових осіб суб’єкта господарювання* від 5 до 10 нмдг (від 85 до 170 грн.). Притягти до відповідальності за цією статтею може сама держцінінспекція на підставі нею ж складеного протоколу про адмінправопорушення. Розглядати такі справи уповноважений начальник Держцінінспекції та його заступники, начальники держцінінспекцій в АРК, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники (ст. 2445 КпАП).

* До фізосіб-підприємців ця санкція, за зізнанням самої Держцінінспекції, не застосовується (див. лист від 24.11.2006 р. № 200/7-10/1660).

При цьому строки, протягом яких на посадову особу може бути накладено адмінштраф за допущене нею порушення законодавства про ціни, відрізняються від строків застосування адміністративно-господарських санкцій щодо самих суб’єктів господарювання. Нагадаємо: згідно зі

ст. 38 КпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а в разі триваючого правопорушення — 2 місяці з дня його виявлення.

Для прикладу, підвищення цін без попереднього декларування їх підвищення, на наш погляд, слід розглядати як триваюче порушення. Відповідно застосувати штраф до посадових осіб можна буде незалежно від моменту, коли суб’єкт господарювання мав задекларувати зміну цін. Єдине часове обмеження, що залишається, — 2 місяці з дня виявлення, тобто з дня складання протоколу про адмінправопорушення.

Інший характер має порушення у вигляді застосування торговельних надбавок понад установлений розмір. Кожний факт реалізації продукції із застосуванням таких надбавок слід розглядати як разове правопорушення, що має одномоментний характер, — воно здійснюється при передачі товару покупцю. Це дає підстави говорити, що після закінчення 2 місяців із дня продажу товару застосувати до посадової особи зазначений штраф держцінінспекція вже не зможе через закінчення строків давності, передбачених

ст. 38 КпАП.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд