Щодо оподаткування збором за спецводокористування води, придбаної в цистернах та інших ємностях
Лист Державної податкової адміністрації України від 19.08.2009 р. № 17859/7/15-0817
Державна податкова адміністрація України у зв’язку з численними запитами органів державної податкової служби на місцях та платників збору за спеціальне водокористування щодо питання оподаткування збором за спецводокористування води, придбаної у водокористувачів та завезеної на територію підприємств в цистернах та інших ємкостях, роз’яснює.
Пунктом 8 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 3 червня 2008 року № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі — Закон) із змінами і доповненнями, запроваджено нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод згідно з додатком 2 до цього Закону, який є його невід’ємною частиною. Зокрема, встановлені нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод, які входять до складу напоїв.
Відповідно до статті 42 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР, із змінами і доповненнями (далі — Кодекс), водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі
— це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.Вторинні водокористувачі — (абоненти)
— це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.Відповідно до ст. 49 Кодексу у дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.
У даному випадку первинному водокористувачу у дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт використання води, а у договорі між первинним та вторинними водокористувачами встановлюються такі ліміти вторинним водокористувачам.
Якщо первинний
водокористувач, що здійснює забір води, частину такої води відвантажує в цистернах та інших ємкостях іншому водокористувачу, то вода стає товаром і відбувається факт купівлі-продажу такого товару. Первинний водокористувач при цьому сплачує передбачені законодавством обов’язкові податки і збори, а збір за спецводокористування сплачує лише в частині використаної ним води на власні виробничі та господарсько-побутові потреби.Вторинний
водокористувач, що отримує воду від первинного водокористувача у цистернах та інших ємкостях, сплачує первинному водокористувачу за воду, як за товар, ціну, передбачену договором купівлі-продажу, і лише при використанні такої води у власній господарській діяльності водокористувач сплачує збір за спецводокористування в частині фактично використаних ним обсягів води (для виробничих та господарсько-побутових цілей) за діючими нормативами, встановленими для водних об’єктів відповідної території та збір за спецводокористування в частині фактично використаних обсягів води, що входить до складу напоїв (при виготовленні напоїв) за діючими нормативами, встановленими для води, що входить до складу напоїв.
Заступник голови С. Чекашкін
коментар редакції
Сплата спецводозбору за воду
з цистерн: як нам радять і як має бути насправді
Ключове питання листа ДПАУ, що коментується, від відповіді на яке залежать усі його подальші висновки, зводиться до того,
чи слід вважати суб’єктів господарювання, які придбавають воду в цистернах, вторинними водокористувачами?Відповідь податківців на нього хоча і не відповідає загальній логіці листа (в якому абсолютно справедливо зазначено, що вода, відвантажена в цистернах та інших ємкостях, стає товаром та відбувається факт купівлі-продажу такого товару без будь-якого зв’язку з водокористуванням), але цілком передбачувана. Адже ототожнення таких покупців води із вторинними водокористувачами означає необхідність сплати ними спецводозбору в частині фактично використаних обсягів води для виробничих та господарчо-побутових цілей.
Тим часом неупереджений погляд на визначення терміна «вторинні водокористувачі», що міститься у ст. 42 Водного кодексу України (яке хоча й наведене в листі, та анітрохи не збентежило його авторів), відразу ж викликає запитання: якщо поняття «вторинні водокористувачі» та «абоненти» згідно з цим визначенням вважаються синонімами, оскільки друге з них надано в дужках, конкретизуючи та доповнюючи перше, то чи можна в такому разі покупців води теж називати абонентами*? Якщо так, то що вони при цьому абонують, тобто чим такі покупці отримують право користуватися?
* Абонент — той, хто володіє правом користування чимось, зазвичай маючи абонемент (Современный толковый словарь русского языка под редакцией Т. Ф. Ефремовой).
Як нам здається, паралель між зазначеними поняттями розкрита в самому визначенні, згідно з яким
вторинними водокористувачами (або, інакше кажучи, абонентами) є користувачі, які не мають власних споруд та одержують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів. Звідси напрошується висновок, протилежний зробленому в листі, що коментується, а саме: суб’єкти господарювання, які придбавають воду в цистернах та інших ємкостях, за жодних умов не стають вторинними водокористувачами, що звільняє їх від необхідності сплати спецводозбору.Підтвердження останньої тези можна знайти безпосередньо у Водному кодексі України, згідно з яким, зокрема:
—
спеціальне водокористування — це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв (ч. 1 ст. 48);—
платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі) (ч. 7 ст. 30).Цілком очевидно, що
при купівлі води в цистернах відсутня така необхідна умова отримання статусу платника спецводозбору її покупцями, як забір води із застосуванням споруд або технічних пристроїв.До речі, досить спірним виглядає й твердження ДПАУ про те, що продавець води не повинен сплачувати спецводозбір за продану ним воду. Радше, навпаки. Більше того, у разі якщо йдеться про продаж у цистернах або інших ємкостях води, призначеної для пиття, продавець змушений буде сплатити такий збір за підвищеними нормативами, які застосовуються виробниками напоїв.
Річ у тім, що якщо звернутися до улюбленого ДПАУ Державного класифікатора продукції і послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. № 822, розділ 15 якого «Продукція харчової промисловості» визначає групу 15.9 «Напої», то виявиться, що підкатегорія 15.98.11 «Води мінеральні і столові» включає:
— води газовані, приготовані з питної води та насичені діоксидом вуглецю під тиском;
—
воду натуральну звичайну всіх видів, у тому числі очищену, фасовану.А звідси безпосередньо випливає, що сплачувати збір за таку воду повинні все ж продавці. Причому в останніх, на відміну від покупців, є всі відомості про поверхневе чи підземне походження такої води, що дозволяє коректно застосувати відповідні нормативи для виробників напоїв, установлені відомим Законом № 309 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 47).
Оцінюючи лист ДПАУ, що коментується, у цілому як позитивний (адже повинен же хтось порушувати гострі питання оподаткування), зауважимо, що, великою мірою, достовірні відповіді на такі запитання саме від податківців не так вже й важливі. Як зазначається у відомому прислів’ї, що перекликається з «водяною» тематикою листа, на те і щука, щоб карась не дрімав! А за тих «карасів», хто прочитав цей коментар, ми спокійні: вони напевно не попадуться на чергову вудку податківців.
Ігор Хмелевський
