Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Податок з реклами: як правильно нарахувати та сплатити

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Квітень, 2010/№ 32
Друк
Стаття

Податок з реклами: як правильно нарахувати та сплатити

 

До місцевих податків і зборів, крім усього іншого, віднесено і податок з реклами. Із ним стикаються всі суб’єкти господарювання, які вирішили зайнятися рекламною діяльністю. І хоча суми його, як правило, невеликі, порядок нарахування, сплати та відображення в обліку податку з реклами викликає чимало запитань. Про основні особливості справляння цього податку йтиметься у запропонованій статті.

Марина КОВЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Об’єкт оподаткування

Перш ніж ми перейдемо до об’єкта оподаткування з реклами, спочатку нагадаємо, що таке реклама. Згідно із

Законом про рекламу рекламою вважається інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена формувати або підтримувати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Однак не вся інформація, що є рекламою, повинна обкладатися податком з реклами. Чинний порядок оподаткування реклами, установлений

Декретом № 56-93, визначає необхідність сплати податку з реклами з усіх видів оголошень та повідомлень, що передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті та в інших місцях. При цьому об’єктом обкладення податком з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Водночас не можна забувати про те, що податок з реклами належить до місцевих податків і зборів, порядок сплати яких установлюється органами місцевого самоврядування (

ст. 18 Декрету № 56-93). Тому при вирішенні питання про наявність об’єкта оподаткування необхідно ознайомитися з нормативно-правовими актами, прийнятими на місцевому рівні, зокрема, з Положенням про податок з реклами.

Слід зауважити, що в більшості випадків вони розширюють поняття об’єкта оподаткування. Так, наприклад, у

Положенні про податок з реклами, затвердженому рішенням Запорізької міської ради четвертої сесії XXIV скликання від 05.09.2002 р. № 11, об’єктом оподаткування з реклами є вартість послуг з установлення та розповсюдження реклами власної продукції (робіт, послуг), у тому числі роботи, які виконуються господарським способом. Однак, незважаючи на те що таке рішення деякою мірою не збігається з положеннями Декрету № 56-93, не враховувати місцеві особливості не вийде. Тим більше, що податківці висловлюються з цього питання досить суперечливо. Наприклад, у листі від 23.02.2004 р. № 91/4/13-1114 вони виступають за сплату податку при самостійному розміщенні реклами. У ньому, зокрема, було зазначено таке: «У разі, коли газета розміщує на своїх сторінках власну рекламу, вона повинна нараховувати податок з реклами з розрахунку тарифів на платні послуги за розміщення реклами, затверджених для розрахунків зі сторонніми організаціями. Якщо газета розміщує тільки власну рекламу, і тарифів на розміщення реклами не існує, то вона повинна розрахувати податок із розрахунку собівартості виготовлення друкованого засобу пропорційно питомій вазі від зайнятого рекламою місця». А в листі ДПА м. Києва від 25.07.2005 р. № 693/10/15-508* // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 80 ідеться вже про те, що вимогу про нарахування податку при самостійному виготовленні та розповсюдженні реклами, а також з вартості виготовлення реклами, чинним законодавством не передбачено. Тут же податківці справедливо зазначили: якщо послуги з установлення та розміщення реклами надаються безоплатно, то об’єкта оподаткування в цьому випадку немає. До речі, щодо безоплатно наданих рекламних послуг, то аналогічну думку представники головного податкового відомства висловили також у консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 32, с. 30.

* Зверніть увагу: роз’яснення підготовлено ДПАУ в м. Києві, а київське Положення про податок з реклами згадок про саморекламу не містить. Відповідно до нього об’єктом оподаткування є вартість послуг з установлення та розміщення реклами, у тому числі й плата за право тимчасового використання місць для розташування об’єктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті в м. Києві.

І ще один момент. Для цілей оподаткування згідно із

Законом про рекламу не вважається рекламою:

— розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачу, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці (

ч. 7 ст. 8);

— вивіски та таблички з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, розміщені на внутрішній поверхні власного чи наданого в користування приміщення, на зовнішній поверхні будівлі чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться таке приміщення, біля входу (

ч. 6 ст. 9).

Крім того, дія

Закону про рекламу не поширюється на відносини, пов’язані з розповсюдженням інформації, обов’язковість розміщення та оприлюднення якої визначена іншими законами (наприклад, інформації, що надається в обов’язковому порядку згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII), а також на оголошення фізосіб, не пов’язані з підприємницькою діяльністю. Надаючи послуги з виготовлення та розміщення переліченої інформації, податок з реклами нараховувати не потрібно.

Під обкладення податком з реклами не потрапляє й

соціальна реклама (ст. 12 Закону про рекламу та ст. 11 Декрету № 56-93). Нагадаємо, що такою рекламою вважається інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, спрямована на досягнення суспільно-корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.

 

Платники податку з реклами

Відповідно до

ст. 11 Декрету № 56-93 платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. При цьому податок вони сплачують під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

У свою чергу, особа, яка надає послуги з установлення та розміщення реклами, зобов’язана утримати та перерахувати цей податок до бюджету. Причому зробити це воно зобов’язане в періоді отримання оплати за свої послуги (

ч. 5 ст. 11 Декрету № 56-93). Якщо ж така особа (розповсюджувач реклами) протягом звітного періоду тільки встановила або розмістила рекламу, але ще не отримала оплату за послуги, то податкові зобов’язання з податку з реклами в такому звітному періоді в нього не виникають. Відрадно, що з цим згодні і представники головного податкового відомства, про що свідчить консультація, опублікована в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 32, с. 30.

Однак ми повинні попередити наших читачів, що в місцевих положеннях про податок з реклами може бути встановлено інший порядок обчислення та сплати податку, наприклад,

за фактом надання послуг. У такому разі зобов’язання з податку з реклами у розповсюджувача реклами виникнуть на дату визнання доходу в бухгалтерському обліку, а саме — на дату фактичного надання результатів робіт (послуг) рекламного характеру.

 

Як розрахувати суму податку з реклами

Граничний розмір податку з реклами встановлено

ст. 11 Декрету № 56-93. Зокрема, там зазначено, що він не повинен перевищувати 0,1 % вартості послуг з розміщення одноразової реклами та 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час. Зверніть увагу: ст. 11 Декрету № 56-93 установлює не конкретні, а граничні розміри ставок податку з реклами. Точні розміри ставок визначають органи місцевого самоврядування, тому в різних регіонах України вони можуть бути різними.

При цьому варте уваги: якщо рекламодавець, який знаходиться в одному населеному пункті (з однією затвердженою ставкою податку з реклами), доручає рекламній компанії, що знаходиться в іншому населеному пункті (з іншою затвердженою ставкою податку з реклами), розмістити свої рекламні матеріали, то

податок справляється за ставкою, затвердженою на території, де знаходиться рекламна компанія. На це звертали увагу представники головного податкового відомства в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 32, с. 30.

Обчислюють податок з

вартості послуг без урахування ПДВ. Щодо самого ПДВ, то база обкладення цим податком визначається згідно з п. 4.1 Закону про ПДВ. Нагадаємо: відповідно до норм згаданого пункту база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) розраховується виходячи з договірної (контрактної) вартості за вільними цінами, але не нижчими за звичайні ціни з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (за деякими винятками) згідно із законами України з питань оподаткування. Тому податок з реклами до бази обкладення ПДВ не включається.

Отже, у загальному випадку базою обкладення ПДВ та податком з реклами буде та сама величина — договірна вартість послуг з установлення та розміщення реклами. Розбіжність може виникнути хіба що в разі, коли база обкладення ПДВ визначається за звичайними цінами, які не відповідають фактичній вартості наданих послуг.

І ще один момент. Формою податкової накладної для податку з реклами окремий рядок не передбачено. На наш погляд, для відображення такого податку можна використовувати

розділ III «Зворотна (заставна) тара». Для цього в назві розділу після слова «тара» через кому слід дописати «податок з реклами» та зазначити його суму у графі 11. Отже, у розділі VII «Загальна сума з ПДВ» буде зазначено загальну вартість рекламних послуг з урахуванням податку з реклами.

 

Одноразова та довготривала реклама: визначаємося з поняттями

Як ми щойно з’ясували, вибір конкретної ставки податку з реклами безпосередньо залежить від того, є реклама одноразовою чи довготривалою. Водночас розшифровки таких понять, як одноразова чи довготривала реклама, немає в жодному загальнодержавному документі. Тому, на наш погляд, при вирішенні питання про те, до якого виду реклами належать ті чи інші рекламні послуги, необхідно виходити з:

1) критеріїв класифікації рекламних послуг, установлених місцевими положеннями про податок з реклами;

2) умов договору про надання послуг на встановлення та розміщення реклами;

3) того, як і на якому носії розміщено рекламу замовника.

