Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Основні фонди в безоплатному користуванні: юридичні та податково-бухгалтерські нюанси

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Квітень, 2010/№ 27
Друк
Стаття

Основні фонди в безоплатному користуванні: юридичні та податково-бухгалтерські нюанси

 

Мабуть, ні для кого не секрет, що користуватися основними фондами можна не тільки за плату, а й безоплатно. Безоплатне користування майном оформляється договором позички. Про нюанси укладення таких договорів, а також правила обліку операцій безоплатного користування основними фондами або, простіше кажучи, «позичкових» операцій, і йтиметься у запропонованій статті.

Марина КОВЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон № 889

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

П(С)БО 7

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

 

Чим позичка відрізняється від оренди

Щоб правильно відобразити операцію позички в податковому та бухгалтерському обліку, суб’єкт господарської діяльності повинен чітко розуміти, що є таким видом правовідносин, як позичка.

Відповідно до

ст. 827 гл. 60 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачу) річ для користування протягом установленого строку. За своєю суттю він дуже близький до договору оренди, адже і той, і інший договори укладаються з метою передачі майна в користування на визначений час. Напевно, тому деякі правила, що стосуються договору оренди, а саме гл. 58 ЦКУ, поширюються й на позичку. Схожість цих двох типів правовідносин іноді стає причиною їх ототожнення, що, у свою чергу, призводить до помилок у податковому та бухгалтерському обліку. Щоб уникнути таких помилок, суб’єкти господарської діяльності повинні вміти відрізняти позичку від простої оренди.

Основна відмінність між цими двома договорами полягає в тому, що договір оренди, на відміну від договору позички, є

платним. Інакше кажучи, користування майном за договором оренди здійснюється за плату, а за договором позички — безоплатно. Тільки майте на увазі, що безоплатність договору позички має бути прямо обумовлена сторонами або ж це повинно випливати із суті правовідносин (ч. 2 ст. 827 ЦКУ). В іншому разі (коли немає застереження про безоплатне користування майном) договір буде прирівняно до договору оренди. Тому при укладенні договору позички сторони повинні чітко прописати умову про безоплатне користування майном.

Існують деякі відмінності й

щодо складу сторін договору. Так, згідно з ч. 1 ст. 829 ЦКУ позичкодавцем може бути будь-яка фізична або юридична особа (як власник речі, що передається в користування, так і особа, яка здійснює управління майном). Однак тут є одне застереження: юридичним особам, які здійснюють підприємницьку діяльність, заборонено укладати договори позички із засновниками, учасниками, керівниками, а також членами їх органів управління або контролю (п. 2 ст. 829 ЦКУ). А от для договору оренди подібних обмежень суб’єктного складу немає .

На відміну від договору оренди, користувач майна за договором позички не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, переданої йому в користування (

ч. 2 ст. 832 ЦКУ).

Для зручності згрупуємо загальні та відмітні характеристики договорів позички та оренди в таблиці:

 

Порівняльна характеристика договору позички та договору оренди

Критерії

Позичка

Оренда

1

2

3

Загальні

Мета договору

Передача майна в користування на визначений строк

Предмет договору

Річ, яка визначена індивідуальними ознаками та яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні

Форма договору

У загальному випадку договір укладається у письмовій формі. Разом із тим при укладенні договору позички (оренди) нерухомості строком на 3 і більше роки договір не тільки укладається у письмовій формі, а й завіряється нотаріально (п. 3 ст. 828 і ст. 793 ЦКУ). До нотаріуса також доведеться звертатися для відповідного посвідчення договору позички (оренди) транспортного засобу, в якому хоча б однією зі сторін є фізособа

Відмітні

Платність

Договір є безоплатним (річ використовується безоплатно, ст. 827 ЦКУ)

За користування майном орендодавець сплачує орендну плату (ст. 762 ЦКУ)

Сторони договору

Позичкодавцем може бути фізична або юридична особа. Особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника (ч. 1 ст. 829 ЦКУ)

Орендодавцем може бути (ст. 761 ЦКУ):

— власник майна;

— особа, якій належать майнові права;

— особа, уповноважена укладати договір оренди

Обмеження щодо суб’єктів договору

Юрособа — суб’єкт підприємницької діяльності не має права передавати речі в позичку її засновникам, учасникам, керівникам, членам її органу управління чи контролю (ч. 2 ст. 829 ЦКУ)

Подібного обмеження немає

Продаж предметів договору

Користувач речі не має переважного права на її придбання перед іншими особами (ч. 2 ст. 832 ЦКУ)

Сумлінний орендар речі має переважне право на її придбання (ч. 2 ст. 777 ЦКУ)

 

Податок на прибуток

Будь-яких спеціальних норм щодо оподаткування операцій позички

Закон про податок на прибуток не містить. А тому учасникам договору позички доведеться керуватися його загальними положеннями.

Облік у позичкодавця

. При передачі об’єкта в користування за договором позички право власності на такий об’єкт не переходить до користувача, тобто така операція не є продажем. У зв’язку з цим операція з передачі майна в позичку не відображатиметься в податковому обліку позичкодавця та на передане майно, як і раніше, нараховуватиметься амортизація.

Однак у представників головного податкового відомства з цього приводу інша думка. Вони вважають, що позичкодавець не може нараховувати амортизацію на основні фонди, передані за договором позички, оскільки тепер такі основні фонди використовуватимуться в господарській діяльності іншого платника податків («Вісник податкової служби України», 2008, № 40, с. 24). З подібним підходом можна спорити, адже передане майно згодом підлягає поверненню. Після закінчення заздалегідь обумовленого строку воно знову буде задіяне в госпдіяльності позичкодавця: його можуть передати в оренду, продати або експлуатувати. Тому виключати такий об’єкт із податкового обліку було б несправедливо (а для основних фондів груп 2 — 4 взагалі неможливо).

Для обліку та оподаткування операцій позички важливе значення має те, що безоплатне користування майном позичкодавця є нічим іншим, як

безоплатно наданою послугою (п. 1.23 Закону про податок на прибуток). У позичкодавця валових доходів за такими послугами не виникає, звісно, якщо їх одержувачем є звичайний платник податку на прибуток. Якщо ж одержувачем за договором позички є неплатник податку на прибуток або пов’язана особа, то дохід доведеться визнати виходячи з рівня звичайних цін на такі послуги (пп. 7.4.1, 7.4.3 Закону про податок на прибуток).

Облік в одержувача

. Отримання об’єкта позички та його повернення позичкодавцю в податковому обліку одержувача не відображається. Підставу для цього знаходимо в абзаці четвертому п.п. 7.9.1 Закону про податок на прибуток, де, зокрема, зазначається: грошові кошти та майно, залучені за цивільно-правовим договором, що не передбачає переходу права власності на них, не включаються до складу валових доходів.

А от

вартість безоплатно отриманих послуг з надання майна в користування одержувач повинен включити до валових доходів (п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток). Питання в тому, як визначити таку вартість? Адже в договорі позички її, як правило, не вказують. Немає жодних уточнень із цього приводу і в Законі про податок на прибуток.

На нашу думку, до операцій позички доцільно застосовувати

звичайні ціни. Для підтвердження «звичайності» платник податків може скористатися правилами визначення звичайних цін з п. 1.20 Закону про податок на прибуток, тобто використовувати дані:

1)

договорів оренди подібних основних фондів;

2)

прайс-листів (як власних, так і сторонніх).

 

ПДВ

Власне передача позичкодавцем майна користувачу у ПДВ-обліку ніяк не відобразиться. Водночас не можна забувати і про те, що договір позички, по суті, є договором на надання послуг, причому без вимоги про будь-яку компенсацію. А операції з безоплатного надання послуг вважаються

поставкою послуг у розумінні Закону про ПДВ (абзац третій п. 1.4) та включаються до бази оподаткування особи, яка їх надає (п. 4.2 Закону про ПДВ). У зв’язку з цим позичкодавець буде зобов’язаний нарахувати зобов’язання з ПДВ, орієнтуючись при цьому на звичайну ціну користування майном. Про правила визначення такої ціни вже зазначалося.

Щодо

користувача майна, то в нього все залишається без змін: ані податкових зобов’язань, ані податкового кредиту з ПДВ не виникає.

 

Бухгалтерський облік

Позичкодавець

, передаючи об’єкт в користування, не списує його з балансу. Тобто такий об’єкт продовжує значитися у складі активів підприємства та на нього нараховується амортизація за загальновстановленим на підприємстві методом згідно з обліковою політикою. Сума нарахованої амортизації включається до витрат позичкодавця та відображається бухгалтерським записом (Дт 23, 91, 903, 949 — Кт 131).

При укладенні договору позички або в ході його виконання позичкодавець може зіткнутися з додатковими витратами (наприклад, на нотаріальне завірення договору). Інформація про такі витрати узагальнюється на субрахунку

949 «Інші витрати операційної діяльності».

Користувач

обліковує об’єкт позички за балансом за вартістю, зазначеною в договорі позички. І хоча План рахунків не передбачає спеціального рахунка на цей випадок, ми переконані, що отримане в користування майно можна обліковувати на рахунку 01 «Орендовані необоротні активи». А точніше, на відповідному субрахунку до нього, наприклад, 012 «Основні засоби, отримані за договором позички». Збільшення залишку цього субрахунку відбувається на дату прийняття на облік об’єкта позички, зменшення — при його поверненні позичкодавцю.

Порядок обліку операцій у межах договору позички розглянемо на умовному прикладі.

Приклад 1

. У січні 2010 року між підприємствами укладено договір позички приміщення з метою його використання під склад готової продукції строком на 2 роки. Балансова вартість будівлі у податковому обліку станом на 01.01.2010 р. збігається з ринковою вартістю та становить 115000 грн. Щомісячна оренда такої будівлі обходилася б підприємству-користувачу у 2500 грн (без ПДВ).

Позичкодавець передав приміщення в користування 25 січня 2010 року на підставі акта приймання-передачі.

Відобразимо ці операції в обліку позичкодавця та підприємства-користувача, якщо обидва з них є платниками податку на прибуток та ПДВ

.

 

Облік операцій у межах договору позички

№ з\п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,грн.

Податковий облік

дебет

кредит

ВД

ВВ

Облік у позичкодавця

1

Передано приміщення користувачу за актом приймання-передачі

2

Нараховано амортизацію на вартість приміщення за підсумками звітного періоду

949

131

2350*

—**

* Сума умовна.

** У податковому обліку позичкодавець нараховує амортизацію на балансову вартість приміщення у загальновстановленому порядку (податківці вважають інше, див. с. 38). Так, за I квартал 2010 року вона становитиме 2300 грн. (115000 грн. х 2 %).

3

Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи зі звичайної ціни послуги з оренди приміщення в січні

((2500 грн. : 31 день х 7 днів) х 20 %)

949

641

112,90

Облік у користувача

1

Отримано в користування приміщення (підстава — акт приймання-передачі)

012

115000

2

Віднесено на валові доходи вартість користування приміщенням у січні 2010 року

564,52*

* 2500 грн. : 31 день х 7 днів = 564,52 грн.

 

Ознайомившись з податковими наслідками договору позички, проаналізуємо, що вигідніше для підприємства в цьому випадку: безоплатне користування (позичка) чи оренда. Але перш ніж перейти до аналізу, нагадаємо важливі моменти, пов’язані з оподаткуванням орендних операцій.

Сама передача об’єкта основних фондів в оренду та його повернення в податковому обліку обох сторін (орендодавця та орендаря)

не відображаються, адже право власності на такий об’єкт до орендаря не переходить, а тому операція не є продажем.

Інтерес представляє порядок оподаткування

вартості послуг з надання майна в оренду. Орендодавець включає вартість таких послуг до валових доходів. Причому, виходячи з вимог п.п. 7.9.6 Закону про податок на прибуток, робить він це на момент нарахування орендних платежів (а не за правилом першої події). У ПДВ-обліку на вартість наданих послуг орендодавець нараховує зобов’язання з ПДВ, на підтвердження яких виписує податкову накладну.

У свою чергу, орендар на суму нарахованих орендних платежів збільшує валові витрати (підстава — усе той же

п.п. 7.9.6). Щодо ПДВ, сплаченого у вартості орендної плати, то його включають до податкового кредиту. Зрозуміло, що для цього основні фонди потрібно використовувати в операціях, які обкладаються ПДВ, та мати в наявності належним чином оформлену податкову накладну.

Припустимо, підприємство уклало договір оренди того самого приміщення з метою його використання під склад готової продукції строком на 2 роки. Сума щомісячної орендної плати становить:

1 варіант — 2500 грн.;

2 варіант — 100 грн.

Наведемо податкові наслідки цієї операції в таблиці.

 

Сторони договору

Оренда

Позичка

1 варіант

2 варіант

Сторона, яка передає майно в користування

ВД — 2500 грн.

ПЗ — 500 грн.

ВД — 100 грн.

ПЗ —20 грн.

ПЗ — 500 грн.

Користувач майна

ВВ — 2500 грн.

ПК — 500 грн.

ВВ — 100 грн.

ПК — 20 грн.

ВД — 2500 грн.

 

Як бачимо, з усіх трьох варіантів найбільш вигідним для обох сторін договору є варіант з

дешевою орендою. При виборі цього варіанта орендар відволікає незначну частину оборотних коштів та не зазнає при цьому податкового навантаження. Мінімізує податкове навантаження й орендодавець. Щоправда, у цьому випадку він має бути готовим відстоювати звичайність орендної плати у 100 грн. Про те, як це зробити (навіть, якщо вона менше суми амортизації), можна прочитати у статті «Дешева» оренда дорогого обладнання», опублікованій у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 35, с. 8. Тим більше, що звичайну ціну дешевої оренди обґрунтувати легше, за безоплатну позику. Так, наприклад, можна використовувати інформацію про ціни, зазначені в прилюдному оголошенні (п.п. 1.20.3 Закону про податок на прибуток).

На завершення зауважимо, що в кожній конкретній ситуації вибір може бути іншим, і багато в чому він залежатиме від податкового статусу сторін договору.

 

Якщо ОФ передаються в користування фізичній особі

Трапляються ситуації, коли користувачем за договором позички виступає фізична особа. Безоплатне користування майном включається до оподатковуваного доходу такої фізичної особи (тобто обкладається податком з доходів фізичних осіб). Порядок нарахування та сплати ПДФО в подібній ситуації багато в чому залежатиме від того, від кого саме отримує позичку фізособа: від роботодавця чи будь-якої іншої юрособи. Тому далі розглянемо кожний із варіантів взаємовідносин.

Фізособа отримує позичку від свого роботодавця

. Відразу зауважимо, що в цьому випадку йдеться про звичайного працівника, а не засновника або члена органу управління (видача позичок топ-менеджменту прямо заборонена ч. 2 ст. 829 ЦКУ). Відповідно до абзацу «а» п.п. 4.2.9 Закону № 889 вартість використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податків у безоплатне користування, включається до оподатковуваного доходу працівника. Із цього доходу роботодавець зобов’язаний утримати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 %. Виняток становить передача майна в безоплатне користування платнику податків його роботодавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток:

— у зв’язку з виконанням ним трудової функції;

— згідно з нормами трудового договору (контракту);

— відповідно до закону в установлених ним межах;

— здійснюється у вигляді автомобільного транспорту.

В іншому випадку роботодавець зобов’язаний утримувати ПДФО з доходу працівника, отриманого ним у вигляді безоплатного користування майном. Детальніше про це можна прочитати в статті «Житло для працівника» // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 27. А оскільки дохід надається працівнику в негрошовій формі, для визначення нарахованої суми доходу роботодавцеві слід помножити

суму нарахованого доходу, визначену за звичайними цінами, на натуральний коефіцієнт (1,176471). Про те, як визначити суму нарахованого доходу за звичайними цінами, ми вже писали в розділі «Податок на прибуток». Суму доходу з урахуванням коефіцієнта та утриманий податок відображають у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «09».

Разом із тим у представників головного податкового відомства з цього приводу інша думка. У своєму

листі від 08.10.2008 р. № 20454/7/17-0717 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 103 вони, схоже, наполягають на тому, що «натуральний» коефіцієнт для визначення об’єкта обкладення податком з доходів не застосовується взагалі. У коментарі до згаданого листа ми писали про помилковість такої позиції. Не повторюватимемо наші аргументи, зауважимо тільки, що сама ідея, закладена в п. 3.4 Закону № 889, полягає в такому: при видачі доходу в натуральній формі фізична особа отримує цілісний предмет, грошовий вираз якого є «чистим» доходом фізичної особи. Тому дохід до нарахування й визначається шляхом множення цього «чистого» доходу на «натуральний» коефіцієнт.

Фізособа отримує позичку від нероботодавця — юрособи.

У цій ситуації застосовуються норми частини 3 п.п. 4.2.9 Закону № 889. Там зазначено, що додаткові блага від нероботодавця прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням. Порядок оподаткування доходів, отриманих у вигляді подарунків, установлено ст. 14 Закону № 889. Однак, на думку ДПАУ, цей порядок поширюється тільки на ті випадки, коли і дарувальник, і обдаровуваний є фізичними особами. Якщо дарувальник є юридичною особою, то він як податковий агент зобов’язаний виконати всі функції податкового агента, а отже, обкласти вартість подарунку податком з доходів за ставкою 15 % та утримати його за рахунок вартості такого подарунку (п. 1 розділу VI листа ДПАУ від 09.07.2009 р. № 14312/7/17-0717 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 16 О налоговом кредите по НДФЛ). І хоча в цьому листі ДПАУ знову зазначає про незастосування п. 3.4, ми вважаємо, що без натурального коефіцієнта в цьому випадку не обійтися.

 

Витрати, пов’язані з використанням предмета позички

Відповідно до вимог

ст. 833 ЦКУ одержувач зобов’язаний підтримувати передану йому річ у належному стані, тобто нести необхідні для цього витрати. У цьому випадку йдеться про витрати, необхідні для підтримання речі у стані, в якому її було передано одержувачу. До їх числа входять і витрати на проведення поточних ремонтів. Що ж до капітального ремонту, то його, як правило, виконує сам позичкодавець, тому в межах цієї статті ми на цьому не зупинятимемося.

Податковий облік

.
На жаль, спеціальних норм, що встановлюють правила податкового обліку витрат на проведення ремонтних робіт з основними фондами, отриманими за договорами позички, у Законі про податок на прибуток немає. А норми «орендного» п. 8.8 Закону про податок на прибуток тут не застосовуються. Тому в цьому питанні необхідно керуватися загальними положеннями чинного законодавства.

Нагадаємо: за загальним правилом, установленим

п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток, до складу валових витрат уключаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт та послуг). Вважаємо, що на підставі цього підпункту одержувач може включити всю суму понесених ним витрат до складу валових.

Що ж до

п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток, який дозволяє відносити до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих ОФ у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп ОФ станом на початок такого звітного періоду, то він у цій ситуації непридатний. Це пов’язане насамперед із тим, що отримані в тимчасове користування цінності не є об’єктами основних фондів для їх одержувача. Орендованими основними фондами їх теж назвати не можна, оскільки в користування їх отримують у межах договору позички, а не договору оренди.

За незастосування норм

п.п. 8.7.1 висловлювалися і представники головного податкового відомства в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 40, с. 24. Однак, на їх думку, витрати підприємства на ремонт отриманого на правах користування майна взагалі не повинні відображатися у складі валових витрат, а складати балансову вартість створеного об’єкта ОФ групи 1 або збільшувати балансову вартість відповідної (створеної) групи основних фондів з подальшою амортизацією.

Крім витрат на поточний ремонт, одержувач зіткнеться з витратами, обумовленими

використанням позиченої речі, наприклад, витратами на придбання необхідних матеріалів або палива. Такі витрати в повному обсязі включаються до складу валових витрат на підставі того ж загальногосподарського п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Виняток становлять хіба що витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для легкового автомобіля (якщо в позичку взяли саме його). Відповідно до вимог абзацу п’ятого п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток 50 % витрат на ПММ проходять повз валові витрати.

Суми «вхідного» ПДВ за витратами, необхідними для підтримання речі в належному стані, уключаються до складу

податкового кредиту на підставі п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ (звісно, за наявності належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, що її замінює).

Бухгалтерський облік

. Особливих правил для відображення в обліку витрат на ремонти об’єктів, отриманих в користування на підставі договорів позички, національні стандарти бухгалтерського обліку на передбачають. Тому в цьому випадку витрати на проведення ремонтів, пов’язаних з відновленням первісного ресурсу та підтриманням об’єкта в робочому стані, відображаються в загальноприйнятому порядку (установленому п. 15 П(С)БО 7 «Основні засоби»), тобто включаються до складу витрат користувача (що в обліку відображається проводкою Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 20, 22, 28, 63, 65, 66, 685).

А тепер наведемо приклад.

Приклад 2

. Підприємство ТОВ «Альфа» отримало в користування за договором позички з підприємством ТОВ «Омега» вантажний автомобіль MAN F 2000 19.293 FK. Вартість автомобіля за договором позички становить 250000 грн. Автомобіль використовується для доставки готової продукції з виробничого цеху на склад.

У першому ж місяці експлуатації автомобіля підприємство понесло такі витрати:

— на оплату технічного обслуговування (балансування коліс, заміна масла та фільтрів) — 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.);

— на придбання дизельного палива — 360 грн. (у тому числі ПДВ — 60 грн.).

Відобразимо ці витрати в бухгалтерському та податковому обліку підприємства-користувача:

 

Облік витрат, пов’язаних з використанням предмета позички

№ з\п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,грн.

Податковий облік

дебет

кредит

ВД

ВВ

1

Отримано в користування автомобіль (підстава — акт приймання-передачі)

012

250000

2

Проведено техобслуговування автомобіля

93

631

1000

1000

3

Відображено суму податкового кредиту з ПДВ

641

631

200

4

Перераховано плату СТО за технічне обслуговування

631

311

1200

5

Придбано паливо для вантажного автомобіля

203

631

300*

300

* Вартість палива враховується при перерахунку за п. 5.9.

6

Відображено податковий кредит з ПДВ

641

631

60

7

Перераховано оплату за паливо

631

311

360

8

Списано використане паливо

93

203

300

9

Списано витрати на фінансовий результат

791

93

1300

 

Ось, мабуть, і все, що потрібно знати про позичку основних фондів. Як бачите, в обліку цих операцій є своя специфіка. Отже, збережіть цей матеріал, він обов’язково стане вам у нагоді у відповідному випадку.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі