Надаємо додаткову відпустку працівникам, які мають дітей
Для працівників, які мають дітей, чинним законодавством передбачено соціальні пільги та гарантії. Зокрема, такі працівники можуть довше відпочивати — понад тривалість щорічної відпустки їм надається соціальна додаткова відпустка на дітей. Про умови та порядок надання додаткової відпустки на дітей ітиметься в цій статті.
Катерина СКРИПКІНА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
КЗпП
— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.СКУ
— Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.Закон про відпустки
— Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.Закон № 2811
— Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-XII.Закон № 2402
— Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III.Закон № 2240
— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.10.2001 р. № 2240-III.Лист № 235
— лист Мінпраці «Роз’яснення щодо застосування статті 19 Закону України «Про відпустки» (додаткові відпустки працівникам, які мають дітей)» від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13.Лист № 292
— лист Мінпраці «Про додаткову соціальну відпустку» від 20.10.2009 р. № 292/13/116-09.Відповідно до
ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є одним із видів соціальних відпусток. У зв’язку з цим умови та порядок її надання мають деякі особливості. Розглянемо їх.
Особи, які мають право на додаткову відпустку на дітей
Осіб, які мають право на додаткову оплачувану відпустку на дітей, зазначено в
ч. 1 ст. 1821 КЗпП та ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки. До них належать працюючі:— жінка, яка має
двох або більше дітей віком до 15 років;— жінка, яка має
дитину-інваліда ;— жінка, яка
всиновила дитину;—
одинока мати;—
батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);— особа, яка взяла дитину
під опіку;— особа, визначена в установленому порядку як
піклувальник. У ст. 1821 КЗпП та ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки цю категорію працівників не зазначено, однак згідно зі ст. 1861 КЗпП гарантії, передбачені ст. 1821 КЗпП, поширюються також на піклувальників;— один із прийомних батьків*. Ця категорія працівників має право на додаткову відпустку на дітей
з 30 березня 2010 року — із дати набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення соціальних гарантій прийомним батькам» від 10.03.2010 № 1959-VI (див. с. 5), яким унесено відповідні зміни до ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки. Тому вперше додаткову відпустку на дітей одному з прийомних батьків має бути надано за 2010 рік.* Згідно зі ст. 2562 СКУ прийомними батьками вважаються подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, які узяли для спільного проживання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. При цьому прийомна сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, беруть для зазначених цілей від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, добровільно.
Окремо варто розглянути питання надання додаткової відпустки на дітей такій категорії працівниць, як одинока мати. Це питання Мінпраці докладно розглядало в
листах № 235 («Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 48), від 19.05.2009 р. № 5565/0/14-09/13.Насамперед варто зауважити, що Мінпраці виходило з визначення одинокої матері, яке наведено в
Законі про відпустки. Так, згідно з п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону про відпустки одинокою матір’ю вважається жінка, яка виховує дитину без батька.Отже,
для цілей надання працівниці додаткової відпустки на дітей під одинокою матір’ю слід розуміти:1) жінку, яка не перебуває у шлюбі та в свідоцтві про народження дитини якої
відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;2)
удову, у тому числі вдову, яка одружилася з іншим чоловіком, але її дитину ним не всиновлено;3)
жінку, яка виховує дитину без батька, у тому числі:—
розлучену жінку, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом із дитиною та відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, а також за зазначених умов жінку, яка вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не всиновлено;—
розлучену жінку, яка виховує дитину без батька (у разі позбавлення його батьківських прав), яка одружилася з іншим чоловіком, але її дитину ним не всиновлено.При наданні додаткової відпустки на дітей за підставою «батько, який виховує дитину без матері» слід ураховувати, що, на думку Мінпраці,
одиноким батьком вважається чоловік, який:— не перебуває у шлюбі, при цьому у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько;
— є вдівцем та виховує дитину без матері;
— розлучений та виховує дитину без матері.
Звертаємо увагу: усі згадані особи мають право претендувати на додаткову соціальну відпустку тільки
за умови, що вони працюють. Наприклад, жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період такої відпустки не має права на додаткову відпустку на дітей.Важливим фактором для визначення права працівника на додаткову відпустку на дітей є вік дитини. Тому перейдемо до розгляду цього питання.
Граничний вік дитини, що дає право на додаткову відпустку
У
Законі про відпустки зазначено граничний вік дитини тільки для такої категорії працівників, як жінка, яка має двох і більше дітей.Оскільки для решти категорій працівників, які мають дітей,
Законом про відпустки граничний вік дитини не встановлено, слід керуватися загальними нормами чинного законодавства. На це вказує й Мінпраці (див. лист № 292).Інформацію про граничний вік дитини, що дає право на отримання додаткової відпустки на дітей, наведемо в табл. 1.
Таблиця 1
| Категорія осіб | Граничний вік дитини, що дає право на отримання додаткової відпустки | Підстава |
| Жінка, яка має двох і більше дітей | 15 років | Ст. 19 Закону про відпустки |
| Жінка, яка має дитину-інваліда | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 та ст. 2 Закону № 2811 |
| Жінка, яка усиновила дитину | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 та ст. 2 Закону № 2811 |
| Одинока мати | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 та ст. 2 Закону № 2811 |
| Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 та ст. 2 Закону № 2811 |
| Особа, яка взяла дитину під опіку | 14 років | Ст. 243 СКУ |
| Особа, визначена в установленому порядку як піклувальник | З 14 років до 18 років | Ст. 243 СКУ та ст. 1861 КЗпП |
| Один із прийомних батьків | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 та ст. 2 Закону № 2811 |
Крім інформації, наведеної в цій таблиці, необхідно мати на увазі таке. Відповідно до
ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 2811 дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосованим до неї, вона не отримує права повнолітньої раніше.Згідно з
ч. 1 ст. 34 ЦКУ фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття), має повну цивільну дієздатність. В окремих випадках, визначених ЦКУ, повна цивільна дієздатність надається особам, які не досягли вісімнадцяти років, а саме:1) у разі реєстрації шлюбу з моменту такої реєстрації (
ч. 2 ст. 34 ЦКУ);2) якщо фізична особа досягла 16 років та працює за трудовим договором (
ч. 1 ст. 35 ЦКУ);3) якщо неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини (
ч. 1 ст. 35 ЦКУ);4) якщо фізична особа досягла 16 років та має намір займатися підприємницькою діяльністю, з моменту державної реєстрації як підприємця, що здійснюється за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальників або органу опіки та піклування (
ч. 3 ст. 35 ЦКУ).Набута неповнолітньою особою
повна цивільна дієздатність зберігається в таких випадках:— припинення шлюбу або визнання його недійсним з причин, не пов’язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи;
— припинення трудового договору, а також підприємницької діяльності.
Повна цивільна дієздатність, надана неповнолітній особі у згаданих випадках, поширюється на всі цивільні права та обов’язки. Отже, якщо
дитина набуває права повнолітнього раніше, ніж їй виповнюється 18 років, особа, яка отримувала на неї додаткову відпустку, втрачає таке право.І ще один момент, що потребує уваги. Згідно з роз’ясненнями Мінпраці (див.
листи від 25.08.2005 р. № 36-455 // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 77, № 292 ) додаткова відпустка на дітей є соціальним видом відпустки, тому вона може надаватися у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу та дати народження дитини — до чи після.Таким чином, працівник має право на додаткову відпустку на дітей у році, в якому його дитина досягає граничного віку.
Приклад.
Працівниця підприємства має двох дітей. Старшій дитині 1 лютого 2010 року виповнилося 15 років.За 2010 рік працівниці має бути надано додаткову відпустку на дітей повної тривалості. Працівниця має право використовувати дні такої відпустки як до дня народження старшої дитини, так і після.
Документи, що підтверджують право на отримання додаткової відпустки на дітей
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається на підставі їх
заяви та документів, що підтверджують право на таку відпустку.Зауважимо, що працівник, який звертається із заявою про надання додаткової відпустки на дітей як один із прийомних батьків і при цьому перебуває у шлюбі, найімовірніше, повинен буде підтвердити, що другий з прийомний батьків правом на таку відпустку не користувався. Річ у тім, що згідно з новою редакцією
ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки, яка діє з 30 березня 2009 року, правом на додаткову соціальну відпустку може скористатися тільки один із прийомних батьків. Оскільки зазначена норма в Законі про відпустки з’явилася недавно, роз’яснень Мінпраці з цього питання поки що не було.На наш погляд, підтвердити зазначений факт можна так. Працівник, який є одним із прийомних батьків, що перебуває у шлюбі, має вказати в заяві, що другий із прийомних батьків не користується правом на додаткову відпустку на дітей. Можливо, на підтвердження такої інформації потрібно буде надати довідку з місця роботи другого із прийомних батьків про те, що додаткова відпустка на дітей йому не надавалася. Якщо одним із прийомних батьків є особа, яка не перебуває у шлюбі, то достатньо пред’явити копію паспорта, де відсутня відмітка про шлюб.
Як тільки з’являться відповідні роз’яснення Мінпраці, ми повідомимо про це на шпальтах нашої газети додатково.
Для наочності перелік документів, що підтверджують право на додаткову відпустку на дітей для кожної з категорій працівників, зазначених у
ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки, з урахуванням роз’яснень Мінпраці, наведемо в табл. 2.
Таблиця 2
| № з/п | Категорії працівників, які мають право на додаткову відпустку на дітей | Підтверджуючі документи |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Жінка, яка має двох і більше дітей віком | Свідоцтва про народження дітей |
| 2 | Жінка, яка має дитину-інваліда | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. |
| 3 | Жінка, яка всиновила дитину | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. |
| 4 | Одинока мати, у тому числі: |
|
| — жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблено за вказівкою матері
| 1. Копія свідоцтва про народження дитини | |
| — удова | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. | |
|
| — розлучена жінка, яка виховує дитину без батька | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. |
| — жінка, яка вийшла заміж повторно, але її дитина віком до 18 років новим чоловіком не всиновлена | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. | |
| 5 | Батько, який виховує дитину без матері | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. |
| 6 | Удівець, який одружився, але його дитина новою дружиною не всиновлена | 1.Копия свідоцтва про народження дитини. |
| 7 | Особа, яка взяла дитину під опіку (визнана в установленому порядку піклувальником) | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. |
| 8 | Один із прийомних батьків | 1. Копія свідоцтва про народження дитини. |
| *На нашу думку, для підтвердження того, що жінка не перебуває у шлюбі, необхідно надати копію паспорта. | ||
Як зазначено в таблиці, згідно з роз’ясненнями Мінпраці, наведеними в
листі № 235, жінка, яка вийшла заміж повторно, але її дитину віком до 18 років новим чоловіком не всиновлено, повинна надати довідку органу РАЦС про те, що дитина новим чоловіком не всиновлена.Однак на практиці органи РАЦС довідки про те, що новий чоловік не всиновляв дитину, не видають. Річ у тім, що згідно зі
ст. 223 СКУ усиновлення відбувається за заявою всиновлювача до суду. Після винесення судом рішення про всиновлення на підставі Положення про порядок зміни, доповнення, відновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженого наказом Мін’юсту від 10.12.2007 р. № 1227/5, органами РАЦС уносяться відповідні зміни до актового запису про народження дитини. З урахуванням цих змін орган РАЦС видає нове свідоцтво про народження, яке і є підтвердженням факту всиновлення, а раніше видане свідоцтво про народження анулюється (ст. 233 СКУ).У зв’язку з тим, що органи РАЦС не видають довідку про те, що новий чоловік не всиновляв дитину, жінка може надати копію
свідоцтва про нове одруження, на підставі якого можна встановити законного чоловіка працівниці.На підставі цього та згаданих вище документів роботодавець зможе встановити, усиновлено дитину чи ні. Якщо дитину не всиновлено новим чоловіком, то у свідоцтві про розірвання шлюбу (як колишній чоловік) і в свідоцтві про народження дитини (як батько дитини) має бути зазначено ту саму особу. У разі всиновлення батько дитини (усиновлювач) та нинішній чоловік працівниці буде тією самою особою, оскільки в результаті усиновлення старе свідоцтво про народження дитини анулюється і видається нове.
Порядок надання додаткової відпустки на дітей
Додаткова відпустка на дітей надається працівникам понад тривалість щорічної основної та додаткової відпустки, встановлену
ст. 6, 7, 8 Закону про відпустки, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами.Якщо особа, яка має право на додаткову соціальну відпустку, працює на декількох роботах, така відпустка надається
одночасно за основним місцем роботи та за сумісництвом. Чинним законодавством не передбачено підстави для відмови в наданні додаткової відпустки на дітей працівникам-сумісникам (див. консультацію фахівців Мінпраці в журналі «Вісник податкової служби України», 2009, № 19, с. 25).Відповідно до
ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, як і щорічну відпустку, може бути перенесено на інший період або продовжено в порядку, визначеному ст. 11 цього Закону.Так,
на вимогу працівника додаткову відпустку на дітей має бути перенесено на інший період у випадку:1) порушення власником або уповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки, визначеної графіками;
2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час відпустки. Згідно з
ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки заробітну плату за час відпустки має бути виплачено не пізніше ніж за три дні до його початку.Відпустку має бути
перенесено на інший період або продовжено у випадку:1) тимчасової непрацездатності працівника, підтвердженої в установленому порядку;
2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати;
3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
4) збігу відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.
Докладніше розглянемо ситуацію, коли в період перебування в додатковій відпустці на дітей настала тимчасова непрацездатність працівника. У цьому випадку працівнику на загальних підставах видається листок непрацездатності, що підлягає оплаті в установленому порядку. Оскільки в переліку підстав для відмови в оплаті перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності (
п. 4 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439, п. 6 ч. 1 ст. 36 Закону № 2240) період перебування в додатковій відпустці на дітей не зазначено, листок непрацездатності підлягає оплаті в загальному порядку: перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок роботодавця, починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.Додаткову відпустку на дітей, під час якої настала тимчасова непрацездатність працівника, має бути перенесено на інший період або продовжено на кількість днів, що збіглися з періодом тимчасової непрацездатності.
Якщо відпустка подовжується, працівниця використовує дні додаткової відпустки на дітей, що залишилися, після закінчення тимчасової непрацездатності. При цьому сума відпускних не перераховується.
У разі перенесення днів додаткової відпустки на дітей на інший період дні додаткової відпустки, що залишилися в результаті збігу з тимчасовою непрацездатністю, можуть бути використані працівником у будь-який час. У разі звільнення працівник має право отримати за них компенсацію. Сума відпускних при цьому перераховується (відпускні надаються тільки за дні, коли працівник фактично перебував у додатковій відпустці на дітей). Відпускні за дні відпустки, перенесені на інший період, повинні розраховуватися виходячи з нової середньої заробітної плати.
Звертаємо увагу: якщо в період перебування в додатковій відпустці на дітей у працівника захворіє дитина, така відпустка перенесенню або продовженню не підлягає. Річ у тім, що згідно зі
ст. 11 Закону про відпустки додаткова відпустка на дітей може бути продовжена або перенесена тільки в разі тимчасової непрацездатності безпосередньо самого працівника. Перенесення або продовження додаткової відпустки на дітей у разі хвороби дитини не передбачено. У зв’язку з цим допомога по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з необхідністю догляду за хворою дитиною в цьому випадку не надається.
Тривалість додаткової відпустки на дітей
Тривалість додаткової відпустки, що надається працівникам, які мають дітей, установлено у
ст. 1821 КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки.З 1 січня 2010 року
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 № 1343-VI до ст. 1821 КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки було внесено зміни.Із зазначеної дати жінці, яка працює та має двох чи більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, особі, визначеній у встановленому порядку як піклувальник, одному з прийомних батьків щорічно надаватиметься додаткова оплачувана відпустка тривалістю
10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для такої відпустки її тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.Згідно з
ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки святкові та неробочі дні при визначенні тривалості додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, не враховуються. Отже, додаткова соціальна відпустка подовжується на кількість святкових та неробочих днів, які припали на її період, але при цьому такі дні не оплачуються.Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з будь-яких причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною визначеного віку або ж за декілька попередніх років, він може використати цю відпустку потім. Мінпраці в
листі від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10 (див. с. 18) указало на те, що строк давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей, чинним законодавством не передбачено.У цьому ж листі Мінпраці роз’яснило, що
тривалість невикористаних соціальних додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, за минулі роки (до 2010 року) повинна визначатися згідно з нормами законодавства, що діяли на той момент.Як зазначалося вище, додаткова соціальна відпустка на дітей надається працівнику на його прохання
повної тривалості в будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу та дати народження дитини.Звертаємо увагу: один із прийомних батьків має право претендувати на додаткову відпустку на дітей за 2010 рік повної тривалості.
Нові працівники та додаткова відпустка на дітей
Окремого розгляду потребує ситуація, коли на роботу приймається працівник, який має право на додаткову відпустку на дітей.
Так, якщо до прийняття на роботу працівник у поточному календарному році ніде не працював, то за наявності підстав, зазначених у
ст. 19 Закону про відпустки, за цей календарний рік він має право на додаткову відпустку на дітей повної тривалості.Приклад.
Жінку, яка має двох дітей віком до 15 років, прийнято на роботу 10 лютого 2010 року. До цього в поточному 2010 році згідно з даними трудової книжки працівниця ніде не працювала.Підприємство, на яке працівницю прийнято на роботу, повинно надати їй додаткову відпустку на дітей за 2010 рік повної тривалості, тобто 10 календарних днів.
Якщо до прийняття на роботу на це підприємство працівник у поточному календарному році
працював на інших підприємствах, то нове підприємство, куди його прийнято на роботу, не зобов’язане йому надавати додаткову відпустку на дітей за поточний рік. Річ у тім, що підприємство, на якому до цього працював такий працівник, зобов’язане було або надати йому додаткову відпустку на дітей за поточний рік, або виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки на дітей при звільненні працівника.Приклад.
Жінка, яка є одинокою матір’ю, звільнилася з попереднього місця роботи 29 січня 2010 року. На нове місце роботи її було прийнято 1 березня 2010 року.Додаткову відпустку на дітей за 2010 рік мало бути надано працівниці за попереднім місцем роботи. Якщо таку відпустку не було надано, то при звільненні працівниці повинні були виплатити компенсацію за невикористані дні такої відпустки.
Тому підприємство, на яке працівницю прийнято в березні 2010 року, не зобов’язане надавати їй додаткову відпустку на дітей за 2010 рік.
Аналогічне роз’яснення з цього питання надано Мінпраці в
листі від 03.03.2007 р. № 58/06/186-07 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 28).
Порядок визначення кількості підстав, що дають право на додаткову відпустку на дітей більшої тривалості
Відповідно до
ч. 2 ст. 19 Закону про відпустки за наявності декількох підстав для надання додаткової відпустки на дітей, її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Однак у Законі про відпустки відсутні положення щодо порядку визначення кількості підстав, що дають право на додаткову соціальну відпустку на дітей більшої тривалості.Як визначається кількість підстав для визначення тривалості додаткової відпустки на дітей, Мінпраці роз’яснило в
листах № 235, № 292.У цих
листах Мінпраці вказує на те, що кожна з підстав, визначених ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки, «правомірно вважати окремою підставою».Із прикладів, наведених у
листах № 235 і № 292, випливає, що при визначенні підстав одну дитину може бути враховано кілька разів.Наприклад, на додаткову відпустку на дітей тривалістю 17 календарних днів має право претендувати одинока мати, яка має одну дитину-інваліда (за двома підставами — як «жінка, яка має дитину-інваліда» та як «одинока мати»), одинока мати (вдова), яка усиновила дитину (як «одинока мати» та як «жінка, яка всиновила дитину»), жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, з яких одна дитина є інвалідом (як «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» та як «жінка, яка має дитину-інваліда»).
Звертаємо увагу роботодавців: якщо жінці, яка згідно з викладеним мала право на додаткову відпустку за кількома підставами, на практиці надавали таку відпустку тільки за однією підставою, їй необхідно надати невикористані дні додаткової відпустки на дітей за минулі роки роботи на цьому підприємстві.
Компенсація додаткової відпустки на дітей
Відразу зауважимо, що
можливість заміни днів додаткової відпустки на дітей грошовою компенсацією , якщо працівник продовжує працювати, чинним законодавством не передбачена.Водночас згідно з
ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки за бажанням працівника грошовою компенсацією може бути замінено частину щорічної відпустки. При цьому тривалість наданих працівнику щорічної та додаткової відпусток не має бути менше 24 календарних днів.У зв’язку з цим можна вчинити так. Працівник, який має право на 24 календарні дні щорічної відпустки та на 10 календарних днів додаткової відпустки на дітей, може взяти 14 днів щорічної відпустки та 10 днів додаткової відпустки на дітей, а 10 днів щорічної відпустки замінити грошовою компенсацією.
Згідно зі
ст. 24 Закону про відпустки в разі звільнення працівника, який має право на додаткову відпустку на дітей, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні такої відпустки. При цьому право працівника на компенсацію за невикористані дні як щорічної, так і додаткової відпустки на дітей, не залежить від підстав його звільнення.Звертаємо увагу: якщо працівник звільняється у зв’язку з переведенням на інше підприємство, на відміну від компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки на дітей не може бути перерахована на рахунок підприємства, куди переводиться працівник. У цьому випадку всю суму компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей має бути виплачено на руки працівнику.
Статтею 24 Закону про відпустки передбачено, що при переведенні працівника на роботу на інше підприємство грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за його бажанням має бути перераховано на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. Оскільки додаткова відпустка на дітей є соціальною відпусткою та не належить до видів щорічної відпустки, можливість перерахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей на рахунок іншого підприємства у працівника відсутня.
Оплата додаткової відпустки на дітей
Нарахування суми відпускних за час додаткової відпустки на дітей, як і нарахування відпускних за час щорічної відпустки, здійснюється згідно з
п. 7 Порядку № 100.Відповідно до
п. 7 Порядку № 100 відпускні розраховуються так:1) обчислюється середня заробітна плата: сумарний заробіток за останні 12 календарних місяців (або за менший фактично відпрацьований період) ділиться на відповідну кількість календарних днів такого розрахункового періоду, за винятком святкових та неробочих днів, установлених
ст. 73 КЗпП, а також днів, протягом яких працівник не працював відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. У разі, коли працівник у розрахунковому періоді не мав заробітної плати не зі своєї вини, розрахунок середньої зарплати провадиться виходячи з установлених йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абзац третій п. 4 Порядку № 100);2) отриманий результат помножується на кількість календарних днів відпустки (без урахування святкових та неробочих днів).
Таким чином, порядок визначення суми відпускних (ЗПвід) за час додаткової відпустки на дітей можна зобразити у вигляді формули:
ЗПвід = ЗПср х Двід,
де ЗПср — середня заробітна плата за один календарний день. Середня заробітна плата розраховується відповідно до
Порядку № 100. Докладно про розрахунок середньої заробітної плати читайте у статті нашого фахівця «Особливості розрахунку середньої зарплати для визначення відпускних» // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 48;Двід — кількість календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (
ст. 73 КЗпП), які припадають на період відпустки, до розрахунку її тривалості не включається та не оплачуються.Якщо додаткова соціальна відпустка надається разом із щорічною відпусткою, то сума відпускних розраховується виходячи із середньої заробітної плати та загальної тривалості таких відпусток.
Такими є порядок та умови надання й оплати додаткової відпустки на дітей. Роботодавцям слід пам’ятати, що така відпустка передбачена чинним законодавством, а отже, є обов’язковою. Тому таку відпустку має бути надано працівнику, який підтвердив право на неї, надавши відповідні документи, у будь-який час повної тривалості. Якщо ж працівник з якихось причин не скористався правом на додаткову відпустку на дітей, при звільненні за невикористані дні такої відпустки роботодавець зобов’язаний виплатити компенсацію.
