Перевірки податкових органів: види та порядок проведення
Американський письменник Елберт Р. Хаббард якось сказав: «Приємно, коли про тебе згадують, але часто виходить дешевше бути забутим». Він, звісно, говорив не про контролюючі органи, але фраза напрочуд точно підходить до сучасних реалій взаємовідносин суб’єктів господарювання та перевіряючих їх діяльність держорганів. Отже, що робити, якщо про вас згадала податкова інспекція…
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Проведення перевірки: вимоги до перевіряючих
Основним нормативним актом, що встановлює повноваження податкових органів, як відомо, є
Закон № 509 . Відповідно до нього перевірки органів державної податкової служби залежно від порядку їх здійснення поділяються на документальні невиїзні (вони ж — камеральні) та виїзні. Останні, у свою чергу, можуть бути плановими та позаплановими .Слід зауважити, що досить часто податківці намагаються проводити
розмежування документальних невиїзних та камеральних перевірок (див. лист ДПАУ від 15.09.2009 р. № 19876/7/15-0217 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 91). Однак, на наш погляд, таке розмежування має штучний характер і не відповідає ідеї, закладеній Законом № 509 (див. коментар редакції до зазначеного листа).Утім, камеральні перевірки через обмеженість повноважень податкового органу при їх проведенні та порівняно незначних фінансових санкціях, які може бути застосовано за результатами їх проведення, не надто страшні для суб’єктів господарювання. Набагато негативніші емоції у працівників підприємства, і насамперед у бухгалтера, викликає загроза особистого візиту перевіряючих у межах виїзної перевірки. На цьому і зосередимо свою увагу.
Важливо також пам’ятати, що оскільки податківці контролюють дотримання законодавства в декількох сферах, перевірки, що проводяться ними, залежно від предмета контролю можна класифікувати на перевірки (1) своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати
податків і зборів (обов’язкових платежів), (2) дотримання валютного законодавства; (3) дотримання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги); (4) контроль за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.Але перш ніж перейти до аналізу приписів
Закону № 509, який є спеціальним нормативним актом, що регулює роботу, у тому числі наглядову, податкових органів, слід пригадати про акти, що встановлюють загальні вимоги до порядку здійснення контрольних заходів. Ідеться про Закон № 877 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 102) та Указ № 817. І якщо Указу № 817 податківці вже котрий рік намагаються підкорятися (принаймні в певній частині), то від необхідності керуватися вимогами Закону № 877 наполегливо відхрещуються (див. статтю «Перевірки діяльності суб’єктів господарювання: загальна характеристика» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 69). До цього питання нам ще доведеться повернутися при розгляді тих чи інших нюансів, пов’язаних з проведенням податковими органами перевірок.Почнемо з мораторію на перевірки.
Чи поширюється мораторій на податкові перевірки?
Першим актом, що встановлює мораторій на перевірки, стала
постанова № 502. Докладний аналіз її положень ми наводили в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 46.Основна ідея цього документа —
заборонити до 31.12.2010 р. планові перевірки суб’єктів господарювання та істотно обмежити позапланові.Заборона
проведення планових перевірок не поширювалася на суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику, а також на перевірки дотримання санітарного та податкового законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів). Тоді залишилося відкритим питання: чи поширюється мораторій на планові перевірки додержання законодавства про РРО, обіг готівки, виробництво та обіг алкоголю та тютюну, а також законодавства у сфері ЗЕД, які також проводять податкові органи, але які до перевірок податкового законодавства не віднесено.Щодо позапланових перевірок, то можливість їх здійснення було істотно обмежено у зв’язку зі скороченням підстав для таких перевірок. До переліку таких підстав було включено лише звернення фізичних та юридичних осіб або заяву самого суб’єкта господарювання.
ДПАУ незабаром висловила свою позицію, указавши на непоширення мораторію на перевірки, що проводяться її органами (
листи від 25.06.2009 р. № 2833/н/23-4014 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 62; від 22.10.2009 р. № 12878/15/23-7016/1035). Як потім показав аналіз судової практики (див. «Перевірки суб’єктів господарювання: огляд судової практики» // «Податки та бухгалтерський облік»,2009, № 86), думки судів щодо цього питання також розділилися: були як позитивні для суб’єктів господарювання рішення, що визнають обов’язковість вимог постанови № 502 (наприклад, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2009 р. у справі № 2а-2404/09/0870), так і рішення, де вказується на незастосування постанови № 502 у зв’язку з підпорядкуванням податкових органів виключно вимогам Закону № 509 як нормативного акта з більшою юридичною силою (див. постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 17.07.2009 р. у справі № 2-а-8530/09/2170, Запорізького окружного адмінсуду від 31.08.2009 р. у справі № 2а-4477/09/0870, Харківського окружного адмінсуду від 25.08.2009 р. № 2-а-40142/09/2070, від 10.06.2009 р. № 31855/08/2070, Миколаївського окружного адмінсуду від 17.07.2009 р. № 2а-1891/09/1470, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 р. у справі № 2-а-31855/08/2070).Як бачимо, сумніви судів щодо правомірності застосування передбаченого
постановою № 502 мораторію на перевірки переважно було пов’язано з тим, що його встановлено на рівні підзаконного нормативного акта. Це питання має бути знято з уведенням мораторію на рівні Закону № 1759 (аналіз його положень див. у статті «Кому стане простіше займатися госпдіяльністю?» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 11). Нагадаємо: Законом № 1759, який набрав чинності 30.12.2009 р., до 01.01.2011 р. установлено мораторій на заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Але, по-перше, обмеження стосуються тільки перевірок суб’єктів малого підприємництва, діяльність яких віднесено до середнього або низького ступеня ризику; по-друге, мораторій, що вводиться, не застосовується до планових та позапланових виїзних перевірок органів податкової служби і ПФУ, а також до позапланових перевірок управлінь із захисту прав споживачів.Тому сьогодні слід констатувати:
мораторій на перевірки податкових органів (як податкові, так і неподаткові) чинним законодавством не встановлено.
Порядок проведення планової податкової перевірки
Тривалий час мало не єдиною зброєю суб’єктів господарювання при перевірках контролюючих органів залишався
Указ № 817. Як уже зазначалося, від обов’язковості його приписів податківці не відмовляються і сьогодні (див., наприклад, лист ДПАУ від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354). Використовують його у своїй практиці і суди при розгляді питань про правомірність тих чи інших дій перевіряючих (див. ухвали ВАСУ від 11.02.2009 р. № К-27001/06, від 21.01.2009 р. № К-16639/07, постанову ВАСУ від 01.10.2008 р. № К-11902/06).Як планувалося, базовим нормативним актом, що визначає порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження контролюючих органів, їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення перевірок, мав стати
Закон № 877. Щодо більшості контролюючих органів так і відбулося. ДПАУ ж демонструє неабияку впертість, наполягаючи на тому, що на перевірки податкових органів Закон № 877 не поширюється. Тому сьогодні суб’єктам господарювання, які мають намір обмежити перевіряючих у їх повноваженнях за допомогою приписів цього Закону, треба бути готовими до того, що правомірність таких дій доведеться відстоювати в суді.Для порівняння наводимо вимоги до порядку проведення планових податкових перевірок, що висуваються
Законом № 509 та Законом № 877.
| № з/п | Вимога до порядку проведення перевірки | Закон № 509 | Закон № 877 |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Необхідність попереднього повідомлення про перевірку | Не пізніше ніж за 10 днів до дня початку перевірки суб’єкту господарювання має бути направлено письмове повідомлення із зазначенням дат початку та закінчення проведення перевірки (ч. 4 ст. 111 Закону № 509)
| Не пізніше ніж за 10 днів до дня початку перевірки суб’єкт господарювання повинен отримати письмове повідомлення. Крім дати початку та закінчення перевірки, повідомлення має містити:
|
| Примітка. Більш суворий припис, як бачимо, установлює Закон № 877: на відміну від Закону № 509, який приписує податковому органу направити повідомлення за 10 днів до перевірки, він вимагає, щоб суб’єкта господарювання за 10 днів до перевірки було повідомлено, тобто він уже має отримати повідомлення про перевірку.Як визнають самі податківці, повторне виписування повідомлення зі зміною строків проведення перевірки не допускається (п. 1.1 листа від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354).
| |||
| 2 | Документи, на підставі яких проводиться перевірка | Направлення на перевірку, на якому має бути підпис керівника органу ДПС, скріплений печаткою цього органу | Оформлене на підставі наказу про проведення перевірки направлення на перевірку, яке підписується керівником або заступником керівника органу контролю (із зазначенням П. І. Б.) та посвідчується печаткою. |
| Примітка. На відміну від Закону № 509, Закон № 877 вимагає, крім направлення на перевірку, щоб у кожного перевіряючого було службове посвідчення. Але фактично ця вимога існувала і до прийняття Закону № 877, оскільки перевіряючим необхідно було довести, що саме вони зазначені в направленні на перевірку. Водночас Закон № 509 більш суворо ставиться до направлення на перевірку, не допускаючи можливості надання платнику податків його копії, як це робить Закон № 877.
| |||
| 3 | Відомості, що підлягають включенню до направлення на перевірку | — дата видачі направлення; | — найменування органу ДПС; |
| 4 | Періодичність проведення перевірок | Не частіше ніж один раз у календарному році (ч. 2 ст. 111 Закону № 509) | Орган контролю має встановити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення госпдіяльності. Відповідно до таких критеріїв усі суб’єкти господарювання розподіляються на суб’єктів з високим, середнім або незначним ступенем ризику, від якого, у свою чергу, залежить періодичність проведення планових перевірок.
|
| 5 | Тривалість перевірки | Не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва — 10 робочих днів | Не може перевищувати 15 робочих днів, для суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів, якщо інше не передбачено законом (ч. 5 ст. 5 Закону № 877) |
| Примітка. Суб’єктами малого підприємництва вважаються фізособи-підприємці, а також юрособи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн грн. | |||
| 6 | Можливість продовження строків перевірки | На строк не більше 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів | Продовження перевірки не допускається (абз. другий ч. 5 ст. 5 Закону № 877) |
| Примітка. Закон № 877 встановлює категоричну заборону на продовження строків перевірки. Вона має діяти, навіть якщо спеціальним законом таку можливість передбачено, як у випадку із Законом № 509. Тому суб’єкти господарювання можуть з посиланням на абз. другий ч. 5 ст. 5 Закону № 877 не допустити до перевірки, починаючи з наступного дня після закінчення первісного строку перевірки. Але слід бути готовим до того, що правомірність такого недопущення доведеться обґрунтовувати в суді, оскільки для податкових органів продовження строків перевірки є досить звичною практикою (див. п. 1.19 Методрекомендацій № 355).
| |||
| 7 | Можливість припинення або перенесення перевірки | Не передбачено | Не передбачено |
| Примітка. На те, що перенесення строків перевірки не допускається, вказує сама ДПАУ (п. 1.1 листа від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354). Призупинення ж перевірки, як свідчить практика, податківці вважають допустимим, але не завжди з цим погоджуються суди (див. постанову Запорізького окружного адмінсуду від 16.04.2009 р. у справі № 2а-1298/09/0870). | |||
| 8 | Період діяльності, що перевіряється | Не встановлено | Не встановлено |
| Примітка. У п.п. 2.3 листа від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354 ДПАУ обґрунтовано вказує, що чинне законодавство не встановлює обмежень щодо періоду діяльності суб’єкта господарювання, який може перевірятися. Водночас своєрідне обмеження періоду, що перевіряється, передбачено Законом № 2181. Відповідно до п.п. 15.1.1 ст. 15 цього Закону податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а в разі подання податкової декларації пізніше встановленого строку — за днем фактичного її подання. Якщо протягом цього строку податковий орган не визначає суму податкового зобов’язання, платник податків вважається звільненим від такого податкового зобов’язання, а спір щодо такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Із цього правила п.п. 15.1.2 Закону № 2181 передбачено два винятки. Податкове зобов’язання може бути нараховано податковим органом і після закінчення 1095-денного строку, якщо: — податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов’язання, не було подано; — судом установлено факт скоєння злочину з умисного ухилення від сплати податкового зобов’язання посадовими особами платника податків або фізичною особою; — платником податків. Отже, застосувати 1095-денний строк можна тільки у випадку, якщо платник податків виконав свій обов’язок з подання податкової декларації. Його невиконання позбавляє суб’єкта господарювання цієї можливості. | |||
| 9 | Допустимість повторної перевірки того самого періоду | Передбачено тільки в разі, коли вищий за рівнем контролюючий орган з власної ініціативи перевіряє достовірність висновків нижчого контролюючого органу і тільки за умови, що відносно посадових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб’єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. У цьому випадку вищий контролюючий орган може призначити повторну перевірку | Не передбачено |
| Примітка. Докладніше про можливість проведення повторної перевірки одного і того ж періоду діяльності підприємства див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 102. Загальний висновок, яким повинні керуватися платники податків: проведення повторної планової перевірки не допускається, позапланова перевірка періоду, який уже перевірявся, не заборонена, але може бути проведена тільки за наявності передбачених законом підстав для її проведення. | |||
| 10 | Місце проведення перевірки | Місцезнаходження платника податків або місце розташування об’єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка | Місце здійснення господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів |
| 11 | Час проведення перевірки | Проведення перевірок не повинне порушувати нормального режиму роботи платника податків | У робочий час суб’єкта господарювання, установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку (ч. 3 ст. 4) |
| Примітка. Свого часу ДПАУ, зважаючи на вимоги абз. п’ятого ст. 112 Закону № 509, зазначала, що податкові перевірки повинні проводитися в робочі дні (п. 8 листа від 03.03.2005 р. № 3973/7/23-1217/229 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 24). Цей лист було відкликано (листом від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354), але, думаємо, що з цього питання позиція ДПАУ не змінилася. На наш погляд, сьогодні ця вимога Закону № 509 у будь-якому разі повинна тлумачитися з урахуванням вимог Закону № 877, тобто припис, згідно з яким проведення перевірок не повинно порушувати нормальний режим роботи платника податків, має означати необхідність проведення перевірок не тільки в робочі для платника податків дні, а й у робочий для нього час. | |||
| 12 | Необхідність проставляння підпису перевіряючими в журналі перевірок | Не передбачена | Перевіряючі вносять запис до відповідного журналу перевірок суб’єкта господарювання (за його наявності) (ч. 12 ст. 4 Закону № 877) |
| Примітка. Обов’язок розписуватися в журналі перевірок покладено на податкові органи незалежно від визнання або невизнання ними обов’язковості Закону № 877. Відповідний припис міститься в Указі № 817, згідно з п. 4 якого підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності було рекомендовано вести журнали відвідування їх та їхніх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов’язковим зазначенням у цих журналах строків та мети відвідування, посади та прізвища перевіряючого, який обов’язково ставить свій підпис у цьому журналі. Відмова представника контролюючого органу розписуватися в журналі — підстава для недопущення його до перевірки.
| |||
Підстави проведення перевірок
буде розглянуто окремо (див. статтю на с. 22).
Порядок проведення позапланової податкової перевірки
Усе викладене щодо законодавчого регулювання порядку проведення планових податкових перевірок — установлення вимог, відповідно до яких вони повинні здійснюватися, одночасно у трьох нормативних актах — справедливо і для позапланових перевірок. Основні вимоги наводимо у вигляді таблиці (інформація в пунктах «Відомості, що підлягають включенню до направлення на перевірку», «Можливість припинення або перенесення перевірки», «Місце проведення перевірки», «Час проведення перевірки», «Необхідність проставляння підпису перевіряючими в журналі перевірок» аналогічні зазначеним у таблиці про вимоги до порядку проведення планових податкових перевірок, у зв’язку з чим у цій таблиці вони не наводяться).
| № з/п | Вимога до порядку проведення перевірки | Закон № 509 | Закон № 877 |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Необхідність попереднього повідомлення | Необхідність попереднього повідомлення суб’єкта господарювання про позапланову перевірку не передбачена | |
| 2
| Документи, на підставі яких проводиться перевірка
| — направлення на перевірку, на якому має бути підпис керівника органу ДПС, скріплений печаткою цього органу; | — оформлене на підставі наказу про проведення перевірки направлення на перевірку, яке підписується керівником або заступником керівника органу контролю (із зазначенням П. І. Б.) |
| Примітка. Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 877 суб’єкт господарювання має ознайомитися з підставою проведення позапланової перевірки з наданням йому копії відповідного документа. На практиці цей припис іноді намагаються використовувати для обґрунтування вимоги про надання суб’єкту господарювання документів, що підтверджують наявність підстав для позапланової перевірки. Однак, думаємо, у цьому випадку все ж ідеться про необхідність ознайомлення суб’єкта господарювання з копією наказу про проведення позапланової податкової перевірки, в якому буде зазначено підставу її проведення. | |||
| 3 | Відомості, | — дата видачі направлення; | — найменування органу ДПС; |
| 4 | Періодичність проведення перевірок | Не передбачена. Проводяться в міру виявлення підстав для їх здійснення | |
| 5 | Тривалість перевірки | Не повинна перевищувати | Не повинна перевищувати |
| 6 | Можливість продовження строків перевірки | Не більше ніж на 5 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва — 2 робочих днів | Продовження перевірки не допускається (абз. другий ч. 4 ст. 6 Закону № 877) |
| 7 | Можливість припинення | Не передбачена | |
Перевірка стану активів у податковій заставі
Слід зауважити, що зазначені вище
вимоги до порядку проведення планових та позапланових податкових перевірок не поширюються на перевірки стану активів у податковій заставі, що проводяться податківцями. Вони не охоплюються поняттям перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а тому проводяться відповідно до спеціально встановленого порядку.Так, згідно з
абзацом четвертим п.п. 8.6.5 Закону № 2181 податковий керуючий (призначається відповідно до Положення про призначення, звільнення з посади та компетенції податкового керуючого, затвердженого наказом ДПАУ від 02.08.2001 р. № 312) має право здійснювати перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі.Положення про проведення перевірок стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затверджено
наказом ДПАУ від 20.09.2004 р. № 544. Відповідно до нього:1) про проведення перевірки податковий керуючий попередньо письмово (листом, факсом, телеграмою тощо) повідомляє платника податків;
2) безпосередньо при проведенні перевірки податковий керуючий пред’являє платнику податків такі документи:
— службове посвідчення працівника органу державної податкової служби України;
— копію наказу податкового органу за місцем реєстрації платника податків про призначення його податковим керуючим;
— повідомлення про проведення перевірки стану збереження активів платника податків, підписане керівником податкового органу та зареєстроване в такому податковому органі.
Перелічених документів достатньо для проведення перевірки, і оформлення додаткових документів не потрібно.
Порядок проведення неподаткових перевірок податковими органами
Найбільша кількість запитань на практиці виникає у зв’язку з проведенням неподаткових перевірок податковими органами. Це, зокрема, перевірки дотримання вимог
Закону про РРО та Закону № 481. У самих законах вказується тільки на здійснення контролю органами ДПС. Крім того, у Законі про РРО передбачено, що перевірки можуть бути плановими та позаплановими.Закон № 509
обмежується вказівкою на те, що перевірки дотримання вимог Закону про РРО та Закону № 481 вважаються позаплановими (ч. 7 ст. 111 Закону № 509). Але, безумовно, безпосередньо застосувати вимоги до порядку проведення позапланових податкових перевірок на порядок перевірки дотримання Закону про РРО та Закону № 481 не можна через специфіку предмета перевірки.Самі податківці виходять, зокрема, з того, що приписи
Закону № 509 на здійснення контролю за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) поширюються тільки в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів ДПС до проведення планових та позапланових перевірок. У решті, як наполягає ДПАУ, порядок проведення перевірок регламентовано Законом про РРО та наказами ДПАУ (п.п. 2.1 листа від 06.07.2009 р. № 14083/7/23-7017/572). Іноді з таким підходом погоджуються й суди (див. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2008 р. № 3/184).Так,
Методрекомендаціями № 355 передбачено, що працівники ДПС відповідно до щомісячних планів проводять планові перевірки з метою контролю за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу інвалюти та касових операцій, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій і позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством на підставі рішення керівника органу ДПС.Такі перевірки здійснюються за наявності у працівників ДПС службових посвідчень та направлення на перевірку. Направлення на перевірку виписується окремо на перевірку кожного суб’єкта господарювання у двох примірниках, скріплюється гербовою печаткою та підписується керівником органу ДПС.
Слід зауважити, що досі залишається дискусійним питання про те, чи повинні податківці при проведенні неподаткових перевірок, у тому числі, за дотриманням вимог
Закону про РРО, керуватися Указом № 817. Свого часу точку зору, згідно з якою такий обов’язок на податківців покладено, відстоювали Комітет ВРУ з питань фінансової та банківської діяльності (лист від 18.03.2002 р. № 06-10/138) та Держкомпідприємництва (лист від 15.10.2002 р. № 1-221/5509). Противники ж, як раніше, так і зараз, указують на те, що перевірки РРО не є перевірками фінансово-господарської діяльності, а повноваження податкових органів згідно з Указом № 817 обмежуються перевірками сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових платежів, тому дія Указу № 817 на них поширюватися не може.На наш погляд, вимоги
Указу № 817 у частині необхідності проставляння підпису перевіряючими в журналі перевірок повинні поширюватися на неподаткові перевірки, що проводяться органами ДПС.Оскільки перевірки дотримання вимог
Закону про РРО та Закону № 481 здійснюються в порядку, установленому для позапланових податкових перевірок, слід мати на увазі, що:1) як планові, так і позапланові неподаткові перевірки, проводяться без попереднього повідомлення суб’єкта господарювання;
2) документами, які перевіряючі повинні пред’явити для їх допуску до перевірки, є направлення на перевірку, службові посвідчення перевіряючих та копія наказу керівника податкового органу про проведення перевірки.
Крім того, на перевірки РРО та інші неподаткові перевірки поширюються вимоги
ст. 111 Закону № 509 про тривалість перевірок (не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів), заборона для податкової міліції брати в них участь.Розглядаючи вимоги до порядку проведення податкових перевірок, ми свідомо оминули питання про те, що може стати підставою для перевірки. Цьому питанню зважаючи на його важливість ми вирішили присвятити окрему статтю.