Розглянемо по черзі кожний із цих чинників.

Критерії класифікації рекламних послуг, закріплені в Положенні про податок з реклами різних міст України, можуть значно відрізнятися. Так, наприклад, для платників податків м. Керч

одноразовою рекламою вважається публікація в одному номері газети, журналу, передача по радіо та телебаченню протягом дня. Довготривалою рекламою є публікація у двох або більше номерах газет, журналів, передача реклами по радіо і телебаченню тривалий час.

Якщо ж ми звернемося до чинного положення про податок з реклами м. Запоріжжя, то побачимо, що в ньому до одноразової реклами прирівнюють будь-яку рекламу, розміщену на строк, що не перевищує 6 місяців. Відповідно довготривалою вважається реклама, розміщена на строк від 6 місяців до одного року та протягом одного календарного місяця в засобах масової інформації.

Отже, перш ніж прийняти рішення про те, до якого виду реклами належать послуги, що надаються (одноразової чи довготривалої), необхідно уважно вивчити положення про податок з реклами, що діє у вашому регіоні. Якщо ж спеціальних указівок із цього приводу в ньому немає (прикладом тому є

Положення про податок з реклами, затверджене рішенням Київради від 24.04.2003 р.), то орієнтуватися слід на другий чинник — на умови договору на встановлення та розміщення реклами. Так, наприклад, якщо за умовами договору рекламна інформація друкується в засобах масової інформації тільки один раз (в одному номері журналу, газети тощо) або транслюється один раз по радіо/телебаченню, то в такій ситуації йдеться про одноразову рекламу. Якщо ж така інформація розміщується в газетах або транслюється по радіо/телебаченню кілька разів протягом певного періоду часу, то така реклама вважається довготривалою.

Своєрідною підказкою у вирішенні питання про класифікацію рекламних послуг може бути інформація про те, на якому носії розміщена реклама замовника. Безумовно, до довготривалої реклами можна віднести рекламу, розташовану на рекламних щитах, призматронах, транспортних засобах або інтернет-сайтах. А от поширення рекламної інформації через буклети, проспекти, листівки, плакати вважатиметься одноразовою рекламою.

Таким чином, усі три чинники необхідно розглядати в тісному взаємозв’язку, оскільки кожний із них певним чином впливає на прийняття рішення про віднесення рекламних послуг до одноразової або довготривалої реклами. Аналогічної думки дотримуються і представники головного податкового відомства, які згодні з тим, що класифікувати рекламу за строком дії можна тільки шляхом аналізу умов договору, власне рекламних носіїв та рекламного матеріалу з урахуванням вимог рішення органу місцевого самоврядування (консультація, опублікована в журналі «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», 2009, № 43, с. 8).

 

Реклама в місці продажу

Щоб привернути увагу покупців, підприємства іноді

виставляють поряд зі своїми офісами та магазинами стенди, пілони, стели, що містять фірмові логотипи, а також інформацію про товари та послуги, що пропонуються. Чи слід розглядати такі споруди як рекламу? І чи повинне підприємство сплачувати податок з реклами за їх розміщення?

Для відповіді на ці запитання спочатку нагадаємо, що ж таке реклама. Згідно зі

ст. 1 Закону про рекламу рекламою є інформація про особу або товар, поширена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена формувати або підтримувати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Водночас у

п. 7 ст. 8 цього ж Закону встановлено, що розміщення інформації про товар у місцях, де цей товар реалізується або надається споживачу, рекламою не вважається. Тлумачення цієї норми можна знайти в листі Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації від 01.10.2003 р., де зазначається, що в цьому випадку йдеться про інформацію про товар та/або його виробника, яка об’єктивно необхідна споживачу для здійснення свідомого вибору товару, його належного використання, захисту своїх споживчих прав тощо. При цьому така інформація не може містити закликів до придбання або не придбання того чи іншого товару, закликів скористатися послугами того чи іншого виробника тощо.

Критерії, за якими рекламу можна відрізнити від іншої інформації, установлено

ст. 9 Закону про рекламу, у п. 3 якої передбачено, що інформаційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути розміщений під рубрикою «Реклама» або «На правах реклами». Зважаючи на те, що призначенням стендів, пілонів, стел тощо саме й є привертання уваги до конкретної особи чи товару, такі споруди вважатимуться рекламою, а послуги з їх виготовлення та спорудження — рекламними послугами. Тому підприємство, яке для здійснення своєї діяльності придбаває послуги з виготовлення та розміщення такої рекламної продукції, зобов’язане сплатити податок з реклами під час оплати таких послуг. У свою чергу, розповсюджувач реклами (рекламне агентство) має акумулювати суми податку з реклами та перераховувати їх до бюджету.

 

Сплата податку з реклами сальдовим способом

Сьогодні все частіше при виконанні замовлень на розміщення реклами рекламні агентства звертаються до допомоги субпідрядників (теле- і радіокомпаній, редакцій газет та журналів). У цьому випадку частину послуг рекламне агентство виконує самостійно, а частину — силами субпідрядників. Тому податок з реклами, імовірно, слід було б нараховувати на кожному етапі надання рекламних послуг:

— при отриманні оплати від рекламодавця (виходячи із загальної вартості рекламних послуг);

— при перерахуванні коштів субпідрядникам (виходячи з договірної вартості послуг, наданих таким субпідрядником).

Однак при такому підході вартість послуг з установлення та розміщення реклами оподатковуватиметься

двічі: і в рекламного агентства, і в субпідрядника. У зв’язку з цим виникає закономірне запитання: чи може рекламне агентство перераховувати до бюджету тільки різницю між сумою податку з реклами, отриманої від рекламодавця, та сумою цього податку, сплаченою субвиконавцю (тобто використовувати так званий сальдовий спосіб оплати)?

Відразу зауважимо, що

Декрет № 56-93 не містить положень, які б дозволяли рекламному агентству сплачувати податок у такий спосіб. Водночас перерахування до бюджету податку з реклами з усієї вартості послуг з установлення та розміщення реклами як рекламним агентством, так і субпідрядником, вочевидь, призводить до подвійного оподаткування. Застосування сальдового способу сплати податку з реклами дозволяє усунути цю проблему. До речі, авторами цього способу є податківці (див. лист ДПА в м. Києві від 18.09.97 р. № 18-01/3/6492, лист ДПАУ від 24.09.2002 р. № 6303/6/15-3416 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 80). Про те, що представники головного податкового відомства не заперечують проти застосування сальдового способу сплати і через кілька років, свідчить консультація, опублікована в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 28. У ній вони зазначили, що обов’язковою умовою застосування такого способу є наявність первинних документів субпідрядника, в яких суму податку з реклами було б виділено окремим рядком. Не зашкодять також документи, які б свідчили про перерахування рекламним агентством податку з реклами такому субпідряднику з розрахунку обсягів рекламних робіт (послуг), що виконуються. У разі відсутності зазначених документів рекламне агентство має перерахувати податок з реклами до бюджету в повній сумі (тобто з усього обсягу реклами, виконаної для рекламодавця).

Покажемо механізм сальдового способу сплати податку з реклами на числовому прикладі.

Приклад

. Підприємство уклало договір з рекламним агентством про розміщення на телебаченні рекламного ролика на умовах попередньої оплати. Вартість послуг рекламного агентства становить 482 грн., у тому числі ПДВ — 80 грн., податок з реклами — 2 грн.

У свою чергу, вартість послуг телевізійної компанії (розміщення рекламного ролика на телебаченні) — 1205 грн., у тому числі ПДВ — 200 грн., податок з реклами — 5 грн.

Згідно з умовами прикладу вся вартість рекламних послуг, наданих замовнику, без урахування ПДВ склала

1400 грн., а сума нарахованого податку з реклами 7 грн. (1400 х 0,5 %). При цьому більшу частину податку з реклами сплачує телевізійна компанія — 5 грн. А от рекламне агентство перераховує до бюджету лише різницю між сумою податку з реклами, отриманою від замовника (7 грн.) та сумою податку, перерахованою телевізійною компанією (5 грн.), — 2 грн. (7 грн. - 5 грн.).

Безумовно, сальдовий спосіб сплати податку з реклами дуже зручний для рекламних агентств. Однак використовувати його ми б рекомендували тільки після отримання сприятливого роз’яснення з місцевої ДПІ. В іншому разі потрібно бути готовими до можливих спорів з контролюючими органами при перевірках.

