Особисті гроші працівника поряд із касою: чим це може загрожувати підприємству?
Перевірки дотримання законодавства про РРО, як відомо, одні з найнеприємніших для суб’єктів господарювання. Часто це пов’язане з тим, що представники податкового органу розцінюють як порушення дії, що є, на погляд суб’єкта господарювання, звичними та повністю правомірними. Так сталося й у ситуації, описаній одним із наших читачів. Перевіряючими у шухляді столу було виявлено особисті гроші працівника. Цей факт розцінено податковою інспекцією як такий, що свідчить про непроведення розрахункової операції через РРО, у зв’язку з чим до підприємства застосовано п’ятикратний штраф. Чи мають рацію податківці в цій ситуації?
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
П’ятикратний штраф, але за якою статтею?
Згідно з
п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі — Закон про РРО) суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими до початку робочого дня. В іншому разі підприємству дійсно загрожує штраф у п’ятикратному розмірі суми виявленої невідповідності (ст. 22 Закону про РРО).Однак у цьому випадку перевіряючими порушення кваліфіковане як
непроведення розрахункової операції через РРО, за яке штраф передбачено п. 1 ст. 17 Закону про РРО у такому ж п’ятикратному розмірі.За своїми зовнішніми проявами і непроведення розрахункової операції через РРО, і невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО, можуть збігатися та призводити до наявності в касі «зайвої» грошової суми.
ДПАУ запропонувала розмежовувати зазначені порушення так: ураховуючи, що порушення, пов’язане з непроведенням розрахункових операцій через РРО (
п. 1 ст. 17 Закону про РРО), призводить до невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків (перевищення або нестача) сумі коштів, зазначеній у денному звіті, то при застосуванні фінансової санкції, передбаченої ст. 22, невідповідністю готівкових коштів слід вважати розбіжності між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахунків та сумою коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, за вирахуванням суми готівкових коштів, яку не було проведено через РРО (див. Податкове роз’яснення щодо застосування пунктів 5, 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», затверджене наказом ДПАУ від 14.01.2002 р. № 20).Інакше кажучи, якщо в перевіряючих є докази того, що невідповідність готівкових коштів виникла у зв’язку з тим, що грошову суму не було проведено через РРО (наприклад, вони здійснили контрольну закупівлю), таке порушення кваліфікується за
п. 1 ст. 17 Закону про РРО. Якщо ж виявлено лише сам факт невідповідності без установлення причин його виникнення, як у ситуації, що розглядається, то застосуванню підлягає штраф за ст. 22 Закону про РРО. Аналогічно це питання вирішують і суди (див. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2008 р. № 11/373).Тому оскаржити рішення податкового органу в цьому випадку можна вже на тій підставі, що
податковим органом порушення було неправильно кваліфіковане. Однак не виключено, що суди визнають цей момент таким, що має тільки формальний характер, та, обмежившись перекваліфікацією на ст. 22 Закону про РРО, штраф не скасовуватимуть. Важливіше знати, якими аргументами по суті можна обґрунтувати відсутність порушення вимог законодавства з боку підприємства.Слід також зауважити: якщо підприємство не використовує РРО, то виявлені грошові кошти буде розцінено як
неоприбутковані із застосуванням штрафу в тому самому п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абз. третій ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95).Нагадаємо,
оприбуткуванням вважається проведення підприємствами та підприємцями обліку готівкових коштів у касі на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів та витрат, книзі обліку розрахункових операцій (п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку від 15.12.2004 р. № 637, далі — Положення № 637). При цьому, як передбачено абз. третім п. 2.6 Положення № 637, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівкових коштів є їх облік у повній сумі фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (або даних РК). Тому при використанні РРО виявлення особистих грошей касира на місці проведення розрахунків не може бути кваліфіковано як неоприбуткування, оскільки фіскальний звітний чек (Z-звіт) роздруковується наприкінці зміни і на момент проведення перевірки оприбуткування ще не повинно бути здійснено. Але, як уже зазначалося, у цьому випадку, на думку перевіряючих, виявлені готівкові кошти свідчать про невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО (ідеться про Х-звіт — денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам’яті, який може бути роздруковано в будь-який момент до закінчення зміни // див. також постанову ВАСУ від 19.03.2009 р. № К-22058/06).Як бачимо, загроза застосування штрафів пов’язана з виявленням готівкових коштів на місці
проведення розрахунків (п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону про РРО) або в касі (п. 1.2 Положення № 637). Тому основний момент, який слід з’ясувати, щоб знати, які шанси в підприємства відстояти неправомірність застосування до нього штрафу, — це питання про те, що слід вважати місцем проведення розрахунків та касою підприємства.
Що вважати місцем проведення розрахунків?
Так, згідно зі
ст. 2 Закону про РРО місце проведення розрахунків — місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Як бачимо, під місцем проведення розрахунків, за задумом законодавця, слід розуміти досить обмежене у просторі місце, чітко відокремлене від суміжного простору та організоване так, щоб забезпечувати зберігання готівкових коштів, а отже, доступ до такого місця має бути обмежений. На місці проведення розрахунків заборонено зберігати готівкові кошти, які не належать суб’єкту господарювання, та особисті гроші касира (Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою Кабміну від 15.06.2006 р. № 833).Касою
може бути приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання грошових коштів, інших цінностей, касових документів (п. 1.2 глави 1 Положення № 637).Виходячи з наведеного визначення
місце проведення розрахунків охоплюється поняттям каси, якою може вважатися як окреме приміщення (кімната), обладнане відповідно до вимог, що висуваються до зберігання грошових та інших цінностей, так і робоче місце касира (у тому числі якщо воно знаходиться у приміщенні, в якому працюють інші працівники бухгалтерії), на якому здійснюються готівкові розрахунки та ведеться касова книга, або місце проведення готівкових розрахунків у торговельній точці (точці надання послуг, виконання робіт). При цьому прямо встановлено заборону на зберігання в касі готівкових грошових коштів, що не належать підприємству (п. 7.19 Положення № 637).Як бачимо,
місцем проведення розрахунків цілком може бути не приміщення в цілому, а певна його частина. Визнають це і податківці, наприклад, зазначаючи, що в одному приміщенні одночасно може знаходитися і місце проведення готівкових розрахунків із використанням РРО, і каса підприємства. У цьому випадку перевірка відповідності сум готівкових коштів окремо перевіряється на місці проведення розрахунків з використанням РРО (виходячи з даних Х-звіту), окремо — у касі підприємства (виходячи із записів у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів) (див. «Вісник податкової служби України», 2009, № 48, с. 42). Визнають податківці й те, що місце проведення розрахунків не збігається з усією торговельною площею (див. лист ДПАУ від 08.07.2002 р. № 5354/5/23-2116).На жаль, суди до питання про правомірність застосування штрафу при виявленні «чужих» грошових коштів у безпосередній близькості від місця проведення розрахунків, як правило, підходять досить формально, обмежуючись вказівкою на те, що суб’єкт господарювання не зміг надати доказів знаходження грошових коштів поза місцем проведення розрахунків (
ухвали ВАСУ від 03.12.2009 р. № К-9634/07, від 04.02.2010 р. № К-42101/09, ухвала Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 10.03.2009 р. у справі № 24/29/08-АП-13/244/08-АП). Можна знайти лише одиничні рішення, в яких суди виходили б з необхідності чіткого встановлення того, що вважати місцем проведення розрахунків і чи були грошові кошти виявлено саме в такому місці (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 27.01.2009 р. у справі № 23/624/06-АП). Тому вимушені констатувати: довести в суді неправомірність рішення податкового органу буде вкрай непросто.Основне, що має зробити суб’єкт господарювання, щоб у подальшому максимально убезпечити себе від подібних претензій податкових органів, —
відмежувати місце проведення розрахунків (касу) від решти приміщення, установивши порядок доступу до нього, який забезпечує збереження грошових коштів (див. ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 04.03.2009 р. у справі № 22-а-6044/08). Зробити це слід шляхом видання відповідного наказу з посиланням на п. 1.4 Положення № 637, згідно з яким керівники підприємства зобов’язані забезпечити належне обладнання каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. У наказі необхідно чітко вказати, в якому саме місці повинні здійснюватися готівкові розрахунки та зберігатися готівкові грошові кошти. Тоді виявлення перевіряючими готівкових коштів у будь-якій іншій частині приміщення не може бути розцінено як незабезпечення відповідності суми готівкових грошових коштів у місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО.Це дозволить у разі виникнення спору з податковим органом більш аргументовано обґрунтовувати, що виявлена сума коштів знаходилася поза місцем проведення розрахунків. Наприклад, суди визнають неправомірним застосування санкцій за невідповідність суми готівкових грошових коштів у місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО, якщо, наприклад, гроші знаходилися в окремій шухляді столу, в особистих речах касира тощо (див.
ухвалу ВАСУ від 19.02.2009 р. у справі № К-14475/07). Але, як бачимо, щоб довести це суб’єктам господарювання доводиться у спорі з податківцями доходити до вищих судових інстанцій.