 

Бухгалтерський облік

Облік у рекламного агентства

. Для рекламного агентства, на яке, власне, і покладено обов’язок з акумуляції сум податку з реклами та перерахування його до бюджету, сума податку з реклами доходом не визнається (п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290). Вона лише зменшує дохід від реалізації послуг.

Для узагальнення інформації про розрахунки з бюджетом з податку з реклами, як правило, використовується субрахунок 641 «Розрахунки за податками», до якого підприємством відкривається окремий субрахунок

641/ «Податок з реклами». За кредитом цього субрахунку відображаються нараховані платежі до бюджету, а за дебетом — уже сплачені суми. Але враховуючи те, що отримання від рекламодавця суми податку з реклами у складі передоплати за рекламні послуги та нарахування доходу від реалізації послуг у бухгалтерському обліку рознесені в часі, має сенс відкрити новий субрахунок 645 «Зобов’язання з податку з реклами». Цей транзитний субрахунок необхідний для виділення сум податку з реклами у складі вартості наданих послуг до моменту нарахування зобов’язань з податку з реклами. Його слід вести в розрізі замовників та договорів.

Так, наприклад, якщо першою подією було

підписання акта виконаних робіт (наданих послуг), то в обліку рекламного агентства необхідно зробити такі записи:

1) відобразити дохід від реалізації послуг Дт 361 — Кт 703;

2) нарахувати податкове зобов’язання з ПДВ ДТ 703 — Кт 641/ПДВ;

3) відобразити суму податку з реклами Дт 703 — Кт 645. Нарахувати цей податок підприємство зможе лише після отримання оплати за надані раніше рекламні послуги (Дт 645 — Кт 641/ «Податок з реклами»).

Якщо ж першою подією було

отримання передоплати, то нарахування податку з реклами відобразиться записом (Дт 645 — Кт 641 / «Податок з реклами»). Списати раніше нараховане зобов’язання з податку з реклами можна буде після фактичного надання послуг (Дт 703 — Кт 645).

В обліку рекламодавця

сума податку з реклами збільшує вартість рекламних послуг та відображається за дебетом рахунка 93 «Витрати на збут».

 

Податковий облік

Облік у рекламного агентства.

Сума податку з реклами включається до складу валових доходів рекламного агентства на підставі п.п. 4.1.1. Закону про податок на прибуток як дохід від реалізації рекламних послуг. Виникає він за правилом першої події — або на дату нарахування доходів у вигляді такого податку (тобто на момент виконання послуг), або на дату отримання податку від рекламодавця. У декларації з податку на прибуток для відображення таких доходів призначено рядок 01.1.

Крім того, на суму податку з реклами потрібно відобразити валові витрати (

п.п. 5.2.5 Закону про податок на прибуток). Згідно з нормами цього підпункту до складу валових витрат включаються суми сплачених (нарахованих) податків і зборів, установлених Законом про систему оподаткування. І хоча в чинних нормативно-правових актах момент збільшення таких валових витрат не прописаний, ми вважаємо, що тут слід керуватися правилом першої події. Тобто відображати валові витрати необхідно або за датою нарахування податку в обліку підприємства, або за датою сплати цього податку до бюджету (залежно від того, яка з подій відбулася раніше).

У декларації з податку на прибуток рекламного агентства (

а не рекламодавця) сума таких витрат відображається за рядком 04.6 та в річному додатку Р1 (за рядком 4.6.22). Причому зверніть увагу, що дані цього рядка (4.6.22) додатка Р1 порівнюються податківцями з даними рядка 01 Податкового розрахунку з податку з реклами. Про це зазначається в п. 3 додатка 1 Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток, затвердженого наказом ДПАУ від 05.12.2008 р. № 761.

Якщо рекламне агентство є

платником єдиного податку, то при визначенні вартості своїх послуг з установлення та розміщення реклами воно в загальному порядку нараховує суму податку з реклами, яку замовник реклами (рекламодавець) повинен сплатити при оплаті таких послуг. Отриманий податок з реклами агентство перераховує до місцевого бюджету та до бази обкладення єдиним податком не включає.

Облік у рекламодавця

. Для рекламодавця податок на рекламу є всього лише складовою вартості рекламних послуг. Тому суму податку з реклами у складі такої вартості він має право віднести до валових витрат, керуючись п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток та правилом першої події.

А тепер узагальнимо викладене на прикладі.

Приклад

. ТОВ «Альфа» уклало з рекламним агентством ТОВ «Тріумф» договір про надання послуг з багаторазового розміщення реклами в їх власній газеті на умовах передоплати. Загальна сума договору становить 602,50 грн., у тому числі ПДВ — 100 грн., податок з реклами (0,5 %) — 2,50 грн.

Зобов’язання з податку з реклами нараховуються при отриманні оплати

.

 

Облік податку з реклами

№ з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,грн.

Податковий облік

дебет

кредит

ВД

ВВ

1

2

3

4

5

6

7

Облік у рекламного агентства

1

Отримано попередню оплату за рекламні послуги

311

681

602,50

502,50

2

Відображено суму податкових зобов’язань з ПДВ у складі передоплати

643

641/ПДВ

100,00

3

Відображено суму податкових зобов’язань з податку з реклами

645

641/«Податок з реклами»

2,50

2,50

4

Надано рекламні послуги та відображено дохід від реалізації послуг

361

703

602,50

5

Списано суму раніше відображених зобов’язань з ПДВ

703

643

100,00

6

Списано суму раніше відображених зобов’язань з податку з реклами

703

645

2,50

7

Відображено залік заборгованостей

681

361

602,50

8

Списано доходи на фінансовий результат

703

791

500,00

9

Перераховано до бюджету податок з реклами за звітний період

641/«Податок з реклами»

311

2,50

Облік у рекламодавця

1

Перераховано передоплату за рекламні послуги

371

311

602,50

502,50

2

Відображено суму податкового кредиту у складі передоплати

641

644

100,00

3

Отримано рекламні послуги (підписано акт)

93

631

502,50

4

Списано суму раніше відображеного податкового кредиту

644

631

100,00

5

Відображено залік заборгованостей

631

371

602,50

6

Списано витрати на фінансовий результат

791

93

502,50

 

Звітність з податку з реклами

Форму Податкового розрахунку з податку з реклами, в якому відображається нараховане за звітний період податкове зобов’язання, затверджено

наказом ДПАУ від 24.12.2003 р. № 624. І хоча ця форма є єдиною для всієї території України, порядок її подання в кожному регіоні свій. Цей порядок визначається місцевими органами самоврядування та, як правило, полягає в тому, що розповсюджувачі реклами (рекламні агентства) зобов’язані складати та подавати до податкових органів за місцем реєстрації цей звіт.

Базовий податковий період з податку з реклами також установлюється місцевими органами самоврядування. Найчастіше це квартал або місяць. Якщо ж з якихось причин базовий податковий період ними не встановлювався, то в такому разі слід керуватися положеннями

п.п. 4.1.6 Закону № 2181 та подавати розрахунок з податку з реклами у строки, передбачені для місячного базового податкового періоду.

Розрахунок податку з реклами

подається за кожний податковий період окремо (а не наростаючим підсумком) у строки, установлені п.п. 4.1.4 Закону № 2181. Для місячного податкового періоду — протягом 20 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду; для квартального — протягом 40 днів. Сплачувати податок на рекламу за базовий податковий (звітний) період необхідно протягом 10 календарних днів , наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання розрахунку (п.п. 5.3.1 Закону № 2181).

І майте на увазі: звітувати потрібно навіть у випадку, якщо підприємство у звітному періоді

не займалося рекламною діяльністю, але зареєстроване в органах державної податкової служби як платник податку з реклами. У цьому випадку розрахунок заповнюється з прокресленнями та подається у строки, установлені відповідним рішенням органу місцевого самоврядування. Інакше до платника податків може бути застосовано штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.1 Закону № 2181, у розмірі 170 грн. за кожний факт неподання звіту (див. лист ДПАУ від 07.12.2007 р. № 15310/5/15-0516 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 6).

Сам порядок складання Розрахунку з податку з реклами труднощів викликати не повинен, адже в ньому заповнюється всього один рядок 01, де проставляється сума утриманого уповноваженою особою податку з реклами (без механізму розрахунку). Решта рядків 02 — 05 заповнюються лише в разі подання уточнюючого розрахунку, що містить виправлені показники. Докладніше про це читайте на с. 29.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць